Ухвала суду № 47710156, 16.07.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

16 липня 2015 рокусправа № 808/6309/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О..

за участю:

представника позивача: Скворцової О.О.,

представника відповідача: Косицького С.В..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2014 року у справі №808/6309/13-а за позовом комунального підприємства «Облводоканал» до державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про скасування податкових повідомлень - рішень , -

в с т а н о в и в :

18 липня 2013 року комунальне підприємство «Облводоканал» звернулось до суду з адміністративним позовом в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000372201 від 04.07.2013 року про стягнення 1 601 006 грн. податку на прибуток, прийняте Державною податковою інспекцією в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства сформовано валові витрати за рахунок господарських операцій, що здійснені позивачем та його контрагентами із дотриманням вимог норм Закону, та підтверджуються відповідними первинними документами. На думку позивача, висновки акту перевірки про порушення позивачем вимог норм податкового законодавства при формуванні податку на прибуток не відповідають дійсним обставинам справи, а податкове повідомлення - рішення прийняте на їх підставі підлягає скасуванню в судовому порядку.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2014 року адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення №0000372201 від 04.07.2013 року.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції державна податкова інспекції в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області звернулась з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувану постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувана постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального права та без повного та всебічного дослідження всіх обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Так, на думку відповідача, судом першої інстанції не звернуто увагу на те, що позивачем в порушення вимог чинного податкового законодавства укладено удавані правочини з контрагентами, що не спрямовані на настання реальних наслідків ними обумовлених, також не враховано існування вироку по кримінальній справі та пояснень осіб по кримінальному провадженню які є посадовими особами контрагентів позивача.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 25 березня 2013 року по 13 травня 2013 року посадовими особами ДПІ в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області проведено документальну позапланову перевірку КП «Облводоканал» ЗОР з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, за наладками якого складено акт №148/22-1109/03327115 від 24.05.2013 року.

Згідно висновків акту перевірки встановлено порушення позивачем вимог п. 5.1 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 14.1.27, 14.1.36 п. 14.1ст. 14, пп. 44.1 ст. 44, п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено розмір валових витрат у розмірі 1601006,00 грн., які сформовано від контрагентів ТОВ «БК Палада», ТОВ «Дисконтропторг», ТОВ «Рвнгоут», ТОВ «Союз-ДСК», ТОВ «Альгіз-СТ», ТОВ «Бергана», ТОВ «Вінкана сервіс», ТОВ «БК «Дагаз», ТОВ «Проком», ТОВ у формі НВО «Електр». ТОВ «Триумф», ТОВ НВП «Е.Л.Т.А.», ТОВ «Кошторисно-консалтингова група», ТОВ «Агройл груп».

На підставі Акту перевірки 04.07.2013 р. відповідачем було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000372201, яким позивачу було зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 1601006,00 грн.

Правомірність та обґрунтованість податкового повідомлення-рішення №0000372201 від 04.07.2013 р є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно включено до складу валових витрат суми витрат, понесених ним при здійсненні господарської діяльності, та підтверджені відповідними платіжними дорученнями та іншими первинними документами бухгалтерського обліку.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 14.1.56 п.14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно до 14.1.27 п.14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

У відповідності до ст.134 Податкового Кодексу України, об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі ст.ст. 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі ст.ст. 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Підпунктом 139.1.9. п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, чинним, на час виникнення спірних відносин законодавством, передбачено, що підставою для не включення витрат до валових є відсутність належного документального підтвердження означених витрат.

Встановлені обставини справи свідчать, що позивачем за період з 01.01.2010 по 31.12.2012 задекларовано податок на прибуток у сумі 0,00 грн. Крім того, за період з 01.01.2010 по 31.12.2012 позивачем задекларовано валові витрати у сумі 1601006,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 23.06.2010 між позивачем та ТОВ «Агройл груп» було укладено договір поставки №06/10, відповідно до якого останній зобов'язався поставити позивачу товар, згідно із специфікаціями, а позивач прийняти та сплатити вартість поставленого товару.

Продавцем на суму 1670513,20 грн. у тому числі ПДВ у сумі 278418,87 грн. виписано податкову накладну від 23.06.2010 №186.

Факт оплати поставки товарів підтверджується банківськими виписками, наявними в матеріалах справи. Позивач розрахувався за товар у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок ТОВ «Агройл груп».

