Ухвала суду № 47710332, 29.07.2015, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Галатіна О.О.

Суддя-доповідач - Жаботинська С.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2015 року справа №805/1410/15-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі:

головуючого судді Жаботинської С.В., суддів Васильєвої І.А., Ханової Р.Ф., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 травня 2015 року у адміністративній справі № 805/1410/15-а за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.12.2014 року № 0013531700, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача, а саме № 0013531700 від 10.12.2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем податок на додану вартість за основним платежем на суму 46538, 33 грн. та за штрафними ( фінансовими) санкціями ( штрафами) на суму 11634, 58 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що податковим органом неправомірно зроблено висновок про відсутність факту реального здійснення господарських операцій платника податків з придбання ТМЦ у ТОВ «Тріада Груп» за договором постачання № 07/05/13 та подальшого їх використання у господарській діяльності підприємства, оскільки реальність господарських операцій по виконанню договору поставки від 07.05.2013 року № 07/05/13, укладеного між платником податків та ТОВ «Тріада Груп», підтверджується первинними документами, зокрема, видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями, актами списання, актами прийому - передачі.

За таких обставин, просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26 травня 2015 року позовні вимоги задоволені.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 10.12.2014 року за № 0013531700, яким збільшено розмір грошового зобов'язання з податку на додану вартість за травень, жовтень 2013 року на загальну суму 58172, 91 грн., з яких основний платіж 46538, 33грн., штрафні (фінансові) санкції 11634,58 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в акті від 06.06.2014 року № 439/26-57-22-01-10/38590524 відсутня інформація, яка може бути достатньою для формування доказової бази у ході проведення перевірок по ланцюгу постачання ТОВ «Тріада груп». Також, вказує на те, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення угод між позивачем та ТОВ «Тріада груп» з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а саме, рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження «нереальності» здійснених контрагентом позивача господарських операцій.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позивачу в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що податковий орган як суб'єкт владних повноважень при проведенні перевірки діяв у відповідності до вимог чинного законодавства та в межах наданих органами державної податкової служби України повноважень, податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі висновків акту перевірки, у зв'язку з чим підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає останні необґрунтованими, а постанову суду такою, що підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 зареєстрований в якості фізичної особи - підприємця, що не є спірним в даній справі.

Відповідачем проведено камеральну перевірку останнього з питань перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ФОП ОСОБА_2 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2).

За результатами перевірки податковим органом складено Акт камеральної перевірки від 18.11.2014 року № 622/17/НОМЕР_2, яким встановлені порушення п. п. 198.6 ст. 198, п.п. 138.8.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ, в результаті чого платником податків неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість за травень, жовтень 2013 року в розмірі 46538,33 грн.( а.с. 92, 95).

Крім того, згідно результатів проведення перевірки податковим органом не встановлено факту реального здійснення господарських операцій платника податків з придбання ТМЦ у ТОВ «Тріада Груп» у травні та жовтні 2013 року за договором постачання № 07/05/13 та подальшого їх використання у господарській діяльності підприємства.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення - рішення від 10.12.2014 року № 0013531700, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість за травень 2013 року та жовтень 2013 року за основним платежем в сумі 46 538,33 грн., та за штрафними санкціями у сумі 11 634,58 грн. ( а.с. 96).

При вирішенні справи, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п. 76.1 ст.76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»,- підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України ( в редакції чинній на час виникнення спірних відносин ) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Вимоги до податкової накладної встановлені п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що докази щодо повідомлень податковим органом платника податків про наявність у реєстрі розбіжностей з метою уточнення податкових зобов'язань відсутні.

Згідно п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за N 168/704 (далі - Положення № 88) первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.15 Положення № 88 первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Тріада Груп» було укладено договір поставки від 07.05.2013 року № 07/05/13, за умовами якого постачальник (ТОВ «Тріада Груп») був зобов'язаний поставити у власність покупця (ФОП ОСОБА_2) продукцію згідно з додатками, специфікаціями та накладними до цього Договору, що є невідємними частинами договору ( а.с. 16-17).

На підтвердження виконання вищевказаного договору позивачем надані наступні документи: видаткові накладні № 54 від 28.05.2013 року на суму 49534,31 грн., № 58 від 29.05.2013 року на суму 47657,00 грн., № 60 від 30.05.2013 року на суму 52812,17 грн., № 63 від 31.05.2013 року на суму 44522,52 грн., № ТР-0000069 від 29.10.2013 року на суму 41810,86 грн., № ТР-0000068 від 28.10.2013 року на суму 42893,11 грн., податкові накладні за № 54 від 28.05.2013 року на суму 49534,31 грн., № 58 від 29.05.2013 року на суму 47657,00 грн., № 60 від 30.05.2013 року на суму 52812,17 грн., № 63 від 31.05.2013 року на суму 44522,52 грн., № 68 від 28.10.2013 року на суму 42893,11 грн., №69 від 29.10.2013 року на суму 41810,86 грн. та платіжне доручення за № 14 від 17.10.2013 року на суму 4531,00 грн. ( а.с. 18-30).

