Вирок № 47679536, 30.07.2015, Чугуївський міський суд Харківської області

Справа №636/2575/15-к

1-кп /636/258/15

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2015 року м. Чугуїв

Чугуївський міський суд Харківської області у складі:

головуючого судді Дьоміної О.П.

при секретарі Коваленко О.А.

за участю прокурора Зеленського А.А.

захисника ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чугуєві кримінальне провадження внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №42015220750000228 від 24.04.2015 року за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Боромля Тростянецького району Сумської області, українця, громадянина України, не одруженого, з середньою освітою, військовослужбовця призваного по мобілізації Тростянецько-Краснопільським ОРВК Сумської області, солдата, номера обслуги гранатометного відділення 1 механізованого взводу 4 механізованої роти 2 механізованого батальйону, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого Чугуївським міським судом Харківської області від 19.02.2015 року за ч. 2 ст. 407 КК України до покарання у вигляді службового обмеження з відрахуванням в дохід держави 10 відсотків із суми грошового забезпечення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

4 серпня 2014 року солдат ОСОБА_2 Тростянецько - Краснопільським об'єднаним районним військовим комісаріатом Сумської області, на підставі Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» №607/2014 від 21 липня 2014 року, призваний у Збройні Сили України та направлений для подальшого проходження військової служби до військової частини А0501.

Згідно наказу командира військової частини А0501 №158 від 04 серпня 2014 року, солдат ОСОБА_2 зарахований до списків особового складу військової частини А0501, поставлений на всі види забезпечення та призначений на посаду номера обслуги гранатометного відділення 1 механізованого взводу 4 механізованої роти 2 механізованого батальйону військової частини А0501.

Відповідно до вимог ст.ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 2, 9, 11, 16, 127, 128, 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, солдат ОСОБА_2 під час проходження військової служби повинен свято та непорушно дотримуватись Конституції України і законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, сумлінно вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов'язки та бути готовим до виконання завдань, пов'язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, забезпечувати недоторканність державного кордону та охорону суверенних прав України. Крім цього, згідно вищевказаних положень, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.

Однак солдат ОСОБА_2, в порушення вищевказаних норм чинного законодавства України, 22 квітня 2015 року вирішив стати на злочинний шлях та самовільно залишити місце служби - військову частину А0501, яка дислокується за адресою: Харківська область, м. Чугуїв, вул. Горішного, 142. Реалізуючи свій злочинний умисел солдат ОСОБА_2, діючи умисно, з метою тимчасово ухилитись від виконання обов'язків військової служби в умовах особливого періоду, близько 22 години 30 хвилин 22 квітня 2015 року, в порушення ст.ст. 11, 16, 127, 128, 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1-4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, без поважних на те причин, та без наказу або дозволу відповідних командирів і начальників, самовільно залишив військову частину А0501, розташовану за адресою: Харківська область, м. Чугуїв, вул. Горішного, 142 та, до 24 квітня 2015 року до місця служби не повертався,

а отриманий у зв'язку із цим вільний час використовував на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби. У подальшому о 07 годині 30 хвилин 24 квітня 2015 року солдат ОСОБА_2 був затриманий працівниками правоохоронного органу.

Таким чином солдат ОСОБА_2, близько 22 години 30 хвилин 22 квітня 2015 року, будучи військовослужбовцем військової частини А0501, з метою тимчасово ухилитись від виконання обов'язків військової служби в умовах особливого періоду, в порушення вимог ст.ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 2, 9, 11, 16, 127, 128, 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, діючи умисно, без поважних причин та без наказу або дозволу відповідних командирів і начальників, самовільно залишив військову частину А0501, що дислокується за адресою: Харківська область, м. Чугуїв, вул. Горішного, 142, та до 24 квітня 2015 року до місця служби не повертався, а отриманий у зв'язку із цим вільний час використовував на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 винним себе у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю і підтвердив той факт, що близько 22 години 30 хвилин 22 квітня 2015 року, будучи військовослужбовцем військової частини А0501 самовільно залишив військову частину, що дислокується за адресою: Харківська область, м. Чугуїв, вул. Горішного, 142, та до 24 квітня 2015 року до місця служби не повертався, а отриманий у зв'язку із цим вільний час використав на те, щоб поїхати додому, отримати ідентифікаційний код для оформлення дитині безоплатного харчування.

Крім визнання обвинуваченим ОСОБА_2 своєї провини у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, його винуватість повністю доведена зібраними у кримінальному провадженні доказами.

