Рішення № 47712532, 27.07.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.2015Справа №910/13428/15

За позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради

про стягнення 64701527,02 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники

від позивача: Саранюк В.М. за довіреністю № 14-72 від 05.06.2015

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради (відповідач) про стягнення 64701527,02 грн. на підставі Договору купівлі-продажу природного газу № 13/3027-ТЕ-40 від 28.12.2012, з яких: 21922010,70 грн. основного боргу, 1830645,26 грн. пені, 2520525,56 грн. 3% річних, 38428345,50 грн. інфляційних втрат.

Позов мотивовано тим, що відповідач, прийнявши у грудні 2013 року імпортований позивачем природний газ, не оплатив цей природний газ в загальній сумі 21922010,70 грн. на умовах вищенаведеного договору, а тому позивач заявив до стягнення з відповідача суму основного боргу, пеню, 3% річних та інфляційні втрати щодо природного газу, поставленого у грудні 2013 року. Водночас позивач зазначив, що стягнення заборгованості за природний газ, поставлений у січні 2013 року - листопаді 2013 року, а також 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих до 27.05.2014, вже було предметом розгляду Господарського суду міста Києва у справі № 910/14454/14, проте, рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2014 у справі № 910/14454/14 в частині стягнення основного боргу за природний газ, поставлений у січні - листопаді 2013 року, відповідачем виконано не було, а тому, позивач заявив в межах даного позову також до стягнення з відповідача 3% річних та інфляційні втрати, нараховані на суму заборгованості за природний газ, поставлений у січні-листопаді 2013 року, починаючи з 28.05.2014 по зобов'язанням січня-листопада 2013 року, а також пеню на суму заборгованості за природний газ, поставлений у листопаді 2013 року, починаючи з 28.05.2014 року.

Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" визначено наступне: у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя судами Автономної Республіки Крим та міста Севастополя на тимчасово окупованих територіях, змінити територіальну підсудність судових справ, підсудних розташованим на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя судам, та забезпечити розгляд, зокрема, господарських справ Господарського суду Автономної Республіки Крим - Господарським судом Київської області, а господарських справ Господарського суду міста Севастополя - Господарським судом міста Києва.

Відповідно до даних спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за електронним запитом судді від 29.05.2015 за № 20641896 вбачається, що місцезнаходженням юридичної особи відповідача - Комунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради є наступна адреса: 99011, м. Севастополь, вул. Павліченко, буд. 2.

Отже, оскільки місцезнаходженням відповідача є місто Севастополь, то дана позовна заява підлягає розгляду у Господарському суді міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2015 було порушено провадження у справі № 910/13428/15 та призначено розгляд справи на 22.06.2015 об 11:20 год.

В судове засідання, призначене на 22.06.2015, представник позивача з'явився.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 22.06.2015, не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 29.05.2015 не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні, призначеному на 22.06.2015, судом перевірено виконання сторонами вимог ухвали суду про порушення провадження у справі № 910/13428/15 від 29.05.2015 та встановлено, що позивач та відповідач не виконали вимоги зазначеної ухвали.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2015 відкладено розгляд справи на 06.07.2015 о 14:50 год.

В судове засідання, призначене на 06.07.2015, представник позивача з'явився.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 06.07.2015, не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду від 29.05.2015 та від 22.06.2015 не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні, призначеному на 06.07.2015, судом перевірено виконання сторонами вимог ухвали суду про порушення провадження у справі № 910/13428/15 від 29.05.2015 та ухвали суду від 22.06.2015 і встановлено, що позивач та відповідач повторно не виконали вимоги зазначених ухвал.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2015 відкладено розгляд справи на 27.07.2015 о 14:20 год.

В судове засідання, призначене на 06.07.2015, представник позивача з'явився.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 06.07.2015, не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду від 29.05.2015 та від 22.06.2015 не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Так, відповідно до даних спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за електронним запитом судді від 29.05.2015 за № 20641896 вбачається, що місцезнаходженням юридичної особи відповідача - Комунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради є наступна адреса: 99011, м. Севастополь, вул. Павліченко, буд. 2.

З метою належного та своєчасного повідомлення відповідача про час та місце судового розгляду справи № 910/13428/15, на сторінці Господарського суду міста Києва на офіційному веб-порталі "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет в розділі "Новини та події" 03.06.2015 та 08.07.2015 відповідно були розміщені повідомлення про порушення провадження у справі № 910/13428/15 та про відкладення розгляду справи № 910/13428/15, там же зазначено, що електронний варіант відповідної ухвали знаходить в мережі Інтернет за адресою: http://www.reyestr.court.gov.u/.

