Постанова № 4770648, 17.09.2009, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2009 року Справа № 2а-4310/09/1370

16 год. 12 хв.   м. Львів, вул. Чоловського, 2, зал № 9

Львівський окружний адміністративний суд, в складі головуючого - судді Москаля Р.М. при секретарі Кунинець А.С. за участю представників позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2. та відповідача ОСОБА_3. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом відкритого акціонерного товариства «Червоноградський завод металоконструкцій» до державної податкової інспекції у м. Червонограді Львівської області про скасування рішень відповідача за №0000272381/0 від 02.02.2009 р. та №0000262381/0 від 02.02.2009 р.,-

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Червоноградський завод металоконструкцій» (далі - позивач) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до державної податкової інспекції у м. Червонограді (далі - відповідач). Позивач просить суд визнати протиправними та скасувати рішення відповідача:

•  № 000027238/0 від 02.02.2009 року про застосування штрафних санкцій за порушення ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в сумі 75000,00 грн.;

•  № 0000262381/0 від 02.02.2009 року про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки в сумі 16985,88 грн.

На обґрунтування вимог позивач покликається зокрема на таке. За результатами планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2007 року по 30.09.2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 30.09.2008 року відповідачем складено Акт № 37/2301/01267395 від 20.01.2009 року. На підставі згаданого акту відповідачем прийнято спірні рішення про застосування фінансових санкцій.

Позивач вважає рішення про застосування до нього штрафних санкцій № 000027238/0 від 02.02.2009 року протиправним, оскільки дія Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» не поширюється на операції з реалізації основних засобів. Тому позивач правомірно реалізував основний засіб (листогнучу машину ИБ 2144) ДП «Екосервіс» за готівку у сумі 15000 грн., яка оприбуткована в касу підприємства згідно прибуткових касових ордерів № 61 від 22.08.2007 року на суму 6000,00 грн. та № 62 від 23.08.2007 року на суму 9000,00 грн.

Позивач вважає рішення про застосування до нього штрафних санкцій № 0000262381/0 від 02.02.2009 року протиправним, оскільки не порушував правил обігу готівки та не перевищував залишку готівки в касі підприємства. Посилання в акті перевірки на порушення ним п. 5.9 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» вважає безпідставним, оскільки такий не врегульовує спірних правовідносин. Крім того, при перевірці не враховано фактичні обставини справи, зокрема те, що працівник ОСОБА_4 надав письмове пояснення, з якого вбачається, що кошти в сумі 10000,00 грн. згідно видаткового касового ордера № 145 від 15.05.2007 р. були фактично ним отримані 15.05.2007р., проте помилково забув підписати такий ордер. Згадане пояснення надано особі, що проводила перевірку, крім того працівник ОСОБА_4 підписав згаданий видатковий ордер під час проведення перевірки. Позивач наполягає, що кошти дійсно були видані з каси товариства, про що свідчить також і той факт, що лишків готівки у касі підприємства не було. Просить суд також врахувати положення ст.250 ГК України в частині строків застосування адміністративно-господарських санкцій.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, на вимогу суду надав додаткові докази на обґрунтування позовних вимог.

Представник відповідача позову не визнав та пояснив, що на підставі направлення від 10.12.2008 №842/23-1 проведено планову виїзну документальну перевірку позивача. Про результати перевірки складено Акт від 20.01.2009 № 37/2301/01267395, на підставі якого відповідачем винесено, зокрема, і спірні рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Зокрема, перевіркою встановлено порушення п. 5.9 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», а саме - виявлено видатковий касовий ордер на видачу готівки під звіт з каси 15.05.2007р. № 145 без підтвердження отримання суми в розмірі 10000,00 грн. підписом одержувача ОСОБА_4 Тому відповідачем для виведення залишку готівки в касі за 15.05.2007р. не прийнято суми 10000,00 грн. та додано таку до залишку готівки в касі. Підприємством на 2007 рік ліміт каси встановлено в розмірі 1518,85 грн. Залишок готівки в касі на кінець дня 15.05.2007р. згідно даних позивача становив 11,79 грн. Отже, відповідач виявив перевищення позивачем ліміту готівки в касі у сумі 8492,94 грн., та на підставі ст. 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" вирішив застосувати штрафні (фінансові) санкції у двохкратному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день. Щодо встановлених ст. 250 ГК України строків застосування адміністративно-господарських санкцій відповідач не висловився.

