Постанова № 4770643, 24.09.2009, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №2а-5578/09/1370

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2009 року, 15 год. 20 хв.   м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Кравчука В.М.

за участю секретаря судового засідання Ганачівської Л.Ю.

та представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівпромліс» до Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області про визнання нечинним рішення про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу від 26.02.2009 року, -

ВСТАНОВИВ:

02.09.2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю (надалі - ТзОВ) «Львівпромліс» звернулось в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області (надалі - ДПІ) про визнання нечинним рішення про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу від 26.02.2009 року.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просить його задовольнити. Покликається на те, що рішення ДПІ про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків, що перебувають у його власності, в рахунок погашення його податкового боргу не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки станом на момент винесення оскаржуваного рішення податкове зобов'язання по податку на додану вартість товариства не є узгодженим, так як спір про визнання нечинним податкового-повідомлення рішення, яким визначено дане податкове зобов'язання знаходиться в провадженні суду касаційної інстанції. Вважає, що прийняте ДПІ рішення від 26.02.2009 р. підлягає визнанню нечинним, оскільки порушує пп.5.2.4 п.5.2 ст.5 Закону «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»

Відповідач в судове засідання не з'явився; подав клопотання про відкладення судового розгляду у зв'язку із неможливістю забезпечити повноважного представника. Суд визнав причину неявки неповажною і з урахуванням вимог ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив розглядати справу у відсутності відповідача за наявними у справі доказами.

Заслухавши представників позивача, дослідивши надані докази, Суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

ДПІ у Жидачівському районі проведела виїзну планову перевірку ТзОВ «Львівпромліс» з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.07.2005 р. по 30.09.2006 р. та валютного законодавства за період з 01.07.2005 р. по 31.12.2006 р., про що складено акт № 98/23-2/31706178 від 29.01.2007 р. (а.с. 27 - 59)

За результатами перевірки винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 08.02.2007 р. № 00000623220/0/1443, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 114 921 грн. (в т.ч. 63 740 грн. - основний платіж, 51 181 грн. - штрафна санкція) (а.с. 60)

ТзОВ «Львівпромліс» оскаржило в адміністративному порядку зазначене податкове повідомлення-рішення. За результатами розгляду поданих скарг рішення ДПІ у Жидачівському районі частково скасовано та у зв'язку з цим винесено податкове повідомлення-рішення від 02.07.2007 р. № 0000352320/0/9063 на суму 113 496,00 грн. (63 740, грн. - основний платіж, 49 756,00 грн. - штрафна санкція). (а.с. 61 - 82)

Після закінчення процедури адміністративного оскарження податкового рішення, ТзОВ «Львівпромліс» звернулося до суду з позовом. Постановою господарського суду Львівської області від 08.11.2007 р. (справа № 12/293) в позові ТзОВ «Львівпромліс» до ДПІ у Жидачівському районі про визнання частково не чинним податкового повідомлення-рішення від 02.07.2007 р. № 0000352320/0/9063 на суму 94 185,00 грн.( 63 740, грн. - основний платіж, 30 445,00 грн. - штрафна санкція) відмовлено повністю (а.с. 85 - 89).

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2008 р., яка набрала законної сили, постанову господарського суду Львівської області від 08.11.2007 р. залишено без змін, а скаргу без задоволення (а.с. 90-91).

Позивачем подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України на судові рішення попередніх інстанцій (а.с. 92 - 96). Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.05.2009 р. касаційна скарга прийнята до провадження та відкрито касаційне провадження (а.с. 97).

10.12.2008р. ДПІ у Жидачівському районі надіслало ТзОВ «Львівпромліс» першу податкову вимогу № 1/250 (а.с. 83). 22.01.2009р. надіслано другу податкову вимогу № 2/12 (а.с.84). 26.02.2009 р. ДПІ у Жидачівському районі прийняла рішення про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу (а.с. 26)

ТзОВ «Львівпромліс» вважає, що ДПІ не вправі приймати рішення від 26.02.2009 р., поки Вищим адміністративним судом України не буде переглянуто за його касаційною скаргою судові рішення першої та апеляційної інстанцій та прийнято рішення. До цього моменту податкове зобов'язання є неузгодженим. А тому відсутній податковий борг. Також зазначає, що оскаржуване рішення взагалі не містить будь-якого обмеження на стягнення та продаж активів платника податків залежно від розміру податкового боргу платника.