Враховуючи наведене, судом вчинено всі можливі та залежні від нього заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце судового розгляду справи № 910/13428/15.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Обставин, які б перешкоджали вирішено спору в даному судовому засіданні 27.07.2015 судом встановлено не було.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 постанови пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р. визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 27.07.2015 без участі представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та відповідно до вимог ст. 69 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні 27.07.2015 надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав повністю.

Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не подано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 27.07.2015 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

28.12.2012 між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець, позивач) та Комунальним підприємством "Севтеплоенерго" Севастопольської міської ради (покупець, відповідач) було укладено Договір купівлі-продажу природного газу № 13/3027-ТЕ-40 (далі -Договір), відповідно до предмету якого (п. 1.1 Договору) продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього Договору.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що продавець (позивач) передає покупцю (відповідач) газ у пунктах приймання- передачі газу на вхідний запірній/відключаючій арматурі покупця. Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі.

За змістом пункту 3.3. Договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Відповідно до п. 3.4 Договору узгоджено, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленим печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Згідно п. 5.2 встановлено, що ціна за 1000 куб. м природного газу становить 1091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердження тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м природного газу - 1091,00 грн., крім того ПДВ - 20% - 218,20 грн., всього з ПДВ - 1309,20 грн.

Відповідно до п. 6.1 Договору узгоджено, що оплата за газ здійснюється покупцем (відповідачем) виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, зокрема, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1 Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Згідно п. 11.1 Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, та діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Позивач зазначив, що на виконання умов Договору за період січень-листопад 2013 року поставив відповідачу природний газ на загальну суму 78 818 512,53 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу: від 21.10.2013 за газ спожитий у січні 2013 року; від 21.10.2013 за газ спожитий у лютому 2013 року; від 21.10.2013 за газ спожитий у березні 2013 року; від 21.10.2013 за газ спожитий у квітні 2013 року; від 21.10.2013 за газ спожитий у травні 2013 року; від 21.10.2013 за газ спожитий у червні 2013 року; від 31.10.2013 за газ спожитий у жовтні 2013 року; від 30.11.2013 за газ спожитий у листопаді 2013 року. Природний газ було прийнято відповідачем, вищенаведені акти приймання-передачі природного газу підписані представниками сторін та скріплені печатками.

Відповідач належним чином зобов'язання з оплати поставленого в період січень-листопад 2013 року природного газу не виконав, у зв'язку з чим за ним утворилася відповідна заборгованість за Договором в сумі 62360192,53 грн., яка була предметом спору у справі Господарського суду міста Києва № 910/14454/14 за позовом Публічного акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради (відповідач) про стягнення суми в розмірі 74429481,35 грн., до складу якої ввійшли 62360192,53 грн. основного боргу, 5557459,46 грн. пені, 2224181,66 грн. 3% річних, 4287647,70 грн. інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.08.2014 у справі № 910/14454/14 позовні вимоги Публічного акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради задоволено повністю, стягнуто з останнього на користь Публічного акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" суми основного боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат у вищезазначених розмірах.

При зверненні з даним позовом до суду позивач зазначив, що відповідач, прийнявши у грудні 2013 року імпортований позивачем природний газ, відмовився оформлювати стосовно цього природного газу акти приймання-передачі та не оплатив цей природний газ в загальній сумі 21922010,70 грн. на умовах Договору. У зв'язку з наведеним, позивач заявляє до стягнення з відповідача суму основного боргу, пеню, 3% річних та інфляційні втрати щодо природного газу, поставленого у грудні 2013 року.

При цьому факт отримання відповідачем природного газу в грудні 2013 року в обсязі 16744,585 тис м.куб. на загальну суму 21922010,69 грн. позивач підтверджує наступними доказами: витягом з Реєстру споживачів природного газу за грудень 2013 року; реєстром реалізації та транспортування природного газу з ресурсів НАК "Нафтогаз України" за грудень 2013 року; податковими накладними за відповідними поставками газу.

Позивач також зазначив, що рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2014 у справі № 910/14454/14 в частині стягнення основного боргу за природний газ, поставлений у січні - листопаді 2013 року, відповідачем виконано не було, а тому, в межах даного позову позивач також заявляє до стягнення з відповідача 3% річних та інфляційні втрати, нарахованих на суму заборгованості за природний газ, поставлений у січні-листопаді 2013 року, починаючи з 28.05.2014 по зобов'язанням січня-листопада 2013 року, а також пені на суму заборгованості за природний газ, поставлений у листопаді 2013 року, починаючи з 28.05.2014 року.

