Постанова № 47709532, 30.07.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 липня 2015 року № 826/4861/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомПриватного акціонерного товариства "Юкрейніан Кемікал Продактс" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві; Скадовської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Херсонській області (Чаплинське відділення) провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №172326552203 від 09.12.2013, №0001532200 від 08.12.2014 та №0001522200 від 08.12.2014

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Юкрейніан Кемікал Продактс" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві, Скадовської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Херсонській області (Чаплинське відділення) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 08.12.2014 №0001532200, №0001522200 та від 09.12.2013 №172326552203.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що податковим органом безпідставно застосований коефіцієнт «3», визначений для звалищ, які не забезпечують повного виключення забруднення атмосферного повітря або водних об'єктів, оскільки місця видалення відходів, у які підприємством скидаються промислові та побутові відходи, є спеціально створеними і обладнаними.

У судовому засіданні 25.05.2015 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні заперечив проти позовних вимог заперечив, через канцелярію суду надав суду письмові заперечення на адміністративний позов в яких просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Свої заперечення на адміністративний позов відповідач-1 обґрунтовує тим, що на місцях видалення відходів, які використовує підприємство, не забезпечено повне виключення забруднення атмосферного повітря, так як забруднення атмосферного повітря здійснюється при вантажно-відвантажувальних роботах та у вітряну погоду. У зв'язку з чим, позивач зобов'язаний був застосувати коефіцієнт 3, відповідно до вимог пункту 246.4 статті 246 Податкового кодексу України.

Представник відповідача-2 у судове засідання не прибув, через канцелярію суду надав суду письмові заперечення на адміністративний позов в яких просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на правомірність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень та заниження позивачем екологічного податку, оскільки місця видалення відходів, у які підприємством скидаються промислові та побутові відходи, не забезпечено повне виключення забруднення атмосферного повітря.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Під час судового розгляду справи, суд,

В С Т А Н О В И В:

В період з 01.09.2014 по 30.10.2014 Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві на підставі наказу № 2445 від 18.08.2014 проведена документальна планова виїзна перевірка ПрАТ «Кримський Титан» (правонаступник - ПрАТ "Юкрейніан Кемікал Продактс") з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2013 по 31.12.2013.

За результатами перевірки складено акт від 13.11.2014 № 1073/26-55-22-10/32785994, яким встановлені порушення пункту 246.4 статті 246 Податкового кодексу України - підприємством занижено суму грошового зобов'язання з екологічного податку за перевіряємий період до Красноперекопської ОДПІ ГУ Міндоходів в АР Крим в загальній сумі 2 767 094,86 грн. та до Чаплинського відділення Скадовської ОДПІ ГУ Міндоходів в загальній сумі 446 176,54 грн.

На підставі акта перевірки від 13.11.2014 № 1073/26-55-22-10/32785994 відповідачами прийняті податкові повідомлення - рішення:

- від 08.12.2014 № 0001532200, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем надходження від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення вторинної сировини, на загальну суму 593 843,92 грн., у тому числі за основним платежем - 395895,28 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 197947,64 грн. (Скадовська ОДПІ ГУ Міндоходів у Херсонській області (Чаплинське відділення));

- від 08.12.2014 № 0001522200, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем надходження від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення вторинної сировини, на загальну суму 75 421,89 грн., у тому числі за основним платежем - 50281,26 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 25140,63 грн. (Скадовська ОДПІ ГУ Міндоходів у Херсонській області (Чаплинське відділення));

- від 09.12.2014 № 172326552203, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем екологічний податок на загальну суму 4 152 642,29 грн., у тому числі за основним платежем - 2767094,86 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1383547,43 грн. (ДПІ у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві).

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням від 09.12.2014 №172326552203, позивач оскаржив його в адміністративному порядку, відповідно до статті 56 Податкового кодексу України.

Рішенням Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 19.02.2015 №2861/10/26-15-10-05-35 залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 09.12.2014 №172326552203, а скаргу ПрАТ «Кримський Титан» - без задоволення.

ПрАТ "Юкрейніан Кемікал Продактс", яке є правонаступником ПрАТ «Кримський Титан», не погоджуючись з податковими повідомленнями - рішеннями від 08.12.2014 №0001532200, №0001522200 та від 09.12.2013 № 172326552203, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суть офіційного з'ясування всіх обставин у справі визначена в частинах четвертій та п'ятій статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Відповідно до підпункту 14.1.57 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що екологічний податок - це загальнодержавний обов'язковий платіж, що справляється з фактичних обсягів викидів у атмосферне повітря, скидів у водні об'єми забруднюючих речовин, розміщення відходів, фактичного обсягу радіоактивних відходів, що тимчасово зберігаються їх виробниками, фактичного обсягу утворених радіоактивних відходів та з фактичного обсягу радіоактивних відходів.

Згідно із підпунктом 240.1.3 пунктом 240.1 статті 240 Податкового кодексу України платниками екологічного податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюють розміщення відходів (крім розміщення окремих видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання).

Відповідно до підпункту 242.1.3 пункту 242.1 статті 242 Податкового кодексу України, об'єктом та базою оподаткування є обсяги та види (класи) розміщених відходів, крім обсягів та видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання.

Підпунктом 14.1.223 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, визначено, що розміщення відходів - це постійне (остаточне) знаходження або захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр т. п.), на використання яких отримано дозвіл уповноважених органів.

Статтею 16 Закону України «Про відходи» встановлено, що підприємства, установи та організації усіх форм власності у сфері провадження з відходами мають право на зберігання відходів у спеціально відведених місцях чи об'єктах відповідно до санітарних норм і правил утримання території.

Відведені місця чи об'єкти - місця чи об'єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл уповноважених органів на видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами (абзац шістнадцятий статті 1 Закону України "Про відходи").

Згідно із пунктом 246.4 статті 246 Податкового кодексу України за розміщення відходів на звалищах, які не забезпечують повне виключення забруднення атмосферного повітря та водних об'єктів, ставки податку, зазначені у пунктах 246.1 - 246.3 цієї статті, збільшуються у 3 рази.

Згідно із статтею 22 Закону України "Про відходи", уповноваженими органами виконавчої влади у сфері поводження з відходами є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, інші органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції.

Статтею 30 Закону України "Про відходи" закріплено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, та інші уповноважені органи виконавчої влади у сфері поводження з відходами забезпечують заінтересовані органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, громадян та їх об'єднання інформацією про розташування місць чи об'єктів зберігання і видалення відходів, їх вплив на стан навколишнього природного середовища та здоров'я людини.

Отже, вищенаведеними нормами законодавства підтверджуються повноваження Держсанепідслужби про надання інформації про розташування місць чи об'єктів зберігання і видалення відходів, їх вплив на стан навколишнього природного середовища, а тому відповідачі мали право використовувати дану інформацію при перевірці позивача.

Відповідно до статті 33 Закону України "Про відходи", зберігання та видалення відходів здійснюються відповідно до вимог екологічної безпеки та способами, що забезпечують максимальне використання відходів чи передачу їх іншим споживачам (за винятком захоронення). На кожне місце чи об'єкт зберігання або видалення відходів складається спеціальний паспорт, в якому зазначаються найменування та код відходів (згідно з державним класифікатором відходів), їх кількісний та якісний склад, походження, а також технічні характеристики місць чи об'єктів зберігання чи видалення і відомості про методи контролю та безпечної експлуатації цих місць чи об'єктів.

Статтею 28 Закону України «Про відходи» визначено, що з метою повного обліку та опису функціонуючих, закритих та законсервованих місць видалення відходів, їх якісного і кількісного складу, а також здійснення контролю за впливом відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини ведеться реєстр місць видалення відходів. Реєстр місць видалення відходів ведеться на підставі відповідних паспортів, звітних даних виробників відходів, відомостей уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами. Дані реєстру підлягають щорічному уточненню. Порядок ведення реєстру місць видалення відходів визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.1998 № 1216 затверджено Порядок ведення реєстру місць видалення відходів (далі - Порядок № 1216).

В пункті 10 даного Порядку зазначено, що реєстр створюється і ведеться на підставі паспортів МВВ (місця видалення відходів - спеціально відведені місця чи об'єкти (полігони, комплекси, котловани, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких для видалення відходів отримано дозвіл від спеціально уповноважених органів у сфері поводження з відходами), звітних даних, що подаються виробниками відходів, відомостей спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами.

Відповідно до пунктів 13-19 Порядку № 1216 (редакція від 11.10.2002), у визначений термін власники МВВ надсилають проекти паспортів на погодження до органів МОЗ, Мінпраці та Держбуду на місцях, а також до відповідних організацій, що належать до сфери управління Мінекоресурсів і Держводгоспу.

Після погодження проектів паспортів власники МВВ передають їх на розгляд органів Мінекоресурсів на місцях.

Проекти паспортів розглядаються органами Мінекоресурсів на місцях у двотижневий термін. У разі погодження проекту паспорта МВВ органи Мінекоресурсів на місцях ставлять у ньому відмітку (штамп, печатку). У разі відхилення проекту паспорта на адресу власника МВВ надсилається лист з обгрунтуванням причин відхилення і встановленням терміну повторного подання такого проекту.

Погоджені паспорти МВВ органи Мінекоресурсів на місцях надсилають Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міській державній адміністрації на затвердження та внесення до реєстру.

Кожному МВВ присвоюється реєстраційний номер та фіксується дата реєстрації.

Оригінал паспорта повертається власнику МВВ, а копії - органу Мінекоресурсів на місці та місцевій державній адміністрації.