Перевіркою також виявлено порушення п. 1. ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме - позивач реалізував за готівку без застосування реєстратора розрахункових операцій основний засіб (листогнучу машину ИБ 2144) вартістю 15000 грн. Готівка отримана від покупця - ДП «Екосервіс» згідно прибуткових касових ордерів № 61 від 22.08.2007 року на суму 6000,00 грн. та № 62 від 23.08.2007 року на суму 9000,00 грн. Відповідно до п. 1 ст.17 зазначеного Закону за порушення його вимог до суб'єктів підприємницької діяльності (які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, - у разі не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій.

З урахуванням наведених мотивів прийняття спірних рішень відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухав пояснення представників сторін, з'ясував обставини, на які сторони покликаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідив докази, якими такі обґрунтовуються, суд вважає, що у позові слід відмовити. Висновки суду на наступних встановлених фактичних обставинах справи та нормах права, що застосовані до спірних правовідносин.

За результатами планової виїзної перевірки Відкритого Акціонерного Товариства «Червоноградський завод металоконструкцій» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2007 року по 30.08.2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 30.09.2008 року державною податковою інспекцією у м. Червонограді було складено Акт № 37/2301/01267395 від 20.01.2009 року.

Предметом доказування у даній справі є законність та обґрунтованість прийнятих на підставі згаданого акту перевірки рішень відповідача про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій від 02 лютого 2009 року №№ 0000272381/0, № 0000262381/0.

І ) Рішення від 02 лютого 2009 року №0000272381/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 75000 грн.

Відповідач стверджує, що позивач реалізував за готівку без застосування реєстратора розрахункових операцій основний засіб (листогнучу машину ИБ 2144) вартістю 15000 грн., чим порушив п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Готівка за реалізований основний засіб отримана від покупця - ДП «Екосервіс» - згідно прибуткових касових ордерів № 61 від 22.08.2007 року на суму 6000,00 грн. та № 62 від 23.08.2007 року на суму 9000,00 грн.

Обидві сторони визнають, що листогнуча машина ИБ 2144 реалізована позивачем:

•  саме як основний засіб (а не як брухт тощо);

•  реалізована за готівку без застосування РРО;

•  готівка оприбуткована в касі позивача згідно належним чином виписаних прибуткових касових ордерів.

Згадані фактичні обставини справи також підтверджуються долученими до матеріалів справи письмовими доказами, в т.ч.:

•  інвентарною карткою обліку основних засобів, згідно якої основний засіб листогнуча машина ІВ-2144 б/в 23.08.2007р. вибув (переданий) 23.08.2007р. з причини продажу надлишкових основних засобів;

•  виставленим покупцю (ДП «Екосервіс») рахунком-фактурою від 22.08.2007р. на суму 15000 грн. за листогнучу машину ІВ 2144;

•  прибутковими касовими ордерами № 61 від 22.08.2007 року на суму 6000,00 грн. та №62 від 23.08.2007 року на суму 9000,00 грн., згідно яких в касі позивача оприбутковано готівку на загальну суму 15000 грн. в рахунок оплати за листогнучу машину ИВ2144.

Згідно преамбули Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» цей нормативно-правовий акт визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Згідно ст. 1 вищевказаного Закону реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» (пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8) визначено, що основні фонди - це матеріальні цінності, що призначаються платником податку (для використання) у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 100 грн. і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом. Положення бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» (затв. наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. № 92 та зар. в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 р. за № 288/4509) визначає основні засоби як матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Основний засіб - листогнуча машина ИБ 2144 - прийнятий позивачем в експлуатацію 01.03.1993р., що підтверджується актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 01.03.1993р. Оскільки потреба у використанні листогнучої машини ІВ 2144 відпала, позивач 23 серпня 2007 року згаданий основний засіб реалізував ДП «Екосервіс» за 15000 грн. Суд констатує, що позивач надав усі підтверджуючі документи, які відображають операцію з реалізації основного засобу за готівку через касу підприємства відповідно до Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.

Оскільки основні засоби підприємства не є продуктом праці, а також продукцією власного виробництва, що виробляється та/або реалізується суб'єктами підприємницької діяльності через оптову та роздрібну торгівлю, тобто не є товаром, призначеним для торгівлі, то дія Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» на операції продажу основних фондів (як придатних так і непридатних), що належать підприємству і використовуються для виробництва товарів, виконання робіт, послуг незалежно від групи, на які вони розподіляються, не поширюється.

З урахуванням викладеного у позивача не виникло обов'язку проводити операцію з реалізації основного засобу (листогнучої машини ІВ 2144) із застосуванням РРО. Тому застосування до позивача санкцій на підставі п. 1 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у зв'язку із не проведенням розрахункових операцій через РРО є безпідставним та не ґрунтується на законі.

