Ухвала суду № 47685612, 28.07.2015, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/14513/15-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" липня 2015 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого слідчого судді Бірси О.В.,

при секретарі Куса Л.І.,

за участю сторін кримінального проовадження:

прокурора Столярчука Є.В.,

слідчого Сідіча С.Ю.,

захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2,

підозрюваного ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання слідчого СВ Дніпровського РУГУ МВС України в м. Києві Сідіча С.Ю.про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Матусів, Шполянського району, Черкаської області, Україна, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2; з вищою освітою, одруженого, на утриманні перебувають 3 неповнолітніх дітей, працюючого, раніше не судимого, в рамках кримінального правопорушення внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.01.2013 року за № 12013110040000074, за ознаками кримінальних правопорушень (злочинів) передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 358 КК України, -

в с т а н о в и в :

Слідчий СВ Дніпровського РУГУ МВС України в м. Києві Сідіч С.Ю., за погодженням з прокурором прокуратури Дніпровського району м. Києва Столярчуком Є.В., звернувся до слідчого судді з зазначеним клопотанням.

У судовому засіданні прокурор заявлене клопотання підтримав у повному обсязі, просив задовольнити враховуючи, що підозрюваний ОСОБА_3 був обізнаним у тому, що відносно нього порушено кримінальну справу за вчинення особливо тяжкого злочину, не з'являвся до слідчого для надання показів, у зв'язку з чим перебував у міжнародному розшуку з 2010 року. Після проведеного розслідування компетентнми органами Швейцарської Конфедерації, за клопотанням української сторони, був екстрадирований на територію України для притягнення до кримінальної відповідальності. На цей час сторона обвинувачення вважає, що враховуючи відомості, які характеризують підозрювануваного та те, що він підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії особливо тяжких злочинів за яке передбачено покарання у вигляді позбавленні волі на строк від п'яти до дванадцяти років, останній може переховуватись від органів досудового розслідування, впливати на свідків та потерпілого, вчинити інше кримінальне правопорушення, а менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам, що убачається з процесуальної поведінки підозрюваного та безпосередньо йог оперебування у розшуку більше 4 років.

Слідчий клопотання підтримав, просив задовольнити з підстав, викладених у його мотивувальній частині, враховуючи наявність у даному провадженні обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінальних правопорушень, наявності достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені статтею 177 КПК України, а саме: можливість переховуватись від органів досудового розслідування, впливати на свідків та потерпілого, вчинити інше кримінальне правопорушення, недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання цим ризикам, враховуючи особу підозрюваного та його поведінку при розслідуванні цієї справи у попередній час.

Крім того, сторона обвинувачення клопотала перед слідчим суддею про визначення обвинуваченому застави рівноцінної завданому ним збитку, оскільки застава у меншому розмірі буде не здатна забезпечити виконання самої мети застосування заходу забезпечення кримінального провадження.

Захисники ОСОБА_1 та ОСОБА_2, кожен окремо, заперечували проти задоволення даного клопотання, зазначивши, що вказані слідчим ризики, визначені ст. 177 КПК України, відсутні, а особа підозрюваного, виходячи з положень ст. 178 КПК України, є такою, що має стійкі соціальні зв'язки та допустиму репутацію, всі докази у кримінальному провадженні ґрунтуються на припущеннях, а пред'явлена підозра не є обґрунтованою за своєю суттю.

Підозрюваний просив слідчого суддю відмовити у задоволенні даного клопотання враховуючи, що всі докази у кримінальному провадженні ґрунтуються на припущеннях, зазначені у клопотанні ризики не відповідають дійсності.

При цьому сторона захисту звернувала увагу слідчого судді на численні порушення норм КПК України при розслідуванні провадження, зокрема, відсутності у долучених до клопотання додатків протоколів допиту свідків, якими сторона обвинувачення доводить обґрунтованість самої підозри, необґрунтовані звинувачення у неявці підозрюваного за викликом, оскільки повістки до Швейцірської Конфедерації не направлялися, проведенні процесуальних дій в зупиненому провадженні, пред'явленні необгрунтованої підозри, бо у діях підозрюваного відсутні ознаки кримінального правопорушення, а відносини, які склалися у нього з потерпілим носять цивільно-процесуальний характер, затриманні на підставі процесуального рішення суду, яке прийнято згідно положень КПК України 1960 року, те, що правоохоронними органами Швейцірської Конфедерації екстрадовано підозрюваного для розслідування кримінального провадження тільки за ст. 190 КК України.

Також сторона захисту звернула увагу слідчого судді на те, що підозрюваний, на час вирішення питання про обрання йому запобіжного заходу, за своїм віком і станом здоров'я не має специфічних особливостей, на його утриманні перебувають члени родини, зокрема троє дітей, він працює, не має судимостей, запобіжні заходи до нього раніше не застосовувалися, повідомлення про підозру у вчиненні інших злочинів відсутні.

Тож, слідчий суддя, заслухавши думку сторін кримінального провадження,дослідивши надані ними матеріали та проаналізувавши в системному зв'язку усі наявні на час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, відомості, які мають пряме та опосередковане значення при вирішення питання застосування заходу забезпечення кримінального провадження, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин, приходить до наступного.

Органами досудового розслідування ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів) передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 358 КК України, а саме в тому, що останній шляхом обману, надав ОСОБА_7 підроблений акт з правом власності на землю, заволодів його грошовими коштами в особливо великих розмірах та вчинив підроблення документа, який видається установою, яка має право видавати такі документи і надає права, з метою використання його підроблювачем, яке мало місце восени 2008 року, у зв'язку з чим у порядку КПК України 1960 року відносно нього було порушено кримінальну справу № 04-25390.

15.12.2010 року - слідчим притягнуто ОСОБА_3, як обвинуваченого у кримінальній справі № 04-25390.

15.12.2010 року - підозрюваного було оголошено у розшуку, а в подальшому, того дня і у міжнародний розшук, провадження у справі зупинено.

22.12.2010 року - Дніпровським районним судом м. Києва ухвалено постанову про надання дозволу на затримання ОСОБА_3 та доставки його до суду під вартою.

07.02.2011 року - Дніпровським районним судом м. Києва ухвалено постанову про обрання ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та доставки його до суду протягом 48 годин з часу затримання.

03.01.2013 року - внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013110040000074, відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 358 КК України.

Того ж року, а саме 2013 році, в рамках даного кримінального провадження, до компетентних органів Швейцарської Конфедерації було направлено клопотання про видачу особи у зв»язку з кримінальним переслідуванням на території України.

25.07.2015 року - прийнято рішення стороною обвинувачення про завершення розшуку обвинуваченого.

27.07.2015 року - відбувся процес прийому-передачі підозрюваного ОСОБА_3 компетентним правоохоронним органам України та останнього доставлено до приміщення Дніпровського РУ.

27.07.2015 року - ОСОБА_3 вручено повідомлено про підозру у вчинені кримінальних правопорушень (злочинів) передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 358 КК України від 02.09.2013 року та подано до слідчого судді клопотання про обрання запобіжного заходу.

Таким чином слідчий суддя аналізуючи можливість застосування запобіжного заходу до підозрюваного, враховує таке.

У судовому засіданні встановлено, що подане прокурором, у порядку ч. 4 ст. 176 КПК України, клопотання, згідно з ч. 2 ст. 132 КПК України, до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, в цілому відповідає вимогам ст. 193 КПК України, порушень вимог ч. 6 ст. 132 КПК України слідчим суддею не встановлено та стороною захисту не доведено.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам.

Частиною 3 статті 132 КПК України передбачено, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

У відповідності до положень ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Згідно норм ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини визначені п. 1 - п. 3 частини 1 даної статті та згідно з положеннями ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, оцінити дані, що характеризуються особу підозрюваного та визначені у п. 1- п. 11 частини 1 вказаної статті.

