Постанова № 47699725, 23.07.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2015 року 810/2521/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скрипки І.М., секретар судового засідання Приходько Н.І., за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта-2010» до Київської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови,

в с т а н о в и в:

15 червня 2015 року до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Дельта-2010» (ТОВ «Дельта-2010», товариство) із позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби (Київська митниця, митниця, митний орган) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості №125130005/2014/610123/2 від 22 грудня 2014 року і картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 22 грудня 2014 року №125130005/2014/00229.

Зазначали, що при митному оформленні товару, який ввозилився на територію України, його митна вартість визначалась за основним методом - ціною договору (контракту), відповідні відомості заявлялися у декларації митної вартості, до якої додавалися усі необхідні документи для підтвердження ціни. Стверджували, що митний орган безпідставно не погодився із заявленою декларантом митною вартістю, визначеною за ціною договору, та незаконно прийняв рішення про коригування митної вартості із застосуванням резервного методу.

Посилаючись на порушення відповідачем положень Конституції України та Митного кодексу України, просили визнати протиправним та скасувати названі вище рішення про коригування митної вартості та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просила позов задовольнити повністю.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала, у задоволенні позову просила відмовити. Вказала, у тому числі і в письмових запереченнях, що документи, надані до митного оформлення, не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та містили розбіжності. Звертала увагу, що вимоги про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості виконані не повністю. Стверджувала правомірність дій митного органу та оскаржуваного рішення про коригування митної вартості і картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши інші докази, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову, з огляду на таке.

Як вбачається із матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Дельта-2010» є юридичною особою, зареєстроване 19 липня 2010 року; основними видами його діяльності є: оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів (основний); роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами; неспеціалізована оптова торгівля; вантажний автомобільний транспорт (а.с.39-40).

27 червня 2013 року між компанією GITI Tire Global Trading Pte. Ltd. (постачальник) та ТОВ «Дельта-2010» (дистрибютор) укладено контракт №G-D/2013-0627, відповідно до якого постачальник продає, а дистрибютор купує шини (вантажні та легковантажні з радіальною конструкцією каркасу) на умовах поставки CIF, відповідно до Інкотермс 2010 (а.с.21-26).

Згідно із пунктом 9 контракту ціна періодично погоджується між сторонами, після чого постачальник готує проформу інвойс, яка письмово підтверджується дистрибютором.

Загальна вартість контракту орієнтовно складає 35000000,00 доларів США (пункт 10 контракту).

У відповідності до пункту 11 контракту дистрибютор зобовязаний сплатити постачальнику 100% передоплати від загальної вартості кожної партії товару, як вказано в рахунку, виставленому на кожну партію товару.

22 грудня 2014 року товариством «Дельта-2010» заявлено до митного оформлення за електронною митною декларацією №125130005/2014/550456 товар «шини пневматичні гумові нові для вантажних автомобілів», країна виробництва - Китай, торгівельна марка - GT RADIAL, виробник Giti Tire Company LTD, які ввезені на підставі названого контракту №G-D/2013-0627 від 27 червня 2013 року.

На підтвердження заявленої митної вартості товару, разом із митною декларацією №125130005/2014/550447 від 22 грудня 2014 року, до митного органу подано наступні документи (що стверджувалось позивачем і підтверджується наявними у матеріалах справи доказами):

- картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами 125/2012/0001072 від 17 березня 2014 pоку;

- міжнародну автомобільну накладну CMR №7174 від 20 грудня 2014 pоку;

- коносамент (Bill of Lading) FCJH045365 від 17 листопада 2014 року;

- платіжне доручення в іноземній валюті (що підтверджує вартість товару) №399 від 20 листопада 2014 року;

- довідку - підтвердження вартості перевезення товару (транспортні витрати) від 20 листопада 2014 року;

- прайс-лист виробника від 18 листопада 2014 pоку;

- рахунок-фактуру (інвойс) №FJ 1405032В від 4 листопада 2014 року;

- пакувальний лист б/н від 4 листопада 2014 року;

- страховий поліс PYIE201434010200Е03872 від 17 листопада 2014 року;

- контракт (зовнішньоекономічний договір) № G-D/2013-0627 від 27 червня 2013 року;

- сертифікат відповідності UA1.009.0005493-14 від 30 січня 2014 року;

- інформацію про радіологічний контроль товару №2761 від 17 листопада 2014 року;

- сертифікат про походження товару форми A G143502000430968 від 17 листопада 2014 року;

- копію митної декларації країни відправлення №350120140014839116 від 7 листопада 2014 року.

Митним органом, після опрацювання таких документів, повідомлено позивача в електронному вигляді про необхідність подання наступних додаткових документів, що підтверджують митну вартість товару, згідно із статтею 53 Митного кодексу України (а.с.20): виписки з бухгалтерської документації і висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією.

На виконання вимог митного органу щодо надання додаткових документів, товариством «Дельта-2010» 22 грудня 2014 року надано:

- висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №4279 від 16 грудня 2014 року;

- бухгалтерські документи від 22 грудня 2014 року.