Суд також констатує, що аналогічне тлумачення закону містить лист (податкове роз'яснення) ДПА України від 10.04.2009 р. N 7612/7/23-7017/264 «Щодо продажу основних фондів», згідно якого «…у разі продажу основних засобів (основних фондів) за готівкові кошти … суб'єкти господарювання можуть проводити такі розрахунки у касах цих суб'єктів з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів…».

Отже, рішення відповідача від 02 лютого 2009 року №0000272381/0 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у сумі 75000 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

ІІ) Рішення від 02 лютого 2009 року № 0000262381/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 16985,88 грн.

Згідно Наказу № 246 від 01 грудня 2006 року «Про встановлення залишку в касі підприємства» позивачем на підставі пп. 5.2 п. 5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні (затвердженою Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320, надалі - Положення) установлено на 2007 рік ліміт залишку в касі ВАТ «Червоноградський завод металоконструкцій» у сумі 1518,85 грн.

Згаданим Положенням (пп.2.8.) встановлено, що вся готівка в касі підприємства на кінець робочого дня понад встановлений ним ліміт каси вважається понадлімітною.

Підчас перевірки позивача з питань дотримання порядку ведення операцій з готівкою виявлено видатковий касовий ордер № 145 на видачу готівки під звіт з каси 15.05.2007р. без підтвердження підписом одержувача (ОСОБА_4) отримання коштів у сумі 10000 грн. Згідно даних позивача залишок готівки в касі на кінець дня 15.05.2007р. становив 11,79 грн.

Суд погоджується з доводами відповідача про те, що позивач безпідставно прийняв для виведення залишку готівки у касі підприємства видатковий касовий ордер №145 від 15.05.2007р., оскільки такий не містив підпису одержувача готівки.

Суд не бере до уваги пояснення позивача та його працівника ОСОБА_4. про те, що ОСОБА_4 забув підписати згаданий ордер, проте фактично готівку під звіт 15.05.2007р. отримав. Адже п. 3.5 Положення встановлено, що для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

Згідно п.7.24 Положення у разі виявлення під час перевірок видаткових касових ордерів або видаткових відомостей, у яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача (абзац другий пункту 3.5 цього Положення), сума готівки за такими видатковими документами додається до залишку готівки в касі виключно в день, у якому оформлено зазначені видаткові документи, і надалі зазначена сума не береться для розрахунку понадлімітних залишків готівки.

Отже, відповідач виявив перевищення 15.05.2007р. позивачем ліміту готівки в касі у сумі 8492,94 грн. (11,79 грн. +10000 грн. -1518,85 грн.). На підставі ст. 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" за таке порушення застосовуються штрафні (фінансові) санкції у двохкратному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день - 16985,88 грн. (8492,94 грн. * 2).

Проте відповідач при прийнятті спірного рішення не врахував положень ст.ст. 238, 239, 250 Господарського Кодексу України щодо поняття, порядку та строків застосування адміністративно-господарських санкцій.

Відповідно до статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідації його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються статтею 239 цього Кодексу, іншими законодавчими актами.

З огляду на викладене фінансові санкції у вигляді штрафів за порушення норм регулювання обігу готівки є адміністративно-господарськими санкціями у розумінні статей 238, 239 Господарського кодексу України, отже, повинні застосовуватися у межах строків, визначених статтею 250 цього Кодексу.

Статтею 250 Господарського кодексу України встановлено обмеження строків застосування адміністративно-господарських санкцій: адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Тому застосування до позивача адміністративно-господарської санкції у вигляді штрафу за порушення норм регулювання обігу готівки після закінчення одного року з дня його вчинення є неправомірним.

Оскільки позивач допустив порушення норм регулювання обігу готівки 15.05.2007р., відповідач 02.02.2009р. (після закінчення одного року з дня вчинення порушення) безпідставно застосував до нього адміністративно-господарську санкцію у сумі 16985,88 грн.

Така правова позиція суду узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, висловленою в листі від 24.10.2008 № 1776/100/13-08 "Про деякі питання практики вирішення спорів у справах за участю органів державної податкової служби (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим адміністративним судом України)".

Отже, рішення відповідача від 02 лютого 2009 року № 0000262381/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 16985,88 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст.ст. 94, 98 КАС України суд присуджує позивачу здійснені ним судові витрати у формі судового збору з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 11, 50, 70-72, 86, 98, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових санкцій) від 02 лютого 2009 року №№ 0000272381/0, 0000262381/0.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ВАТ «Червоноградський завод металоконструкцій» 6 (шість) грн. 80 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Москаль Р.М.

Повний текст постанови виготовлено 22 вересня 2009 року.