Постанова № 47702110, 05.03.2012, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2012 року Справа № 1170/2а-4033/11

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сагуна А.В.;

при секретарі Мітіній І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича проектно-технологічна фірма "Кран-Сервіс" до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасувати повідомлення-рішення №1000672310 від 26.08.2011, №1000682310 від 26.08.2011та зобов'язати вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича проектно-технологічна фірма "Кран-Сервіс" (далі по тексту ТОВ НВ ПТФ "Кран-Сервіс" або позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції (далі по тексту - Олександрійська ОДПІ або відповідач), в якому, з урахуванням змін до позовних вимог, просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №1000672310 від 26.08.2011, №1000682310 від 26.08.2011, а також зобовязати Олександрійську ОДПІ прийняти від ТОВ НВ ПТФ "Кран-Сервіс" суму ПДВ до податкового кредиту в розмірі 24184 грн. та включити до валових витрат суму в розмірі 30230 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що податкові повідомлення-рішення прийняті необґрунтовано. Позиція податкового органу про безтоварність господарських відносин між позивачем та ПП «Алегра-Кіровоград», та на цій основі висновок про нікчемність правочинів, є безпідставним припущенням. Стосунки позивача з ПП «Алегра-Кіровоград»мали реальний характер.

Представник відповідача надав до суду письмові заперечення, в яких просив відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав законності оскаржуваних рішень, які прийнято на підставі обґрунтованих висновків перевірки, в ході якої встановлено порушення податкового законодавства з боку позивача (а.с.28-29).

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та надав суду пояснення згідно позовної заяви.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення адміністративного позову, пославшись на обґрунтованість висновків акту та законність податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши представників сторін, допитавши свідка, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити частково.

Судом встановлено, що 12 серпня 2011 року проведена виїзна документальна позапланова перевірка позивача з питань відображення в податковому обліку операцій із здійснення взаємовідносин з ПП «Алегра-Кіровоград», за період з 01.04.2008 по 31.12.2009, за наслідками якої складено акт № 365/23-10-32412606 (а.с.9-16).

Як вбачається з письмових заперечень відповідача та вказаного акту, в ході перевірки, виявлено порушення:

-ст.203, ст.215, ст.216, ст. 228, 627 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення право чинів вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по право чинах, здійснених при придбанні та продажу товарів (послуг);

- п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 30230 грн., у тому числі за ІV квартал 2008 року в сумі 29125 грн., за І квартал 2009 року в сумі 1105 грн., за рахунок включення до складу валових витрат отриманих ТЦМ по угоді, визнаній нікчемною між ПП «Алегра-Кіровоград»та ТОВ НВ ПТФ "Кран-Сервіс";

- ст. 3, п.п.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 24184 грн., в тому числі за липень 2008 року в сумі 23300 грн. та за лютий 2009 року в сумі 884 грн., за рахунок віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ по угоді визнаній нікчемною.

На підставі акту перевірки 26.08.2011 Олександрійською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №1000672310, яким за порушення п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 45 345 грн., в тому числі основного платежу 30230 грн., штрафних (фінансових) санкцій 15 115 грн., а також № НОМЕР_1, яким за порушення ст. 3, п.п.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів у розмірі 36 276 грн., в тому числі за основного платежу 24184 грн., штрафних (фінансових) санкцій 12 092 грн. (а.с. 17,18)

Як встановлено в судовому засіданні податкове зобовязання з податку на прибуток (основний платіж), визначене оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями у звязку із включенням до складу валових витрат у ІІ кварталі 2008 року та І кварталі 2009 року вартості товару, отриманого від ПП «Алегра-Кіровоград». Вказані господарські операції, на думку перевіряючих, не носять реального характеру.

Згідно п.5.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(чинного на час виникнення правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

На підставі п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(чинного на час виникнення правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно до п.11.2. ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(чинного на час виникнення правовідносин) датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на час виникнення правовідносин) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, позивач має право включити до складу валових витрат, які підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судом встановлено, що між ПП «Алегра-Кіровоград»(постачальник) та ТОВ НВ ПТФ "Кран-Сервіс" (покупець) укладений усний договір поставки двох кабін литейного крану та панелі захисту.

Як слідує з акту перевірки та досліджених в судовому засіданні письмових доказів, позивачем до складу валових витрат віднесено за зазначений період 120919 грн., за взаємовідносинами з ПП «Алегра-Кіровоград»(а.с. 13, 32).

Оплата товару та фактичне його отримання видатковими накладними (а.с. 32), товарно-транспортними накладними (а.с. 64-65), а також виписками із банку (а.с. 89).

В подальшому, на підставі договору на поставку продукції № 33/08/08 від 01.08.2008 та специфікації №1 до зазначеного договору ТОВ НВ ПТФ "Кран-Сервіс" реалізувало продукцію, складовою частиною якої був товар отриманий у ПП «Алегра-Кіровоград», реалізовано ТОВ «Арні-Транзит-Юг»ЛТД (а.с. 97, 99).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні знайшов підтвердження факт реальності господарської операції між позивачем ПП «Алегра-Кіровоград»та ТОВ «Арні-Транзит-Юг»ЛТД, а тому позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення №1000672310 від 26.08.2011 підлягають задоволенню.

