Постанова № 47711231, 29.07.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2015 р. Справа № 820/3036/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Рєзнікової С.С.

Суддів: Старостіна В.В. , Бегунца А.О.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Балаклійське птахівництво", Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.06.2015р. по справі № 820/3036/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Балаклійське птахівництво"

до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Балаклійське птахівництво", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001622200 від 15.12.2014 року.

У обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що судження суб'єкта владних повноважень, які викладені в акті перевірки від 03.12.2014 р. № 826/20-01-22-47/37010571, є помилковими. Позивач стверджував, що у спірних правовідносинах податок на додану вартість за взаємовідносинами з ТОВ "Аріона Торг" та АК "Харківобленерго" обчислював правильно, господарські операції з контрагентами мали реальний характер, були здійснені за правочинами, які повністю відповідають вимогам закону, первинні документи оформлені належним чином, зауважень до форми та змісту документів первинного бухгалтерського обліку з боку перевіряючих відсутні.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.06.15 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Балаклійське птахівництво" до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено частково.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області №0001622200 від 15.12.2014 року в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 13333 (тринадцять тисяч триста тридцять три) грн 00 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову у вказаній частині та прийняти нову, якою в цій частині позов задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Колегія суддів вважає за можливе, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, розглянути справу у порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційних скарг, рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що, відповідно до Виписки від 16.12.2013 р. з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Товариство з обмеженою відповідальністю "Балаклійське птахівництво" (код ЄДРПОУ 37010571) зареєстроване як юридична особа 14.04.2010 року; місцезнаходження юридичної особи: 64200, Харківська область, Балаклійський район, м. Балаклія, вулиця Червоноармійська, будинок 13, позивач перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Балаклійському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області з 14.04.2010 року за №908 (а.с.93).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Балаклійське птахівництво" є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва №100299350.

Позивачем 16.10.2014 року до податкового органу було надіслано податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2014 року вх. № 9059398356 з додатками: від'ємне значення з податку на додану вартість становить 162392,00 грн. і складається із суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного податкового періоду у розмірі 70281,00 грн. (ряд.19 декларації) та залишку від'ємного значення попереднього звітного податкового періоду у розмірі 92105,00 грн. (ряд. 22 декларації).

Згідно з додатком 2 до податкової декларації за вересень 2014 року, залишок від'ємного значення попереднього звітного податкового періоду (ряд. 22 декларації) виник у серпні 2014 року, внаслідок чого контролюючим органом здійснено перевірку за період з 01.08.2014 року по 30.09.2014 року.

Керуючись п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1, 78.1.8 п. 78.1 ст.78 та п. 200.11 ст. 200 Податкового кодексу України, фахівцями Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності заявленого від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис.грн. у податковій декларації позивача з податку на додану вартість за вересень 2014 року.

За результатами проведеної перевірки, складено Акт № 826/20-01-22-47/37010571 від 03.12.2014 року (далі по тексту - Акт, акт перевірки, а.с.8-22).

На підставі висновків акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 15.12.2014 року № 0001622200, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у загальному розмірі 45178,00 грн. (а.с.35).

Позивач скористався правом на адміністративне оскарження спірного податкового повідомлення-рішення; рішеннями Головного управління Міндоходів у Харківській області від 02.02.2015 року №868/10/20-40-10-04-17 та Державної фіскальної служби України від 27.02.2015 року №4131/499-99-10-01-01-25, скарги директора ТОВ "Балаклійське птахівництво" залишені без задоволення, а спірне податкове повідомлення-рішення - без змін. (а.с.40-42, 47-49).

Колегія суддів зазначає, що підставою для складання та надіслання на адресу позивача спірного податкового повідомлення-рішення, стали висновки контролюючого орану, викладені в Акті № 826/20-01-22-47/37010571 від 03.12.2014 року.

Податковим органом під час перевірки встановлено завищення ТОВ "Балаклійське птахівництво" податкового кредиту за серпень-вересень 2014 року на суму 45178,00 грн., що в свою чергу, призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного податкового періоду (ряд.19 декларації) та від'ємного значення поточного звітного (податкового) періоду зарахованого до складу податкового кредиту наступного періоду (ряд. 20.2 декларації) у розмірі 22861,00 грн. Окрім того, встановлено завищення від'ємного значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду (ряд.24 декларації) у розмірі 22317,00 грн.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що податковим повідомленням-рішенням №0001622200 від 15.12.2014 року в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 13333 (тринадцять тисяч триста тридцять три) грн 00 коп. порушено права та охоронювані законом інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин, а тому воно підлягає скасуванню у вказаній частині, а в іншій частині податкове повідомлення-рішення №0001622200 від 15.12.2014 року відповідає нормам чинного законодавства.

