Рішення № 47712700, 27.07.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.2015Справа №910/13252/15

За позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ФІНЕКС»

до Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»

про стягнення 5 034,04 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

25.05.2015 Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ФІНЕКС» (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» (відповідач) про стягнення 5 034,04 грн., з яких 2 800,00 грн. страхового відшкодування, 176,82 грн. пені, 100,80 грн. 3 % річних та 1 956,42 грн. втрат від інфляції.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ФІНЕКС» на підставі договору добровільного комплексного страхування ризиків, пов'язаних із використанням транспортного засобу, № 646-12.АК01.54 від 06.04.2012 внаслідок настання страхового випадку - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування у зв'язку з пошкодженням автомобіля «SKODA OCTAVIA TOUR», реєстраційний номер АА 9232 СМ, внаслідок його пошкодження в ДТП, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля «ZAZ Lanos», реєстраційний номер АА 4789 АА, яким спричинено ДТП, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах, застрахована відповідачем на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АВ/3705180), а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування матеріальної шкоди в сумі 2 800,00 грн. покладається на відповідача. Позивач також просить стягнути з відповідача 176,82 грн. пені, 100,80 грн. 3 % річних та 1 956,42 грн. втрат від інфляції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2015 порушено провадження у справі № 910/13252/15 та призначено розгляд справи на 06.07.2015 об 11:00 год.

09.06.2015 через відділ діловодства суду у відповідь на запит суду надійшов лист Моторного (транспортного) страхового бюро № 7/2-28/15942 від 05.06.2015 з інформацією про страхове покриття за полісом № АВ/3705180.

02.07.2015 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи з метою підготовки обгрунтованого відзиву. В якості додатку до заяви відповідач надав заяву про направлення повідомлень на електронну пошту.

В судове засідання, призначене на 06.07.2015, представник позивача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали від 27.05.2015 не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

В судове засідання, призначене на 06.07.2015, представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали від 27.05.2015 не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні, призначеному на 06.07.2015, судом перевірено виконання сторонами вимог ухвали суду про порушення провадження у справі № 910/13252/15 та встановлено, що позивач та відповідач вимоги зазначеної ухвали не виконали.

В судовому засіданні, призначеному на 06.07.2015, здійснювався розгляд заяви відповідача про відкладення розгляду справи з метою підготовки обгрунтованого відзиву.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 ГПК України, розгляд справи у разі нез'явлення представників сторін в судове засідання та неподання витребуваних доказів.

Враховуючи клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та положення ч. 1 ст. 77 ГПК України, суд прийшов до висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 06.07.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2015 відкладено розгляд справи на 27.07.2015 о 12:30 год.

07.07.2015 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, призначеного на 06.07.2015 об 11:00 год.

07.07.2015 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла довідка про відсутність аналогічного спору.

27.07.2015 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшла заява, відповідно до якої відповідач повідомив суд про те, що, у зв'язку з переїздом, у відповідача виникли складнощі щодо пошуку страхової справи, а тому відповідач не може підтвердити, що поліс винуватця ДТП було виписано саме Приватним акціонерним товариством «Європейський страховий альянс». Враховуючи зазначене та з метою підготовки обгрунтованого відзиву, відповідач зазначеною заявою просив суд відкласти розгляд справи, призначений на 27.07.2015, та продовжити строк вирішення спору на п'ятнадцять днів.

В судове засідання, призначене на 27.07.2015 позивач не з'явився, про причине неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду від 27.05.2015 та від 06.07.2015 не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чино, що підтверджується матеріалами справи.

Крім того, матеріалами справи також підтверджується, що позивач не подавав та не надсилав до суду заяв (клопотань) про зміну позовних вимог або про відмову від позову, а таке свідчить про те, що позивач підтримує заявлені ним у позовній заяві № 177 від 13.05.2015 позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання 27.07.2015 не з'явився, але подав 27.07.2015 через відділ діловодства суду заяву, відповідно до якої просив суд продовжити строк вирішення спору та відкласти розгляд справи для підготовки обгрунтованого відзиву.

В судовому засіданні, призначеному на 27.07.2015, судом розглянута заява відповідача, подана 27.07.2015 через відділ діловодства суду, про продовження строку вирішення спору та відкладення розгляду справи, у зв'язку зі складнощами, які виникли у відповідача щодо пошуку страхової справи, та необхідністю підготовки обгрунтованого відзиву.

Дослідивши матеріалали справи та зміст поданої відповідачем заяви, суд дійшов висновку про незадоволення останньої, оскільки:

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Подана ж відповідачем заява розцінюється судом як свідоме та безпідставне ухилення від розгляду справи, пошук шляхів для затягування судового процесу.

