Ухвала суду № 47710135, 23.07.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

23 липня 2015 рокусправа № 804/5324/15 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Уханенка С.А. Богданенка І.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О..

за участю:

представника відповідача: Домченко А.Ю.,

позивача: ОСОБА_2.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську апеляційну скаргу управління Міністерства нутрішніх справ України на Придніпровській залізниці на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.04.2015 року у справі № 804/5324/15 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці про зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 (далі - Позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці в якому, з урахуванням доповнень просив зобов'язати останього нарахувати та виплатити грошове забезпечення за період з 03.11.2011 р. по дату поновлення на посаді; нарахувати та виплатити компенсацію за речове забезпечення за період з 03.11.2011 р. по дату поновлення на посаді; нарахувати та виплатити матеріальну допомогу на оздоровлення за 2011, 2012 та 2013 роки; нарахувати та виплатити матеріальну допомогу на покращення житлово-побутових умов за 2011, 2012 та 2013 роки, а також надати йому чергові відпустки за 2011, 2012, 2013 роки, та присвоїти йому чергове звання - майор міліції.

В обґрунтування вимог Позивач зазначив, що управлінням Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці було протиправно відмовлено йому у нарахуванні та виплаті грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 03.11.2011 року по дату поновлення його на роботі, вказаними діями відповідач порушує право ОСОБА_2 на грошове забезпечення, як особі поновленої на публічній службі, у зв'язку з чим, права позивача підлягають захисту в судовому порядку.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.04.2015 року адміністративний позов було задоволено частково, зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_2 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 03.11.2011 року по 26.02.2014 року, в частині позовних вимог про зобов'язання управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці присвоїти ОСОБА_2 чергове звання майора провадження було закрито у зв'язку з відмовою позивача від адміністративного позову в цій частині позовних вимог.

Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці, не погодившись з рішенням адміністративного суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.02.2015 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Також, заявник апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції не було взято до уваги, що під час розгляду справи №2а/0470/12658/11 Дніпропетровським окружним адміністративним судом в судовому засіданні 03.11.2011 року Позивачем було заявлено клопотання про відмову від адміністративного позову в частині зобов'язання Управління МВС України на Придніпровській залізниці нарахувати та виплатити грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.

У відповідності до ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в межах доводів апеляційної скарги відповідача.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.11.2011 року по справі 2а/0470/12658/11 задоволено адміністративний позов ОСОБА_2, скасовано наказ УМВС України на Придніпровській залізниці від 10.08.2011 р. № 81 о/с в частині звільнення з 10.08.2011 р. капітана міліції ОСОБА_2 з ОВС в запас за п. 64 "ж" (за власним бажанням), та поновлено останнього на службі в органах внутрішніх справ на посаді начальника сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків лінійного відділу на станції Дніпропетровськ Управління МВС України на Придніпровській залізниці.

Ухвалою цього ж суду від 03.11.2011 р. провадження в частині позовних вимог ОСОБА_2 про зобов'язання УМВС України на Придніпровській залізниці нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення за час вимушеного прогулу було закрито у зв'язку з відмовою позивача від цих вимог.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2012 року апеляційну скаргу УМВС на Придніпровській залізниці було задоволено, постанову суду першої інстанції - скасовано, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 - відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.01.2014 р. касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2012 р. - скасовано, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.11.2011 р. про скасування наказу про звільнення, та поновлення на посаді - залишено в силі.

Наказом начальника управління МВС України на Придніпровській залізниці №17 о/с від 26.02.2014 р. на виконання постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 2а/0470/12658/11 від 03.11.2011 р. та ухвали Вищого адміністративного суду України від 16.01.2014 р. скасовано наказ від 10.08.2011 р. № 81 о/с в частині звільнення з ОВС в запас за п. 64 "ж" (за власним бажанням) капітана міліції ОСОБА_2, начальника сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків лінійного відділу на станції Дніпропетровськ, та визначено вважати його працюючим з 10.08.2011 року. Відповідно цього наказу, грошове забезпечення за період з 10.08.2011 до 26.02.2014 року нарахуванню та виплаті не підлягає згідно з ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.11.2011 року про закриття провадження у справі № 2а/0470/12658/11.