З метою реалізації придбаної у ТОВ «Агройл груп» соняшникової олії 23.06.2010 між позивачем та ПП «Діабаз-2007» було укладено договір комісії №06/10, відповідно до якого ПП «Діабаз-2007» зобов'язався від свого імені та за рахунок позивача здійснити реалізацію на експорт соняшникової олії.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем було надано митну декларацію (форми МД-2) №508040002/2010/0036559, згідно якої ПП «Діабаз-2007» поставило Marsan Gida San Ve Tic.A.S. соняшникову олію нерафіновану, першого ґатунку, вагою 248467 кг на суму 1476222,10 USD.

За наслідками виконання договору було складено та підписано Акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) від 21.07.2010 №ОУ-0000009, №ОУ-0000011, №ОУ-0000010.

Наявними в матеріалах справи банківськими виписками підтверджується факт перерахування ПП «Діабаз-2007» виручки від реалізації соняшникової олії.

Факт оплати комісійних та транспортних послуг підтверджується банківськими виписками, наявними в матеріалах справи. Позивач розрахувався за надані послуги у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок ПП «Діабаз-2007».

08.04.2008 між позивачем та ТОВ «Проком» було укладено договір №13150401 про інформаційне обслуговування, предметом якого є інформаційне обслуговування, яке здійснюється на основі систем інформаційно-правового забезпечення Ліга:Закон і передбачає передачу позивачу цих систем та подальше обслуговування, а позивач сплачувати щомісячно інформаційне обслуговування на підставі рахунків-фактур.

За наслідками виконання договору були складені та підписані Акти прийому-передачі виконаних робіт від 31.01.2010 №1315040071, від 28.02.2010 №1315040072, від 31.03.2010 №1315040073, від 30.06.2010 №1315040076, від 31.07.2010 №1315040077, від 31.08.2010 №1315040078, від 30.09.2010 №1315040079, від 31.10.2010 №1315040080, від 30.11.2010 №1315040081, від 31.12.2010 №1315040082, від 30.06.2010 №1315040076, від 31.01.2011 №1315040083, від 28.02.2011 №1315040084, від 31.03.2011 №1315040085, від 30.04.2011 №1315040086, від 31.05.2011 №1315040087, від 31.07.2011 №1315040088, від 31.07.2011 №1315040089, від 31.08.2011 №1315040090, від 30.09.2011 №1315040091, від 31.10.2011 №1315040092, від 30.11.2011 №1315040093, від 29.02.2011 №1315040094, від 29.02.2011 №1315040095, №1315040096, від 31.03.2011 №1315040097, від 30.04.2011 №1315040098, від 31.05.2011 №1315040099, від 30.06.2011 №1315040100, від 31.07.2010 №1315040101, від 31.08.2012 №1315040102, від 30.09.2012 №1315040103, від 31.10.2012 №1315040104, від 30.11.2012 №1315040105, від 31.12.2012 №1315040106, від 31.10.2012 №1315040104.

Виконавцем на суму наданих послуг виписано податкові накладні від 26.01.2010 №58, від 30.06.2010 №888, від 21.07.2010 №988, від 30.07.2010 №989, від 05.09.2010 №1291, від 06.10.2010 №1415, від 30.11.2010 №1603, від 27.12.2010 №1800, від 14.01.2011 №66, від 07.02.2011 №92, від 18.07.2011 №197, від 31.07.2011 №158, від 30.08.2011 №93, від 06.09.2011 №133, від 11.10.2011 №83, від 25.11.2011 №159, від 18.09.2012 №89, від 05.20.2012 №105, від 08.11.2012 №123, від 28.12.2012 №152, від 03.02.2012 №124, від 22.02.2012 №125, від 14.03.2012 №141, від 02.04.2012 №119, від 09.04.2012 №120, від 29.05.2012 №100, від 26.06.2012 №129, від 11.07.2012 №80, від 13.08.2012 №93.

Факт оплати послуг підтверджується банківськими виписками та платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи. Позивач розрахувався за надані послуги у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок ТОВ «Проком».

23.03.2012 між позивачем та ТОВ у формі НВО «Електр» було укладено договір №23, відповідно до якого ТОВ у формі НВО «Електр» зобов'язався розробити та передати позивачу проектно-кошторисну документацію «Споруди для очищення стічних вод смт. Куйбишеве», а позивач прийняти та оплатити розроблену документацію. Загальна вартість робіт за договором складає 298542,00 грн.

