Постанова № 47708414, 14.07.2011, Тернопільський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

Справа № 2-а/1970/1611/11

14 липня 2011 р.м.Тернопіль

ОСОБА_1 окружний адміністративний суд в складі:

Головуючої Подлісної І.М.

секретаря Подорожної Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі адміністративну справу за адміністративним позовом Господарського суду Тернопільської області до ОСОБА_1 обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення рішення № НОМЕР_1 від 03 червня 2011 року

в с т а н о в и в:

Господарський суд Тернопільської області звернувся до адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення рішення № НОМЕР_1 від 03.06.2011 року, посилаючись на те, що вказане рішення не відповідає вимогам чинного законодавства та прийняте з порушенням його вимог, а тому підлягає скасуванню.

В суді представник позивача Господарського суду Тернопільської області позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити, скасувати податкове повідомлення рішення № НОМЕР_1 від 03.06.2011 року.

Представник відповідача ОСОБА_1 обєднаної державної податкової інспекції позовні вимоги не визнав. Проти їх задоволення заперечив та пояснив, що податковим органом правомірно визначено позивачу податкове зобовязання по податку з доходів фізичних осіб, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Суд, заслухавши пояснення сторін, проаналізувавши та дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані пол. Справі докази вважає що даний позов підлягає до задоволення, виходячи наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 20, 78, 79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-IV на підставі наказу на проведення позапланової невиїзної перевірки № 2186 від 23.05.2011 року, старшим державним податковим ревізором інспектором, інспектором податкової служби ІІ рангу, відділу адміністрування податку на доходи фізичних осіб по податкових агентах управління оподаткування фізичних осіб ОСОБА_1 ОДПІ ОСОБА_2 проведена невиїзна документальна перевірка Господарського суду Тернопільської області (код ЄДРПОУ 03500022) з питань дотримання вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-IV від 22.05.2003 року із змінами та доповненнями та Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-IV, Кодексу законів про працю, іншого законодавства, виконання зобовязань при оплаті праці та правильності обчислення, повноти і сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб Господарським судом Тернопільської області за період з 01.01.2010 року по 28.02.2011 року.

Проведеною перевіркою встановлено порушення вимог пп. 164.2.18 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, а саме: неутримання та неперерахування податку на доходи фізичних осіб при нарахуванні та виплаті в лютому 2011 року щомісячного грошового утримання суддям, які мають право на відставку та продовжують працювати на посаді судді за жовтень, листопад 2010 року (ОСОБА_3 6 892, 13 грн., ОСОБА_4 7 513, 85 грн., ОСОБА_5 10 813, 17 грн., ОСОБА_6 7 179, 78 грн.).

На думку податкового органу відповідно до ст. 165 Податкового кодексу України вищевказані доходи не передбачені в переліку доходів, які не включаються до загального місячного (річного) оподаткованого доходу, виходячи з вищенаведеного донараховано податку на доходи з фізичних осіб в сумі 6 369, 59 грн.

На підставі акта перевірки від 25 травня 2011 року № 82/17-03/03500022 ОСОБА_1 обєднаною державною податковою інспекцією було прийнято податкове повідомлення рішення від 03 червня 2011 року № НОМЕР_1 про сплату 7 961, 98 грн. податку з доходів фізичних осіб, в т.ч. 6 369, 59 грн. основного платежу та 1 592, 39 грн. застосованих штрафних (фінансових) санкцій.

У відповідно ст. 43 Закон України «Про статус суддів», який діяв на момент виникнення спірних правовідносин судді, який пішов у відставку, за наявності відповідного віку і стажу роботи виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу» ( 3723-12 ). Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді.

Указом Президента України «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» № 584/95 від 10.07.1995 року, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин встановлено, що судді які мають право на відставку та продовжують працювати на посаді судді, одержують заробітну плату і пятдесят відсотків передбаченого законом «щомісячного грошового утримання», належного їм у разі виходу у відставку.

Слід зазначити, що Законом України «Про статус суддів», який діяв на момент виникнення спірних правовідносин передбачено лише «щомісячне довічне утримання» для суддів.

Відповідно до абз. 5 п. 7 рішення Конституційного суду України від 11.10.2005 року №8 -рп/2005 у справі №1-21/2006 «щомісячне грошове утримання» це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обовязків судді». Таким чином Конституційний суд констатував, що і судді у відставці і судді, що мають право на відставку і продовжують працювати отримують єдине щомісячне грошове утримання.

Пунктом 2.1 розділу 2 Положення про призначення і виплату щомісячного грошового утримання працюючим суддям, затвердженого наказом ДСА України від 24.07.2009 року № 81 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.11.2009 року № 1065/17081, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин передбачено, що питання призначення щомісячного грошового утримання регулюється ст. 43 Закону України «Про статус суддів», якою регулюється фактично призначення єдиної соціальної гарантії «щомісячного довічного грошового утримання».

Таким чином застосування термінів «довічне грошове утримання» і «щомісячне довічне грошове утримання» в ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», фактично є єдиною соціальною гарантією «щомісячне довічне грошове утримання» і твердження представника податкового органу про те, що ці виплати не є тотожними є помилковим і не приймається судом до уваги.

За вказаних обставин Господарський суд Тернопільської області правомірно виплачував найманим працівникам, а саме пятьом суддям, які мають право на відставку і продовжують працювати, щомісячне довічне грошове утримання, яке не оподатковується згідно із нормами чинного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 123 Закону України "Про судоустрій України", який дія на момент виникнення спірних правовідносин розмір заробітної плати (грошового забезпечення) судді повинен забезпечувати його фінансову незалежність, що визначається відповідно до Закону України "Про статус суддів" та інших нормативно-правових актів щодо умов оплати праці суддів і не може бути зменшений.

Відповідно наслідком такого зменшення є зменшення його заробітної плати і зниження існуючих гарантій незалежності суддів, що суперечить частинам 2,3 ст. 22 і ч.1 ст. 126 Конституції України.

Таким чином оспорювань податкове повідомлення рішення приведе до зменшення заробітної плати суддів, які мають право на цю виплату і зниження існуючих гарантій незалежності суддів, що суперечить діючому законодавству та насамперед Конституції України.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що дії позивача Господарського суду Тернопільської області щодо виплати найманим працівникам, а саме пятьом суддям, які мають право на відставку і продовжують працювати щомісячного довічного грошового утримання, яке не оподатковується є правомірними, а податкове повідомлення рішення № НОМЕР_1 від 03.06.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання по податку на доходи найманих працівників є необґрунтованим та підлягає до скасування, як таке, що прийняте без дотримання вимог чинного законодавства.

керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 72, 86, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Податковим кодексом України, Законом України «Про податкову службу в Україні» №509-ІІХ від 04.12.1990 р., Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. №889-IV, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити. Податкове повідомлення рішення № НОМЕР_1 від 03 червня 2011 року ОСОБА_1 обєднаної державної податкової інспекції скасувати.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до Львівського адміністративного апеляційного суду через ОСОБА_1 окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів.

Головуючий суддяПодлісна І.М.