Тож, слідчий суддя під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу з'ясовуючи питання доведеності, наданими сторонами кримінального провадження доказами, обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення вважає за необхідне зазначити про таке.

Поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві через, що слідчий суддя, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). Вимога, що підозра має ґрунтуватись на обґрунтованих підставах, є значною частиною гарантії недопущення свавільного затримання і тримання під вартою. За відсутності обґрунтованої підозри особа не може бути за жодних обставин затримана або взята під варту (див. рішення у справі «Чеботарі проти Молдови», N 35615/06, п. 48, від 13 листопада 2007 року)» та те, що ч. 3 ст. 17 КПК України імперативно визначено, що підозра не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом.

Також, слідчим суддею враховується те, що згідно рішення Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, «Мюррей Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Так, як убачається з матеріалів клопотання необхідність його застосування слідчий обґрунтовує тим, що ОСОБА_3 об'єктивно підозрюється, у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень, а його вина підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами передбаченими параграфам 3-5 Глави 4 КПК України (показання, речові докази і документи та інші).

Частинами 3 та 5 ст. 132 КПК України передбачено, що під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі при визначенні запобіжного заходу (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України), сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

Тож, слідчий суддя, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження;долучених до клопотання стороною обвинувачення письмових доказів, щодо обґрунтованості підозри, та стороною захисту, щодо її безпідставності; керуючись законом, оцінюючи сукупність таких зібраних доказів, лише щодо пред'явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв'язкувважає, що наявні у провадженні докази, зокрема відомостями, що містяться у протоколі допиту свідка ОСОБА_8 від 27.07.2015 року, протоколі додаткового допиту потерпілого ОСОБА_7 від 25.07.2015 року, протоколі допиту свідка ОСОБА_9 від 17.05.2011 року, свідчать про обґрунтованість підозри підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, оскільки підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити дане правопорушення.

У судовому засіданні, стороною захисту, у супереч положень ч. 5 ст. 132 КПК України, не було надано суду допустимих доказів, які б свідчили про необґрунтованість пред'явленої підозри.

При цьому, слідчий суддя сприймає, як переконливі доводи сторони захисту про безпідставність посилання сторони обвинувачення на відомості, що містяться у проколах допиту ОСОБА_10 та відсутності висновку експерта № 77/дд від 02.03.2011 року, однак виходить із того, що підозра навіть при відсутності даних НПА, визнана слідчим суддею обґрунтованою за своєю суттю.

Однак, доводи сторони захисту про необґрунтованість звинувачення у неявці підозрюваного за викликом, оскільки повістки до Швейцірської Конфедерації не направлялися, проведенні процесуальних дій в зупиненому провадженні, пред'явленні необгрунтованої підозри, бо у діях підозрюваного відсутні ознаки кримінального правопорушення, а відносини, які склалися у нього з потерпілим носять цивільно-процесуальнихй характер, затриманні на підставі процесуального рішення суду, яке прийнято згідно положень КПК України 1960 року, те, що правоохоронними органами Швейцірської Конфедерації екстрадовано підозрюваного для розслідування кримінального провадження тільки за ст. 190 КК України вважає за своєю суттю сумнівними, однак наявність останніх (сумнівів) не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року), оскільки у супереч ч. 5 ст. 132 КПК України не доведені належними та допустимими доказами у розумінні ст.ст. 85-86 КПК України, зокрема підозрюваний у порядку ст. 206 КПК України своє затримання не оскаржував; відповідно ж до пункту 9 розділу ХІ Перехідних положень КПК України запобіжні заходи застосовані у порядку КПК України 1960 року продовжують свою дію до моменту їх зміни, скасування чи припинення, більше того, на цей час, ці питання не стосується предмету судового розгляду - обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, адже, апріорі, жодним чином не підтверджують або ж спростовують обставини визначені ст.ст. 132, 177, 178 КПК України.

Аналізуючи питання наявності достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує прокурор у клопотанніслідчий суддя виходить з наступного.

Частиною 1 статті 177 КПК України регламентовано, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

З клопотання слідує, що, на думку сторони обвинувачення, у даному провадженні наявні ризики того, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування, може незаконно впливати на свідків та потерпілого, з метою уникнути відповідальності за вчинений ним злочин, може продовжити злочинну діяльність.

Тож, слідчий суддя враховує, що фактичні підстави застосування запобіжних заходів - це наявність системи незаперечних доказів вчинення відповідною особою кримінального правопорушення, та враховуючи те, що відповідно до матеріалів справи підозрюваний перебував у міжнародному розшуку, останнім вчинялися дії пов'язані з підробленням офіційних документів, суми завданого збитку потерліпому в особливо великих розмірах та вважає такі ризики, як можливість переховуватись від органів досудового розслідування, незаконно впливати на свідків та потерпілого, можливість вчинення іншого злочину наявними в реальності на час обрання заходу забезпечення кримінального провадження, у зв'язку з чим, враховуючи дані, які характеризують особу підозрюваного недостатнім є застосування менш суворого запобіжного заходу для запобігання наявним ризикам.

Тобто, обставини визначені п. п. 1-3 ч. 1 ст. 194 КПК України, які свідчать про наявність встановлених стороною обвинувачення ризиків у даному провадженні, достовірність підозри, недостатність застосування менш суворого запобіжного заходу для запобігання наявним ризикам, слідчий суддя визнає обґрунтованими, оскільки вони належним чином умотивовані слідчим, прокурором та підтверджуються наявними матеріалами, а доводи сторони захисту про відсутність обставин передбачених п.п. 1-3 ч. 1 ст. 194 КПК Україниє такими, що не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Тож, слідчий суддя вважає за доцільне на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів та оцінених в сукупності з усіма обставини, у тому числі: вагомістю наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкістю покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров'я; міцність соціальних зв'язків в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність постійного місця роботи; репутацію; майновий стан; відсутність судимостей; відсутність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, клопотання слідчого задовольнити.

Крім того, задовольняючи клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя враховує вимоги ст. 183 КПК України та вважає за необхідне, з урахуванням завданої шкоди потерпілому, визначити підозрюваному заставу у розмірі, який буде достатнім для забезпечення виконання ним процесуальних обов'язків, з урахуванням вимог ст. 182 КПК України, а саме 3300 мінімальних розмірів заробітної плати, яка з урахуванням положень п. 16 ч. 1 ст. 3 КПК України, становить - 4 019 400гривень та покладенням обов'язків передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Враховуючи вище викладене, керуючись вимогами ст.ст. 1-2, 7-29, 131, 132, 176-178, 182, 183, 193, 194, 309, 310, слідчий суддя,-

у х в а л и в :

Клопотання - задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, - запобіжний захід у виді тримання під вартою з утриманням у Київському слідчому ізоляторі Управління Державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області.

Визначити строк тримання під вартою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у межах шістдесяти діб, а саме по 22 вересня 2015року включно.

Визначити ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, заставу у розмірі 3300 мінімальних розмірів заробітної плати, що становить 4019400 (чотири мільйони девятнадцять тисяч чотириста) гривень 00 копійок у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Дніпровського районного суду м. Києва (одержувач - Дніпровський районний суд м. Києва, код ЄДРПОУ - 02896696, банк одержувач - ГУДКСУ у м. Києві, МФО - 820019, розрахунковий рахунок - № 37318001003058).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі визначеному в ухвалі суду, протягом строку її дії.

У разі внесення застави зобов»язати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, прибувати до СВ Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві за першою вимогою та, у відповідності до положень ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти наступні обов'язки:

? не відлучатись з місця проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду;

? повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

? здати при наявності на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;

? носити електронний засіб контролю.

Визначити 2-х місячний термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня її внесення.

З моменту звільнення з-під варти, у зв'язку з внесенням застави, підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Будь-які твердження чи заяви підозрюваного, зроблені під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, не можуть бути використані на доведення його винуватості у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, або у будь-якому іншому правопорушенні.

Ухвала слідчого судді, щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва протягом п'яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: О.В. Бірса