Виконавцем на суму виконаних робіт виписано податкові накладні від 11.04.2012 №11, від 18.04.2012 №15, від 29.05.2012 №20, від 24.05.2012 №17, від 12.06.2012 №21, від 26.06.2012 №24, від 16.08.2012 №29, від 21.08.2012 №30, від 26.09.2012 №38, від 24.09.2012 №37, від 18.09.2012 №31.

За наслідками виконання договору було складено та підписано Акт приймання-передачі виконаних робіт від 01.10.2012 №10.

Факт оплати послуг підтверджується банківськими виписками, наявними в матеріалах справи. Позивач розрахувався за надані послуги у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок ТОВ у формі НВО «Електр».

25.06.2012 між позивачем та ТОВ у формі НВО «Електр» було укладено договір №25/06, відповідно до якого ТОВ у формі НВО «Електр» зобов'язався розробити та передати позивачу проектно-кошторисну документацію «Розробка торгівельної точки з продажу питної води», а позивач прийняти та оплатити розроблену документацію. Загальна вартість робіт за договором складає 72440,78 грн.

На виконання договору ТОВ у формі НВО «Електр» виписало позивачу рахунок №11 від 06.07.2012 №11 на суму 21732,23 грн. (вартість виконаних робіт).

Виконавцем на суму виконаних робіт виписано податкові накладні від 11.07.2012 №26, від 16.08.2012 №28, від 26.09.2012 №40, від 21.09.2012 №34, від 18.09.2012 №32.

За наслідками виконання договору було складено та підписано Акт приймання-передачі виконаних робіт від 01.10.2012 №8.

Факт оплати послуг підтверджується банківськими виписками, наявними в матеріалах справи. Позивач розрахувався за надані послуги у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок ТОВ у формі НВО «Електр».

22.03.2012 між позивачем та ТОВ у формі НВО «Електр» було укладено договір №22, відповідно до якого ТОВ у формі НВО «Електр» зобов'язався розробити та передати позивачу проектну документацію «Споруди для забезпечення якісною питною водою населення смт. Комиш-Зоря. Куйбишевського району, Запорізької області», а позивач прийняти та оплатити розроблену документацію. Загальна вартість робіт за договором складає 296052,00 грн.

За наслідками виконання договору було складено та підписано Акт виконаних робіт №1 від 21.12.2013 та Акт приймання-передачі проектної документації від 01.02.2013.

Виконавцем на суму виконаних робіт виписано податкові накладні від 11.04.2012 №12, 18.04.2012 №14, від 29.05.2012 №19, від 24.05.2012 №18, від 12.06.2012 №22, від 22.06.2012 №23, від 26.09.2012 №39, від 24.09.2012 №36, від 18.09.2012 №33.

На виконання договору ТОВ у формі НВО «Електр» виписало позивачу рахунок №2 від 05.04.2013 на суму 91086,26 грн. (вартість виконаних робіт).

За наслідками виконання договору було складено та підписано Акт приймання-передачі виконаних робіт від 01.02.2013 №1.

Факт оплати послуг підтверджується банківськими виписками, наявними в матеріалах справи. Позивач розрахувався за надані послуги у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок ТОВ у формі НВО «Електр».

27.09.2012 між позивачем та ТОВ «Союз-ДСК» було укладено договір №27/09-2012, відповідно до якого ТОВ «Союз-ДСК» зобов'язався виконати роботи по капітальному ремонту Н/Ст. «Відножино», відповідно до кошторису, а позивач прийняти та оплатити виконану роботу.

За наслідками виконання договору було складено та підписано Акт приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2012 року.

Факт оплати послуг підтверджується банківськими виписками, наявними в матеріалах справи. Позивач розрахувався за надані послуги у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок ТОВ «Союз-ДСК».

28.09.2012 між позивачем та ТОВ «Союз-ДСК» було укладено договір №28/09-12, відповідно до якого ТОВ «Союз-ДСК» зобов'язався поставити позивачу товар на загальну суму 180376,69 грн., згідно рахунку №4089/2 від 28.09.2012 та накладної №4089/2 від 01.10.2012. Умови поставки - само вивіз.

Виконавцем на суму 306244,00 грн. у тому числі ПДВ у сумі 51040,57 грн. виписано податкові накладні від 18.20.2013 №112, від 11.10.2012 №110, від 19.10.2012 №114.