Колегія суддів частково погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Щодо правовідносин між позивачем та ТОВ "Аріона Торг", колегія суддів зазначає наступне.

Між ТОВ "Балаклійське птахівництво" (Покупець) та ТОВ "Аріона Торг" (Продавець) 16.10.2013 року укладено договір купівлі-продажу № А-13-47, предметом якого є постачання природного газу в об'ємі 222, 5 тис. м.куб. (а.с. 78-80).

Відповідно до умов договору ціна природного газу за 1000 куб.м. становить - 3486, 51 грн., податок на додану вартість - 697, 30 грн., всього - 4183,82 грн. Додатковою угодою № 1 від 01.11.2013 року, сторонами досягнуто згоди щодо зміни вартості природного газу за 1000 куб.м. - 3503,18 грн., податок на додану вартість - 700,64 грн., всього - 4203,82 грн. (т.1 а.с. 81).

До складу податкового кредиту вересня 2014 року позивачем включена сума податку на додану вартість за податковою накладною, складеною ТОВ "Аріона Торг" № 13 від 28.11.2013 року на загальну суму 80000,00 грн. (ПДВ - 13 333,33 грн) (т.1 а.с. 77.)

Оплату за придбаний природний газ позивачем здійснено шляхом перерахування безготівкових коштів на рахунок постачальника, що підтверджується наявним в матеріалах справи звітом про проведені операції по рахунку ТОВ "Балаклійське птахівництво" №26005060712329 (т.1 а.с. 83).

На підтвердження факту отримання природного газу та подальшого його використання у власній господарській діяльності, позивачем надано до суду акт передачі-приймання газу від 30.11.2013 року (а.с. 84), звіт про використання природного газу за листопад 2013 року, акт наданих послуг з розподілу природного газу від 30.11.2013 року, акт про виконання робіт по транспортуванню природного газу від 30.11.2013 року, акт наданих послуг по транспортуванню газу магістральним трубопроводом від 30.11.2013 року (т.1 а.с. 118-121).

Обґрунтовуючи економічний ефект використання газу у власній господарській діяльності, представниками позивача у суді першої інстанції надано пояснення, що газ використовується для обігріву курників та ціплятників, на підтвердження чого до матеріалів справи долучено схеми газопостачання об'єктів підприємства, що знаходяться у с.Гусарівка та с.Жовтневе Балаклійського району Харківської області, технічний опис теплогенератора, який використовується для обігріву птахоферм.

Позивачем також надано до суду першої інстанції докази експлуатації газового обладнання на підприємстві, а саме: робочі проекти для використання та заміни (реконстукції) вузлів газопостачання, висновок експертизи №63.2-01-2530.13, технічні умови на заміну вузла обліку витрат газу №21-1-70/в від 22.10.2013 р., акт до договору №ТП-14-ПРФ-205 від 01.04.2013 р.

Такі висновки контролюючим органом зроблені на підставі інформації, яка надійшла від ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві та відповідно до якої, ТОВ "Аріона Торг" відсутнє за місцем реєстрації, не має основних фондів, трудових ресурсів для здійснення господарських операцій по продажу природного газу. На завищення податкового кредиту за вересень 2014 року, на думку ДПІ, також вплинуло ненадання позивачем до перевірки калькуляцій "витрат по утриманню та обслуговуванню єдиного майнового комплексу" за листопад 2013 року, оборотно-сальдової відомості та карток по рахунку 361 за той же період, актів здачі-приймання робіт (надання послуг до калькуляцій за листопад 2013 року), що в свою чергу свідчить про проведення ТОВ "Балаклійське птахівництво" транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно контрагентам, які не виконують свої податкові зобов'язання, у даному випадку, по першій ланці постачання транзитних фінансових потоків.

З цього приводу слід зазначити, що витребувані судом першої інстанції та приєднані до справи документи засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товарів та послуг за переліченим вище правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні"та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" суд робить висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб - через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає.

