Рішення № 47712599, 27.07.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.2015Справа №910/15904/15

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»

до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА»

про відшкодування шкоди 26 581,96 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

22.06.2015 Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» (відповідач) про відшкодування шкоди 26 581,96 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів серії АМ № 028056 від 25.10.2011 внаслідок настання страхового випадку - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування у зв'язку з пошкодженням автомобіля «Volkswagen Polo», реєстраційний номер ВК 6899 ВВ, внаслідок його пошкодження в ДТП, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля «ВАЗ 2104», реєстраційний номер ВК 5689 ВВ, яким спричинено ДТП, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах, застрахована відповідачем на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АВ/7620376), а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування матеріальної шкоди покладається на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.2015 порушено провадження у справі № 910/15904/15 та призначено розгляд справи на 27.07.2015 о 10:50 год.

06.07.2015 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. Зазначеним відзивом відповідач також просив суд розглядати справу без участі представника відповідача. В Якості додатків до відзиву відповідач надав суду копію полісу № АВ/7620376; копію постанови Верховного Суду України від 25.12.2013.

07.07.2015 через відділ діловодства суду у відповідь на запит суду надійшов лист Моторного (транспортного) страхового бюро № 7/2-28/18887 від 03.07.2015 з інформацією про страхове покриття за полісом № АВ/7620376.

17.07.2015 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника, у зв'язку з відпусткою представника. Зазначеним клопотанням позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд розглянути справу за наявними у справі документами та просив долучити до матеріалів справи копію письмового підтвердження про відсутність аналогічного спору; копію наказу № 65-О від 01.2015; копію витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно відповідача.

В судове засідання, призначене на 27.07.2015, представник позивача не з'явився, але повідомив суд про причини неявки, подавши 17.07.2015 через відділ діловодства суду клопотання про розгляд справи без участі представника позивача за наявними в матеріалах справи документами.

В судове засідання, призначене на 27.07.2015, представник відповідача не з'явився, але повідомив суд про причини неявки, подавши 06.07.2015 через відділ діловодства суду відзив, яким, зокрема, просив суд розглядати справу без участі представника відповідача.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 27.07.2015 без участі представників позивача та відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 27.07.2015, відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

25.10.2011 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ Україна» та Ткачук Вікторією Леонідівною (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів серії АМ № 028056 (надалі -договір страхування).

Згідно з договором страхування у позивача був застрахований автомобіль «Volkswagen Polo», реєстраційний номер ВК 6899 ВВ. Строк дії договору страхування визначений з 00:00 год. 26.10.2011 до 24:00 год. 25.10.2012.

06.07.2012 не автомобільній дорозі «Північний під'їзд до міста Рівне» сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю автомобіля «Volkswagen Polo», реєстраційний номер ВК 6899 ВВ, під керуванням Ткачука Андрія Петровича та автомобіля «ВАЗ 2104», реєстраційний номер ВК 5689 ВВ, яким керував Гавлішин Ярослав Купріянович. Наведене підтверджується довідкою про дорожньо-транспортну пригоду УДАІ ГУ МВС України в Рівненській області.

ДТП сталася в результаті порушення Гавлішиним Ярославом Купріяновичем п. 13.1 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Рівненського районного суду Рівненської області від 25.07.2012 у справі № 1716/2679/2012, відповідно до якої Гавлішина Ярослава Купріяновича визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 357,00 грн.

Загальний розмір матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу - автомобіля «Volkswagen Polo», реєстраційний номер ВК 6899 ВВ, в результаті його пошкодження при ДТП, відповідно до звіту № 25/2012 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля, внаслідок пошкодження у ДТП, що складений 13.07.2012, спеціалістом автотоварознавцем Кухтовим П.О., становить 27 667,66 грн. (надалі - звіт № 25/2012 від 13.07.2012).

