Ухвала суду № 47710510, 23.07.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/2858/15 Головуючий у 1-й інстанції:Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

23 липня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Кузьменка В.В., Степанюка А.Г.,

при секретарі Дешко В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Надвірнянському районі Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» до Державної податкової інспекції у Надвірнянському районі Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування рішень відповідача, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2015 року адміністративний позов задоволено: визнано протиправними та скасовано рішення про здійснення погашення усієї суми податкового боргу позивача шляхом стягнення безготівкових коштів №1 від 04.02.2015 року та інкасовані доручення.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 04.02.2015 року відповідачем прийнято рішення про здійснення погашення усієї суми податкового боргу позивача шляхом стягнення з нього безготівкових коштів. На виконання оскаржуваного рішення відповідачем 04, 06, 09, 10, 11, 12 і 14 лютого 2015 року оформлено інкасові доручення на загальну суму 427074522,92 грн.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями та діями податкового органу, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом, в якому просив суд визнати такі дії протиправним та скасувати прийняті податковим органом рішення про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу платників податків та прийняті інкасовані доручення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, інкасові доручення оформлені відповідачем із порушенням встановлених вимог та на підставі оскаржуваного рішення, яке є протиправним, а тому не можуть вважатися платіжним інструментом, на підставі якого може бути проведена операція по рахунках позивача.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, у ІІІ, IV кварталах 2014 року позивач самостійно задекларував грошові зобов'язання за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад та грудень 2014 року із плати за користування надрами для видобування корисних копалин, які, поряд з цим, позивачем у встановлені нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України) строки не сплачені, у зв'язку з чим у позивача виник податковий борг.

Відповідачем 04 лютого 2015 року прийнято оскаржуване рішення про здійснення погашення усієї суми податкового боргу позивача шляхом стягнення з нього безготівкових коштів.

На виконання оскаржуваного рішення відповідачем 04, 06, 09, 10, 11, 12 і 14 лютого 2015 року оформлено інкасові доручення на загальну суму 427074522,92 грн.

Матеріали справи свідчать, що позивач звертався до відповідача із заявою про розстрочення податкового боргу, однак відповіді відповідач, станом на час розгляду справи, не надав.

Відповідно до пп.20.1.34 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, контролюючим органам надано право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Пункт 59.1 ст.59 Податкового кодексу України передбачає, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Приписами п.95.1 - п.95.4 ст.95 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

При цьому, відповідно до п.32 підроз.10 розділу ХХ Податкового кодексу України, встановлено, що з 01.07.2015 року у випадках, коли податковий борг виник у результаті несплати грошового зобов'язання, самостійно визначеного платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у встановлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків та/або коштів з рахунків такого платника у банках, здійснюється за рішенням керівника контролюючого органу без звернення до суду за умови, якщо такий податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень та відсутні зобов'язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань. У таких випадках: рішення про стягнення коштів з рахунків такого платника у банках є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов'язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи; рішення про стягнення готівкових коштів вручається такому платнику податків і є підставою для стягнення. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Вище викладена норма прямо встановлює право керівника контролюючого органу прийняти рішення про стягнення коштів платника податків тільки у разі відсутності зобов'язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань.

При цьому, буквальний зміст п. 32 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» XX «Перехідні положення» ПК України вказує на необхідність відсутності зобов'язань саме держави щодо повернення платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань, а не конкретного контролюючого органу та за необмеженим колом грошових зобов'язань^ а тому наявність зобов'язань держави в особі будь-якого контролюючого органу перед платником податків щодо повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань з будь-якого податку чи збору унеможливлює стягнення податкового боргу на підставі рішення контролюючого органу без звернення до суду.

У матеріалах справи містяться копії актів проведення звірення розрахунків за період із 01 січня по 31 грудня 2014 року інших органів державної фіскальної служби, відповідно до яких, у позивача обліковується переплата.