Фактичні обставини справи сторони визнають. Спір виник щодо правомірності прийнятого ДПІ у Жидачівському районі рішення від 26.02.2009 р. про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу.

Оцінюючи зазначені фактичні обставини та вирішуючи спір, Суд виходив з наступного. Спірні правовідносини регулюються Законом України N 2181 від 20.12.2000 р. «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (надалі - Закон № 2181) .

Пунктом 5.2 статті 5 Закону N 2181 зазначено момент узгодження податкового зобов'язання , визначеного контролюючим органом, яким є день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків оскарження такого повідомлення.

Відповідно до пп.5.2.4 п.5.2 ст.5 Закону № 2181 день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Рішення суду першої інстанції з приводу визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення від 02.07.2007 р. № 0000352320/0/9063 переглянуто Львівським апеляційним адміністративним судом та залишено без змін.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 254 КАС України у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суд касаційної інстанції, згідно з ст.220 КАС України, перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Отже, з дня набрання рішенням суду законної сили (в цьому випадку - з моменту проголошення ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2008 р.,) процедура узгодження податкового зобов'язання вважається завершеною. З цього моменту судове рішення є обов'язковим до виконання на всій території України.

Звернення зі скаргою до суду касаційної інстанції не зупиняє дію рішення, що набрало законної сили, якщо лише суд не застосував цього заходу в порядку, передбаченому ст. 215 КАС України. Доказів зупинення Вищим адміністративним судом України дії судових рішень, що набрали законної сили, позивач Суду не надав.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону 2181 податковий борг (недоїмка) - це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), узгоджене платником податків або встановлене судом (арбітражним судом), але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Відповідно до п. 5.4 ст. 5 вказаного Закону № 2181-ІІІ узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Таким чином, покликання представника позивача про те, що ДПІ не вправі приймати рішення про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу, оскільки податкове зобов'язання не є узгодженим, відсутній податковий борг, а Вищим адміністративним судом України не вирішено справу про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення від 02.07.2007 р. № 0000352320/0/9063 по суті та не прийнято відповідне рішення, не ґрунтується на вимогах законодавства, а тому Суд їх відхиляє.

З урахуванням наведеного та пп.5.2.4 п.5.2 ст.5 Закону № 2181 Суд вважає податкове зобов'язання позивача, визначене рішенням ДПІ у Жидачівському районі від 02.07.2007 р. № 0000352320/0/9063 на суму 113 496,00 грн. (63 740, грн. - основний платіж, 49 756,00 грн. - штрафна санкція) узгодженим з 04 листопада 2008 року.

Абзацом 4 пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону № 2181 визначено, що право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Законом, суми податкового зобов'язання, визначеної контролюючим органом, - з дня, наступного за останнім днем граничного строку такого погашення, визначеного у податковому повідомленні. Отже, з дати виникнення податкового боргу за узгодженим податковим зобов'язанням у органа державної податкової служби виникає право податкової застави на активи платника податків.

Відповідно до абз.4 пп.10.1.1 п.10.1 ст.10 Закону № 2181 продаж інших активів здійснюється на підставі рішення податкового органу, підписаного його керівником та скріпленого гербовою печаткою податкового органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним податковим органом.

Відповідно до п.10.1.3 Закону № 2181 платник податків (для державних і комунальних підприємств - за узгодженням з органом, уповноваженим управляти його майном) самостійно визначає склад і черговість продажу своїх активів, виходячи з принципів збереження ЦМК, що забезпечує ведення його основної виробничої діяльності, та повного погашення суми податкового боргу.

Відповідно статті 10 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" Постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2002 р., № 538 затверджено «Порядок стягнення коштів та продажу інших активів платника податків, які перебувають у податковій заставі» (наділі-Порядок).

