Ухвала суду № 47686734, 30.07.2015, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 235/6830/15-ц Номер провадження 22-ц/775/369/2015

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2015 року

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого - Канурної О.Д.,

суддів - Маширо О.П., Санікової О.С.,

при секретарі - Баранові В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Артемівську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Відділу державної реєстрації актів цивільного стану по місту Красноармійську реєстраційної служби Красноармійського міськрайонного управління юстиції про встановлення батьківства, стягнення аліментів на утримання дитини та на своє утримання за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 17 червня 2015 року,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 17 червня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені в повному обсязі.

Визнано батьківство ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України щодо дитини ОСОБА_3, яка народилась 10 жовтня 2013 року в м. Донецьку.

Відділу Державної реєстрації актів цивільного стану по м. Красноармійську реєстраційної служби Красноармійського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області внести відповідні зміни до актового запису № 584 від 15 жовтня 2013 року про народження ОСОБА_3, видати нове Свідоцтво про народження та вказати батьком дитини ОСОБА_2, 07.09. ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України.

Стягнуто з ОСОБА_2, який народився 07.09.1986 року, ІНН № НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, в розмірі ? частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 16 грудня 2014 року до повноліття дитини.

Стягнуто з ОСОБА_2, який народився 07.09.1986 року, ІНН № НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання в розмірі ? частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 16 грудня 2014 року до досягнення дитиною ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 трьох років, тобто до 10 жовтня 2016 року.

Стягнуто з ОСОБА_2, ІНН № НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 витрати за проведення судово-медичної експертизи методом молекулірно-генетичного аналізу геномной ДНК людини в сумі 5325,75 грн., судовий збір в розмірі 243,60 грн. та судовий збір на користь держави в розмірі 243,60 грн.

Рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню у межах місячних платежів.

З вказаним рішенням суду не погодився відповідач ОСОБА_2 і оскаржив його в апеляційному порядку. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на не, що суд першої інстанції ухвалив незаконне та необґрунтоване рішення, при ухваленні рішення порушив норми процесуального права. Просить апеляційний суд скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні її позовних вимог, покласти стягнення судових витрат на позивача ОСОБА_1

В судове засідання апеляційного суду відповідач ОСОБА_2 не зявився, хоча своєчасно і належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, що підтверджується телефонограмою, зареєстрованою в журналі телефонограм № 3 за № 222 (а.с. 88).

В судове засідання апеляційного суду позивач ОСОБА_1 не зявилася, хоча своєчасно і належним чином була повідомлена про час і місце розгляду справи, що підтверджується телефонограмою, зареєстрованою в журналі телефонограм № 3 за № 224 (а.с. 90), надала до суду заяву про розгляд справи в її відсутність.

В судове засідання апеляційного суду представник Відділу державної реєстрації актів цивільного стану по місту Красноармійську реєстраційної служби Красноармійського міськрайонного управління юстиції не зявився, хоча своєчасно і належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, що підтверджується телефонограмою, зареєстрованою в журналі телефонограм № 3 за № 225 (а.с. 87), надав до суду письмову заяву про розгляд справи в його відсутність.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника відповідача, який просив апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частиною 2 статті 125 СК України передбачено, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.

Судом першої інстанції встановлено, що 10 жовтня 2013 року позивач ОСОБА_1 народила дитину ОСОБА_3, яка проживає разом із матірю. На час народження дитини сторони в зареєстрованомі шлюбі не перебували, відповідач батьком дитини себе не визнав, тому в свідоцтві про народження запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини 1 статті 135 СК України.

Відповідно до висновку експерта № 147 молекулярно-генетичної експертизи від 21.05.2015 року КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи «ДОР», громадянин ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, може бути біологічним батьком дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, народженої громадянкою ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4.

Вірогідність того, що ОСОБА_2 дійсно є біологічним батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 і це не є наслідком випадкового збігу генетичних ознак у осіб, що не мають родинних звязків, за результатами даної експертизи складає не менше 99,99989%.

Відповідно до частини 1 статті 126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Частиною 1 статті 128 СК України передбачено, що за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.

Як вбачається із частини другої вищевказаної статті, підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

Статтею 134 СК України передбачено, що на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.

Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15.05.2006 року передбачено, що спір про походження дитини від осіб, які не перебувають у шлюбі між собою і не подали в державні органи реєстрації актів цивільного стану спільної заяви про реєстрацію їх як батьків, суд може вирішувати за заявою про визнання батьківства, поданою: одним із батьків; особа котра вважає себе батьком; опікуном (піклувальником) дитини; іншою особою, на утриманні якої вона перебуває; самою дитиною, яка досягла повноліття.

Висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині встановлення батьківства підлягають задоволенню, є законним і обґрунтованим. Пунктом 9 вищевказаної Постанови ПВСУ передбачено, що питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ст. 212 ЦПК, згідно з якою жоден доказ не має до суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що позивач не має право на отримання аліментів на своє утримання і ухвалення рішення в частині стягнення аліментів на утримання ОСОБА_1 є необґрунтованим та незаконним є безпідставними, оскільки частиною 2 статті 91 СК України передбачено, що жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, мають право на утримання в разі проживання з нею, ним їхньої дитини відповідно до частин другої-четвертої статті 84 та статей 86 і 88 цього Кодексу.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що висновок експерта для суду не є обовязковим і оцінюється судом за правилами, встановленими ст. 212 цього Кодексу, є безпідставними, оскільки суд першої інстанції обєктивно та безпосередньо дослідив наявні у справі докази і дав їм належну правову оцінку.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що в порушення норм ст. 182 СК України, суд не встановлював жодних обставин, передбачених даною нормою, є безпідставними, оскільки суд в мотивувальній частині рішення врахував обставини при визначенні розміру аліментів.

Пунктом 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15.05.2006 року передбачено, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоровя, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, правильно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і обґрунтовано у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права дійшов до висновку про задоволення позову.

Наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.

Ніяких нових обставин, які не були предметом дослідження в суді першої інстанції та давали б підстави для проведення апеляційним судом переоцінки, зробленої судом першої інстанції, в апеляційному суді не наведено та нових доказів не надано.

Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи та є безумовними для скасування чи зміни рішення, у справі не встановлено.

На підставі вищевикладеного, апеляційний суд вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 немає.

Керуючись ст.ст. 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 17 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили

Судді