Вирок № 47683089, 24.07.2015, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/642/15 Справа № 706/1840/14-к Категорія: ч.2 ст. 286 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції Вітер Л. А. Доповідач в апеляційній інстанції Гончарук І. М.

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2015 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

Головуючого Гончарука І.М.,

суддів Дмитренка М.І., Поєдинка І.А.,

при секретарі Овчаренко І.С.,

за участю прокурора Протас І.О.,

обвинуваченого ОСОБА_3,

захисника ОСОБА_4,

розглянувши в судовому засіданні в місті Черкаси кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора на вирок Христинівського районного суду Черкаської області від 19 травня 2015 року, яким:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Талалаївки Христинівського району Черкаської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, який перебуває у незареєстрованому шлюбі та має на утриманні двох малолітніх дітей, тракториста СГ ТОВ «Обрій», який проживає АДРЕСА_1, раніше не судимого,

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 3 (трьох) років не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки передбачені п.2, 3, 4 ч.1 ст. 76 КК України.

Запобіжний захід ОСОБА_3 у виді особистого зобов'язання залишено до набрання вироком законної сили.

Вирішено стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судові витрати за проведення судових експертиз в розмірі 6 067 (шість тисяч шістдесят сім) грн. 84 коп..

Вирішено долю речових доказів відповідно до вимог ст. 100 КПК України, -

ВСТАНОВИЛА:

Згідно вироку суду ОСОБА_3 визнано винним та засуджено за те, що він, вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, за таких обставин ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 19 год. 20 хв. в с. Талалаївці Христинівського району в порушення вимог п.п. 2.1 а), б), г), 2.9 а), в) Правил дорожнього руху, не маючи посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, полісу обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керував мопедом «Хонда Діо», н/з НОМЕР_2, експлуатація якого заборонялась у зв'язку з невідповідністю стану переднього гальма вимогам заводу - виробника та п. 31.4.1 а) Правил дорожнього руху, та рухався по території СГ ТОВ «Обрій» у напрямку до виїзду на дорогу вулиці Жовтневої. Продовжуючи рух та наблизившись до виїзду із прилеглої території СГ ТОВ «Обрій», ОСОБА_3, грубо порушуючи вимоги п.п. 2.3 б) та 10.2 Правил дорожнього руху, був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, не зупинився та не надав дорогу автомобілю САЗ - 3507, н/з НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_5, який рухався по проїзній частині вулиці Жовтневої від центру села Талалаївки Христинівського району у напрямку до села Ягубця Христинівського району, виїхав на проїзну частину вулиці Жовтневої та допустив зіткнення з вказаним транспортним засобом. Внаслідок даної дорожньо - транспортної пригоди пасажир мопеда «Хонда Діо», н/з НОМЕР_2, потерпілий ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження, від яких помер на місці події. Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 329 від 25.10.2013 р. смерть потерпілого ОСОБА_6 настала від отриманої сполучної травми тіла. Між сполучною травмою тіла і смертю ОСОБА_6 є причинний зв'язок.

Порушення правил безпеки дорожнього руху водієм мопеда «Хонда Діо», н/з НОМЕР_2, ОСОБА_3, а саме вимог п.п. 2.3 б) та 10.2 Правил дорожнього руху, знаходяться у причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді спричинення смерті потерпілого ОСОБА_6.

Не погоджуючись з вказаним вироком прокурор подав апеляцію, в якій не заперечуючи доведеності вини у вчинені інкримінованого обвинуваченому злочину, вважає, що вирок суду є незаконним та підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості. Просить вирок суду першої інстанції скасувати через невідповідність призначеного судом покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості та постановити новий вирок, яким засудити ОСОБА_3 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки. В решті вирок суду залишити без змін.

Захисник ОСОБА_4 подав заперечення на апеляційну скаргу прокурора, в якому вказує, що вирок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і підстав для задоволення апеляції прокурора немає. Просить апеляцію прокурора залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, яка підтримала подану прокурором апеляцію, та просила її задоволити з наведених в ній підстав, думку обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_4, які заперечували проти задоволення апеляції прокурора, та просили вирок суду першої інстанції залишити без змін, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, з урахуванням обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. Вказаних вимог суд першої інстанції дотримався не в повному обсязі.

Висновок суду, щодо доведеності вини ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення за яке його засуджено при обставинах наведених у вироку, підтверджений зібраними по справі доказами, яким суд першої інстанції дав правильну юридичну оцінку і обґрунтовано дійшов до висновку про його винність у вчинені кримінального правопорушення.

Всі обставини справи були детально розглянуті та досліджені судом першої інстанції, що підтверджується наведеними та належно оціненими у вироку доказами про вчинення злочину обвинуваченим.

Кваліфікація судом першої інстанції дій обвинуваченого ОСОБА_3 за ч.2 ст. 286 КК України є вірною і ніким з учасників процесу не оспорюється.

