Постанова № 47698426, 17.07.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2015 року 15:10 Справа № 808/2691/15 Провадження № м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд

у складі головуючого - судді Чернової Ж.М.

за участю секретаря судового засідання Мухи Я.М.

представників:

позивача: не з'явився

відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до відповідача: Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції

про: визнання дій та постанови незаконними, стягнення майнової та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, в якому позивач просить:

-визнати незаконною постанову про відкриття виконавчого провадження №46790152 від 10.03.2015;

-стягнути з відповідача майнову шкоду у сумі 1861,16грн.;

-стягнути моральну шкоду у сумі 2000,00грн.;

-визнати дії відповідача незаконними та такими, що порушують вимоги ст.6, п.1, п.5 ст.25, п.1 ст.31, п.1 ст.40, п.8 ст.49, п.2 ст.52, п.4 ст.57 Закону України «Про виконавче провадження»;

-стягнути з відповідача витрати по сплаті юридичної допомоги по складанню адміністративного позову в розмірі 500,00грн.

Позивач у судове засідання 17.07.2015 не зявився, направив суду клопотання про розгляд справи без його участі. Згідно з текстом позовної заяви та наданих у попередньому судовому засіданні пояснень вбачається, що діями відповідача позивачу завдано матеріальної та моральної шкоди. Просить позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання вдруге не зявився, клопотанням, яке надійшло до суду 17.07.2015 просив перенести розгляд справи, в звязку із знаходженням державного виконавця, яка здійснювала примусове виконання, у відпустці. Зважаючи на те, що Державна виконавча служба є субєктом владних повноважень та за правилами ст.128 КАС України, суд вважає, що неприбуття у судове засідання відповідача субєкта владних повноважень не є перешкодою для розгляду справи по суті. Також, зважаючи на те, що відпустка одного із працівників державного органу не може вважатися поважною причиною неприбуття у судове засідання. До канцелярії суду від відповідача надійшли заперечення, з тексту якого вбачається, що при передачі матеріалів виконавчого провадження від одного державного виконавця до іншого, в матеріалах виконавчого провадження була відсутня постанова про звернення стягнення на заробітну плату боржника, враховуючи вказане, державний виконавець Мандабура Я.В. не знала про те, що було здійснено стягнення на заробітну плату позивача, тому відповідач просить адміністративний позов на дії державного виконавця залишити без задоволення. Щодо останніх позовних вимог заперечень на адресу суду не надходило.

За приписами ч.4 ст.128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з ч.1 ст.41 КАС України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вислухавши пояснення позивача та його представника у попередніх судових засіданнях, зясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень, наданих представником позивача 17 квітня 2015 року на 341 км. траси Харків - Сімферополь в м.Василівка Запорізької області працівниками ДАІ було здійснено зупинення авто позивача марки ВАЗ 2101 держ.номер АР 0755 АВ та арештовано його, в ході чого відправлено вказане авто за допомогою евакуатора на штраф майданчик з посиланням на вимоги постанови Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції. Про що свідчить акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, складений співробітником ДАЇ 17.04.2015 о 18-00год. (арк.спр.6).

Після звернення до відповідача, останнім 20.04.2015 було надано позивачу копію постанови державного виконавця від 10.03.2015 про відкриття виконавчого провадження ВП №46790152.

З матеріалів виконавчого провадження, копії яких надійшли до суду від відповідача вбачається, що 18.03.2015 постановою про розшук майна боржника було оголошено розшук майна: ВАЗ 2101, державний номер НОМЕР_1, колір синій, рік випуску 1972, кузов седан, що належить боржнику ОСОБА_1.

Постановою від 18.03.2015 було накладено арешт на все майно, що належить боржнику.

Необхідно зазначити, що позивач посилається на те, що не отримував зазначених постанов та відповідачем також, не надано належних доказів направлення позивачу вказаних постанов.

Як вбачається з постанови про відкриття виконавчого провадження, виконавче провадження було відкрито з виконання постанови №АР 1 №206104, виданої 31.12.2011 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Держави штрафу у розмірі 102,00грн.

З тексту вказаної постанови (арк.спр.8) вбачається, що до ОСОБА_1 було застосовано штраф у розмірі 51,00грн. за перехід проїзної частини дороги на червоний сигнал світлофору. Відповідно до ст.308 КУпАП розмір штрафу подвоєно до 102,00грн. крім того, встановлено строк предявлення до постанови виконання 10.04.2012.

Наявні в матеріалах справи докази свідчать про те, що незважаючи на пропуск строку предявлення виконавчого документа до виконання (понад два роки), державним виконавцем 15.05.2014 було відкрито виконавче провадження з виконання вказаної постанови ДАЇ (постанова від 15.05.2014 провадження №43302693).