Факт оплати поставки товарів підтверджується банківськими виписками, наявними в матеріалах справи. Позивач розрахувався за товар у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок ТОВ «Союз-ДСК».

Позивач мав господарські відносини без укладення договору із ТОВ «Дисконтопторг» на поставку товарів.

Продавцем на суму 66183,80 грн. у тому числі ПДВ у сумі 11030,63 грн. виписано податкову накладну від 27.12.2010 №27126, видаткову накладну від 27.12.2010 №РН-27/12-5 та рахунок фактуру на зазначену суму.

На підтвердження факту використання у господарській діяльності придбаних у ТОВ «Дисконтопторг» товарів було надано звіт про витрати основних матеріалів у будівництві за грудень 2012 року.

Факт оплати товару підтверджується платіжним дорученням, наявним в матеріалах справи. Позивач розрахувався за товар у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок ТОВ «Дисконтопторг».

Позивач мав господарські відносини без укладення договору із ТОВ «Триумф» на поставку товарів.

Продавцем на суму 10000,00 грн. у тому числі ПДВ у сумі 1666,67 грн. виписано податкову накладну від 31.05.2011 №7, видаткову накладну від 31.05.2011 №5 та рахунок фактуру на зазначену суму.

На підтвердження факту використання у господарській діяльності придбаних у ТОВ «Триумф» товарів було надано акт списання труб.

Факт оплати товару підтверджується платіжним дорученням, наявним в матеріалах справи. Позивач розрахувався за товар у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок ТОВ «Триумф».

21.09.2011 між позивачем та ТОВ «Кошторисно-консалтингова група» було укладено договір №01/11468 щодо надання послуг зі встановлення на персональні комп'ютери позивача програмного комплексу АВК-5.

За наслідками виконання договору було складено та підписано Акт здачі-прийняття виконаних послуг від 03.10.2011.

Виконавцем на суму 3585,60 грн. у тому числі ПДВ у сумі 597,60 грн. виписано податкову накладну від 03.10.2011 №165 та рахунок на зазначену суму.

Факт оплати послуг підтверджується банківською випискою, наявною в матеріалах справи. Позивач розрахувався за надані послуги у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок ТОВ «Кошторисно-консалтингова група».

02.08.2011 між позивачем та ТОВ НВП «Е.Л.Т.А.» було укладено договір поставки товару.

Виконавцем на суму 119,76 грн. у тому числі ПДВ у сумі 19,96 грн. виписано податкову накладну від 28.09.2011 №107 та видаткова накладна від 28.09.2011 №2809.04 на зазначену суму.

Факт оплати товару підтверджується банківською випискою, наявною в матеріалах справи. Позивач розрахувався за придбаний товар у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок ТОВ НВП «Е.Л.Т.А.».

Суд зазначає, що в матеріалах справи наявні платіжні доручення про оплату послуг (товарів) наданих ТОВ «БК Палада», ТОВ «Рвнгоут», ТОВ «Альгіз-СТ», ТОВ «Бергана», ТОВ «Вінкана сервіс», ТОВ «БК «Дагаз».

Всі вищевказані документи наявні в матеріалах справи.

Крім того, суд зазначає про те, що з Акту перевірки вбачається, що позивачем надавалися до перевірки первинні документи по взаємовідносинам з ТОВ «БК Палада», ТОВ «Рвнгоут», ТОВ «Альгіз-СТ», ТОВ «Бергана», ТОВ «Вінкана сервіс», ТОВ «БК «Дагаз», які підтверджують факт здійснення господарських операцій.

Досліджені вище документи відповідають вимогам чинного законодавства, та визнаються судом апеляційної інстанції як первинні з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до ч.2 ст.9 означеного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань платників здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення).

Надані позивачем для підтвердження реальності здійснення господарських операцій, первинні документи відображають зміст та обсяг укладених договорів, містять всі необхідні реквізити, та обов'язкові посвідчення, що вказує на безпідставність висновків податкового органу про неправомірне відображення позивачем сум податку на додану вартість у податковій звітності за вказаними господарськими операціями.

В свою чергу податковий орган, із посиланням на приписи Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, які затверджені наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568, стверджує, що підтвердити факт реальності операцій поставки не має можливості, оскільки до перевірки не надано товарно-транспортних накладних.