Не погодившись з обґрунтованістю дій відповідача щодо відмови у виплаті грошового забезпечення за період з 10.08.2011 до 26.02.2014 року, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.

Вирішуючи спір між сторонами та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки на час поновлення позивача на роботі чинним законодавством передбачено можливість виплати особі грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу, тому відповідач діяв не на підставі та не в межах визначених законом повноважень відмовляючи ОСОБА_2 в виплаті належного йому грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу з моменту його поновлення на роботі за рішенням суду від 03.11.2011 року по час фактичного поновлення 26.02.2014 року..

Суд апеляційної інстанції погоджується із зазначеною позицією суду першої інстанції з огляду на наступні обставини.

Згідно зі ст.16 Закону України «Про міліцію», особовий склад міліції складається з працівників, що проходять державну службу в підрозділах міліції, яким відповідно до чинного законодавства присвоєно спеціальні звання міліції.

Приписами ст.18 Закону України «Про міліцію» визначено, що порядок та умови проходження служби в міліції регламентується Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Приписами п.24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР, який діяв на час звернення Позивача з рапортом про поновлення, встановлено, що у разі незаконного звільнення або переведення на іншу роботу особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній роботі (посаді). У разі поновлення на роботі (посаді) орган, який розглядає трудовий спір, одночасно вирішує питання про виплату особі рядового і начальницького складу середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

При цьому, Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ» № 1137 від 05.12.2012 року внесено зміни до п. 24 "Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ" та зазначено, що у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що при поновленні особи рядового, начальницького складу на роботі, одночасно вирішується питання щодо виплати йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу, період якого в свою чергу не може перевищувати одного року. В свою чергу, законодавець зазначає, що в разі, якщо питання щодо поновлення особи на роботі вирішувало понад рік не з вини особи, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.

В своєму адміністративному позові ОСОБА_2 зазначає із посиланнями на ст.235 КЗпП та п.24 Положення № 1137 від 05.12.2012 року, з урахуванням змін від 05.12.2012 року, що відповідача слід зобов'язати здійснити нарахування та виплату грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 03.11.2011 року по 26.02.2014 року.

Відповідач вважає, що застосування приписів Кодексу законів про працю та п.24 Положення № 1137 від 05.12.2012 року, з урахуванням змін від 05.12.2012 року в даному випадку є таким, що суперечить приписам чинного законодавства.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з зазначеною позицією відповідача з огляду на наступне.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що вперше позивач звернувся до УМВС Україна на Придніпровській залізниці із рапортом про поновлення його на роботі та виплати йому грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в 2011 році, проте фактично поновлення позивача на роботі відбулось лише в 2014 році після закінчення процедури судового осккарження наказу про звільнення ОСОБА_2 з публічної служби в ОВС.

Пунктом 12 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114, передбачено, що особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ одержують грошове і речове забезпечення за нормами, встановленими законодавством.

Згідно з ч.2 ст. 235 Кодексу законів про працю України, якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

При цьому, при вирішенні питання щодо права на грошове забезпечення особи рідового бао начальницького скалду органів МВС пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, коли нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться в спеціальному законі.

Відтак, доводи сторін із посиланням на приписи трудового законодавства суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими, оскільки приписи КЗпП не підлягають застосуванню до спірних правовідносини, оскільки в даному випадку спеціальне законодавство має пріоритет в своєму за застосуванні перед трудовим законодавством.

Отже, при вирішенні даної справи по суті позовних вимог суд апеляційної інстанції виходить з приписів спеціального законодавства, що регулює порядок проходження служби в ОВС України.

Так, як вже зазначалось, п.24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (дійсного на момент подання рапорту про поновлення на роботі та виплати грошового забезпечення в 2011 році) врегульовано правовідносини щодо виплати грошового забезпечення у разі незаконного звільнення.

В той же час, п.24 вказаного Положення та Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (в редакції дійсній на час виникнення спірних відносин 2011 р.) не було врегульовано питань щодо виплати грошового забезпечення у випадку, коли протягом тривалого часу, а саме понад 1 рік, не відбулося поновлення працівника на роботі.

