Ухвала суду № 47683624, 30.07.2015, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/5723/15-ц

Провадження № 2/727/1748/15

У Х В А Л А

30 липня 2015 року. Суддя Шевченківського районного суду м. Чернівців Кирилюк Л.К., розглянувши позовну заяву публічного акціонерного товариства «ВіЕс БАНК» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

В липні 2015 року позивач ПАТ «ВіЕс Банк» звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2, в якому просить стягнути солідарно з них заборгованість за кредитним договором № KF51664 від 20 серпня 2008 року в розмірі 10132 долари 21 цент США, що еквівалентно сумі 221370 грн. 28 коп. та понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2213 грн. 70 коп. Ухвалою судді від 30 липня 2015 року відкрито провадження за цим позовом.

Також в порядку забезпечення позову ПАТ «ВіЕс БАНК» просив накласти арешт на грошові кошти, рухоме та нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1, ОСОБА_2, а також обмежити право їх виїзду за межі України шляхом тимчасової відмови у видачі їм паспорта громадянина України для виїзду за кордон, тимчасового затримання або вилучення паспорта, якщо він був раніше виданий.

Вважаю, що заява позивача про забезпечення позову не підлягає до задоволення.

Згідно ст.151 ч.ч.1-3 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини забезпечення позову, вид його забезпечення з обґрунтуванням його необхідності та інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення про задоволення позову; зясувати обсяг вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Відносно цих вимог закону встановлено, що позивач ПАТ "ВіЕс БАНК" звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором № KF51664 від 20 серпня 2008 року в розмірі 10132 долари 21 цент США, що еквівалентно сумі 221370 грн. 28 коп. та понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2213 грн. 70 коп..

Звертаючись із заявою про забезпечення позову, позивач ПАТ "ВіЕс БАНК" просить накласти арешт на грошові кошти, рухоме та нерухоме майно, яке належить відповідачам ОСОБА_3 та ОСОБА_2, однак не зазначає на яке саме майно і де воно знаходиться.

Оскільки позивачем не надано доказів, на яке саме майно відповідачів належить накласти арешт і де воно знаходиться, що унеможливлює виконання ухвали, вважаю, що з цих підстав заява про забезпечення позову не підлягає до задоволення.

Також вважаю, що не підлягає до задоволення заява про забезпечення позову в частині обмеження права виїзду ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за кордон, оскільки ст.6 ч.1 п.2) Закону України «Про порядок виїзду з України і вїзду в Україну громадян України», на яку посилається позивач як на підставу звернення з даною заявою про обмеження права виїзду відповідачам по причині наявності у них боргових зобовязань перед ПАТ «ВіЕс БАНК», передбачено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта у випадках, якщо діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобовязання до виконання зобовязань, однак ці зобовязання повинні бути покладені на осіб за рішенням суду, яке ще за цим позовом не винесено. Згідно ст.ст.19, 20 Закону України "Про Державну прикордонну службу України" передбачено у яких випадках за мотивованим письмовим рішенням суду може бути тимчасово обмежено право виїзду з України громадянина.

Суду позивачем ПАТ «ВіЕс БАНК» не надано доказів, які б достовірно підтверджували, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 переховуються від органів дізнання, слідства та суду, ухиляються від відбуття кримінальних покарань, як зазначено в ст.19 цього Закону і які є підставою для постановлення мотивованого письмового рішення суду про обмеження у праві виїзду за межі України громадянина, про що вказано в ст.20 цього Закону, або мають намір виїхати за кордон.

Крім того, відповідно до ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Громадянин України не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися в Україну. Згідно ст.22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.151-153 ЦПК України, ст.ст.22, 33 Конституції України, ст.6 Закону України "Про порядок виїзду з України і вїзду в Україну", ст.ст. 19, 20 Закону України "Про Державну прикордонну службу України", суддя,

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви позивача публічного акціонерного товариства «ВіЕс БАНК» про забезпечення його позову до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Чернівецької області через Шевченківський районний суд м. Чернівців протягом п'яти днів з дня отримання її копії.

СУДДЯ Л.К.КИРИЛЮК