Постанова № 47694287, 06.05.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2015 р. Справа № 804/138/15 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Борисенко П.О., одноособово розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерсант-Н"

до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції

Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-

рішення ,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Комерсант - Н» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Новомосковської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 25 листопада 2014 року за № НОМЕР_1, винесеного Новомосковською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Комерсант-Н» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 170 (сто сімдесят) грн.

В обґрунтування адміністративного позову зазначено, що Новомосковською об'єднаною Державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області 25 листопада 2014 року відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерсант-Н» винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» за № НОМЕР_1 на суму 170 грн. Вищевказане податкове повідомлення-рішення винесено на підставі акту № 575/151/38470396 від 25 листопада 2014 року. Викладені в Акті перевірки обставини не відповідають дійсності та спростовуються належними на те доказами, а отже оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено без наявної на те правової підстави.

Представник позивача належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не зявився. Надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі та про підтримання позовних вимог.

Представник відповідача належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, у судове засідання не зявився. Надіслав до суду письмові заперечення на позов, в яких просив у задоволенні позову відмовити, зазначаючи при цьому, що на момент подачі спірної податкової декларації з податку на додану вартість підприємство перебувало в стані «9» - місцезнаходження не встановлено, що в свою чергу відповідно до умов договору про визнання електронних документів є підставою для невизнання податкової декларації податковою звітністю, відповідач вважає, що ним правомірно винесено податкове повідомлення рішення за неподання податкової звітності з податку на додану вартість за вересень 2014 р .

За таких обставин, у відповідності до ч. 6 ст. 128 КАС України, справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступні обставини.

Згідно п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу (ст. 76 Податкового кодексу України).

У відповідності до п.86.1 ст. 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

З матеріалів справи вбачається, що державним інспектором відділу контролю за декларуванням ПДВ управління оподаткування та контролю обєктів і операцій Петренко ОСОБА_1 ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області відповідно до п.п. 20.1.4 п.20.1 ст. 20 розділу 1, п. 203 .1 ст. 203 розділу V Податкового кодексу України проведено перевірку дотримання термінів подання звітності з податку на додану вартість за вересень 2014 року.

За результатами перевірки 25 листопада 2014 року складено акт № 575/151/38470396 ( надалі Акт перевірки), відповідно до якого встановлено неподання декларації з податку на додану вартість за вересень 2014 року, в порушення вимоги підпункту 49.18.1 (49.18.2) пункту 49.18 статті 49 розділу II, пункту 203.1 статті 203 розділу V Податкового кодексу України.

На підставі Акта перевірки Новомосковською об'єднаною Державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області 25 листопада 2014 року відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерсант-Н» винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» за № НОМЕР_1 на суму 170 грн.

Рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Позивач не погодившись з винесеним контролюючим органом податкового повідомлення рішення, що і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори у порядку і розмірах, встановлених законом.

За приписами ст.ст. 15, 16 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи, юридичні особи та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операціях), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів.

У відповідності до п.48.1, п.48.3, п.48.4 ст. 48 Податкового кодексу України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору. Податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків; місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку ( за наявності).

У окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОПТУУ; індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.

Згідно п.49.8, п.49.9 ст. 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають. За умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію датою її фактичного отримання органом державної податкової служби.

У п.49.10 ст. 49 Податкового кодексу України вказано, що відмова посадової особи органу державної виконавчої служби прийняти податкову декларації з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висування будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.

У разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 ст.48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови (пп.49.11 ст.49 Податкового кодексу України).

Відповідно до наданих заперечень, відповідач зазначає, що 14.11.2014 р. Новомосковською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області було проведено виїзд за місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерсант-Н», за результатами якого складено Акт від 14.11.2014 р. №503/151. На підставі Акту перевірки місцезнаходження, відповідачем сформовано запит від 14.11.2014 р. №2240 на встановлення місцезнаходження платника та передано на опрацювання Головному оперативному відділу Західно-Донбаської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Комерсант-Н» переведено у стан « 9» - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

Таким чином, згідно із письмовими запереченнями відповідача, податкова звітність Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерсант-Н» не була прийнята з підстав відсутності останнього за місцезнаходженням.

Проте, відповідачем суду не надано жодного достатнього та належного доказу на підтвердження даної обставини. Перелічені вище документи (Акт від 14.11.2014 р. №503/151, запит від 14.11.2014 р. №2240, повідомлення про відсутність за місцезнаходженням) до матеріалів справи не долучені.

Згідно п. 45.2 ст. 45 Податкового кодексу України податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.

Відповідно до ч. 5 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням повинні міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Отже, доказами при встановленні факту відсутності керівних органів юридичної особи за її місцезнаходженням є саме відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

Факт наявності інформації в автоматизованих базах даних податкового органу про відсутність платника податків за юридичною адресою не може бути підставою для відмови у прийнятті податкової звітності, якщо така адреса відповідає даним Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, а також за умови вірно заповнених всіх інших реквізитів.

Долучений до матеріалів справи Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців станом на 13.11.2014 р. не містить запису про відсутність підприємства за юридичною адресою.

Згідно інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців позивачем підтверджено відомості про юридичну особу.

З матеріалів справи вбачається, що 14.10.2014 р. позивачем електронними засобами зв'язку було направлено відповідачу податкову звітність за вересень 2014 р. та була отримана відповідачем 14.10.2014 р., що підтверджується відповідними квитанціями № 1 ( підтвердження надіслання) та № 2 (підтвердження отримання).

У відповідності до п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року; календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.

Згідно п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Таким чином, під порушенням вимог підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 розділу II, пункту 203.1 статті 203 Податкового кодексу України слід розуміти неподання платником податків звітності за звітний період до 20 числа наступного місяця.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що належними та достовірними доказами, що є додатками до позову, підтверджується факт звітування позивача з податку на додану вартість за вересень 2014 року у встановлені законодавством строки.

Крім того, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.12.2014 р., адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерсант-Н» задоволено частково: визнано протиправним невизнання Новомосковською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2014 року з додатком 5 Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерсант-Н» податковою звітністю, яке оформлено листом від 27.10.2014 року № 15328/10/04-08-15-01-06; визнано податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2014 року з додатком 5 Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерсант-Н» такою, що подана у день її фактичного отримання Новомосковською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області 14 жовтня 2014 року.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2015 р. апеляційну скаргу Новомосковської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишено без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.12.2014 р. без змін.

Таким чином, вищезазначене рішення є таким, що набрало законної сили.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищевикладені обставини у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 94, 128, 158163, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерсант - Н» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 25 листопада 2014 року за № НОМЕР_1, яке винесене Новомосковською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Комерсант-Н» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 170,00 грн. (сто сімдесят гривень).

Присудити Товариству з обмеженою відповідальністю «Комерсант - Н» здійснені ним документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету в сумі 182 грн.70 коп. (сто вісімдесят дві гривні сімдесят копійок).

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 КАС України.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили 06.05.2015р. Суддя З оригіналом згідно Помічник судді ОСОБА_2 ОСОБА_2 ОСОБА_3