Однак, після подання перерахованих документів, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №125130005/2014/610123/2 від 22 грудня 2014 року, у якому застосовано резервний метод визначення митної вартості товару (митна вартість, заявлена ТОВ «Дельта-2010» за І методом 43990,80 доларів США, ціна після коригування 49517,15 доларів США).

Підстави визначення митної вартості за резервним методом вказано у графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, а саме: «метод за ціною договору не застосовується тому, що у наданих декларантом до митного оформлення документах для підтвердження митної вартості містяться розбіжності та не містяться всі відомості щодо підтвердження числових значень складових митної вартості товарів (експертний висновок не враховує аналіз цін виробників аналогічної продукції на ринку; не враховані всі витрати до кордону України відповідно до рахунку на перевезення). Методи за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не застосовані у звязку з невиконанням вимог статей 59-60 Митного кодексу України; методи згідно із статтями 62-63 Митного кодексу України не застосовуються у звязку з відсутністю інформації щодо ціни складових для визначення за даними методами. Резервний метод був використаний з урахуванням інформації, наявної в митному органі, щодо митного оформлення товарів за МД від 21 листопада 2014 року №125130005/2014/549284.».

Разом із рішенням про коригування митної вартості митним органом складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 22 грудня 2014 року №125130005/2014/00229 (а.с.16-17), згідно з якої позивачу повідомлено про відмову у митному оформленні (випуску) товарів.

У судовому засіданні представник митниці вказала, що за умовами контракту від 27 червня 2013 року №G-D/2013-0627 усі замовлення товару, що має бути закуплений, визначаються у проформі-інвойсі, а до митного оформлення позивачем подано не проформу-інвойс, а комерційний інвойс FJ1405032B від 4 листопада 2014 року; інвойс FJ1405032B від 4 листопада 2014 року та прайс-лист виробника товару містять різні відомості щодо вартості товару та різні умови поставки (FOB, CIF); представлена товариством експортна митна декларація країни відправлення від 11 листопада 2014 року свідчить про надання декларантом неповної інформації про митну вартість товару, оскільки у ній зазначається лише контракт №FJ14SG05032, який до митного органу не подавався, а умови поставки вказані як FOB; відрізняється і ціна у декларації країни відправлення та у спірному інвойсі FJ1405032B від 4 листопада 2014 року. Стверджувала, що до митного оформлення позивач в обовязковому порядку повинен був подати документи, що підтверджують числове значення таких складових митної вартості як вартість транспортування та страхування.

У свою чергу, представник позивача пояснила, у тому числі і письмово (а.с.108-117), що за умовами контракту оплата товару здійснюється на підставі рахунку на кожну окрему партію, а товариством до митного оформлення надано комерційний інвойс на підставі якого проведено оплату. Також зауважувала, що у прайс-листі відображаються узагальнені показники ціни, а не обумовлена сторонами у кожному конкретному випадку вартість партії товару. Наголошувала, що до митниці подавалися документи підтверджуючі вартість страхування і транспортування, при цьому умови поставки у спірному випадку покладали такі витрати на продавця. Щодо експортної декларації, вказала, що такий документ складений не контрагентом позивача за контрактом GITI Tire Global Trading Pte. Ltd. (розташований у Сингапурі), а GITI TIRE (ANHUI) COMPANY LTD., який є заводом (виробничою потужністю) постачальника, не веде будь-якої комерційної діяльності (згідно заяви GITI Tire Global Trading Pte. Ltd.); при цьому, останній за поданною експортною декларацією вивозить товар за зобовязаннями із GITI Tire Global Trading Pte. Ltd, обумовлюючи умови поставки і договір між цими ж субєктами; а контрагент позивача за досліджуваним у цій справі договором продає товар товариству «Дельта-2010». У звязку із цим, номер договору позивача із GITI Tire Global Trading Pte. Ltd. не відображено в експортній декларації країни відправлення, тим більше, що остання оформлюється згідно вимог законодавства Китаю.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадови особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як визначає стаття 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

У статті 318 Митного кодексу України закріплено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

У статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи визначено законність, презумпцію невинуватості, єдиний порядок переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Згідно положень статті 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема: код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати).

За змістом статей 49 та 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

У силу приписів частин четвертої та пятої статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (стаття 57 Митного кодексу України).

За нормами статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

У частині пятій цієї ж статті вказано, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

У відповідності із частиною третьою статті 53 Митного кодексу України в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

За змістом статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Статтею 58 Митного кодексу України закріплено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Відповідно до положень пунктів 7 та 8 частини третьої статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право, зокрема, у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Згідно із частинами четвертою та пятою статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

За нормами частини шостої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або зясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в частині третій статті 53 Митного кодексу України.

Крім того, пунктами 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України №3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства.

Згідно вимог частини другої статті 55 Митного кодексу України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

За положенням статті 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; мінімальної митної вартості; довільної чи фіктивної вартості.

У частині третій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено загальні критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, на дотримання яких адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на викладені законодавчі приписи та встановлені у ході судового розгляду обставини справи, суд зазначає таке.

Стосовно озвучених представником Київської митниці у судовому засіданні зауважень до поданих ТОВ «Дельта-2010» до митного оформлення документів, суд звертає увагу, що вони вказані лише на стадії судового оскарження.

