Ухвала суду № 47710907, 16.07.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/3131/14

Категорія: 10.3 Головуючий в 1 інстанції: Іванов Е. А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Єщенка О.В.,

суддів - Димерлія О.О.

- Романішина В.Л.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10.06.2014 року по справі за позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -

В С Т А Н О В И В:

Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом у якому просить стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на користь Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів суму адміністративно-господарських санкцій за не виконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів у 2013 році у розмірі 10912,97 грн. та пеню за порушення встановлених законодавство термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 70,78 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що згідно зі звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою № 10-ПІ за 2013 рік, наданому відповідачем Одеському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів, чисельність штатних працівників за 2013 рік у ФОП ОСОБА_3 склала 25 осіб. Згідно з частиною першою ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», для роботодавців встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. У відповідності з нормативом місць, призначених для працевлаштування інвалідів, відповідач повинен був створити 1 робоче місце, проте не створив жодного. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Відповідно до розрахунку суми адміністративно-господарських санкцій, сума відрахувань за 1 нестворене робоче місце відповідачем становить 10912,97 грн. Станом на 06.05.2014 року відповідач, крім адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для інвалідів повинен сплатити й пеню у розмірі 70,98 грн. Вказана заборгованість у розмірі 10912,97 грн. та пеня - 70,98 грн. не були ним сплачені у добровільному порядку, тому позивач просить стягнути її на користь Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 10.06.2014 року позов задоволено. Стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на користь Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2013р. у розмірі 10912,97грн. та пеню - 70,98грн.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, фізична особа-підприємець ОСОБА_3 в апеляційній скарзі зазначає про невідповідність висновків суду обставинам справи. При цьому апелянт вважає, що судом допущено порушення матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. У зв'язку з чим в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції і винесення нової постанови із відмовою в задоволенні позову.

Оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення почтових відправлень, однак в судове засідання вони не з'явилися, поважність своєї неявки суду не повідомили, тому апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до вимог ст.197 КАС України за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - Закон) встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Згідно статті 18 Закону забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленою Кабінетом Міністрів України.

Статтею 20 Закону, передбачено, що підприємства, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Аналізуючи вказані норми, вбачається, що на суб'єктів господарювання покладено обов'язок виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів і надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів. При цьому, обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком самостійно підбирати інвалідів на створені робочі місця. Водночас, законодавець зобов'язує підприємства надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що середньооблікова чисельність штатних працівників у ФОП ОСОБА_3 у 2013 році склала 25 осіб, що підтверджується звітом про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2013 рік. У відповідності з нормативом робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, відповідач повинен був створити 1 робоче місце.

З матеріалів справи вбачається, що ФОП ОСОБА_3 у 2013 році не виконала встановлений законом норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Так, згідно листа Савранського районного центру зайнятості від 25.04.2014 року № 290 за 2013 рік ФОП ОСОБА_3 не надавалися звіти 3-ПН - звіт про наявність вакансій, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Разом з тим, зі списку працюючих інвалідів - штатних працівників, які були зайняті на підприємстві, вбачається, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відпрацювали на двох тільки 5 місяців, а про наявність вакансій центр зайнятості не було повідомлено.

Станом на 06.05.2014 року відповідач крім адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для інвалідів, повинен сплатити й пеню виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки НБУ, нарахованої на повну суму недоїмки за прострочений строк оплати, що становить 70,98 грн. грн. Отже, загальна сума, яка підлягає стягненню, становить 10912,97 грн. + 70,98 грн. = 10983,95 грн.

З огляду на викладене апеляційний суд не приймає до уваги доводи апелянта, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, зазначених у рішенні суду першої інстанції. На підставі викладеного колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апелянта.

Оскільки судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову місцевого суду - без змін.

Разом з тим 10.07.2015 року до канцелярії Одеського апеляційного адміністративного суду надійшло повідомлення про смерть апелянта - ОСОБА_3. До заяви залучено копію свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1, згідно якого ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Крім того зазначено, що у апелянта правонаступники відсутні.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою особи, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, або ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у справі.

Частиною 2 ст. 203 цього Кодексу передбачено, що якщо судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення, а обставини, які стали підставою для закриття провадження у справі, виникли після його ухвалення, суд апеляційної інстанції визнає таке рішення нечинним і закриває провадження у справі.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі.

Керуючись ст. ст. 157,195,197,198,203,205,206,254 КАС України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10.06.2014 року визнати нечинною.

Провадження у справі за позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення адміністративно-господарських санкцій - закрити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили в порядку, встановленому частиною 5 статті 254 КАС України, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: суддя О.В.Єщенко

суддя О.О.Димерлій

суддя В.Л.Романішин