З пояснень представника відповідача у суді першої інстанції, які в цій частині повністю узгоджуються з матеріалами справи, колегією суддів встановлено, що зауважень до право- і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами правочинів, укладених між позивачем та ТОВ "Аріона Торг", до правового статусу сторін цих договорів як платників ПДВ, відповідності правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів, відсутності у сторін перелічених правочинів наміру безпідставно одержати податкову вигоду ДПІ ні при проведенні перевірки, ні в ході судового розгляду не мала.

Доводи відповідача про відсутність реальності господарських операцій за цим правочином колегія суддів до уваги не приймає, оскільки зазначений довод мотивований виключно посиланням на відсутність у контрагента позивача необхідних умов для здійснення господарських операцій.

З цього приводу колегія суддів відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та його контрагент є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом норм Податкового кодексу України, позивач та контрагент позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст.228 Цивільного кодексу України та ст.ст.207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Між тим, в акті перевірки відповідачем не наведено доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача чи його контрагентів або за викладеними в акті фактами їх діяльності, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Також не встановлено невідповідності даних податкових накладних та документів, що підтверджують склад витрат, фактичним обставинам правовідносин між позивачем та ТОВ "Аріона-Торг".

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що статтею 16 ПК України передбачено, що особами, відповідальними за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету - є платники податку.

Відповідно до п.36.5 ст.36 Податкового кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків.

При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, допущені безпосередньо ним самим. Отже, відповідальність є персональною; обов'язковою правовою підставою для неї є наявність вини конкретного платника податків у допущених порушеннях, відповідно, вона не може автоматично поширюватись на контрагентів платника податків. Порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського Суду з прав людини, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

З урахуванням вищевикладеного колегія суддів вважає безпідставним висновок контролюючого органу про завищення підприємством суми податкового кредиту за вересень 2014 року у розмірі 13333,00 грн., що призвело до завищення від'ємного значення поточного звітного (податкового) періоду зараховане до складу податкового кредиту наступного періоду у тому ж розмірі.

Щодо взаємовідносин позивача з АК "Харківобленерго", колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до складу податкового кредиту серпня та вересня 2014 року віднесені податкові накладні, видані йому АК "Харківобленерго" по передоплаті за електроенергію на загальну суму 191072,61 грн. (в т.ч. ПДВ - 31854,44 грн.), а саме податкові накладні №1686/20 від 04.08.2014 р., №18945/20 від 20.08.2014 р., №18946/20 від 20.08.2014 р., №20540/20 від 21.08.2014 р., №20541/20 від 21.08.2014 р., №20542/20 від 21.08.2014 р., №22347/20 від 22.08.2014 р., №26428/20 від 25.08.2014 р. (а.с. 50-57).

Колегією суддів встановлено, що вказані податкові накладні виписані на підставі договору №62-1174 від 23.06.2010 року, укладеного між позивачем (Споживач) та АК "Харківобленерго" (Постачальник), предметом якого є постачання останнім електричної енергії (а.с. 59-66).

Пунктом 2.3.3 Договору визначено обов'язки Споживача, зокрема щодо своєчасної сплати Постачальнику вартості електричної енергії та інших нарахувань згідно з умовами додатку № 2 "Порядку розрахунків".

З пояснень позивача та матеріалів долучених до матеріалів справи, вбачається, що фактично передоплату за активну та реактивну електроенергію в серпні-вересні 2014 року, ТОВ "Балаклійське птахівництво" не здійснювало.

Відповідно до договору поруки №02/11/04 від 11.04.2014 року, укладеного між позивачем (Боржник), АК "Харківобленерго" (Кредитор) та ТОВ "Завод Точмаш" (Поручитель), Поручитель зобов'язується солідарно відповідати перед Кредитором за виконання зобов'язань Боржника по оплаті заборгованості за електроенергію й іншими платежами відповідно до договору про постачання електричної енергії №62-1174 від 23.06.2010 року (а.с. 58).

Договором поруки також визначено, що оплата за електроенергію здійснюється окремими платіжними дорученнями на розподільчий рахунок зі спеціальним режимом № 260323012307 у ХОУ ВАТ "ДОБУ", МФО 351823, код ЗКПО 00131954, одержувач АК "Харківобленерго".