Враховуючи наведене, предметом даного позову є стягнення з відповідача заборгованості на підставі Договору в загальній сумі 64701527,02 грн., з яких: 21922010,70 грн. основного боргу, 1830645,26 грн. пені, 2520525,56 грн. 3% річних, 38428345,50 грн. інфляційних втрат

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач в судові засідання не з'явився, докази на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не подав та не надіслав.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Проаналізувавши положення Договору купівлі-продажу природного газу № 13/3027-ТЕ-40 від 28.12.2012, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою зазначений договір є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Одночасно, частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно умов Договору (п. 6.1) остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Підставою для остаточних розрахунків між сторонами є акти приймання-передачі газу, порядок надання та підписання яких сторонами визначений пунктом 3.4 Договору.

При цьому зі змісту п. 3.4 Договору вбачається, що саме на відповідача покладено обов'язок не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, надати позивачеві підписані та скріплені печатками покупця (відповідача) та газотранспортного підприємства примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість.

Наразі, відповідний акт приймання-передачі газу стосовно фактичних обсягів використаного відповідачем у грудні 2013 року природного газу, його фактичної ціни та вартості, відповідач позивачу не надав ані в строк, визначений умовами Договору, ані станом на час розгляду спору по суті. Докази протилежного в матеріалах справи відсутні, а відповідачем до матеріалів справи не залучені.

Водночас, в матеріалах справи наявні докази, а саме: витяг з Реєстру споживачів природного газу за грудень 2013 року; реєстр реалізації та транспортування природного газу з ресурсів НАК "Нафтогаз України" за грудень 2013 року; податкові накладні за відповідними поставками газу, які підтверджують факт постачання позивачем та отримання відповідачем в грудні 2013 року природного газу в обсязі 16744,585 тис м.куб. на загальну суму 21922010,69 грн.

Згідно з пунктом 6.1 Договору, відповідач повинен був здійснити остаточний розрахунок за переданий йому у грудні 2013 року природний газ до 14.01.2014, тобто кінцевою датою виконання відповідачем такого зобов'язання було 13.01.2014.

При цьому судом враховано, що відповідно до абз. 2 п. 1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року).

Відповідач належним чином зобов'язання з оплати поставленого в грудні 2013 року природного газу не виконав, докази оплати цього природного газу в строки, передбачені пунктом 6.1 Договору суду не надав.

За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 21922010,69 грн. за поставлений в грудні 2013 року природний газ є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Частиною третьою даної статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Приписами ч. 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки зобов'язання з оплати поставленого в грудні 2013 року природного газу не припинилося виконанням, проведеним належним чином з боку відповідача, то позовна вимога щодо стягнення з відповідача пені в сумі 1737544,57 грн. за період з 14.01.2014 по 13.07.2014, передбаченої п. 7.2 Договору, за прострочення оплати поставленого в грудні 2013 року природного газу, є обґрунтованою та підлягає задоволенню повністю, при цьому наданий позивачем розрахунок пені в наведеній сумі є арифметично вірним, відповідає встановленим обставинам справи та вимогам ч. 6 ст. 232 ГК України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Згідно вимог частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом та наданий позивачем розрахунок відповідає вимогам цієї статті.

Так як мало місце прострочення відповідачем оплати поставленого в грудні 2013 року природного газу, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних у сумі 834237,61 грн. за період з 14.01.2013 по 21.04.2015 та інфляційних втрат в сумі 11005872,62 грн. за період січень 2014 - березень 2014 також є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю, наданий позивачем розрахунок відповідних сум є арифметично вірним, відповідає встановленим обставинам справи та вимогам ст. 625 ЦК України.

При цьому судом враховано, що відповідно до листа Верховного Суду України №62-97р від 03.04.1997 "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" та інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012 "Про практику застосування ВГСУ у розгляді справ окремих норм матеріального права" сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Крім того, оскільки рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2014 у справі № 910/14454/14 в частині стягнення основного боргу за природний газ, поставлений у січні - листопаді 2013 року, відповідачем не виконано, позивач також звернувся з вимогами про стягнення з відповідача 1686287,95 грн. 3% річних та 27422472,88 грн. інфляційних втрат, нарахованих на суму заборгованості за природний газ, поставлений у січні-листопаді 2013 року, починаючи з 28.05.2014, а також пені в сумі 93100,39 грн., нарахованої на суму заборгованості за природний газ, поставлений у листопаді 2013 року, починаючи з 28.05.2014 року. Розрахунки наведених сум 3% річних, інфляційних втрат та пені додані позивачем до позовної заяви та фактично виконані окремо по кожному акту приймання-передачі природного газу, спожитого в січні, лютому, березні, квітні, травні, червні, жовтні та листопаді 2013 року із зазначенням відповідних періодів прострочення, в які здійснювалось нарахування сум % річних, інфляційних втрат та пені.