Щодо скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 26.08.2011, то суд виходить з наступного.

Як встановлено в судовому засіданні податкове зобовязання з податку на додану вартість (основний платіж), визначене відповідачем у звязку із включенням ТОВ НВ ПТФ "Кран-Сервіс" до складу податкового кредиту:

-у липні 2008 року ПДВ у сумі 23300 грн. за податковою накладною: № 125 від 29.07.2008 (а.с. 33);

-у лютому 2009 року ПДВ у сумі 883,90 грн. за податковою накладною: № 15 від 03.02.2009 (а.с. 34), виданими ПП «Алегра-Кіровоград».

В обґрунтування позовних вимог ТОВ НВ ПТФ "Кран-Сервіс" та в якості доказів отримання товару надано копії видаткових накладних, накладних на внутрішнє переміщення, товарно-транспортних накладних та докази наявності автомобільного транспорту, яким здійснювалось перевезення товару (а.с. 57, 97, 99, 66-67).

Як описано вище, в судовому засіданні знайшов підтвердження факт реальності господарських операцій позивача з ПП «Алегра-Кіровоград»та ТОВ «Арні-Транзит-Юг»ЛТД.

Так, зазначені контрагенти ТОВ НВ ПТФ "Кран-Сервіс" на момент видачі податкової накладної, були зареєстровані платниками податку на додану вартість та були юридичними особами, не обмеженими будь-яким чином щодо здійснення господарської операції з купівлі-продажу, а тому відповідно до вимог п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного на час виникнення правовідносин) мали обовязок нараховувати податок на додану вартість та виписувати податкові накладні.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного на час виникнення правовідносин) податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу зазначеної норми суд вбачає, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи платника податку.

У відповідності до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу під господарською діяльністю розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

В силу приписів пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97-ВР в редакції чинній на час виникнення податкового кредиту), право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Зареєстровані в якості платника податку на додану вартість особи отримують відповідне свідоцтво.

Відповідно до п.п.7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5 цієї статті встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Законі України «Про податок на додану вартість» (чинного на час виникнення правовідносин) передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку покупця належно оформленої податкової накладної.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних виданих йому ПП «Алегра-Кіровоград», а отриманий товар використував у господарській діяльності.

Також в судовому засіданні встановлено, що розрахунки ТОВ НВ ПТФ "Кран-Сервіс" з контрагентами проводились у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахункові рахунки ПП «Алегра-Кіровоград». Дані обставини встановлено під час проведення перевірки Олександрійською ОДПІ та відображено в акті перевірки № 365/23-10-32412606.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 26.08.2011 підлягають задоволенню.

Крім того, суд перевіряючи законність оскаржуваних рішень прийшов до висновку, що вони винесені з порушення порядку встановленого Податковим Кодексом України.

Так, відповідно до матеріалів справи перевірка позивача, за наслідками якої складено акт № 365/23-10-32412606 (а.с.9-16), який став підставою для винесення оскаржуваних рішень, проведено на виконання постанови заступника начальника ВРКС СВ ПМ ДПА в Кіровоградській області майора податкової міліції від 21.06.2011, прийнятої відповідно до вимог Кримінально - процесуального кодексу України (а.с. 30-31).

Згідно, п. 86.9 ст.86 Податкового кодексу України, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

В судовому засіданні відповідачем не надано доказів прийняття рішення по кримінальній справі №90-0004, а тому прийняття оскаржуваних податкових повідомлень рішень є передчасним.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання податкового органу прийняти від ТОВ НВ ПТФ "Кран-Сервіс" суму ПДВ до податкового кредиту в розмірі 24184 грн., та включити до валових витрат суму в розмірі 30230 грн., то суд виходить з наступного.

Виходячи із завдань Кодексу адміністративного судочинства України, як то захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, судовий захист права може бути здійснений лише за умови наявності порушення для позивача права чи інтересу.

Скасовуючи оскаржувані податкові повідомлення рішення суд поновив порушені права позивача. Чинним законодавством не передбачена процедура включення до податкового кредиту та до складу валових витрат сум саме рішенням суду, а тому у задоволенні адміністративного позову, і цій частині, належить відмовити.

Так як, судове рішення ухвалене на користь позивача, що не є субєктом владних повноважень, у відповідності до ч. 1, ч. 3 ст. 94 КАС України, з відповідача на користь позивача належить стягнути судові витрати по справі, що складаються із половини судового збору в сумі 1,7 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції №1000672310 від 26.08.2011, яким товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича проектно-технологічна фірма "Кран-Сервіс", збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 45445 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 30230 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 15115 грн.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції №1000682310 від 26.08.2011, яким товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича проектно-технологічна фірма "Кран-Сервіс", збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 36270 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 24184 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 12092 грн.

У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Присудити позивачеві судові витрати з державного бюджету шляхом зобовязання Державної казначейської служби України безспірно списати з рахунку Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції грошові кошти в розмірі 1 гривні 70 коп. (одна гривня 70 коп.).

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі відкладення складання постанови в повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Дата складання постанови в повному обсязі - 12.03.2012.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду ОСОБА_1