Пунктом 3 цього Порядку передбачені вимоги до рішення податкового органу, які є аналогічними до вимог, встановлених у абз.4 пп.10.1.1 п.10.1 ст.10 Закону № 2181. В тому ж п.3 Порядку зазначено, що рішення про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу складається за формою згідно з додатком 1.

 З Додатку 1 до Порядку стягнення коштів та продажу інших активів платника податків, які перебувають у податковій заставі вбачається, що розмір податкового боргу платника податку на момент відчуження не вказується в такому рішенні. Отже, оскаржуване рішення за формою та змістом відповідає встановленим вимогам.

Окрім того, Порядком передбачено, що стягнення коштів та продаж інших активів застосовується не раніше ніж на 30 календарний день з моменту надіслання платнику податків другої податкової вимоги.

Судове рішення у справі про визнання частково не чинним податкового повідомлення-рішення від 02.07.2007 р. № 0000352320/0/9063 на суму 94 185,00 грн.( 63 740, грн. - основний платіж, 30 445,00 грн. - штрафна санкція) набрало законної сили 04.11.2008 р.

У відповідності до ст.6 Закону № 2181, ДПІ у Жидачівському   районі було вручено платнику першу податкову вимогу від 10.12.2008 р. № 1/250 на суму 90 802,39 грн . (з яких 60 357,36 грн.- основний платіж, штрафні санкції - 30 445,00 грн.).

Враховуючи те, що підприємство не сплатило у строк 30 днів, визначений підп. „б” підп.6.2.3 п.6.2 ст.6 цього ж Закону, у повному обсязі суму податкового боргу органом державної податкової інспекції було направлено платнику податків другу податкову вимогу від 22.01.2009 р. № 2/12 на суму 90 724,82 грн. (з яких 60 279,82 грн.- основний платіж, 30 445,00 грн. - штрафні санкції).

В зазначених податкових вимогах ДПІ у Жидачівському  районі попереджала платника про виникнення податкової застави з 04.12.2008р. Рішення ДПІ у Жидачівському районі   про стягнення прийнято 26.02.2009 р., тобто не раніше ніж на 30 календарний день з моменту надіслання платнику податків другої податкової вимоги від 22.01.2009 р.

Відсутність у рішенні від 26.02.2009 р. розміру податкового боргу позивача жодним чином не порушує його прав та законних інтересів. С т.10 Закону № 2181 та вказаний вище Порядок не передбачають такої вимоги до рішення ДПІ про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу як зазначення розміру податкового боргу платника на момент відчуження.

Покликання позивача на Рішення Конституційного Суду України від 24.03.2005 р. № 2-рп/2005 у справі № 1-9/2005, яким положення абзацу третього підпункту 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону № 2181 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є не конституційними) Судом не може братись до уваги, оскільки питання щодо поширення права податкової застави на активи платника податків не є предметом судового оскарження у даній справі.

Сума податкового зобов'язання позивача є узгодженою, не сплаченою у встановлений законом строк, є податковим боргом. Отже відповідач може та повинен застосувати до нього заходи, направлені на погашення заборгованості, що передбачені в ст. 10 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Оцінюючи зібрані у справі та досліджені в судовому засіданні докази, Суд вважає, що дії ДПІ у Жидачівському районі при прийнятті рішення від 26.02.2009 року про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу були вчинені в межах визначених законами України повноважень та у визначений законом спосіб; повноваження приймати рішення про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу були використано у зв'язку із здійснення законних функцій податкової інспекції; позивачем самостійно заходів щодо погашення податкового боргу не прийнято тому рішення від 26.02.2009 року внесено обґрунтовано. Обставини, на які покликався позивач як на підставу своїх вимог не знайшли підтвердження під час судового розгляду.

За таких обставин Суд вважає, що вимоги є необґрунтованими, а в задоволенні позову слід відмовити повністю.

Відповідно до ст. 94 КАС України відшкодування судових витрат позивачеві, якому відмовлено у позові не передбачено.

Керуючись ст.ст. 17-19, 72, 86, 94, 160-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. 1. У позові про визнання нечинним рішення Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області від 26 лютого 2009 року про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Львівпромліс» коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу - відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до апеляційного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом 10 днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасована, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 28 вересня 2009р. о 10:30  

Суддя В.М.Кравчук