Загальний розмір вартості відновлювального ремонту автомобіля «Volkswagen Polo», реєстраційний номер ВК 6899 ВВ, відповідно до рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Вік-Експо» № Сч-0015406 від 12.07.2012, становить 27 667,66 грн. (надалі - рахунок № Сч-0015406 від 12.07.2012), здійснення якого підтверджується актом виконаних робіт Товариства з обмеженою відповідальністю «Вік-Експо» № Ві.00000000000000074 від 03.09.2012.

За страховим випадком (ДТП) згідно складених страхових актів № UA2012070900030/L01/01 від 30.07.2012, № UA22012070900030/L01/04 від 11.09.2012 по договору страхування та розрахунків страхового відшкодування до них, було визначено суму страхового відшкодування в розмірі 27 091,96 грн., виплата якого позивачем підтверджується платіжними дорученнями № 4613 від 01.08.2012 та № 13974 від 13.09.2012.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України «Про страхування», або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене.

В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно (автомобіль). В п. 1.1, 1.4, 1.7 ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції чинній станом на 06.07.2012) наведені визначення наступних термінів:

- страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу;

- особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду;

- забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України (визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Стаття 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» надає визначення поняття «шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого». Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого - це шкода, пов'язана:

з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу;

з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху;

з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого;

з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди;

з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу;

з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин по страховому випадку, що настав 06.07.2012) у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

В спірному випадку позивачем заявлена до стягнення з відповідача сума страхового відшкодування, виплаченого позивачем на умовах договору страхування, що укладений між позивачем та страхувальником у відношенні транспортного засобу, який було пошкоджено в ДТП. При цьому право вимоги до страховика винної особи переходить саме по розміру збитків, завданих пошкодженому автомобілю, в межах фактичних витрат страховика та витрат, пов'язаних з евакуацією транспортних засобів.

Відповідач на вимогу ухвали Господарського суду міста Києва від 25.06.2015 надав копію полісу № АВ/7620376. Матеріали справи також містять відомості по зазначеному полісу з єдиної централізованої бази даних МТСБУ, надані на запит суду, та надані позивачем разом із позовною заявою.

Відповідно до полісу № АВ/7620376 встановлено, що транспортний засіб, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача транспортному засобу, взято на страхування Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» (відповідачем), страхувальником за даним полісом визначено Гавлішина Ярослава Купріяновича, ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну визначений в сумі 50 000,00 грн., франшиза - в сумі 510,00 грн., строк дії даного полісу з 00:00 год. 01.05.2012 до 30.04.2013.

По матеріалам справи судом встановлено, що Яртись Василь Ростиславович керував автомобілем «ВАЗ 2104», реєстраційний номер ВК 5689 ВВ, на законних підставах.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля, застрахованого у позивача, відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в межах, передбачених полісом № АВ/7620376, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Верховного Суду України судової палати у господарських справах від 25 листопада 2008 року (справа 11/406-07), а також і у постанові Верховного Суду України 11/104 від 07.11.2011 (справа № 48/562), висновки якої про застосування правової норми у спірних правовідносинах при прийнятті рішення у справі, є обов'язкові до врахування судом згідно положень ч. 2 ст. 82 ГПК України.

Положеннями Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (ст. 12) передбачена можливість встановлення франшизи при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, розмір якої при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

За встановлених обставин, до виплати зі страховика, яким застраховано відповідальність особи, яку визнано винною у ДТП, належить сума в розмірі 26 581,96 грн., оскільки франшиза за полісом № АВ/7620376 дорівнює 5100,00 грн.

Так, до виплати зі страховика, яким застраховано відповідальність особи, яку визнано винною у ДТП, була належна сума в розмірі 26 581,96 грн. (27 091,96 грн. (сума матеріального збитку підтверджена звітом № 25/2012 від 13.07.2012, рахунком № Сч-0015406 від 12.07.2012, страховими актами № UA2012070900030/L01/01 від 30.07.2012, № UA22012070900030/L01/04 від 11.09.2012 по договору страхування та розрахунків страхового відшкодування до них, платіжними дорученнями № 4613 від 01.08.2012, № 13974 від 13.09.2012) - 510,00 грн. (франшиза за полісом № АВ/7620376)).