У спірних правовідносинах позивач посилається на той факт, що керуючись ст. 509-512, 553, 556 Цивільного кодексу України, внаслідок виконання Поручителем зобов'язань Боржника, відбулася заміна Кредитора у зобов'язані, що дає право позивачу на формування податкового кредиту за податковими накладними, складеними АК "Харківобленерго" за фактом отримання передоплати.

Колегія суддів погоджується з твердження м позивача з огляду на наступне.

Передоплату за електричну енергію в серпні-вересні 2014 року за ТОВ «Балаклійське птахівництво» здійснювало ТОВ «Завод Точмаш» відповідно до договору поруки № 02/11/04 від 11.04.2014 року. Даний договір укладений між ТОВ «Балаклійське птахівництво» (Боржник), АК «Харківобленерго» (Кредитор) та ТОВ «Завод Точмаш» (Поручитель).

Відповідно п.1.1 договору Поручитель зобов'язується солідарно відповідати перед Кредитором за виконання зобов'язань Боржника по оплаті заборгованості за електроенергію й іншими платежами відповідно договору про постачання електричної енергії №621174 від 23.06.2010 року. Згідно п.4.5.додатку № 2 до договору на постачання електроенергії між АК «Харківобленерго» та ТОВ «Балаклійське птахівництво» за №621174 від 23.06.2010р. «Споживач» протягом розрахункового періоду здійснює 3 планових платежі на поточний рахунок зі спеціальним режимом у таких співвідношеннях:

- до 1 дня розрахункового періоду 20% від вартості очікуваного обсягу електричної енергії, що буде спожита у розрахунковому періоді;

- до 15 дня розрахункового періоді 40% від вартості очікуваного обсягу електричної енергії, що буде спожита у розрахунковому періоді;

- до 22 дня розрахункового періоду 40% від вартості очікуваного обсягу електричної енергії, що буде спожита у розрахунковому періоді;

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно заперечення того факту, що відбулася заміна кредитора у зобов'язанні, що дає право позивачу на формування податкового кредиту за податковими накладними, складеними АК «Харківобленерго» за фактом отримання передоплати.

Відповідно до даного договору, за зобов'язання, які виникли по договору на постачання електричної енергії №621174 від 23.06.2010 року Поручитель (ТОВ «Завод Точмаш») солідарно несе відповідальність перед кредитором (АК «Харківобленерго»). Даний договір поруки був укладений на підставі норм чинного законодавства.

Згідно ст. 553 ЦКУ, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до п.2 ст. 556 ЦКУ, до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

До того ж, ст. 515 ЦК України встановлено, що заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Крім того, п. 6 ПКЕЕ № 28 визначено, що споживач здійснює оплату вартості обсягу використання електричної енергії заявленого на розрахунковий період за формою попередньої оплати. Споживач зобов'язаний вносити плату за споживання активної електричної енергії виключно коштами.

У даному випадку не було порушення вищезазначеного пункту, оскільки Споживач замінений не був, а лише скориставшись своїм конституційним правом на свободу укладання договору, уклав договір поруки, за яким поручитель вчасно вносив грошовими коштами передооплату по договору на постачання електроенергії.

Постачальником товарів/послуг в даному випадку є АК «Харківобленерго» (постачальник електроенергії), а отримувачем товарів/послуг є ТОВ «Балаклійське птахівництво».

Колегія суддів вважає некоректним посилання суду першої інстанції у своєму рішенні на п.6.5 ПКЕЕ № 28, яким закріплено, що у разі виникнення заборгованості з оплати за спожиту електричну енергію, сторони за взаємною згодою та у порядку передбаченому законодавством України укладають договір, щодо реструктуризації заборгованості.

Оскільки, дана норма лише дає право і змогу Споживачам самостійно визначитися з погашенням своєї заборгованості, але не передбачає її пріоритетність над іншими нормами законодавства.

ТОВ «Балаклійське птахівництво» саме з метою уникнення заборгованості скористалося своїм конституційним правом на свободу вибору, свободу договору і відповідно до чинного цивільного законодавства уклало договір поруки, який не протирічить нормам ПКЕЕ № 28 і іншим нормам чинного законодавства. Більш того, підтвердженням того, що відносини у сфері постачання та споживання електроенергії регулюються не тільки нормами ПКЕЕ № 28, а й іншими нормативно-правовими актами в т. ч і Цивільним законодавством.

Стосовно залучення Споживачем третіх осіб до сплати грошових коштів за електроенергію, жодним нормативно-правовим актом не встановлено заборону укладати договір поруки на оплату електроенергії або інших обмежень стосовно залучення третіх осіб до оплати електроенергії. До того ж, відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

З вищевикладеного колегія суддів робить висновок, що ПКЕЕ № 28 регулює порядок користування і постачання електроенергії, а також порядок проведення розрахунків між постачальником і споживачем. Проте відсутність в них прямого посилання на залучення до сплати за електроенергію третіх осіб не дає права суду першої інстанції робити висновок стосовно заборони щодо їх залучення. Оскільки можливість залучення третіх осіб до виконання зобов'язання як зазначено позивачем вище є норми Цивільного Кодексу, які є нормами загальними і аж ніяк не протирічать нормам спеціальним в т.ч. таким як ПКЕЕ № 28.

Крім того, колегія суддів не погоджується з твердженням суду першої інстанції стосовно відсутності настання податкових наслідків у ТОВ «Балаклійське птахівництво», які передбачені п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, оскільки платником нібито не здійснювалася сплата за електроенергію і, що у АК «Харківобленерго» не настав обов'язок, визначений у п.201.10 ст.201 ПКУ, а саме складання податкової накладної на адресу позивача за фактом отримання від нього передоплати за електричну енергію.

Постачальником товарів/послуг в даному випадку є АК «Харківобленерго» (постачальник електроенергії), отримувачем товарів/послуг є ТОВ «Балаклійське птахівництво». В бухгалтерському обліку взаємовідносини з постачальниками обліковуються на рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками», в т.ч. з субрахунком 1 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками».

Оплата за електроенергію проводилася Поручителем від імені ТОВ «Балаклійське птахівництво». Отже, податкові накладні АК «Харківобленерго» виписані згідно чинного законодавства на суми попередньої оплати за електроенергію і правомірно включені до податкового кредиту «Споживача» (ТОВ «Балаклійське птахівництво»).

Окрім того, спожита електроенергія компенсувалася ТОВ «Завод Точмаш» по договору оренди 05/04-2013 від 05.04.2013р. у вигляді послуги «Витрати по утриманню та обслуговуванню комплекса» щомісячно. До матеріалів справи надані первинні документи (акти приймання передачі товарів/послуг, калькуляції до актів приймання передачі товарів/послуг) та податкові декларації за серпень-вересень 2014р., які підтверджують факт визначення податкових зобов'язань періоду по цим господарським операціям.

Абзацом 2 п. 189.4 ст. 189 ПК України, визначено, що датою збільшення податкових зобов'язань та податкового кредиту платників податку, що здійснюють постачання/отримання товарів/послуг у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів та без права власності на такі товари/послуги, визначається за правилами, встановленими статтями 187 і 198 цього Кодексу.

Так, враховуючи приписи п.п. "а" п. 187.1 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, зокрема дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку.

У разі отримання коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, такий платник в момент виникнення податкових зобов'язань вживає заходів, визначених п. 201.1 та 201.7 ст. 201 ПК України.

У відповідності до п. 201.1 ст. 201 Кодексу, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

За вимогами п. 201.7 ст.201 ПК України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Враховуючи приписи п. 201.6 ст. 201 ПК України, для сторін у договорі податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця, а отже, відповідно до п.201.10 кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.2 ст. 198 ПК України визначає дату виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, та встановлює, що такою датою вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, вказане закріплено у п. 198.6 ст. 198 ПК України.

Таким чином, податковим повідомленням-рішенням №0001622200 від 15.12.2014 року в частині в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 31845 грн. порушено права та охоронювані законом інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин, а тому воно підлягають скасуванню.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог через неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального права підлягає частковому скасуванню з прийняттям постанови про задоволення позову.

Відповідно до ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Постанова суду першої інстанції від 26.06.15 року не відповідає вимогам ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому підлягає частковому скасуванню з підстав, визначених п.1, п.2, п.3, ч.1 ст.202 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч.2 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ч.1 ст. 198, п.п. 1,3,4 ч.1 ст. 202, ч.2 ст. 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Балаклійське птахівництво" задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.06.2015р. по справі № 820/3036/15 скасувати в частині відмови у задоволенні позову.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Балаклійське птахівництво" до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області №0001622200 від 15.12.2014 року в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 31845 грн.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.06.2015р. по справі № 820/3036/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Рєзнікова С.С.Судді(підпис) (підпис) Старостін В.В. Бегунц А.О.