15.06.2014 постановою №1264/16, державним виконавцем звернено стягнення на заробітну плату в розмірі 192,20грн., з яких: 102,00грн. штрафу, 10,20грн. виконавчий збір, 80,00грн. витрати за проведення виконавчих дій. Відповідно до наданої виписки з банку (арк.спр.11), 04.07.2014 організація, в якій працює позивач, перерахувала вказану державним виконавцем суму. Незважаючи на вказане, актом державного виконавця було встановлено, що при виході державного виконавця 14.11.2014, за адресою мешкання позивача, двері ніхто не відчинив. Постановою від 28.11.2014 встановлено, що «в ході проведення виконавчих дій встановити місце знаходження боржника не виявилося можливим. Вчинені державним виконавцем заходи, щодо розшуку майна боржника виявилися безрезультатними», тому державним виконавцем постановлено виконавчий документ повернуто стягувачеві та попереджено, що виконавчий документ може бути повторно предявлено в строк до 28.02.2015.

Проте, знов з порушенням строку предявлення виконавчого документу до виконання, 10.03.2015 державним виконавцем постановою вдруге відкрито виконавче провадження за вказаною раніше постановою ДАЇ та державним виконавцем вчинено дії, які призвели до порушення прав позивача та причинили матеріальну шкоду та моральні страждання.

В обґрунтування заявлених вимог щодо завдання моральних страждань пояснив наступне, що він опинився у вечорі зі своєю дружиною у чужому місті - у м.Василівка. Протягом 2 годин не могли виїхати, тому що в передсвяткові дні всі автобуси проходили, не заходячі до автостанції, до того ж, не вистачало коштів на проїзд до Мелітополя, вони з дружиною вмовили водія автобусу довести їх до м.Мелітопіль, куди сестра позивача привезла гроші на автовокзал, щоб вони мали змогу розрахуватися за проїзд. Та пізно у вечорі о 22 годині з важкими сумками, з продуктами, з квітами для могил, по темним провулкам м.Мелітополя вимушені були йти 3 км, тому що вже не ходив міський автотранспорт. Це завдало позивачу фізичного болю, тілесних та моральних страждань. Крім того, на поминальні свята із своєю 80-річною матір'ю ОСОБА_2 позивач не зміг поїхати на кладовище, на могилу свого батька та інших родичів. Крім того, позивач планував зробити ремонт на подвір'ї його старенької матері, тому виїхав із Запоріжжя саме у п'ятницю 17.04.2015р, після роботи, щоб якомога більш зробити роботи для матері. Проте, нічого запланованого зробити не зміг. Позивач стверджує, що душевно перехвилювався, не спав вночі, страждав від незаконного арешту автомобіля. Враховуючи вказане, позивач вважає, що дії державного виконавця завдали йому відчутної моральної шкоди: він пережив стрес, біль, страждання, переживав за своїх родичів, за свою стареньку матір, не зміг поїхати на могилу до батька в поминальний день. Тому вважає, що має право на відшкодування моральної шкоди в розмірі 2000,00грн.

Щодо вимоги стосовно відшкодування завданої йому матеріальної шкоди, судом встановлено, що із-за неправомірних дій державної виконавчої служби, позивачу було завдано матеріального збитку в розмірі 1861,16грн, з яких: 1105,50грн. витрати на евакуатор, 2,00грн. комісія банку; 576,00грн. оплата послуг за тимчасове збереження транспортного засобу, 7,00грн. комісія банку; 65,83грн. вартість квітка позивача з м.Мелітопіль до м.Запоріжжя; 65,83грн. вартість квітка дружини позивача з м.Мелітопіль до м.Запоріжжя. Щодо сплати 39,00грн., на які посилається позивач, то суд не може взяти їх до уваги, оскільки позивачем не надано доказів, які б підтверджували вказані витрати.

Враховуючи вказане, суд вважає, що вимоги позивача: в частині визнання постанови про відкриття виконавчого провадження протиправною; в частині визнання дій відповідача щодо виконання виконавчих дій за постановою ДАЇ незаконними; в частині стягнення моральної шкоди в розмірі 2000,00грн.; в частині стягнення матеріальної шкоди в розмірі 1822,16грн. підлягають задоволенню.

Положеннями статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Надаючи правову оцінку обставинами справи, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч.1ст.2 КАС України).

Відповідно до ст.162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення субєкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Статтею 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно із ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Також, позивач окрім перерахованих позовних вимог просить суд стягнути з відповідача витрати по сплаті юридичної допомоги по складанню адміністративного позову в сумі 500,00грн.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

Оскільки позивач не надав повного документального обґрунтування понесених ним витрат на правову допомогу та враховуючи приписи ч.1 ст. 94 КАС України, ці витрати є документально непідтвердженими та не підлягають присудженню на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 94, 158, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною постанову прийняту Орджонікідзевським відділом Державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції про відкриття виконавчого провадження №46790152 від 10.03.2015.

Визнати дії Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, вчиненні відносно ОСОБА_1 на виконання постанови ДАЇ протиправними.

Стягнути з Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у сумі 1822,16грн.(одна тисяча вісімсот двадцять дві гривні 16 коп.)

Стягнути з Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 2000,00грн. (дві тисячі гривень.)

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (код НОМЕР_2) суму сплаченого судового збору за подачу позову немайнового характеру у розмірі 73,08грн. (сімдесят три гривні 08коп.).

В задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ж.М. Чернова