При цьому, необхідно зазначити, що спірні податкові накладні відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

На підтвердження факту використання ТМЦ в господарській діяльності позивача, поставлених ТОВ «Тріада Груп» за договором поставки від 07.05.2013 року № 07/05/13, позивач надав суду акти списання ТМЦ (а.с.161-193).

Крім того, матеріали справи містять акти прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) ( а.с. 144-147).

Розрахунки між сторонами за зазначеним договором проводились у безготівковій формі.

Таким чином, судом першої інстанції правильно зазначено, що факт здійснених господарських операцій підтверджується відповідним договором, податковими та видатковими накладними, актами списання, платіжними документами, актами прийому-передачі виконаних робіт. Зауважень щодо невідповідного оформлення документів податкового обліку, наданих до перевірки, акт відповідача не містить.

Щодо посилань апелянта на акт «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Тріада груп» щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ «Банто Юніон» за період з 01.10.2013 року по 31.10.2013 року, ТОВ «Маркет - Інвест» за період травень 2013 року, ТОВ «Анта груп» за період листопад 2013 року» від 06.06.2014 року № 439/26-57-22-01-10/38590524, яким не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами покупцями, їх вид, обсяг, якість та розрахунків в частині реалізації товарів, попередньо отриманих від ТОВ «Тріада груп» за період травень 2013 та жовтень 2013 року, колегія суддів зазначає наступне.

Чинне законодавство не ставить право платника податків на формування податкового кредиту та складу валових витрат у залежність від дій чи бездіяльності його контрагентів, знаходження їх за своєю юридичною адресою, тощо. Законодавство України з питань оподаткування не зобов'язує платника податків перевіряти наявність у контрагента основних фондів та трудових ресурсів, а контрагента надавати платнику податків документальне підтвердження наявності у нього адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань .

Крім того, чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди-покупця товару (робіт послуг), який є платником податків, не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту (зобов'язання) здійснювати контроль та перевірку за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету, і в подальшому за можливі дії порушника.

Таким чином, податковим органом не наведено жодної правової норми, яка передбачає встановлення такої відповідальності взагалі, або у даному спірному випадку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції відповідно того, що позиція податкового органу також суперечить принципу індивідуалізації відповідальності, закріпленому у частині другій статті 61 Конституції України, коли один суб'єкт господарювання звільнений від відповідальності за дії або бездіяльність іншого суб'єкта господарювання.

Конституційний принцип індивідуалізації відповідальності знайшов своє відображення в постановах Верховного Суду України від 06.04.2004 року у справі 8/140, від 29.10.2010 року у справі № 21-14-а10, від 31.01.2010 у справі № 21-47а-10.

Згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністратвиного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення угод між позивачем та ТОВ «Тріада груп» з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а саме, рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження «нереальності» здійснених контрагентом позивача господарських операцій.

Посилання відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних, як на доказ відсутності фактичного здійснення господарських операцій, колегія суддів вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки товарно-транспортна накладна за своєю суттю є підтвердженням придбання автотранспортних послуг і єдиною підставою для включення до складу валових витрат сплачених сум за автотранспортні послуги. Відсутність товарно-транспортної накладної свідчить про відсутність підстав для віднесення до складу валових витрат за автотранспортні послуги, а не витрат з придбання товарів. Відсутність товарно-транспортних накладних не є перешкодою для формування підприємством податкового кредиту по податку на додану вартість та не свідчить про відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, оскільки наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням чи порушенням тільки правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства.

Не мають значення саме для цілей оподаткування також й документи, що підтверджують якість отриманих товарно-матеріальних цінностей.

Зазначені норми податкового законодавства надають підстави вважати, що товарно-транспортні накладні та документи, що підтверджують якість товарів за умови наявності інших документів, що підтверджують фактичне здійснення господарської операції, не є обов'язковим документом для обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, та не входить до переліку документів, які платники податків зобов'язані складати для ведення обліку для цілей оподаткування.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки, є безпідставними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення - протиправним і підлягає скасуванню.

З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги апелянта не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, справа по суті вирішена правильно і підстави для скасування або зміни постанови відсутні.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,апеляційний суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 травня 2015 року у адміністративній справі № 805/1410/15-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя С.В.Жаботинська

Судді: І.А.Васильєва

Р.Ф.Ханова