Так, згідно наказу від 04.08.2014 року за №158 - ОСОБА_2, на підставі мобілізаційного припису, з 04.08.2014 року прийняв посаду рядового номером обслуги гранатометного відділення 1 механізованого взводу 4 механізованої роти 2 механізованого батальйону та приступив до виконання службових обов'язків (а.к.п.27).

Відповідно рапорту ТВО командира 2 МБ майора ОСОБА_3 від 23.04.2015 року встановлено відсутність 22.04.2015 року обвинуваченого на вечірньому шикуванні зазначеної військової частини. Пошуки на території гарнізону результатів не дали і станом на 23.04.2015 року місце перебування ОСОБА_2 встановлено не було (а.к.п.34).

Витяг з наказу ТВО начальника штабу-першого заступника командира військової частини, польова пошта В6250 від 30.04.2015 року за №862 свідчить про те, що 22.04.2015 року був зафіксований факт відсутності на вечірньому шикуванні ОСОБА_2 у зв'язку з чим було почато службове розслідування (а.к.п.28).

Акт службового розслідування, проведеного ТВ командиром 2 механізованого батальйону ОСОБА_3 від 10.05.2015 року, підтверджує факт відсутності обвинуваченого 22.04.2015 року на вечірній перевірці. Спроби встановити його місцезнаходження результату не дали, фізичного чи психологічного тиску на останнього не здійснювалося. Про причини відсутності на військовій службі ОСОБА_2 не повідомляв, хвилювань щодо складної політичної ситуації, сімейно-побутових проблем не виказував (а.к.п.29).

Відповідно до службової характеристики на рядового ОСОБА_2, останній зарекомендував себе як не дисциплінований військовослужбовець, неодноразово знаходився в стані алкогольного сп'яніння при виконанні службових обов'язків та самовільно залишав територію військової частини. Програму бойової підготовки засвоїв задовільно, володів зброєю, технікою, виконував правила безпеки під час її використання, додержувався правил пожежної безпеки. Накази і розпорядження командирів та старших начальників виконував і до службових обов'язків ставився відповідально тощо (а.к.п.36).

Медична характеристика від 25.05.2015 року солдата ОСОБА_2 свідчить про те, що останній страждає хронічним гастритом (а.к.п.37).

З відповіді ТВО заступника начальника центру з медичної частини-начальника частини полковника м/с ОСОБА_4 від 26.05.2015 року за №220/96 слідує, що ОСОБА_2 на обліку у нарколога та психіатра не перебував (а.к.п.77).

Лист головного лікаря КЗ Тростянецької районної ради «Тростянецька ЦРЛ» від 29.05.2015 року за №01-14/2459 свідчить про те, що ОСОБА_2 за медичною допомогою в період з 23 по 24.04.2015 року до вказаного закладу не звертався та на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває (а.к.п.82).

З відповіді ТВО командира військової частини польова пошта В6250 від 06.07.2015 за №13/328 року слідує, що стягнення з солдата ОСОБА_2 в дохід держави суми в розмірі 10% грошового забезпечення, згідно вироку Чугуївського міського суду від 19.02.2015 року проводиться встановленим порядком з дати набрання чинності зазначеним рішенням суду, тобто з 23.03.2015 року.

Враховуючи самовільне залишення частини в період з 22.04.2015 року по 24.04.2015 рік, кількість відбутих за вироком суду днів, станом на 06.07.2015 року складає - 102 дні (а.с.36).

-2-

Довідка ТВО командира в/ч польова пошта В 6250 від 23.07.2015 року за №6250/14/256 свідчить про те, що стягнення з солдата ОСОБА_2 в дохід держави суми в розмірі 10% грошового забезпечення згідно рішення суду від 19.02.2015 року проводиться встановленим порядком з дати набрання чинності зазначеного вироку, тобто з 23.03.2015 року (а.с.48).

Аналізуючи зібрані по справі докази, суд вважає, що дії ОСОБА_2 слід кваліфікувати за ст. 407 ч. 4 КК України - самовільне залишення військової частини без поважних причин, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.

Відповідно до ЗУ «Про оборону України» - особливий період це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

ЗУ «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» теж зазначає, що особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

З моменту видання Виконувачем обов`язків Президента України, Головою Верховної Ради України Указу «Про часткову мобілізацію» за №303/2014 від 17.03.2014 року на території України почав діяти особливий період, який триває до теперішнього часу.

Згідно Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» за №607/2014 року від 21.07.2014 року ОСОБА_2 призваний у Збройні сили України та направлений для подальшого проходження військової служби. Відповідно до вимог ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» солдат ОСОБА_2 вважається військовослужбовцем, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період.