При цьому, щодо неподання проформи-інвойсу, суд зазначає, що, по-перше, за вимогами пункту 3 частини другої статті 53 Митного кодексу України такий документ надається у разі, якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу, а у випадку, який розглядається, імпортований товар придбавався у власність. По-друге, представлений Київській митниці комерційний інвойс (рахунок-фактура) №FJ1405032В від 4 листопада 2014 року містить достатні дані для підтвердження вартості товару. По-третє, у контракті передбачено, що будь-яке порушення постачальником умов будь-якої проформи інвойсу не надає дистрибютору право вважати цей договір розірваним, а 100% передоплата здійснюється дистрибютором саме на підставі відповідного рахунку (інвойсу), виставленого на кожну окрему партію товару (пункти 8, 11 контракту). По-четверте, суд погоджується із твердженнями товариства про те, що посилання митниці на положення контракту стосовно підтвердження ціни товару саме проформою інвойсом свідчить про формальний підхід митного органу до аналізу наданих декларантом документів, без дослідження їх змісту.

Щодо прайс-листа, то суд враховує, що він є документами довільної форми і складається для інформування потенційного контрагента, а обовязкові до виконання сторонами вимоги закріплюються безпосередньо у договорі.

Із приводу тверджень відповідача про необхідність подання документів на підтвердження транспортних та страхових витрат, то суд звертає увагу, що у цьому випадку мала місце поставка на умовах CIF Інкотермс 2010 (Cost, Insurance, Freight); це означає, що продавець зобов'язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару у вказаний порт призначення, в тому числі за свій рахунок укласти договір перевезення і передати покупцеві транспортні документи, зокрема, коносамент, а також застрахувати товар до місця призначення, проте ризик втрати і пошкодження товару, а також будь-які інші додаткові витрати, що виникають після відвантаження товару, переходять від продавця до покупця. Тобто витрати на страхування і транспортні витрати несе постачальник та включає їх у вартість товару. Більше того, ТОВ «Дельта-2010», незважаючи на умови поставки, подало митному органу міжнародну автомобільну накладну, коносамент та страховий поліс.

Крім того, суд вважає необгрунтованими твердження митниці про те, що дійсними умовами поставки були FOB, виходячи із прайс-листа виробника товару та експортної митної декларації країни відправлення, оскільки положеннями договору узгоджена поставка товару саме за правилами CIF, а позивач не може нести відповідальність за відображення його постачальником у виписаних ним документах інформації, яка відрізняється від закріплених в договорі умов. При цьому, суд враховує надані представником товариства «Дельта-2010» пояснення щодо митної декларації країни відправлення, зважає, що така декларація не містить посилання на договір №G-D/2013-0627 і оформлена Китаєм за іншим договором (між постачальником і заводом-виробником), а місцезнаходженням контрагента позивача є Сінгапур; у той же час, будь-якої іншої декларації країни відправлення контрагент позивача не надав.

Суд звертає увагу і на те, що митниця проводила коригування митної вартості керуючись тим, що умовами поставки були саме CIF Інкотермс 2010.

Також суд враховує, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників у автоматизованій системі аналізу та управління ризиками. Більше того, із витягу з Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС видно, що подібні до імпортованих у досліджуваному випадку товарів розмитнювались за вартістю первісно заявленою товариством.

За наведеного, суд резюмує, що обґрунтування митниці базуються на формальних підставах відмови у визнанні митної вартості товару за основним методом.

Крім того, відповідач не довів належними та достатніми доказами наявність підстав для витребування додаткових документів.

Київська міська митниця також не надала доказів існування обмежень для визначення митної вартості задекларованих товарів за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України, як і доказів неможливості визначення митної вартості на підставі поданих товариством документів.

До того ж, у оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості відсутнє обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом.

Таким чином таке рішення не відповідає положенням частини другої статті 55 Митного кодексу України та вимогам частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Митний орган не довів і неможливості застосування попередніх методів для визначення митної вартості, зважаючи на наявність інформації про митні оформлення аналогічних товарів, у звязку із чим безпідставно визначив таку вартість за резервним методом.

За правилами частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Це покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Суд підкреслює, що у випадку, який розглядається, митний орган не довів правомірність оскаржуваних рішень, а позивач, у свою чергу, надав належні докази в обгрунтування визначення митної вартості імпортованих товарів за ціною договору.

Зважаючи на наведене, суд приходить до висновку про визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішення про коригування митної вартості і картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

За правилами частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Це покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. У випадку ж, який розглядається, митний орган не довів правомірності оскаржуваних рішень.

На підставі викладеного та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевівши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Як встановлює частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

За подання позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 487,20 грн. згідно платіжного доручення №4883 від 5 травня 2015 року, доказів понесення інших судових витрат не надано. Тому судові витрати щодо сплати судового у такій сумі підлягають присудженню на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Київської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів №125130005/2014/610123/2 від 22 грудня 2014 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 22 грудня 2014 року №125130005/2014/00229.

Стягнути із Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта-2010» судові витрати по сплаті судового збору у сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Скрипка І.М.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 28 липня 2015 р.