В свою чергу, п. 24 Положення (в редакції чинній на час фактичного поновлення позивача на роботі 2014 р.) містить приписи, стосовно можливості виплати особі грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу, за умови, що заява про поновлення особи на публічній служби розглядалась понад 1 рік.

Суд зазначає, що виплата грошового забезпечення особі за час вимушеного прогулу у разі незаконного звільнення є видом матеріальної відповідальності роботодавця перед незаконно звільненим та поновленим на роботі працівником.

В основу застосування зазначеної матеріальної відповідальності до роботодавця покладено відшкодування шкоди отриманої незаконно звільненим працівником за час вимушеного прогулу до моменту фактичного його поновлення на роботу.

Таким чином, оскільки питання про виплату грошового забезпечення особи, вирішується одночасно при фактичному поновлення звільненого працівника на роботі (посаді), суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що застосуванню підлягають ті норми спеціального законодавства, що є чинними на час поновлення особи на роботі.

Оскільки станом на час фактичного поновлення ОСОБА_2 на роботі, набули чинності зміни, внесені Постановою КМУ «Про внесення змін до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ» № 1137 від 05.12.2012 року, до п.24 Положення щодо можливості виплати незаконно звільненій особі грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу, та з урахуванням того, що питання про поновлення позивача на роботі розглядалось більше ніж 1 рік не з вини звільненого, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими вимоги позивача про зобов'язання УМВС України на Придніпровській залізниці виплатити йому грошове забезпечення за період з 03.11.2011 року по 26.02.2014 року.

Доводи відповідача щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 з огляду на те, що позивач відмовився від адміністративного позову в частині вимог про нарахування та виплати йому грошового забезпечення за час вимушеного прогулу про що свідчить ухвала 03.11.2011 року у справі 2а/0470/12658/11, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом в даній справі, в якому просив зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому грошове забезпечення за період з 03.11.2011 року по дату поновлення на посаді.

Водночас, як свідчать матеріали справи, 03.11.2011 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом було винесено постанову, якою провадження в частині позовних вимог ОСОБА_2 про зобов'язання УМВС України на Придніпровській залізниці нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення за час вимушеного прогулу було закрито у зв'язку з відмовою позивача від цих вимог.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що у зазначеній справі предметом спору виступала правомірність зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з моменту звільнення зі служби по час винесення рішення суду про поновлення позивача на роботі, а саме по 03.11.2011 року. В той час як в даній справі позивач звернувся до суду із позовом про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити йому грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 03.11.2011 року (рішення суду про поновлення на роботі) по 26.02.2014 року ( час фактичного поновлення на роботі).

Вказані обставини були встановлені Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом під час розгляду справи №804/3100/14, та знайшли своє відображення в ухвали суду від 29.01.2015 року, яка набрала законної сили.

Згідно ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відтак, відмова позивача від позовних вимог про зобов'язання УМВС України на Придніпровській залізниці нарахувати та виплатити грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з моменту звільнення по час винесення рішення з суду про його поновлення на роботі (03.11.2011 року) не може мати процесуального значення під час вирішення питання стосовно зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 03.11.2011 року по час фактичного його поновлення на роботі - 26.02.2014 року.

Доводи відповідача стосовно відсутності підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про зобов'язання УМВС України на Придніпровській нарахувати та виплатити йому грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 03.11.2011 року по час фактичного поновлення його на роботі - 26.02.2014 року, із посиланням на рішення ДОАС від 03.11.2011 року, яким прийнято відмову позивача від позову та закрито в частині провадження у справі, є необґрунтованими, такими, що спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, зокрема судовим рішенням суду апеляційної інстанції від 29.01.2015 року.(т. 1 а.с.256-257).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.04.2015 року є законною і обґрунтованою, а підстави для її скасування відсутні.

На підставі наведеного, керуючись, ч. 3 ст. 160, ст. 196, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.04.2015 року у справі № 804/5324/15 - залишити без змін

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів шляхом подання касаційної скарги.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: С.А. Уханенко

Суддя: І.Ю. Богданенко