В судовому засіданні 27.07.2015 судом розглянуте клопотання позивача, подане 07.07.2015 через відділ діловодства суду, про відкладення розгляду справи. Клопотання судом відхилене як необгрунтоване.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 № 18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 27.07.2015 без участі представників позивача та відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 27.07.2015, відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

06.04.2012 між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ФІНЕКС» та Удовиченком Ігорем Володимировичем (страхувальник) було укладено договір № 646-12.АК01.54 добровільного комплексного страхування ризиків, пов'язаних із використанням транспортного засобу (надалі - договір страхування).

Згідно з договором страхування у позивача був застрахований автомобіль «SKODA OCTAVIA TOUR», реєстраційний номер АА 9232 СМ. Строк дії договору страхування визначений з 00:00 год. 18.04.2012 до 24:00 год. 17.04.2013.

22.12.2012 в місті Києві на вулиці Пулюя сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю автомобіля «SKODA OCTAVIA TOUR», реєстраційний номер АА 9232 СМ, під керуванням Удовиченка Ігоря Володимировича та автомобіля «ZAZ Lanos», реєстраційний номер АА 4789 АА, яким керувала Кутова Валентина Володимирівна, що підтверджується довідкою УДАІ ГУ МВС України в місті Києві від 28.12.2012.

ДТП сталася в результаті порушення Кутовою Валентиною Володимирівною п. 10.9 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 16.01.2013 у справі № 3-251/13, відповідно до якої Кутову Валентину Володимирівну визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано до неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Загальний розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «SKODA OCTAVIA TOUR», реєстраційний номер АА 9232 СМ, в результаті ДТП, відповідно до звіту № 814 про визначення вартості матеріального збитку, складнеого 27.12.2012 оцінювачем Білоусом І.А., становить 3 971,11 грн. (надалі - звіт № 814 від 27.12.2012).

Загальний розмір вартості відновлювального ремонту автомобіля «SKODA OCTAVIA TOUR», реєстраційний номер АА 9232 СМ, відповідно до рахунку-фактури Фізичної особи-підприємця Толочко А.В. № 63 від 24.12.2012, становить 2 800,00 грн. (надалі - рахунок № 63 від 24.12.2012).

За страховим випадком (ДТП) згідно складеного страхового акту № 6696/646-12.АК01.54 від 25.01.2013 по договору страхування, було визначено суму страхового відшкодування в розмірі 2 800,00 грн., виплата якого позивачем підтверджується платіжним дорученням № 5437 від 28.01.2013.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України «Про страхування», або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене.

В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно (автомобіль).

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України (визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Стаття 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» надає визначення поняття «шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого». Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого - це шкода, пов'язана:

з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу;

з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху;

з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого;

з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди;

з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу;

з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин по страховому випадку, що настав 22.12.2012) у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

В спірному випадку позивачем заявлена до стягнення з відповідача сума страхового відшкодування, виплаченого позивачем на умовах договору страхування, що укладений між позивачем та страхувальником у відношенні транспортного засобу, який було пошкоджено в ДТП. При цьому право вимоги до страховика винної особи переходить саме по розміру збитків, завданих пошкодженому автомобілю, в межах фактичних витрат страховика та витрат, пов'язаних з евакуацією транспортних засобів.

Відповідач на вимогу ухвал Господарського суду міста Києва від 27.05.2015 та від 06.07.2015 не надав копію полісу № АВ/3705180. Матеріали справи містять відомості по зазначеному полісу з єдиної централізованої бази даних МТСБУ, надані на запит суду, та надані позивачем разом із позовною заявою.

Відповідно до полісу № АВ/3705180 встановлено, що транспортний засіб, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача транспортному засобу, взято на страхування Приватним акціонерним товариством «Європейський страховий альянс» (відповідачем), страхувальником за даним полісом визначено юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю «Метро Кеш енд Кері Україна», ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну визначений в сумі 50 000,00 грн., франшиза - в сумі 00,00 грн., строк дії даного полісу з 01.08.2012 до 31.07.2013.

По матеріалам справи судом встановлено, що Кутова Валентина Володимирівна керувала автомобілем «ZAZ Lanos», реєстраційний номер АА 4789 АА, на законних підставах.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля, застрахованого у позивача, відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в межах, передбачених полісом № АВ/3705180, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Верховного Суду України судової палати у господарських справах від 25 листопада 2008 року (справа 11/406-07), а також і у постанові Верховного Суду України 11/104 від 07.11.2011 (справа № 48/562), висновки якої про застосування правової норми у спірних правовідносинах при прийнятті рішення у справі, є обов'язкові до врахування судом згідно положень ч. 2 ст. 82 ГПК України.

Положеннями Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (ст. 12) передбачена можливість встановлення франшизи при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, розмір якої при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

За встановлених обставин, до виплати зі страховика, яким застраховано відповідальність особи, яку визнано винною у ДТП, належить сума в розмірі 2 800,00 грн., оскільки франшиза за полісом № АВ/3705180 дорівнює 00,00 грн.