По справі зібрано достатньо доказів, які свідчать, що обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно прийшов до висновку щодо доведеності вини ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та обґрунтовано постановив обвинувальний вирок, а посилання прокурора на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості є необґрунтованими.

При призначенні ОСОБА_3 покарання судом першої інстанції повністю враховано вимоги ст. 65, 66, 67 КК України.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора щодо м'якості призначеного обвинуваченому ОСОБА_3 покарання не підлягає задоволенню, оскільки при призначенні покарання суд першої інстанції, вірно врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання. Також у відповідності до вимог ст. 66 КК України, в якості обставин, що пом'якшують відповідальність вірно враховано вчинення злочину ОСОБА_3 вперше та щире каяття. Обставиною, яка обтяжує покарання, судом також вірно враховано вчинення злочину ОСОБА_3 у стані алкогольного сп'яніння.

Таким чином, з урахуванням даних про особу обвинуваченого, обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, позиції потерпілого, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про те, що мета покарання, передбачена ч.2, 3 ст. 50 КК України, може бути досягнута при призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 міри покарання у виді позбавлення волі, із застосуванням ст. 75 КК України. А тому вирок суду є законним і обґрунтованим, а доводи наведені в апеляції прокурора - непереконливими та такими, що не підлягають задоволенню. Призначене покарання обвинуваченому ОСОБА_3 відповідає вимогам кримінального закону, є необхідним та достатнім для його виправлення та запобігання вчинення нових злочинів і призначено в межах санкцій ч.2 ст. 286 КК України.

Крім того, відповідно до ч.2 ст. 416 КПК України при новому розгляді в суді першої інстанції допускається застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення та посилення покарання тільки за умови, якщо вирок було скасовано за апеляційною скаргою прокурора або потерпілого чи його представника у зв'язку з необхідністю застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання.

Як вбачається з ухвали апеляційного суду від 27 березня 2015 року, вирок суду першої інстанції скасовувався з підстав передбачених п.1 ч.1 ст. 415, п.7 ч.2 ст. 412 КПК України, а не з підстав необхідності посилення покарання. Тому суд першої інстанцій позбавлений можливості посилити покарання ОСОБА_3 в розумінні ч.2 ст. 416 КПК України.

Згідно вимог ст. 75 КК України якщо суд, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Відповідно до положень п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року „Про практику призначення судами кримінального покарання", частиною 1 статті 75 КК України передбачено звільнення від відбування покарання з випробуванням тільки тих осіб, які засуджуються до виправних робіт, службового обмеження (для військовослужбовців), обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, тобто лише щодо основного покарання, що має бути належним чином вмотивовано у вироку. Звільнення від відбування призначеного судом додаткового покарання за цією нормою закону не допускається.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що судом 1 інстанції за ч.2 ст. 286 КК України ОСОБА_3 призначено покарання 5 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на 3 роки, а на підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_3 від призначеного покарання з випробуванням - іспитовим терміном 3 роки, з покладенням на останнього обов'язків у відповідності із п.2, 3, 4 ч.1 ст. 76 КК України і без призначення додаткового обов'язкового покарання, визначеного санкцією ч.2 ст. 286 КК України - позбавлення права керування транспортними засобами на 3 роки.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає, що суд в порушення вимог п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року „Про практику призначення судами кримінального покарання", ст. 75 КК України застосував не тільки до основного виду покарання, а і додаткового виду покарання ст. 75 КК України. Таким чином, звільнив ОСОБА_3 від відбування як основного, так і додаткового покарання.

У зв'язку з вищенаведеним колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає до часткового задоволення, а вирок Христинівського районного суду Черкаської області від 19 травня 2015 року, відносно ОСОБА_3 скасувати в частині призначеного покарання з ухваленням в цій частині нового вироку.

Колегія суддів приходить до висновку, що оскільки за ч.2 ст. 286 КК України вина ОСОБА_3 доведена повністю, призначити йому основне покарання у вигляді 5 років позбавлення волі з позбавленням права управління транспортними засобами на 3 роки. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від призначеного основного покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням - іспитовим строком на 3 роки, з покладенням на останнього обов'язків у відповідності зі ст. 76 КК України.

На підставі наведеного та керуючись ст. 405, п.3, ч.1 ст. 407, 419 КПК України, колегія суддів ,-

з а с у д и л а :

Апеляцію прокурора - задовольнити частково.

Вирок Христинівського районного суду Черкаської області від 19 травня 2015 року, відносно ОСОБА_3 - скасувати в частині, призначеного покарання.

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.

Призначити ОСОБА_3 покарання за ч.2 ст. 286 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного основного покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням - іспитовим строком на 3 роки, з покладенням на останнього обов'язків у відповідності зі п.2, 3, 4 ч.1 ст. 76 КК України.

В решті вирок Христинівського районного суду Черкаської області від 19 травня 2015 року, відносно ОСОБА_3 - залишити без змін.

Вирок суду може бути оскаржений в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяця з моменту його проголошення, а засудженим, з часу отримання корпії вироку.

Головуючий :

Судді :