Ухвала суду № 47683686, 29.07.2015, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2015 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Литвинюк І. М.

суддів: Височанської Н.К., Міцнея В.Ф.

секретар: Шерівська Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про стягнення суми банківського вкладу, за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 08 червня 2015 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

В лютому 2015 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» про стягнення суми банківського вкладу.

В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що 27 березня 2014 року між нею та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» укладено договір № 300131/29997/3-14 про банківський строковий вклад (депозит) «Стандарт» строком на 3 місяці. Відповідно до умов цього договору ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» прийняв у позивача грошові кошти в сумі 200 000 грн. із нарахуванням та виплатою процентів за ставкою 28,5 % річних.

Згідно укладених додаткових угод від 10 червня 2014 року та 17 червня 2014 року сума вкладу була збільшена до 395 894,46 грн..

Вказувала на те, що 04 червня 2014 року між нею та відповідачем укладено договір-заяву № 300131/59814/3-14 про банківський строковий вклад (депозит) «Стандарт» строком на 3 місяці. Відповідно до умов цього договору ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» прийняв у неї грошові кошти в сумі 18 000 доларів США із нарахуванням та виплатою процентів за ставкою 10 % річних.

___

№22-ц/794/1024/15 р. Головуючий у 1-й інстанції Волошин С.О.

Категорія: 27 Доповідач Литвинюк І.М.

У відповідності до умов укладених між сторонами договорів останні були пролонговані (продовжені) на наступні терміни, договір №300131/29997/3-14 - до 27 грудня 2014 року; а договір №300131/59814/3-14 - до 04 грудня 2014року.

Зазначала, що у зв'язку з небажанням продовжувати на нові строки договори 01 грудня 2014 року вона повідомила ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про таке рішення та в своїх заявах вимагала повернення в день закінчення договорів сум строкових вкладів та нарахованих процентів у відповідності до укладених договорів.

Проте, незважаючи на отримані вимоги, в порушення положень договорів, відповідачем не було повернуто вклади та нараховані проценти.

Просила стягнути з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на її користь суму банківського вкладу за договором № 300131/29997/3-14 про банківський строковий вклад (депозит) «Стандарт» від 27 березня 2014 року у розмірі 395 894,46 грн. та нараховані проценти в розмірі 72 469,99 грн.. Також стягнути суму банківського вкладу за договором-заявою № 300131/59813/3-14 про банківський строковий вклад (депозит) «Стандарт» від 04 червня 2014 р. у розмірі 18 000 доларів США та нараховані проценти в розмірі 897,53 доларів США.?

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 08 червня 2015 року позов задоволено. ?

Стягнуто з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на користь ОСОБА_1 суму банківського вкладу за договором №300131/29997/3-14 про банківський строковий вклад (депозит) «Стандарт» від 27 березня 2014 року у розмірі 395 894,46 грн. та нараховані проценти в розмірі 72 469,99 грн..

Стягнуто з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на користь ОСОБА_1 суму банківського вкладу за договором-заявою № 300131/59813/3-14 про банківський строковий вклад (депозит) «Стандарт» від 04 червня 2014 року у розмірі 18 000 доларів США та нараховані проценти в розмірі 897,53 доларів США.

Вирішено питання про судовий збір.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Матеріалами справи та судом першої інстанції встановлено, що 27 березня 2014 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір № 300131/29997/3-14 про банківський строковий вклад (депозит) «Стандарт» строком на 3 місяці. Відповідно до умов цього договору ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» прийняв у позивача грошові кошти в сумі 200 000 грн. із нарахуванням та виплатою процентів за ставкою 28,5 % річних, що підтверджується копією даного договору та копією квитанції № 12 від 27 березня 2014 року (а.с.6-9).

Також встановлено, що між ОСОБА_1 та ПАТ «Фінанси та кредит» укладено додаткові угоди від 10 червня 2014 року та 17 червня 2014 року, за якими сума вкладу була збільшена до 395 894,46 грн. Факт отримання коштів відповідачем підтверджується квитанціями № 12 від 27.03.2014р., № 9 від 10 червня 2014 року та № 11 від 17 червня 2014 року (а.с.10-13).

04 червня 2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Фінанси та кредит» укладено договір-заяву №300131/59814/3-14 про банківський строковий вклад (депозит) «Стандарт» строком на 3 місяці. Строк розміщення вкладу може бути продовжено в порядку, строки та на умовах, визначених положеннями п.5.2. основних умов. Відповідно до умов цього договору ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» прийняв у позивача грошові кошти в сумі 18 000 доларів США із нарахуванням та виплатою процентів за ставкою 10% річних, що підтверджується копією даного договору та копією квитанції № 4 від 04 червня 2014 року (а.с.16-17).

У відповідності до умов укладених між сторонами договорів останні були пролонговані (продовжені) на наступні терміни, договір № 300131/29997/3-14 - до 27 грудня 2014 року; а договір № 300131/59814/3-14 - до 04 грудня 2014 року.

У зв'язку з небажанням продовжувати на новий строк депозитні договори позивач ОСОБА_1 01 грудня 2014 року повідомила ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про таке рішення та вимагала повернення в день закінчення договорів сум строкових вкладів та нарахованих процентів у відповідності до укладених договорів (а.с. 14, 18).

Відповідно до ч.1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно ч.1 ст. 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Пунктом 1.4. Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України 03.12.2003 N 516 передбачено, що залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Пунктом 2.9 глави 2 розділу ІУ Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 1 червня 2011 року №174, передбачено, що банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп «вечірня» чи «післяопераційний час»), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.

Виходячи з положень ст. 1059 ЦК України, п. 1.4. Положення, п.2.9 глави 2 розділу IV Інструкції письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. При цьому квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі.

У справі встановлено, що сторонами додержано письмову форму договору банківського вкладу з видачею позивачці квитанції - документа, що відповідає Положенню та Інструкції.

У зв'язку з цим, доводи апелянта про недотримання письмової форми договору банківського вкладу, укладеного сторонами, є необґрунтованими, спростовуються вищенаведеним та належними і допустимими доказами, які надала суду позивачка.

На підставі п.1.1 наведених договорів вкладник вносить, а банк приймає грошові кошти, а саме в договорі №300131/29997/3-14 - гривня, в договорі №300131/59814/3-14 - іноземній валюті на вкладні рахунки Клієнта у вищезазначених сумах. Жоден із укладених між позивачем та відповідачем договорів про банківський строковий вклад не містить зазначених в апеляційній скарзі умов про прийняття банком коштів на умовах, визначених в Основних умовах залучення банківських вкладів фізичних осіб та обслуговування вкладних рахунків, затверджених згідно з внутрішніми процедурами Банку. А тому посилання апелянта щодо неврахування судом першої інстанції Основних умов залучення банківських вкладів, є необґрунтованими.

Згідно із п. 2.1 Положення грошові кошти в національній та іноземній валюті або банківські метали, залучені від юридичних і фізичних осіб, обліковуються банками на відповідних рахунках, відкриття яких здійснюється банком на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу (депозиту) або договору банківського рахунку та інших документів відповідно до законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України з питань відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті.

При цьому відкриття банківських рахунків та обліковування на них грошових коштів, залучених від юридичних і фізичних осіб на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу (депозиту), є обов'язком банку (ч. 3 ст. 1058, ч. 2 ст. 1068 ЦК України, п. 2.1 Положення).

Встановлено, що у позивачки є оригінали примірників договорів банківського вкладу, квитанції про внесення коштів, які за змістом та формою відповідають вимогам закону та інших нормативно-правових актів, містять підписи уповноважених осіб банку, відтиски печатки та штампу, достовірність яких апелянтом не оспорюється.

Тому відсутність реєстрації договору банківського вкладу, і як наслідок, необліковування грошових коштів, залучених від юридичних і фізичних осіб на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу, не можна вважати недодержанням письмової форми договору банківського вкладу за наявності документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту, і є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Відповідні юридичні факти (відсутність банківських рахунків, і як наслідок, необлікування на них грошових коштів, залучених від юридичних і фізичних осіб на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу) слід кваліфікувати як невиконання банком своїх обов'язків за договором банківського вкладу.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 06 червня 2012 року у справі № 6-17 цс 12, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Як на обставину недодержання вимог щодо письмової форми договору апелянт посилається на те, що підпис на квитанції на здійснення касової операції ймовірно вчинено керівником відділення банку, а не касиром.

З приводу таких доводів апелянта колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Недійсність договору банківського вкладу, укладеного між сторонами, крім випадку недотримання вимог щодо письмової форми, прямо не встановлена законом й на час розгляду справи договір не визнаний судом недійсним.

Належність підпису на квитанції саме працівнику банку апелянтом не спростовується.

Таким чином, квитанції за змістом та формою відповідають вимогам, які передбачені пунктом 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції.

Згідно із частиною першою статті 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

У зв'язку з наведеним, оскільки позивачка після закінчення строку дії договорів звернулася до банку із заявами про повернення банківських вкладів, банк зобов'язаний був повернути їй депозитні кошти з процентами, а невиконання вказаних зобов'язань за договором є порушенням грошових зобов'язань.

У такому разі, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про покладення на ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» обов'язку повернення ОСОБА_1 вкладів та нарахованих відсотків.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, повно і всебічно встановивши обставини справи і визначивши правовідносини, зумовлені встановленими фактами, правильно застосував правові норми та ухвалив законне й справедливе рішення, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 08 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно: