Постанова № 47708783, 21.07.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

21 липня 2015 р. №820/5109/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мар'єнко Л.М.

при секретарі судового засідання - Принцевській Ю.В.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейський фонд розвитку" до Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Європейський фонд розвитку", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головоного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Нововодолазької ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області від 04.02.2015р. №0000122200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 20 000 грн.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Нововодолазької ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області від 19.02.2015 р. № 000431500, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 84386 грн., з яких 56258 грн. за основним платежем та 28128 грн. за штрафними санкціями; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Нововодолазької ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області від 19.02.2015р. №000441500, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на 193742 грн.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Нововодолазької ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області від 04.03.2015 р. №0000182200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 20 651 грн.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Нововодолазької ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області від 04.03.2015 р. №0000192200; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Нововодолазької ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області від 04.03.2015р. №0000192200, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 9349 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що винесені відповідачем податкові повідомлення - рішення від 04.02.2015 року №0000122200, від 19.02.2015 року №0000431500, від 19.02.2015 року №0000441500, від 04.03.2015 року №0000182200, від 04.03.2015 року №0000192200 є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки ґрунтуються лише на припущеннях відповідача, що суперечать чинному законодавству, а також спростовуються первинною документацією. Крім того, перевірку було призначено, проведено та оформлено всупереч чинному законодавству.

Відповідач проти позову заперечував, від представника відповідача - ОСОБА_2 через канцелярію суду надійшли письмові заперечення, в яких представник відповідача просила відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що під час проведення перевірок за результатами яких винесенні оскаржувані податкові повідомлення - рішення, відповідач діяв у відповідності до чинного законодавства, через що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та письмових поясненнях.

Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечувала проти позову, просила відмовити у його задоволенні, посилаючись на наведені у письмових запереченнях обставини.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Європейський фонд розвитку" (далі ТОВ "Європейський фонд розвитку") (код ЄДРПОУ 24271057) зареєстровано як юридична особа 05.06.1997 року, перебуває на обліку в Нововодолазькій ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області (т.3 а.с.114-116), є платником податку на додану вартість, що не заперечується сторонами по справі.

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, основним видом економічної діяльності ТОВ "Європейський фонд розвитку" є оптова торгівля хімічними продуктами (т.3 а.с.115).

Судом встановлено, що Нововодолазькою ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій декларації з податку на додану вартість ТОВ "Європейський фонд розвитку" за грудень 2014 року.

За результатами камеральної перевірка складений акт від 06.02.2015 року №78/20-20-15-17/24271057 (т.1 а.с.79-83), яким встановлено, що порушення вимог п.198.1, п.п.192.1.1 п. 192.1 ст. 192, п.200.1, п. 200.2 ст. 200 ПК України, в результаті чого ТОВ "Європейський фонд розвитку" завищено податковий кредит на суму ПДВ у розмірі 25000 грн., у т.ч. за грудень 2014 року в сумі 250000 грн., завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у сумі 117620 грн., у т.ч. за грудень 2014 року в сумі 117620 грн., та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до податкового кредиту наступного звітного податкового періоду в сумі 76122 грн., в т.ч. за листопад 2014 року в сумі 75929 грн. та жовтень 2014 року в сумі 193 грн.

За результатами висновків, викладених в зазначеному акті перевірки, Нововодолазькою ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області винесені податкові повідомлення-рішення, а саме:

- від 19.02.2015 року №0000431500, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 84386 грн., у т.ч. за основним платежем 56258 грн. та штрафними санкціями - 28128грн. (т.1 а. с.16);

- від 19.02.2015 року №0000441500, яким збільшено суму відємного значення ПДВ у розмірі 193742 грн. (т.1 а. с.17).

Зазначені податкові повідомлення - рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку до Державної фіскальної служби України.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 08.05.2015 року № 9822/6/99-99-10-01-25, залишено без змін податкові повідомлення - рішення від 19.02.2015 року №0000431500, №0000441500 та рішення, прийняте за розглядом первинної скарги, а скаргу без задоволення (т.1 а.с.20-22).

Перевіряючи обґрунтованість висновків Нововодолазької ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області, викладених в акті камеральної перевірки від 06.02.2015 року №78/20-20-15-17/24271057, на підставі якого винесено податковим органом оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 19.02.2015 року №0000431500, №0000441500, суд встановив наступне.

Відповідно до п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).

Підпунктом 3.1.1 п. 3.1 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення камеральних перевірок податкової звітності платників податків, крім перевірок податкової декларації про майновий стан і доходи та податкові декларації платника єдиного податку - фізичної особи підприємця, затверджені наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.06.2013 року №165, визначено особливості проведення камеральних (електронних) перевірок податкової звітності з податку на додану вартість, а саме: податкова звітність, подана платником ПДВ, проходить арифметичний та логічний контроль автоматизовану перевірку, складовими якої є:

3.1.1.1. перевірка правильності визначення податкового періоду (відповідно до статті 202 Кодексу), своєчасності надання звітності (дотримання строків, встановлених пунктом 49.18 статті 49 та статтею 203, з урахуванням пункту 49.20 статті 49 Кодексу), правильності вибору форми декларації;

3.1.1.2. перевірка логічного звязку між окремими звітними і розрахунковими показниками, перевірка узгодженості показників, що переносяться з додатків до декларацій, порівняння звітних показників з показниками попередніх звітних періодів.

3.1.1.3. перевірка відповідності значень окремих рядків декларації звітного (податкового) періоду значенням окремих рядків декларації попереднього звітного (податкового) періоду.

При цьому, як вбачається з акту перевірки від 06.02.2015 року №78/20-20-15-17/24271057, при перевірці використано: бази даних ДФС України; податкова декларація з ПДВ за грудень 2014 року, додатки№№1-3, 5, 7 до податкової декларації з ПДВ за грудень 2014 року, реєстр виданих та отриманих податкових накладних від 17.01.2015 року, лист ТОВ "Європейський фонд розвитку" від 19.12.2014 року №92.

Відповідно до п.75.1 ст. 75 ПК України визначено, що камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Отже, відповідач при проведенні камеральної перевірки діяв не у межах наданих повноважень, фактично надавши оцінку своєчасності, достовірності і повноті нарахування ПДВ позивачем, що суперечить терміну камеральної перевірки.

Так, відповідно п.п.75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України, зазначена перевірка відповідає ознакам документальної перевірки, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів.

Таким чином, відповідачем фактично було проведена не камеральна перевірка, а документальна невиїзна перевірка.

При цьому, судом встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ "Агротрейд НД" укладено договір поставки мінеральних добрив від 18.02.2014 року №0218-05 (т.1 а.с.50-52), відповідно до 2.1 договору поставки визначено, що кількість товару, що поставляється за договором зазначається в специфікаціях (т.1 а.с.52-60).

Судом встановлено, що позивачу контрагентом - ТОВ "Агротрейд НД" було виставлено рахунок від 07.03.2014 року №0056, за поставку добрив різних азотних (КАС) у кількості 1360 тон, в загальній сумі 4701928 грн., у т.ч. ПДВ 783654, 67 грн. (т.1 а.с.62).

Згідно виписки по рахунках від 14.03.2014 року, позивачем було здійснено оплату за добрива, згідно рахунку від 07.03.2014 року №0056 ТОВ "Агротрейд НД" (т. 1 а.с.63) в розмірі 1500000 грн., в тому числі ПДВ в розмірі 250000грн.

Відповідності до чинного законодавства ТОВ "Агротрейд НД" виписано податкову накладну від 14.03.2014 року №100 (т.1 а.с.61).

Судом встановлено, що податкові накладні, виписані ТОВ "Агротрейд НД", відповідають вимогам ст.201 Податкового кодексу України.

Сума податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Агротрейд НД" в розмірі 250000 грн. включена до складу податкового кредиту та відображена в декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 р., поданої до податкового органу.

Як вбачається з матеріалів справи, листом від 10.12.2014 року №10/2014-12 ТОВ "Агротрейд НД" надіслано дублікат розрахунку коригування від 21.03.2014 року до податкової декларації від 14.03.2014 року №100, в якому зазначено, що від'ємне значення податкового зобов'язання та податкового кредиту у розмірі 250000 грн., в якості причин коригування контрагентом зазначено "помилково виписано". Зазначені обставини були визначені позивачем в листі від 19.12.2014 року №292 до відповідача.

Як встановлено з пояснень представника позивача, на час камеральної перевірки контрагент позивача ТОВ "Агротрейд НД", ані виконано свої зобов'язань щодо постачання товару, ані повернуто позивачу суми попередньої сплати за товар в розмірі 1500000 грн., в т.ч. ПДВ 250000 грн., зазначені обставини не заперечувалися представником відповідача в судовому засіданні.

Відповідно до п. 192.1 ст. 192 ПК України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Таким чином, відсутні правові та фактичні підстави для коригування податкових зобов'язано з ПДВ, через що відсутні і правові підстави для корегування податкового кредиту позивачем.

Згідно до п. 200.3 ст. 200 ПК України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до абз. «а» п 200.4 ст. 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

Аналіз чинного податкового законодавства вказує на те, що законодавець не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків (позивача) і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про визнання податкових повідомлень - рішень від 19.02.2015 року №0000431500, №0000441500 неправомірними, через що податкові повідомлення - рішення від 19.02.2015 року №0000431500, №0000441500 - підлягають скасуванню.

Судом встановлено, що Нововодолазькою ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ "Європейський фонд розвитку" з питань підтвердження взаємовідносин з ТОВ "Спецконсалт" за вересень 2014 року.

За результатами позапланової невиїзної документальної перевірки складений акт від 16.01.2015 року №27/20-20-22-08/24271057 (т.1 а.с.64-78), яким встановлено, що господарська діяльність ТОВ "Європейський фонд розвитку" по взаємовідносинам ТОВ "Спецконсалт" за вересень 2014 року має ознаки нереальності здійснення, а також встановлено порушення вимог п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість за вересень 2014 року на загальну суму 20000 грн., згідно контрагента - постачальника ТОВ "Спецконсалт".

За результатами висновків, викладених в зазначеному акті перевірки, Нововодолазькою ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області винесено податкове повідомлення - рішення від 04.02.2015 року №0000122200, яким збільшено суму грошового зобовязання з ПДВ у розмірі 30000 грн., у т.ч. за основним платежем 20000 грн. та штрафними санкціями - 10000 грн. (т.1 а. с.15).

Також судом встановлено, що Нововодолазькою ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань правомірності відображення в податковому обліку проведених взаємовідносин з ТОВ "Спецконсалт" їх реальність та повноти відображення в обліку за жовтень 2014 року.

За результатами позапланової невиїзної документальної перевірки складений акт від 14.02.2015 року №95/20-20-22-08/24271057 (т.1 а.с.84-99), яким встановлено, що господарська діяльність ТОВ "Європейський фонд розвитку" по взаємовідносинам ТОВ "Спецконсалт" за жовтень 2014 року має ознаки нереальності здійснення, а також встановлено порушення вимог п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 ПК України, в результаті чого встановлено заниження від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за жовтень 2014 року на суму 8943 грн., завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за жовтень 2014 року на 406 грн. та заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету всього в сумі 20651 грн., в тому числі за жовтень 2014 року в сумі 20651 грн.

За результатами висновків, викладених в зазначеному акті перевірки, Нововодолазькою ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області винесені податкові повідомлення-рішення, а саме:

- від 04.03.2015 року №0000182200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 30976 грн., у т.ч. за основним платежем 20651 грн. та штрафними санкціями - 10325, 50 грн. (т.1 а. с.18);

- від 04.03.2015 року №0000192200, яким збільшено суму відємного значення суми ПДВ у розмірі 9349 грн. (т.1 а. с.19).

Зазначені податкові повідомлення - рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку до Державної фіскальної служби України.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 08.05.2015 року № 9821/6/99-99-10-01-25, залишено без змін податкові повідомлення - рішення від 04.03.2015 року №0000182200, №0000192200 та рішення, прийняте за розглядом первинної скарги, а скаргу без задоволення (т.1 а.с.23-25).

Перевіряючи обґрунтованість висновків Нововодолазької ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області, викладених в актах позапланових невиїзних документальних перевірок від 16.01.2015 року №27/20-20-22-08/24271057, на підставі якого винесено податковим органом оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 04.02.2015 року №0000122200, а також від 14.02.2015 року №95/20-20-22-08/24271057, на підставі якого винесено податковим органом оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 04.03.2015 року №0000182200, №0000192200, суд не погоджується з висновками актів, з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі наказів Нововодолазької ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області від 26.12.2014 року №567, а також від 30.01.2015 року №25, які були винесені на підставі п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України були проведені податковим органом позапланові невиїзні перевірки позивача 16.01.2015 року та 04.02.2015 року.

Як встановлено з матеріалів справи, перед проведення перевірки 16.01.2015 року, а також 04.02.2015 року податковим органом дійсно направлялися запити, на які позивачем надано відповіді в листах від 19.12.2014 року №91 та від 22.01.2015 року №7.

Так, відповідно до п. п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Отже, з аналізу наведеної норми визначено, лише дві підстави для надання права щодо проведення перевірки, а саме: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу.

При цьому представником відповідача не надано належних та допустимих доказів на підтвердження підстав щодо обґрунтованості проведення перевірок, при наявності відповідей ТОВ "Європейський фонд розвитку" на запити податкового органу.

Таким чином, судом встановлено, що відсутні підстави для проведення перевірки.

Судом встановлено, що між позивачем (замовник) та ТОВ "Спецконсалт" (виконавець) укладено договір про надання послуг юридичного характеру від 08.07.2014 року №08/07-2014 (т.1 а.с.38-39), відповідно до п.1.1 зазначеного договору - замовник в порядку та на умовах, визначених договором, доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надати замовникові послуги юридичного характеру в обсязі та на умовах визначених договором.

На виконання умов договору позивач прийняв виконані послуги, що підтверджується актами здачі - наданих послуг №767 на суму виконаних робіт 150000 грн., та №6725 на суму виконаних робіт 120000 грн.(т.1 а.с.47,49), а також актами виконаних робіт від 30.09.2014 року №135, від 22.10.2014 року №138 (т.1 а.с.46, 48), в яких визначено види наданих послуг (в кількості), кількість годин, що було витрачено для надання кожної послуги, вартість щодо кожної послуги. При цьому ТОВ "Спецконсалт" виписано податкові накладні від 30.09.2014 року №242 (т. 1 а.с.40), від 22.10.2014 року №209 (т.1 а.с.42).

Позивачем для підтвердження сплати отриманих послуг до матеріалів справи надано квитанції та виписки по банківським рахункам (т. 1 а.с.41,43, 44,45).

Також позивачем на підтвердження виконаних робіт до матеріалів справи надано документи, що були підготовлені ТОВ "Спецконсалт" на умовах договору про надання послуг юридичного характеру від 08.07.2014 року №08/07-2014, які в подальшому були використані позивачем в господарській діяльності (т. 2 а.с.1-112), зокрема, проекти договорів, позовних заяв, відповіді на претензії податкових органів тощо.

Судом встановлено, що податкові накладні, виписані ТОВ "Спецконсалт", відповідають вимогам ст.201 Податкового кодексу України.

Позивач сплатив відповідні витрати та суми ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ "Спецконсалт" були включені до складу податкового кредиту та відображені в податкових деклараціях з ПДВ у вересні 2014 року та у жовтні 2014 року, поданих до податкового органу.

На підставі зазначених вище обставин, суд дійшов висновку, що подані позивачем документи підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах, а понесені позивачем - ТОВ "Європейський фонд розвитку" витрати у спірних правовідносинах шляхом вибуття безготівкових коштів з власності даного суб'єкта господарювання (в оплату вартості наданих послуг) свідчить про відсутність наміру безпідставно отримати податкову вигоду.

Таким чином, ТОВ "Спецконсалт" - виконали свої зобов'язання за вказаними вище договорами, а ТОВ "Європейський фонд розвитку" отримало послуги за цими договором, які відображені у податковому та бухгалтерському обліку позивача.

На час укладання та виконання договору ТОВ "Спецконсалт" зареєстровано як юридична особа та є платником податку на додану вартість, що не заперечується сторонами у справі.

Наявні у справі докази не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентом позивача, взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

При цьому суд зазначає, що факт наявності у позивача - ТОВ "Європейський фонд розвитку" матеріально - технічних ресурсів, персоналу, свідчить про наявність умов необхідних для здійснення основаного виду діяльності - оптової торгівлі мінеральними добривами та здійснення позивачем зазначеного виду діяльності, що не заперечується відповідачем. Порядок формування податкового кредиту здійснювався у перевіряємому періоді відповідно Податкового кодексу України.

Згідно п. 198.3. ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з вимог п.198.1. ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг

У відповідності до п. 200.1. ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно до п. 200.3 ст. 200 ПК України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до абз. «а» п 200.4 ст. 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

Аналіз чинного податкового законодавства вказує на те, що законодавець не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків (позивача) і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Відповідно до ст.3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку податку на прибуток не встановлюють особливих вимог до первинних документів і облікових регістрів, що повинні використовуватися при обчисленні даного податку, тому відповідними документами податкового обліку вважаються бухгалтерські документи і регістри обліку, складені належним чином.

Відповідно до ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд зазначає, що угоди, укладені між позивачем та його контрагентом ТОВ "Спецконсалт" є чинними та не визнані в установленому порядку недійсними.

Таким чином судом встановлено, що придбання позивачем послуг у контрагента ТОВ "Спецконсалт" було необхідно для здійснення господарської діяльності, а саме: забезпечення функціонування підприємства в рамках правового поля відповідно до законодавства України, що підтверджується наявними в матеріалах справи правовими документами .

Позивачем надані всі належні первинні документи, що підтверджують реальність та факт придбання послуг, які призначені для використання у господарській діяльності ТОВ "Європейський фонд розвитку".

Крім того, як вбачається з актів перевірки, підставою для висновків податкового органу щодо нереальності здійснення господарських операцій по взаємовідносинам ТОВ "Спецконсалт" за вересень, жовтень 2014 року відповідно, а також порушення вимог п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 ПК України, в результаті чого:

- занижено податок на додану вартість за вересень 2014 року на загальну суму 2000 грн., згідно контрагента - постачальника ТОВ "Спецконсалт";

- завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за жовтень 2014 року на суму 8943 грн.;

- завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за жовтень 2014 року на 406 грн. та заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету всього в сумі 20651 грн., в тому числі за жовтень 2014 року в сумі 20651 грн.,

став договір про надання юридичних послуг від 08.07.2014 року №08/07-2014, який на думку податкового органу ненаправлений на реальне настання правових наслідків, а також податковим органом зроблено висновок про відсутність у ТОВ "Спецконсалт" фізичної, технічної та технічної можливості надавати юридичні послуги та відсутність у штаті ТОВ "Спецконсалт" працівників, які мають юридичну освіту.

При цьому, відповідачем ані в актах перевірки, ані в судовому засіданні належних та допустимих доказів не надано щодо встановлення судомовим рішення щодо не чинності зазначеного договору, а також відсутності у ТОВ "Спецконсалт" фізичної, технічної та технічної можливості надавати юридичні послуги та відсутності у штаті ТОВ "Спецконсалт" працівників з юридичною освітою.

Таким чином, позивачем було повністю дотримано всіх вимог Податкового кодексу України з реалізації права на податковий кредит по операціях з ТОВ "Спецконсалт", позивачем подано декларації з ПДВ. Задекларовані позивачем суми підтверджені наявними у матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами.

Згідно з вимогами ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справа про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому посилання відповідача на відсутність у штаті ТОВ "Спецконсалт" працівників з юридичною освітою - суд не бере до уваги, оскільки, як вбачається з актів перевірки, ТОВ "Спецконсалт" має достатній для виконання обсягів робіт штат - 5 осіб, а також відповідно до норм Цивільного кодексу України, контрагент позивача в праві для виконання власних зобов'язань укладати з іншими особами договір цивільно - правового характеру. Також Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів. Якщо контрагенти не виконали свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Також, суд зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та контрагенти позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість та податку на прибуток. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст.ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Саме така правова позиція викладена Європейським Судом з прав людини (рішення від 22.01.2009 у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03), а також Верховним Судом України (постанова від 09.09.2008 у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ Мукачівський лісокомбінат до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ТОВ Фірма ВІК до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень).

Згідно з ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Виходячи з наведеного, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарських операцій між ТОВ "Спецконсалт" та правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість суми витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та податковим накладним, які виписані на виконання умов договірних відносин.

Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень субєктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Нововодолазької ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області від 04.02.2015 року №0000122200, від 04.03.2015 року №0000182200, №0000192200 прийняті необґрунтовано та неправомірно, через що позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейський фонд розвитку" до Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області від 04.02.2015 року №0000122200, від 19.02.2015 року №0000431500, від 19.02.2015 року №0000441500, від 04.03.2015 року №0000182200, від 04.03.2015 року №0000192200.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова виготовлена у повному обсязі 24 липня 2015 року.

Суддя Мар'єнко Л.М.