Згідно з п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, що була дійсною на момент виникнення спірних правовідносин) страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування.

Матеріали справи містять відзив відповідача, поданий 06.07.2015 через відділ діловодства суду.

В основу заперечень відповідача, викладених у зазначеному відзиві покладено твердження про те, що позивач протягом року із заявою про страхове відшкодування до відповідача не звертався.

У відповідності до п.п. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є, зокрема, неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

З огляду на те, що до позивача перейшли всі права та обов'язки потерпілої особи у зв'язку із заміною кредитора у зобов'язанні, то положення статті 37 Закону є обов'язковими у рівній силі як для потерпілої особи, так і для особи, яка змінила її у зобов'язанні.

І оскільки пропуск строку відповідно до п.п. 37.1.4 п. 37.1 статті 37 Закону є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування, позовні вимоги задоволенню не підлягають в повному обсязі.

Відповідач у своєму відзиві посилається на постанову Верховного Суду України від 25.12.2013, якою зроблено правовий висновок про те, що за обставин, які свідчать про перехід до страховика права вимоги, а не набуття ним такого права, правильним і обґрунтованим є застосування до таких правовідносин положень ст.ст. 257, 262, 512, 993 ЦК України.

Постанова Верховного Суду України від 25.12.2013 судом врахована, однак вона врегульовує інші правовідносини. Тому, суд зауважує, що твердження відповідача є хибними та такими, що не можуть бути прийняті судом, з огляду на наступне.

Страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, має право звернутися до суду з вимогою про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування, і таке право не пов'язане з попереднім зверненням з аналогічною вимогою до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність.

Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

З приписів зазначених норм не вбачається, що позивач мав обов'язково звертатись до страховика, в якого застрахована цивільно-правова відповідальність особи.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля, застрахованого у позивача, відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в межах, передбачених полісом № АВ/7620376, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки.

З огляду на викладене, позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплатити матеріальне відшкодування. Відповідно до зазначених законодавчих приписів, позивач може реалізувати своє право шляхом подання позову до суду.

Аналогічні висновки містяться в постанові Вищого господарського суду України від 14.11.2012 № 5028/17/22/2012 та в Оглядовому листі Вищого господарського суду України від 14.01.2014 р. № 01-06/15/2014 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з правовідносин страхування».

Крім того, суд звертає увагу відповідача на те, що матеріали справи № 910/15904/15 містять копію регресної вимоги № UA2012070900030 від 26.09.2013 на суму 27 091,96 грн. Направлення зазначеної вимоги позивачем на адресу відповідача підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, зі змісту якого вбачається, що 28.10.2013 регресна вимога № UA2012070900030 від 26.09.2013 на суму 27 091,96 грн. була отримана представником відповідача.

За таких обставин з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 26 581,96 грн. (27 091,96 грн. (сума матеріального збитку підтверджена звітом № 25/2012 від 13.07.2012, рахунком № Сч-0015406 від 12.07.2012, страховими актами № UA2012070900030/L01/01 від 30.07.2012, № UA22012070900030/L01/04 від 11.09.2012 по договору страхування та розрахунків страхового відшкодування до них, платіжними дорученнями № 4613 від 01.08.2012, № 13974 від 13.09.2012) - 510,00 грн. (франшиза за полісом № АВ/7620376)).

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За наведених обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача 26 581,96 грн. страхового відшкодування підтверджується матеріалами справи та підлягає задоволенню повністю в сумі 26 581,96 грн.

Судові витрати позивача на оплату судового збору в розмірі 1827,00 грн. відповідно до положень ч. 1 ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Д; ідентифікаційний код 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (04053, м. Київ, вул. Артема, 40; ідентифікаційний код 20782312) 26 581,96 грн. (двадцять шість тисяч п'ятсот вісімдесят одну гривню 96 коп.) страхового відшкодування, 1 827,00 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.) судового збору.

3. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 30.07.2015

Суддя Гумега О. В.