Суд апеляційної інстанції з цього приводу вважає за необхідне зазначити наступне.

Відсутність, або певна невідповідність лише товарно-транспортних накладних не позбавляє господарські операції їх реального змісту, з урахуванням наявних видаткових накладних, оплати за поставлений товар (послуги) та подальшого використання товару у власній господарській діяльності платника податків, що у своїй сукупності підтверджує отримання товару (послуг) і як наслідок наявність у платника права на формування податкового кредиту. Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., визначено такий документ як товарно-транспортна накладна та подорожній лист. Між тим, вказані Правила не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Так, певна невідповідність або відсутність ТТН може свідчити лише про неналежне оформлення документів щодо перевезення товару, та не може слугувати підставою для визнання або невизнання господарської операції з постачання (купівлі - продажу ) товару, оскільки не має статусу документу звітності первинного бухгалтерського обліку.

Крім того, судом встановлено, що товар перевозився позивачем власним вантажним транспортом, який перебуває на його балансі. Даний факт підтверджуються копіями свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, що наявні в матеріалах справи, в свою чергу відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів на спростування вказаних пояснень.

Щодо доводів відповідача про порушення КП «Облводоканал» ЗОР вимог податкового законодавства в частині формування валових доходів за наслідками господарської діяльності із контрагентами ТОВ «Палладіум люкс», ТОВ «БК Паллада», ТОВ «Рангоут», ТОВ «Вінкана Сервіс», з яких ТОВ «БК «Паллада», ТОВ «Рангоут», ТОВ «Вінкана сервіс» із посиланням на кримінальне провадження та вирок Комунарського районного суду м. запоріжжя суд апеляційної інстанції зазначає про наступне.

Статтею 72 КАС України встановлені підстави для звільнення від доказування. Зокрема, ч. 4 вказаної норми передбачено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Тобто, для адміністративного суду преюдиціальне значення має лише вирок суду у кримінальній справі. Інші судові рішення, прийняті в порядку встановленому КПК України, для адміністративного суду є доказами, які підлягають оцінці в порядку ст. 86 КАС України, а саме виходячи з того, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. А також те, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Судом встнаовлено, що в провадженні Комунарського районного суду м. Запоріжжя Запорізької області перебувало кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.27, ч.2 ст.205 КК України (справа № 333/1775/13-к провадження №1-кп/333/232/13). Зазначені особи причетні до діяльності ТОВ «Палладіум люкс», ТОВ «БК Паллада», ТОВ «Рангоут», ТОВ «Вінкана Сервіс», з яких ТОВ «БК «Паллада», ТОВ «Рангоут», ТОВ «Вінкана сервіс» є контрагентами позивача по операціях, по яких оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням відповідачем нарахована позивачу частина грошових зобов'язань.

Вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя Запорізької області від 29.04.2014 (справа № 333/1775/13-к провадження №1-кп/333/232/13) ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.27, ч.2 ст.205 КК України, призначено покарання у вигляді штрафу у розмірі 85000,00 грн. та звільнено від призначеного покарання на підставі Закону України «Про амністію у 2014 році». ОСОБА_4 визнано винною у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.27, ч.1 ст.205 КК України та звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності притягнення її до кримінальної відповідальності. Вирок набрав законної сили 30.05.2014 року.

Зі змісту вироку вбачається, що фактично єдиним доказом великого розміру матеріальної шкоди є висновок економічної експертизи №114 від 28.02.2013, відповідно до якого:

1. згідно наданих на дослідження документів, документально підтверджується, включення до складу податкового кредиту з ПДВ підприємствами-покупцями товарів, робіт, послуг, що задекларовані у податкових деклараціях з ПДВ ТОВ «Вінкана Сервіс», сум податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Вінкана Сервіс» у податкових періодах з лютого 2012 року до липень 2012 року на загальну суму ПДВ 1025756.12 грн. (обсяг поставки без ПДВ складає 5128780,61).

2. згідно наданих на дослідження документів, документально підтверджується, включення до складу податкового кредиту з ПДВ підприємствами-покупцями товарів, робіт, послуг, що задекларовані у податкових деклараціях з ПДВ ТОВ «Палладіум-люкс», сум податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Палладіум-люкс» у податкових періодах з жовтня 2008 року по січень 2010 року на загальну суму ГІДВ 2546481.46 грн., (обсяг поставки без ПДВ складає 12682407,09 грн.).

3. згідно наданих на дослідження документів, документально підтверджується, включення до складу податкового кредиту з ПДВ підприємствами-покупцями товарів, робіт, послуг, що задекларовані у податкових деклараціях з ПДВ ТОВ «Рангоут», сум податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Рангоут» у податкових періодах з вересня 2011 року по серпень 2012 року на загальну суму ПДВ 1743941,51 грн. (обсяг поставки без ПДВ складає 8719707,98 грн.).

4. згідно наданих на дослідження документів, документально підтверджується, включення до складу податкового кредиту з ПДВ підприємствами-покупцями товарів, робіт, послуг, що задекларовані у податкових деклараціях з ПДВ ТОВ «БК Паллада», сум податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «БК Паллада» у податкових періодах з січня 2011 року по травень 2012 року на загальну суму ПДВ 4268355,31 грн. (обсяг поставки без ПДВ складає 21341674,04 грн.).

Отже, предметом дослідження експерта були декларації з податку на додану вартість ТОВ «Вінкана Сервіс», ТОВ «Рангоут». ТОВ «БК Паллада», ТОВ «Палладіум-люкс» та декларації з ПДВ підприємств-контрагентів вказаних підприємств.

В свою чергу, експертом не досліджувалися первинні документи підприємств-контрагентів та зазначених підприємств, на клопотання експерта слідчим 28.02.2013 надано лист про неможливість надання первинних документів у зв'язку з їх відсутністю в матеріалах справи.

Таким чином, експертом не досліджувалась відповідність відображення в податковому обліку підприємствами-контрагентами податкового кредиту первинним документам, які прийняті цими підприємствами до свого обліку та маються в їх розпорядженні, тобто вся робота експерта була зведена до простих арифметичних функцій.

На дослідження експерту слідчим не було надано жодного бухгалтерського, податкового та іншого документа, які використовувалися підприємствами-контрагентами під час фіктивного підприємництва з ТОВ «Вінкана Сервіс», «Палладіум-люкс», «Рангоут», «БК Паллада». Стороною а обвинувачення у судовому засіданні не було надано податкових декларацій підприємств-контрагентів, у яких були відображені відомості щодо податкового кредиту. Ці декларації, були предметом дослідження судово-економічної експертизи, але навіть не відривалися стороні захисту.

Зазначеним вироком встановлено саме факт створення фіктивного підприємства посадовими особами контрагентів позивача, а не факт здійснення ними незаконної діяльності. Крім того, як зазначалося, експертом при проведенні експертизи не досліджувались первинні документи підприємств-контрагентів та ТОВ «Вінкана Сервіс», «Палладіум-люкс», «Рангоут», «БК Паллада».

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що вирок Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 29.04.2014 року, яким ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнали винними у вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 27 та ч.1 ст. 205 Кримінального кодексу України не може бути прийнятий судом у якості належного доказу у справі, оскільки за даними вироку, не досліджувались господарські відносини між ТОВ «Вінкана Сервіс», «Палладіум-люкс», «Рангоут», «БК Паллада» та позивачем.

В свою чергу, доводи відповідача стосовно порушення КП «Облводоканал» вимог норм податкового кодексу України, шляхом відображення операцій, що не мали характер реального настання наслідків ними обумовлених з посиланням на акти перевірок контрагентів позивача, не приймаються судом апеляційної інстанції з огляду на наступне.

У відповідності до ст. 61 Конституції України юридична відповідальністю носить індивідуальний характер.

Формування підприємством податкової звітності не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, або припустився інших порушень при здійсненні господарської діяльності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для застосування до платника податків відповідальності у вигляді збільшення податкового законодавства та штрафних санкцій, якщо останній виконав усі передбачені Законом умови щодо відображення у податковій звітності господарських відносин, що підтвердженні складеними належним чином первинними документами первинного бухгалтерського обліку, що відповідають вимогам закону щодо своєї форми та змісту.

Відтак, відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоди не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.

Таким чином, встановлені обставини справи свідчать про правомірність збільшення позивачем валових витрат господарської діяльності, за рахунок понесених витрат, що належно підтвердженими документами бухгалтерського обліку, та як наслідок правомірно сформовано податок на прибуток приватних підприємств.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню у судовому порядку як такі, що порушують права та охоронювані законом інтереси позивача.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та відсутність підстав для його скасування.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2014 року у справі №808/6309/13-а - залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко