Постанова № 47711218, 29.07.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2015 р. Справа № 820/5294/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Яковенка М.М.

Суддів: Лях О.П., Старосуда М.І.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09 червня 2015 року по справі № 820/5294/15 за позовом ОСОБА_1 до Комунального заклад "Харківський спеціальний навчально - виховний комплекс" Харківської обласної ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Комунального закладу «Харківський спеціальний навчально-виховний комплекс» Харківської обласної ради (далі-відповідач), в якому просив:

визнати неправомірними дії Комунального закладу "Харківський спеціальний навчально-виховний комплекс" Харківської обласної ради, що виявились у незаконній відмові в наданні інформації на запити ОСОБА_1 про надання публічної інформації № 273/15; № 274/15; № 275/15; № 276/15; № 279/15 від 27.04.2015р.;

зобов'язати Комунальний заклад "Харківський спеціальний навчально-виховний комплекс" Харківської обласної ради надати ОСОБА_1 інформацію, що запитувалася ним в інформаційних запитах № 273/15; № 274/15; № 275/15; № 276/15; № 279/15 від 27.04.2015р., а саме: копію договору разом зі специфікаціями, на підставі якого здійснюється постачання молока до Комунального закладу "Харківський спеціальний навчально-виховнии комплекс" Харківської обласної ради з 01 квітня 2015р.; копію договору разом зі специфікаціями, на підставі якого здійснюється постачання масла вершкового до Комунального закладу "Харківський спеціальний навчально-виховний комплекс" Харківської обласної ради з 01 квітня 2015р.; копію договору разом зі специфікаціями, на підставі якого здійснюється постачання сиру сичужного, кисломолочного сиру до Комунального закладу "Харківський спеціальний навчально-виховний комплекс" Харківської обласної ради з 01 квітня 2015р.; копію договору разом зі специфікаціями, на підставі якого здійснюється постачання продуктів молочних (сметана, кефір, ряжанка, йогурт тощо) до Комунального закладу "Харківський спеціальний навчально-виховний комплекс" Харківської обласної ради з 01 квітня 2015р.; копію договору разом зі специфікаціями, на підставі якого здійснюється постачання виробів з м'яса (ковбаса, сосиски, сардельки тощо) до Комунального закладу "Харківський спеціальний навчально-виховний комплекс" Харківської обласної ради з 01 квітня 2015р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09 червня 2015 року відмовлено в задоволенні позову (а.с.21-24).

Позивач, не погодившись із вказаною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову та прийняти нову, якою позов задовольнити (а.с.29-31).

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив про порушення норм матеріального та процесуального права ст.1, п.2 ч.1 ст.13, п.2 ч.5 ст.19, ч.1 ст.7, ч.5 ст.6 Закону України "Про доступ до публічної інформації", п.47 ч. ст.2 БК. Наполягає на тому, що відповідач, як розпорядник запитуваної публічної інформації, повинен був надати її позивачу, однак, всупереч вищенаведеним нормам права протиправно відмовив у її наданні.

Розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, з урахуванням приписів п.2 ч.1 ст.197 КАС України. Стороною відповідача надані письмові заперечення проти апеляційної скарги. Колегія суддів вважає, що неявка сторін в судове засідання не є перешкодою для розгляду справи по суті заявлених вимог та прийняття рішення за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, позивач звернувся до Комунального закладу "Харківський спеціальний навчально-виховний комплекс" Харківської обласної ради з інформаційними запитами № 273/15, № 274/15, № 275/15, № 276/15, № 279/15, ВІД 27.04.2015р про надання публічної інформації. Вказані запити містили вимоги про надання Позивачу наступної інформації: копію договору разом зі специфікаціями, на підставі якого здійснюється постачання молока до Комунального закладу "Харківський спеціальний навчально-виховнии комплекс" Харківської обласної ради з 01 квітня 2015р.; копію договору разом зі специфікаціями, на підставі якого здійснюється постачання масла вершкового до Комунального закладу "Харківський спеціальний навчально-виховний комплекс" Харківської обласної ради з 01 квітня 2015р.; копію договору разом зі специфікаціями, на підставі якого здійснюється постачання сиру сичужного, кисломолочного сиру до Комунального закладу "Харківський спеціальний навчально-виховний комплекс" Харківської обласної ради з 01 квітня 2015р.; копію договору разом зі специфікаціями, на підставі якого здійснюється постачання продуктів молочних (сметана, кефір, ряжанка, йогурт тощо) до Комунального закладу "Харківський спеціальний навчально-виховний комплекс" Харківської обласної ради з 01 квітня 2015р.;копію договору разом зі специфікаціями, на підставі якого здійснюється постачання виробів з м'яса (ковбаса, сосиски, сардельки тощо) до Комунального закладу "Харківський спеціальний навчально-виховний комплекс" Харківської обласної ради з 01 квітня 2015 р. (а.с.8-12).

Листом від 06.05.2015 року № 315 Комунальним закладом "Харківський спеціальний навчально-виховний комплекс" Харківської обласної ради було надано обґрунтована відповідь на зазначений запит. В обґрунтування якої зазначено що у відповідності до ч. 1ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» інформацією з обмеженим доступом є, зокрема конфіденційна інформація. Конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Розпорядники інформації, яка володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (ст. 7 Закону України «Про доступ до публічної інформації») (а.с.13).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції з урахуванням Закону України "Про доступ до публічної інформації", виходив з відсутності обов'язку відповідача надати інформацію (документи) яку запитує позивач.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, беручи до уваги наступне.

Відповідно до статті 34 Конституції України, кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Статтею 40 Конституції України також передбачено, що громадяни мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Згідно статті 9 Закону України від 2 жовтня 1992 року № 2657-ХІІ «Про інформацію», всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій.

Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року N 2939-VI (далі - Закон N 2939-VI ) визначено порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.

Відповідно до частини 1 статті 1 вказаного Закону, публічна інформація - відображена та задокументована будь - якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію (стаття 5 Закону № 2939-VІ).

Види та порядок обмеження доступу до інформації визначено статтею 6 Закону N 2939-VI.

Так, відповідно до ч.1 ст.6 Закону №2939 інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.

Здійснюючи відмову у задоволенні запита позивача, відповідач визначив запитувану інформацію, як конфіденційну інформацію, що й стало основною підставою для відмові у її наданні.

Положеннями ст.7 Закону №2939 визначено, що конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону.

Розпорядники інформації, визначені частиною першою статті 13 цього Закону, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Відповідачем, не надано належних, допустимих та безпосередніх доказів, що особи, у яких відповідач здійснював закупівлю продукті за бюджетні кошти у будь-який спосіб визначив таку інформацію конфіденційною та обмежив відповідача, як розпорядника інформації у її поширені.

Крім того, колегія суддів зазначає, що частиною 2 статті 6 Закону №2939 визначена правова можливість у обмеженні доступу до інформації при дотриманні сукупності таких вимог:

1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем взагалі не доведено дотримання ним визначених законом критеріїв можливості обмеження доступу до такої інформації.

Крім того, відповідно до частини 5 цієї статті, не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. При дотриманні вимог, передбачених частиною другою цієї статті, зазначене положення не поширюється на випадки, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину.

Як вбачається із змісту запиту, відповідно до якого відмовлено у задоволенні позовних вимог, запит стосувався саме договорів та специфікації по яким здійснювалось використання бюджетних коштів під час закупівлі продуктів харчування з 01.04.2015 року.

Частиною першої статті 13 Закону № 2939-VI встановлено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків;

Як встановлено судами, відповідач є комунальним закладом, що фінансується за рахунок коштів державного, місцевих бюджетів.

Відповідно до статті 19 Закону № 2939-VI, запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону № 2939-VІ, розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.

Як вбачається з запиту позивача, жодних законодавчо встановлених обмежень у сукупності вимог не існує, тобто будь яких обмежень до доступу до запитуваної інформації (документів) не має.

Як вже зазначалось, відповідач фактично відмов у запиті позивача з огляду на те, що інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом, т.б. є конфіденційною. Створена інформація в процесі діяльності закладу незалежно від напряму діяльності та завдань, не може вважатись публічною і, що в договорах міститься інформація з обмеженим доступом про фізичних осіб (ідентифікаційний номер, адреса місця реєстрації, номера телефонів, тощо) та юридичних осіб.

Згідно ч.2 ст.22 Закону №2939 відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Колегія суддів вважає таку відмову відповідача протиправною, оскільки відповідно до частини 5 статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач на підставі Закону України "Про доступ до публічної інформації" зобов'язаний був надати позивачу запитувану інформацію, що стосувалася розпорядження відповідачем саме бюджетними коштами, оскільки в договорах із додатками та специфікацією визначається ціна, за якою закуповувалися продукти харчування.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд не правильно надав правову оцінку спірним правовідносинам, а тому висновок суду щодо відмови в задоволенні позову є помилковим.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови були порушені норми чинного матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому з огляду на положення ст. 202 КАС України, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 11, 159, 160, 167, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 209, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09 червня 2015 року по справі № 820/5294/15 - скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправними дії Комунального закладу "Харківський спеціальний навчально-виховний комплекс" Харківської обласної ради, що виявились у незаконній відмові в наданні інформації на запити ОСОБА_1 про надання публічної інформації № 273/15; № 274/15; № 275/15; № 276/15; № 279/15 від 27.04.2015р.;

Зобов'язати Комунальний заклад "Харківський спеціальний навчально-виховний комплекс" Харківської обласної ради надати ОСОБА_1 інформацію, що запитувалася ним в інформаційних запитах № 273/15; № 274/15; № 275/15; № 276/15; № 279/15 від 27.04.2015р., а саме: копію договору разом зі специфікаціями, на підставі якого здійснюється постачання молока до Комунального закладу "Харківський спеціальний навчально-виховнии комплекс" Харківської обласної ради з 01 квітня 2015р.; копію договору разом зі специфікаціями, на підставі якого здійснюється постачання масла вершкового до Комунального закладу "Харківський спеціальний навчально-виховний комплекс" Харківської обласної ради з 01 квітня 2015р.; копію договору разом зі специфікаціями, на підставі якого здійснюється постачання сиру сичужного, кисломолочного сиру до Комунального закладу "Харківський спеціальний навчально-виховний комплекс" Харківської обласної ради з 01 квітня 2015р.; копію договору разом зі специфікаціями, на підставі якого здійснюється постачання продуктів молочних (сметана, кефір, ряжанка, йогурт тощо) до Комунального закладу "Харківський спеціальний навчально-виховний комплекс" Харківської обласної ради з 01 квітня 2015р.; копію договору разом зі специфікаціями, на підставі якого здійснюється постачання виробів з м'яса (ковбаса, сосиски, сардельки тощо) до Комунального закладу "Харківський спеціальний навчально-виховний комплекс" Харківської обласної ради з 01 квітня 2015р.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Яковенко М.М.Судді(підпис) (підпис) Лях О.П. Старосуд М.І.