Так, до виплати зі страховика, яким застраховано відповідальність особи, яку визнано винною у ДТП, була належна сума в розмірі 2 800,00 грн., підтверджена рахунком-фактурою № 63 від 24.12.2012, звітом № 814 від 37.12.2012, страховим актом № 6696/646-12.АК01.54 від 25.01.2013, платіжним дорученням № 5437 від 28.01.2013.

Згідно з п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, що була дійсною на момент виникнення спірних правовідносин) страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування.

Страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, має право звернутися до суду з вимогою про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування, і таке право не пов'язане з попереднім зверненням з аналогічною вимогою до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність.

Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Матеріалами справи, зокрема, копією претензії № 68 від 15.02.2015 на суму 2 800,00 грн. підтверджено, що позивач звертався з претензією до відповідача, про що свідчить копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (копії претензії та повідомлення про вручення поштового відправлення наявні в матеріалах справи).

Станом на час вирішення спору по суті матеріали справи не містять доказів на підтвердження здійснення відповідачем виплати страхового відшкодування в сумі 2 800,00 грн.

З огляду на зазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування в розмірі 2 800,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

В позовній заяві позивач також просить суд стягнути з відповідача пеню, 3 % річних та втрат від інфляції.

В позовній заяві позивач звертає увагу суду на те, що відповідно до п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ України, яка діє у період, за який нараховується пеня. Однак вказана норма регулює відносини страховика і страхувальника за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а позивач не є суб'єктом цього договору.

Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Верховного Суду України судової палати у господарських справах та судової палати у цивільних справах від 26.09.2012 (справа № 4/17-3520-2011), висновки якої про застосування правової норми у спірних правовідносинах при прийнятті рішення у справі, є обов'язковими до врахування судом згідно положень ч. 2 ст. 82 ГПК України.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про відмову позивачу в задоволені позову в частині стягнення пені у розмірі 176,82 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми.

У відповідача виникло зобов'язання по здійсненню страхового відшкодування позивачу.

З огляду на вищевикладене та наявність, станом на час вирішення спору, прострочення відповідачем перед позивачем щодо виплати страхового відшкодування у розмірі 2 800,00 грн., керуючись положеннями ст. 253 Цивільного кодексу України, судом встановлено, що позивач вірно визначив період нархування сум 3 % річних за період з 25.02.2014 по 08.05.2015 та інфляційних втрат за період з 01.03.2014 по 30.04.2015.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат, суд діййшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 100,80 грн. за період з 25.05.2014 по 08.05.2015 та інфляційних втрат в сумі 1 956,42 грн. заперіод з 01.03.2014 по 30.04.2015 підлягають задоволенню повністю у сумі 100,80 грн. та 1 956,42 грн. відповідно.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За наведених обставин, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 5 034,04 грн. підлягають задоволенню частково 2 800,00 грн. страхового відшкодування, 100,80 грн. 3 % річних та 1 956,42 грн. інфляційних страт. В частині стягнення пені в сумі 176,82 грн. позивачу належить відмовити.

Згідно з ч. 2 ст. 44 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

З 01.11.11р. вступив в силу Закон України «Про судовий збір» від 08.06.2011 року № 3674-VI.

У частині 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначені ставки судового збору, зокрема, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлена ставка судового збору в розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» від 06.12.2012 № 5515-VI станом на 01.01.2013 мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1218,00 грн.

Ціна позову становить 5 034,04 грн., отже, сума судового збору за подання даного позову має складати 1 827,00 грн. (1,5 розміру мінімальної заробітної плати).

Згідно ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В своїх роз'ясненнях «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21 лютого 2013 року N 7 Пленум Вищого господарського суду України, з метою забезпечення правильного і однакового застосування законодавства, постановив надати господарським судам роз'яснення згідно яких, правило статті 49 ГПК України щодо розподілу сум судового збору у справах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, пропорційно розміру задоволених позовних вимог застосовується також і випадках, коли судовий збір сплачено за мінімальною (визначеною Законом) ставкою.

За таких обставин, враховуючи часткове задоволення позову, судовий збір в сумі 1 762,83 грн. покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 33-37; ідентифікаційний код 19411125) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компані «ФІНЕКС» (03038, м. Київ, вул. Миколи Грінченка, 4; ідентифікаційний код 32641358) 2 800,00 грн. (дві тисячі вісімсот гривень 00 коп.) страхового відшкодування, 1 956,42 грн. (одну тисячу дев'ятсот п'ятдесят шість гривень 42 коп.) інфляційних втрат, 100,80 грн. (сто гривень 80 коп.) 3 % річних, 1 762,83 грн. (одну тисячу сімсот шістдесят дві гривні 83 коп.) судового збору.

3. Видати наказ.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 31.07.2015.

Суддя Гумега О.В.