Щорічно паспорти МВВ підлягають перегляду за результатами спостережень, контрольних замірів, додаткових робіт тощо і погоджуються органами Мінекоресурсів на місцях. У разі необхідності за рішенням місцевих державних адміністрацій може здійснюватися позачергове уточнення даних паспортів МВВ (в 2013 році були внесені зміни до Порядку № 1216 щодо погодження та затвердження паспортів МВВ).

В пункті 20 Порядку № 1216 закріплено, що на підставі даних паспортів Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації готують висновки щодо рівня екологічної безпеки МВВ, визначають категорію їх екологічної безпеки для навколишнього природного середовища та здоров'я людини. Висновки надсилаються власникам МВВ для вжиття ними заходів, спрямованих на забезпечення екологічно безпечного функціонування МВВ.

Отже, документом, який є підставою для визначення категорій екологічної безпеки МВВ для навколишнього природного середовища, є дані паспортів, які підлягають затвердженню, повинні містити реєстраційний номер та дату реєстрації.

Як вбачається з акта перевірки та не заперечується позивачем, підприємство експлуатує наступні МВВ: «Огарконакопичував»; «Фосфогіпсосховище»; «Полігон для складування та захоронення промислових відходів та сміття»; «Кислотонакопичувач»; «Відвал сухого фосфогіпсу»; «Фосфогіпсосховище 2».

ПрАТ "Юкрейніан Кемікал Продактс" наголошує на тому що, забезпечує повне виключення забруднення атмосферного повітря або водних об'єктів, що підтверджується паспортами на МВВ, а тому обчислює, нараховує та сплачує до бюджету екологічний податок застосовуючи при цьому коефіцієнт "1".

Проте, судом було встановлено, що паспорти на МВВ «Кислотонакопичувач» та МВВ «Фосфогіпсосховище 2» не є належними доказами, оскільки не містять реєстраційних номерів, дати реєстрації та доказів затвердження даних паспортів, як це передбачено Порядком № 1216.

Податковий орган вважає, що МВВ «Кислотонакопичувач» та МВВ «Фосфогіпсосховище 2» не забезпечують повного виключення забруднення атмосферного повітря, так як забруднення атмосферного повітря здійснюється при вантажно-розвантажувальних роботах і у вітряну погоду, а тому за відходи, які розміщуються до даних МВВ, підприємство повинно було застосовувати коефіцієнт « 3» відповідно до вимог пункту 246.4 Податкового кодексу України. Дана позиція відповідачів ґрунтується на листах Державної екологічної інспекції в АР Крим від 19.06.2013 № 2997 та Головного управління Держсанепідслужби у Херсонській області від 09.07.2013 № 02-01/30-1072.

Судом було встановлено, що на вимогу в.о. начальника ГУ Міндоходів у Херсонській області, ГУ Держсанепідслужби у Херсонській області своїм листом від 09.07.2013 № 02-01/30-1072 надало інформацію щодо лабораторних досліджень проб атмосферного повітря за 2010-2012 роки у селах Григорівка, Першокостянтинівка Чаплинського та Червоний Чабан Каланчацького районів, які знаходяться у зоні впливу ЗАТ «Кримський ТИТАН» на вміст 7-ми забруднюючих речовин, які містяться у викидах ЗАТ «Кримський ТИТАН»: азот, диоксид, аміак, фтористий водень, кислота сірчана, ангідрид сірчистий, сірководень, ангідрид фосфорний.

Відповідно до вищенаведених аналізів лабораторних досліджень ГУ Держсанепідслужби у Херсонській області було встановлено перевищення вмісту забруднюючих речовин в атмосферному повітрі, а саме: перевищення в Каланчацькому районі становить 50 (5,5%), а в Чаплинському районі - 49 (4,3%).

В той же час, матеріалами справи підтверджується, що відповідач був позбавлений можливості надати лист Державної екологічної інспекції в АР Крим від 19.06.2013 № 2997, в якому зазначено, що ПрАТ «Кримський ТИТАН» складує виробничі відходи у місцях утворення відходів на яких не забезпечено повне виключення забруднення атмосферного повітря (забруднення здійснюється при навантажувально-розвантажувальних роботах та у вітряну погоду), оскільки Державна екологічна інспекція в АР Крим розміщена на тимчасово окупованій території (Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території країни»).

З огляду на встановлені обставини справи, суд зазначає, що матеріалами справи спростовуються твердження позивача, викладені ним в позовній заяві стосовно того, що товариство забезпечує повне виключення забруднення атмосферного повітря, відтак, на думку суду, відповідно до викладених вище норм законодавства, позивач повинен обчислювати, нараховувати та сплачувати до бюджету екологічний податок застосовуючи при цьому коефіцієнт "3", а не "1".

Отже, проаналізувавши вищевикладені обставини справи та правовідносини, що їм відповідають та оцінивши докази надані сторонами по справі у їх сукупності, суд погоджується з висновками податкового органу та вважає, що податкові повідомлення - рішення від 08.12.2014 №0001532200, №0001522200 та від 09.12.2013 №172326552203 відповідають дійсності та винесені без порушень норм чинного законодавства.

На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов