Постанова № 47710369, 23.07.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/1602/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Дякова В.І.

Суддя-доповідач: Шурко О.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 липня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Кузьменка В.В., Степанюка А.Г.,

при секретарі Дешко В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Прилуцький нафто налив» на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прилуцький нафто налив» до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про скасування ППР, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 травня 2015 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позовних вимог.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова до скасування, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, що Прилуцькою ОДПІ від ПАТ «КІБ Креді Агріколь» отримано повідомлення від 05.03.2015 №12312/202 про порушення термінів розрахунків ТОВ «Прилуцький нафтоналив» по контракту від 07.11.2014 №Н-174/14, укладеному з нерезидентом фірмою «Роwег Ргоvision Lіmіtеd» («РРL») (United Кіпgdom).

Працівниками Прилуцької ОДПІ на підставі наказу від 14.04.2015 № 247, направлення від 14.04.2015 № 209 та відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.75.1 ст.75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Прилуцький нафтоналив» з питань дотримання вимог валютного законодавства при розрахунках по контракту від 07.11.2014 №Н-174/14, укладеному з нерезидентом фірмою «Роwег Ргоvision Lіmіtеd» («РРL») (United Кіпgdom), за період з 07.11.2014 по 26.02.2015, за результатами якої складено акт від 27.04.2015 №196/22-31758032.

У вищезазначеному акті перевірки встановлено порушення позивачем вимог чинного законодавства, а саме ст. 1 Закону України від 23.09.1994 № 185-94/ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», в результаті чого позивачу нарахована пеня за порушення термінів розрахунків в сфері зовнішньоекономічної діяльності.

За висновками акта перевірки Прилуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 13.05.2015 №0000492202, яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання за платежем пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 458798,44 грн.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями та діями податкового органу, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом, в якому просив суд визнати такі дії протиправним та скасувати прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що нарахування пені ТОВ «Прилуцький нафтоналив» є правомірним, оскільки судом було встановлено, що позивачем порушено ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», зокрема, порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Колегія суддів не може погодитись із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.11.2014р. між Позивачем та фірмою «Power Provision Limited» було укладено Контракт № Н-174/14 (надалі - «Контракт»). Предметом Контракту є передача у власність товару (а саме нафти сирої українського виробництва п. 2.1 Контракту), яку Позивач зобов'язується поставити фірмою «Power Provision Limited», а фірма «Power Provision Limited» зобов'язується прийняти і оплатити даний товар.

У період з 18.11.2015р. по 21.11.2015р. Позивачем до фірми «Power Provision Limited» було поставлено 3 028,369 т. нафти сирої.

Відповідно до Контракту, Відповідачем до фірми «Power Provision Limited» було виставлено наступні рахунки:

Рахунок-фактура (Івойс) № 46/2014 від 17.11.2014р. на суму 390390,53 доларів СІЛА; Рахунок-фактура (Івойс) № 47/2014 від 17.11.2014р. на суму 340813,44 доларів СІЛА; Рахунок-фактура (Івойс) № 48/2014 від 21.11.2014р. на суму 390630,11 доларів США; Рахунок-фактура (Івойс) № 49/2014 від 21.11.2014р. на суму 343896,52 доларів СІЛА.

Поставка вищевказаної нафти від Позивача до фірми «Power Provision Limited» підтверджується наступними митними деклараціями: митна декларація № 102040000/2014/030701 від 18.11.2014р.; митна декларація № 102040000/2014/030702 від 18.11.2014р.; митна декларація № 102040000/2014/030686 від 21.11.2014р.; митна декларація № 102040000/2014/030687 від 21.11.2014р..

Оскільки фірмою «Power Provision Limited» не було проведено оплату за поставлену нафту, Позивачем, фірмою «GFF AG» та фірмою «Power Provision Limited» було укладено Договір про переведення боргу від 02.02.2015р.. Згідно вищевказаного Договору про переведення боргу від 02.02.2015р. первісний боржник (фірма «Power Provision Limited») переводить на нового боржника (фірма «GFF AG») борг (грошове зобов'язання) у розмірі 1 465 730,60 доларів США, що виник на підставі Основного Договору (Контракт № Н-174/14 від 07.11.2014р.) Позивачу. Новий боржник зобов'язаний сплатити Кредитору суму боргу до 27.02.2015р..

На виконання своїх зобов'язань за Договором про переведення боргу фірмою «GFF AG» до Позивача було перераховано 1 465 730,60 доларів СІЛА, про що свідчать наступні платіжні доручення: платіжне доручення № 755487 від 17.02.2015р. на суму 340813,44 доларів СИТА; платіжне доручення № 755397 від 17.02.2015р. на суму 390390,53 доларів СІЛА; платіжне доручення № 763064 від 25.02.2015р. на суму 343896,52 доларів СІТІ А; платіжне доручення № 764079 від 26.02.2015р. на суму 390630,11 доларів США.

При складанні акту перевірки до нього було складено Додаток, в якому міститься розрахунок грошового зобов'язання за платежем - пеня за порушення Позивачем 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» міститься інформація про дату та номер контракту з іноземним контрагентом, а також, кількість прострочених днів надходження валютної виручки згідно зазначених контрактів. Згідно даного розрахунку протермінування находження коштів в строк понад 180 днів є відсутніми.