Зважаючи на те, що у позивача станом на дату прийняття оскаржуваного рішення наявна переплата зі сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), тобто існувало зобов'язання держави щодо повернення позивачу помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань, суд прийшов до правомірного висновку, що у відповідача відсутні законні підстави для застосування до позивача п. 32 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» XX «Перехідні положення» ПК України з метою стягнення коштів.

Колегія суддів погоджується із посиланнями суду першої інстанції, що нормами законодавства не визначено форму рішення контролюючого органу про стягнення коштів з рахунків платника податків у банках у порядку, передбаченому п. 32 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» XX «Перехідні положення» ПК України.

Судова колегія також погоджується з висновками суду першої інстанції, що у відповідача були відсутні підстави для застосування вищезгаданих приписів п.32 підроз.10 р. розділу ХХ Податкового кодексу України з метою стягнення коштів, оскільки станом на дату прийняття оскаржуваного рішення була наявна переплата по збору за провадження торговельної діяльності нафтопродуктами, скрапленим та стиснутим газом, тобто існувало зобов'язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними і скасування інкасових доручень слід зазначити, що в силу п.1.4. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України №22 від 21.01.2004 року, інкасовим дорученням (розпорядженням) визначається розрахунковий документ, що містить вимогу стягувача (органу державної податкової служби) до банку, що обслуговує платника, здійснити без погодження з платником переказ визначеної суми коштів з рахунку платника на рахунок отримувача.

Відповідно до п.12.1, п.12.2, п.12.4 Інструкції органом стягнення (стягувачем) податкового боргу, простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) відповідно до ст.41 ПК України та ст.17 Бюджетного кодексу України є органи державної податкової служби.

Стягувач ініціює стягнення коштів у випадках, визначених пунктом 12.1 цієї глави, з рахунків платників податків/суб'єктів господарювання на підставі рішення суду.

Стягувач для стягнення коштів оформляє не менше ніж у трьох примірниках інкасове доручення (розпорядження) за формою, наведеною в додатку 24 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення розрахункових документів, що викладені в додатку 8 до цієї Інструкції. У реквізиті «Призначення платежу» інкасового доручення (розпорядження) стягувач зазначає назву, дату видачі та номер (якщо він присвоєний) судового рішення. Судове рішення, на підставі якого оформлено інкасове доручення (розпорядження), банку не подається.

Судом першої інстанції вірно зауважено, що приписами Інструкції передбачено порядок оформлення органом стягнення інкасових доручень (розпоряджень) для списання коштів на підставі саме рішення суду та не визначено механізму списання обслуговуючим платника податку банку коштів з його рахунку на підставі інкасового доручення (розпорядження), яке оформлене на підставі рішення керівника контролюючого органу, що має місце за даних обставин спору.

Про відсутність в Інструкції механізму списання банком коштів за інкасовим дорученням (розпорядженням) на стягнення податкового боргу, яке оформлене контролюючим органом на підставі рішення керівника такого органу зазначається також в абзаці 4 листа Національного банку України «Роз'яснення щодо виконання інкасового доручення (розпорядження)» №25-110/4833 від 27.01.2015 року.

З огляду на викладене, судом першої інстанції вірно зроблено висновок про те, що інкасові доручення від 04.02.2015 року №№ 4-23 - 6-23, від 06.02.2015 року №№ 13-23 - 18-23, від 09.02.2015 року №№ 19-23 - 24-23, від 10.02.2015 року №№ 25-23 - 30-23, від 11.02.2015 року №№ 31-23 - 36-23, від 12.02.2015 року №№ 37-23 - 42-23, від 14.02.2015 року №№ 49-23 - 51-23 оформлені відповідачем з порушенням встановлених вимог та на підставі протиправного рішення про стягнення коштів, а тому не вважаються платіжним інструментом, на підставі якого може бути проведена операція по рахунках ПАТ «Укрнафта».

З підстав вище викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Таким чином, доводи апеляційних скарг спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Отже, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Надвірнянському районі Головного управління ДФС в Івано-Франківській області - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Степанюк А.Г.

Кузьменко В. В.