Постанова № 47694326, 06.05.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2015 р. Справа № 804/2947/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: судді Борисенка П.О, при секретарі судового засідання - Сергієнко В.Ю., за участю позивача - ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2 та представника відповідача - ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного

управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № НОМЕР_1 від 26.01.2015р.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач не погоджується з висновками, які викладені в ОСОБА_3 перевірки від 24.12.2014 р. за № 5380/549/04-03-17-01-27/НОМЕР_2, а винесене на його підставі податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 26.01.2015р. вважає таким, що підлягає скасуванню.

У судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити їх у повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував. Надав до суду письмові заперечення на позов, в яких зазначив, що відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На підставі вищенаведеного, просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступні обставини.

На підставі п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78. п.79.2 ст.79, п.82.2 ст.82 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2 75 5-VІ зі змінами та доповненнями, згідно наказу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області 08.12.2014р. №1367, головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи юридичних осіб та доходів і зборів з фізичних осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, ОСОБА_4 проведена документальна позапланова перевірка фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_2) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2011р. по 31.12.2013р., дотримання законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.201 1р. по 31.12.2013р.

За результатами перевірки складено акт 24.12.2014 р. за № 5380/549/04-03-17-01-27/НОМЕР_2 (далі ОСОБА_3 перевірки).

Перевіркою встановлені наступні порушення: пп.271.1.1 п.271.1 ст.271, пп.288.5.1 п.288.5. п.288.7 ст.288. з урахуванням вимог статей 285-287 Податкового Кодексу України, донараховано орендної плати за землю на суму 50670,10 грн.; п.288.7 ст.288, з урахуванням вимог статтей 285-287 Податкового Кодексу України, в частині не надання до Дніпродзержинської ОДПІ податкових декларацій по платі за землю за 2012р., 2013 р.

Не погодившись з висновками, які викладені в ОСОБА_3 перевірки позивач надав до Дніпродзержинської ОДПІ заперечення на акт перевірки від 24.12.2014 р. за № 5380/549/04-03-17-01-27/НОМЕР_2. Згідно із листом про розгляд заперечення № 1100/04-03-17-01-17 від 21.01.2015 р. Дніпродзержинська ОДПІ скоригувала суму грошового зобовязання вказаного в ОСОБА_3 перевірки.

На підставі ОСОБА_3 перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 26.01.2015р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 50858,15 грн., з яких за основним платежем - 40414,52 грн. та за штрафними санкціями - 10443,63 грн.

Не погодившись з винесеним податковим повідомленням рішенням позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним взаємовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.1.1 ст. 1 Податкового кодексу України визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно статті 9 Податкового Кодексу України визначено, що плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів.

Відповідно до підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XIII - орендна плата).

Справляння плати за землю здійснюється відповідно до положень Податкового кодексу України з урахуванням критеріїв, які визначені у розділі XIII «Плата за землю».

Відповідно до пп. 271.1.1 п. 271.1 ст. 271 Податкового кодексу України передбачено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Пунктами 288.1, 288.4 ст. 288 Податкового кодексу України передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

20.01.2004 р. між Дніпродзержинською міською радою та позивачем було укладено договір оренди земельної ділянки (далі - Договір), відповідно до якого позивачеві, на підставі рішення Дніпродзержинської міської ради від 27.08.2003 р. за № 184-07/ХХІУ, строком до 27.08.2013 р. було надано у платне володіння і користування земельну ділянку загальною площею 0,1293 га. розташовану за адресою: м. Дніпродзержинськ, вул. Бойко, 4.

Згідно з п.1.1 Договору, орендодавець (міська рада) надає, а орендар (позивач) приймає в строкове платне володіння і користування земельну ділянку загальною площею 0,1293 га., що знаходиться за адресою: м. Дніпродзержинськ, вул. Бойко, 4, згідно з планом земельної ділянки (кадастровий номер: 1210400000:02:017:0037.

Відповідно до п.3.1 договору вказано, що орендна плата вноситься (орендарем) у грошовій формі в розмірі 4281,67 грн. на рік, що становить 356,81грн. на місяць, і вноситься на розрахунковий рахунок Держказначейства за місцем податкового звіту.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що розмір орендної плати за користування земельних ділянок встановлюється саме в договорах оренди, які є єдиною визначеною законодавством підставою для нарахування орендної плати.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі. Розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку визначаються ПК України.

Згідно із ст. 270 ПК України об'єктом оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, а також земельні частки (паї), які перебувають у власності.

З 01.01.2011 року питання щодо визначення розміру орендної плати за землю регулюється Податковим кодексом України.

Згідно п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України визначено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Водночас пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України визначається, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.

Рішенням Дніпродзержинської міської ради від 15.12.2010 р. № 07-02/VІ «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Дніпродзержинськ» з 01.07.2011 р. затверджено базову вартість земель міста в сумі 202,37 грн. за 1кв.м.

Рішеннями Дніпродзержинської міської ради від 27.05.2011р. № 116-08/VІ, 25.06.2012 р. №475-24/VІ «Про плату за землю» встановлено коефіцієнт для розрахунку річної орендної плати за земельні ділянки, розпорядниками яких є Дніпродзержинська міська рада, на рівні трикратного розміру земельного податку.

Оскільки з набранням чинності Податковим кодексом України встановлено розмір орендної плати, який не може бути меншим ніж 3 відсотки нормативної грошової оцінки, відповідачем зроблено висновок про заниження позивачем орендної плати за користування земельними ділянками.

Проте вказані висновки суд вважає такими, що не ґрунтуються на вимогах норм чинного законодавства.

Договір оренди земельної ділянки є цивільно-правовим, а отже йому притаманні такі ознаки, як свобода договору, обов'язковість його виконання сторонами тощо. Суб'єкт владних повноважень (в даному випадку податковий орган), який не є учасником договору, не може здійснювати владні управлінські функції шляхом втручання у відносини сторін договору, але має право контролювати належність виконання договору та відповідність його умов вимогам чинного законодавства України, зокрема стежити, щоб такі умови не суперечили інтересам суспільства. Якщо ж договір пов'язаний зі сплатою податків і, на думку суб'єкта владних повноважень, спрямований на ухилення від їх сплати, останній, за допомогою адміністративних заходів, уповноважений відновити публічний порядок.

Таким чином суд зазначає, що зміна розміру орендної плати згідно вимог Податкового кодексу України є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі його учасниками і не тягне автоматичну зміну умов договору щодо розміру орендної плати, а відтак і відповідного донарахування податковим органом суми податкового зобов'язання з орендної плати із застосуванням штрафних санкцій.

Вказана правова позиція також відображена в рішенні Верховного Суду України від 24.06.2014 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Також, суд зазначає,що рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області набрало законної сили 17 серпня 2012 року, так як зворотної дії рішення на правовідносини, що тривали до 17.08.2012, не має, отже донарахування орендної плати за період 01.01.2011р. - 17.08.2012 р. є безпідставним, адже на той момент діяла орендна ставка, встановлена первісним договором оренди земельної ділянки.

Таким чином, суд зазначає, що відповідачем неправомірно донараховано позивачеві грошові зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб, а тому податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 26.01.2015р. є таким, що підлягає скасуванню.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 КАС України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 КАС України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 69 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення їх в повному обсязі.

Відповідно до ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Відповідно до ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

В розрізі вказаних норм суд встановив, що спосіб захисту, який пропонує позивач, є недостатнім для повного захисту його прав, свобод та інтересів, а тому суд з метою захисту прав, свобод та інтересів позивача виходить за межі позовних вимог та додатково визнає протиправним податкове повідомлення рішення № НОМЕР_1 від 26.01.2015р.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 2, 71, 86, 94, 158163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №0001921701 від 26.01.2015р.

Присудити фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 здійснені ним документально підтверджені витрати з Державного бюджету на суму 182,70 грн.(сто вісімдесят дві гривні 70 коп.)

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 КАС України.

Повний текст постанови складений 08.05.2015 р.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили 08.05.2015р. Суддя З оригіналом згідно Помічник судді ОСОБА_5 ОСОБА_5 ОСОБА_6