Судова колегія наголошує, що у вказаному вище розрахунку грошового зобов'язання до такого повідомлення-рішення, з урахуванням даних про виконання експортних контракту Позивача станом на 26.02.2015 року, міститься інформація про критерії нарахування Позивачу пені, проте, згідно даного розрахунку протермінування находження коштів в строк понад 180 днів є відсутніми.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

У відповідності до п. 4 ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Тобто, логічним є висновок, що строк в 180 днів, який передбачений ч. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», не є безумовним, оскільки Національним банком України може бути передбачено також і інші строки.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення інструментів впливу на грошово-кредитний ринок», у відповідності до якого, після внесення змін до ст. 25 Закону України «Про Національний Банк України», основними економічними засобами і методами грошово-кредитної політики є регулювання обсягу грошової маси через, серед іншого, зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Згідно з постановою Національного Банку України № 515 від 20.08.2014 року «Про врегулювання ситуації на валютному ринку України», розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», повинні здійснюватися у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Аналогічно Постановами Національного Банку України «Про врегулювання ситуації на валютному ринку України» № 734 від 20.11.2014р., «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» № 758 від 01.12.2014р. та 03.03.2015р. № 160 встановлено менший, ніж передбачений ч. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», строк для надходження валютних коштів із-за кордону (90 днів).

Відповідно до п. 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 984, результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Акт документальної перевірки, згідно п.п. 4, 5 Розділу II Порядку, повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово - господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Колегія суддів звертає увагу на п. 6 Розділу І Порядку, згідно якого факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У висновку акта (довідки) документальної перевірки зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень (п. 6.1 Розділу II Порядку).

Згідно п. 6.2 Розділу II Порядку виявлені порушення податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, відображаються у гривнях у розрізі податків та зборів з розбивкою за роками та податковими періодами у межах періоду, що перевіряється. Виявлені порушення валютного законодавства відображаються у розрізі зовнішньоекономічних договорів (контрактів).

Відповідно до Методичних рекомендацій щодо оформлення акта (довідки) про результати планової/позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, матеріали перевірок оформляються з урахуванням вимог Методичних вказівок про визначення стандартів якості контрольно-перевірочної роботи, затверджених наказом ДПА України від 02.12.2005 N 540 «Про результати проведення семінару-наради з питання «Підсумки контрольно-перевірочної роботи за 9 місяців 2005 року та основні стратегічні напрями роботи на IV квартал поточного року та на 2006 рік», спрямованих на запровадження єдиної системи відображення в актах перевірок аспектів, пов'язаних з оцінкою виконання платниками податків зобов'язань зі сплати податків, а також інших вимог законодавства, перевірка яких знаходиться в компетенції податкової служби.

При цьому акт перевірки має бути оформлений відповідно до встановлених стандартів якості, зокрема щодо доказовості, обов'язковості висновків, відсутності первинних документів, суміжності порушення податкового законодавства, коригування податкової звітності, алгоритму діяльності суб'єктів господарювання, розуміння діяльності підприємства, обставин укладання контрактів, відомостей про розрахунки, операцій з цінними паперами, відомостей про основні фонди і запаси, відомостей про заборгованість та зв'язок з господарською діяльністю.

З аналізу змісту Акту перевірки випливає, що відповідач встановив порушення Позивачем статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Водночас, зазначена стаття містить виключно один визначений термін (строк) надходження валютної виручки від фірм-нерезидентів - 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується.

В силу в п. 4 ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» і йдеться про право Національного банку України запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті, проте, в самих актах посилання на визначені норми підзаконного акту - відсутні. Не міститься і посилання на відповідні постанови Національного банку України, передбачені якими строки для надходження іноземної валюти були, на думку органу доходів і зборів, порушені.

Відтак, Позивач був позбавлений змоги трактувати допущене порушення інакше, аніж так, як вказано в ч. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» - порушення 180-денного строку.

З урахуванням наведеного, судова колегія приходить до висновку, що акт перевірки є документом, що засвідчує та інформує платника податків про виявлені порушення та засвідчує позицію органу доходів та зборів таких порушень. При перегляді в судовому порядку правомірності виставленого платнику податків податкового повідомлення-рішення, орган доходів і зборів не може посилатись на обставини, які не були відображені в акті перевірки.

Таким чином, позивачу поставлено в вину порушення ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», яка лише передбачає, що Національним Банком України можуть встановлюватися інші строки повернення валютної виручки, та відсилає до інших актів, які встановлюють правила взаємовідносин, за порушення яких передбачається відповідальність.

За зазначених обставин, відповідач повинен був вказати конкретні положення та норми визначених нормативних актів до змісту яких відсилає ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та які встановлюють інші провини взаємовідносин підприємства.

Судова колегія наголошує, що відповідач не може нести відповідальність за невизначені правопорушення.

Така позиція адміністративного суду в повній мірі узгоджується з позицією, викладеній в Резолюції (77) 31 Комітету міністрів «Про захист особи стосовно актів адміністративних органів влади» (Рекомендації ради Європи в галузі адміністративного судочинства та адміністративного права), відповідно до якої, якщо адміністративний акт, з огляду на свій характер, негативно впливає на права, свободи чи інтереси відповідної особи, таку особу має бути поінформовано про підстави, на яких ґрунтується такий акт.

Якщо адміністративний акт, виданий у письмовій формі, негативно впливає на права, свободи чи інтереси відповідної особи, у ньому мають бути зазначені звичайні засоби правового захисту стосовно нього, а також строки, у межах яких ці засоби захисту можуть бути використані.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні спірного судового рішення було неповно з'ясовано фактичні обставини справи та порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційних скарг на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вирішив скасувати її та ухвалити нове рішення, оскільки судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 206 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Прилуцький нафто налив» - задовольнити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 травня 2015 року - скасувати, та постановити нову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Прилуцький нафто налив» - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області №000492202 від 13.05.2015 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Кузьменко В. В.

Степанюк А.Г.