Як вище зазначалось, стягнення з відповідача заборгованості по оплаті природного газу, поставленого позивачем в період січень-листопад 2013 року на підставі Договору за актами приймання-передачі природного газу: від 21.10.2013 за газ спожитий у січні 2013 року; від 21.10.2013 за газ спожитий у лютому 2013 року; від 21.10.2013 за газ спожитий у березні 2013 року; від 21.10.2013 за газ спожитий у квітні 2013 року; від 21.10.2013 за газ спожитий у травні 2013 року; від 21.10.2013 за газ спожитий у червні 2013 року; від 31.10.2013 за газ спожитий у жовтні 2013 року; від 30.11.2013 за газ спожитий у листопаді 2013 року (далі разом - акти приймання-передачі природного газу за період січень - листопад 2013 року), було предметом розгляду спору у справі Господарського суду міста Києва № 910/14454/14.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.08.2014 у справі № 910/14454/14 позовні вимоги Публічного акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради задоволено повністю, стягнуто з останнього на користь Публічного акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 62360192,53 грн. основного боргу, 5557459,46 грн. пені, 2224181,66 грн. 3% річних, 4287647,70 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 17.04.2014 р. № 1226-VII) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, обставини невиконання Комунальним підприємством "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради (відповідачем) зобов'язань з оплати природного газу, поставленого позивачем за період січень - листопад 2013 року згідно актів приймання-передачі природного газу за вказаний період, а також обставини наявності у відповідача заборгованості за цими актами в сумі 62360192,53 грн. (основний борг), були встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 27.08.2014 у справі № 910/14454/14, яке набрало законної сили, а тому, в силу наведених приписів ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України не доказуються при розгляді даної справи Господарського суду міста Києва № 910/13428/15, в якій беруть участь ті самі особи, щодо яких встановлені ці обставини.

Станом на час розгляду по суті даної справи № 910/13428/15, в матеріали справи відсутні докази виконання відповідачем рішенням Господарського суду міста Києва від 27.08.2014 у справі № 910/14454/14 в частині стягнення основного боргу за природний газ, поставлений у січні - листопаді 2013 року.

В свою чергу, порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за Договором в частині оплати поставленого позивачем природного газу, тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування позивачем до відповідача встановленої законом та Договором відповідальності.

Отже, за відсутності доказів виконання відповідачем рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2014 у справі № 910/14454/14 в частині стягнення основного боргу за природний газ, поставлений у січні - листопаді 2013 року, здійснивши при цьому перевірку наданих позивачем розрахунків сум 3% річних, інфляційних втрат та пені, нарахованих на суму заборгованості за природний газ, поставлений у січні-листопаді 2013 року, починаючи з 28.05.2014, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1686287,95 грн. 3% річних та 27422472,88 грн. інфляційних втрат, нарахованих на суму заборгованості за природний газ, поставлений у січні-листопаді 2013 року, починаючи з 28.05.2014, а також в частині стягнення з відповідача пені в сумі 93100,39 грн., нарахованої на суму заборгованості за природний газ, поставлений у листопаді 2013 року, починаючи з 28.05.2014 року, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають суми: 21922010,70 грн. основного боргу, 1830645,26 грн. пені, 2520525,56 грн. 3% річних, 38428345,50 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на повне задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору в сумі 73080,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32-35, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської міської ради, (99011, м. Севастополь, вул. Л. Павліченко, буд. 2; ідентифікаційний код 03358357) на користь Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, ідентифікаційний код 20077720) 21922010,70 грн. (двадцять один мільйон дев'ятсот двадцять дві тисячі десять гривень 70 коп.) основного боргу, 1830645,26 грн. (один мільйон вісімсот тридцять тисяч шістсот сорок п'ять гривень 26 коп.) пені, 2520525,56 грн. (два мільйони п'ятсот двадцять тисяч п'ятсот двадцять п'ять гривень 56 коп.) 3% річних, 38428345,50 грн. (тридцять вісім мільйонів чотириста двадцять вісім тисяч триста сорок п'ять гривень 50 коп.) інфляційних втрат, 73080,00 грн. (сімдесят три тисячі вісімдесят гривень 00 коп.) судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 30.07.2015.

Суддя Гумега О.В.