Ухвала суду № 47710152, 08.07.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

08 липня 2015 рокусправа № 401/172/15-а (2-а/401/38/15)

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Проценко О.А.

суддів: Дурасової Ю.В. Туркіної Л.П.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 19.01.2015р. у справі № 401/172/15-а (2-а/401/38/15)

за позовом ОСОБА_1

до Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України

про оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження ,

ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним адміністративним позовом про визнання протиправною та скасування постанови Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 15.09.2014 року № ВП №33934331, прийнятої головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби України Єжовим М про закінчення виконавчого провадження щодо виконання рішення Європейського суду з прав людини від 26.07.2012року по справі ОСОБА_1 № 65511/10 щодо виконання рішень національного суду.

На обґрунтування позову зазначалось, що Рішенням Європейського суду з прав людини «Харук та інші 115 проти України» від 26.07.2012р. по справі ОСОБА_1 № 65511/10 держава відповідач має виконати рішення національних судів, ухвалених на користь заявників, а саме: постанови Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27.03.2009р. та ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2009р. та сплатити протягом трьох місяців кожному заявнику кошти згідно Додатків №1,2, що є відшкодуванням матеріальної та моральної шкоди, а також компенсацію судових витрат, разом з будь-якими податками, що можуть нараховуватись на ці суми, які мають конвертуватись в національну валюту держави - відповідача за курсом на день здійснення платежу. Державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби України Єжовим М.В. прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження щодо виконання рішення Європейського суду з прав людини від 26.07.2012 року по справі ОСОБА_1 № 65511/10. Проте позивач зазначав, що постанову суду виконано не в повному обсязі.

Ухвалою від 19.01.2015р. Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області повернув адміністративний позов позивачу. При цьому, з посиланням на ч.1 ст.18 та п.6 ч.3 ст.108 КАС України суд зазначив, що вказаний адміністративний позов не підлягає розгляду місцевим загальним судом як адміністративним судом.

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для відкриття провадження у справі. На обґрунтування апеляційних вимог зазначалось, що оскаржувана ухвала прийнята судом з порушенням норм процесуального права, а саме: ст.17 КАС України. На думку апелянта, судом необґрунтовано повернута позовна заява з підстав непідсудності позову Світловодському міськрайонному суду Кіровоградської області. Апелянт стверджує, що підстав для про повернення позову у суду не було.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.

Із змісту позовної заяви вбачається, що позивач посилається на норми ст.181 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до ст. 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

За приписами ч.6 ст.181 КАС України адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 18 цього Кодексу, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що позивачем оскаржується постанова Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України щодо рішення Європейського суду з прав людини.

Суд першої інстанції повернув позов ОСОБА_1 з підстав, передбачених п.6 ч.3 ст.108 КАС України. Суд також посилався на ст.18 КАС України, зазначивши, що даний спір предметно не підсудний місцевому загальному суду як адміністративному.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Так, згідно з частиною другою статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно правові спори, крім тих, для яких законом установлено інший порядок судового вирішення.

За приписами пункту 1 частини 1 статті 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 6 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття адміністративного позову, а саме - це звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів або на виконання повноважень у публічно-правових відносинах.

За визначенням пункту 8 частини 1 статті 3 КАС України позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Стаття 18 КАС України встановлює правила предметної підсудності адміністративних справ. Так, місцевим загальним судам як адміністративним судам, зокрема, підсудні:

1) адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам;

2) усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

4) усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг;

5) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, передбачених пунктами 1-4 частини першої цієї статті.

Проте, даний спір не належить до категорії спорів, визначених п.п.1-4 ч.1 ст.18 КАС України.

Згідно з частиною 2 ст.18 КАС України окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, зокрема, однією зі сторін в яких є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська, Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ щодо їх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам;

Враховуючи статус відповідача як органу, на який покладено функції з реалізації державної політики у сфері організації виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) відповідно до законів, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду щодо підсутності даного спору окружному адміністративному суду.

При цьому суд дотримується правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в ухвалах від 25.01.2012р. від 11.10.2012р., та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08.08.2013р. (додаються).

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення. Апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, ухвалу суду - без змін.

Керуючись ст.ст.195,196,199,200,205,206 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 19.01.2015р. у справі № 401/172/15-а (2-а/401/38/15) залишити без задоволення.

Ухвалу Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 19.01.2015р. у справі № 401/172/15-а (2-а/401/38/15) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України та може бути оскаржена згідно зі ст.212 КАС України.

Головуючий: О.А. Проценко

Суддя: Ю.В. Дурасова

Суддя: Л.П. Туркіна