Таким чином, аналіз вище приведених норм свідчить про те, що особливий період триває, він охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій, військові дії ще не закінчилися, ОСОБА_2 не звільнений в запас (не демобілізований).

Посилання захисника обвинуваченого на Указ Президента України «Про часткову мобілізацію» №15/2015 від 14 січня 2015 року, затверджений Законом України №113- VIII від 15 січня 2015 року, яким оголошено проведення протягом 2015 року часткової мобілізації у три черги протягом 210 діб суд не бере до уваги і не погоджується з його позицією стосовно того, що ОСОБА_2 вчинив зазначене кримінальне правопорушення не в умовах особливого періоду.

Також суд не бере до уваги і посилання захисника на те, що документи, долучені до матеріалів кримінального провадження і досліджені судом, викликають певні сумніви та мають розбіжності, оскільки суд належним чином, відповідно до ст. 358 КПК України, оголосив в судовому засіданні долучені до матеріалів провадження документи, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин цього кримінального провадження. При цьому, ані у обвинуваченого, ані у прокурора зазначені документи сумнівів у їх достовірності не викликали, клопотань щодо виключення документів з числа доказів, призначення відповідної експертизи до суду не надходило.

Суд не бачить підстав для іншої кваліфікації дій обвинуваченого, оскільки вона повністю підтверджується зібраними доказами, не вірити яким у суду не має підстав. Надані докази об'єктивні і підтверджуються показаннями самого обвинуваченого, доказами зібраними у кримінальному провадженні та дослідженими судом, а тому, ОСОБА_2 повинен нести кримінальну відповідальність за ч. 4 ст. 407 КК України.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує характер та суспільну небезпеку скоєного, його особу, посередньо характеризуючи особу дані, обставиною, що пом'якшує покарання є щире каяття, обставиною, що обтяжує покарання відповідно до ст. 67 КК України, є рецидив злочинів, і тому, відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, згідно якої, особі, що скоїла злочин повинно бути призначене покарання необхідне та достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, суд вважає, що обвинуваченому необхідно обрати покарання у вигляді позбавлення волі, оскільки інші види покарання не будуть мати впливу на його виправлення,

і саме в такому випадку буде досягнута передбачена ч. 2 ст. 50 КК України мета покарання у вигляді виправлення особи та попередження скоєння нових злочинів як обвинуваченим так і іншими особами.

Крім того, призначенні покарання обвинуваченому, суд враховує те, що ОСОБА_2 вже засуджений вироком Чугуївського міського суду Харківської області 19.02.2015 року за ч.2 ст. 407 КК України до 1 року службового обмеження з відрахуванням в дохід держави 10% із суми грошового забезпечення та після винесення даного вироку, але до повного відбуття покарання здійснив новий злочин, у зв'язку з чим до обвинуваченого необхідно застосувати ст. 71 КК України і до покарання по цьому вироку повністю приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком від 19.02.2015 року, яка складає 235 днів службового обмеження з відрахуванням в дохід держави 10% із суми грошового забезпечення (з 23.03.2015 року по 30.07.2015 рік - 130 днів; 365 днів - 130 днів =235). При цьому необхідно попередньо, відповідно до ст. 72 КК України перевести менш суворий вид покарання в більш суворий вид, виходячи з такого їх співвідношення: одному дню позбавлення волі відповідають три дні службового обмеження для військовослужбовців, з урахуванням положень ст. 73 цього кодексу (235/3=78 днів).

Ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 25.04.2015 року відносно ОСОБА_2 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 07 год. 30 хв. 22.06.2015 року з визначенням суми застави 50 000 грн. Відповідно до ухвали Чугуївського міського суду Харківської області від 16.06.2015 року, застосований ОСОБА_2 під час досудового розслідування захід забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою на гауптвахті в ХЗВ ВСП був продовжений до 07 год. 30 хв. 14.08.2015 року, крім того обвинуваченому була встановлена застава в розмірі 50 000 грн.

У зв'язку з призначенням обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі із застосуванням ст. ст. 71, 72, 73 КК України, суд вважає за необхідне продовжити ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили, але не більше ніж на два місяці, тобто до 27.09.2015 року до 07 год. 30 хв.

На підставі наведеного, керуючись ст. 374-376 КПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України і призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки.

Відповідно до ст. 71 КК України до призначеного покарання повністю приєднати невідбуту частину за попереднім вироком Чугуївського міського суду Харківської області від 19.02.2015 року у вигляді 236 днів службового обмеження з відрахуванням в дохід держави 10% із суми грошового забезпечення, попередньо у відповідності зі ст. 72 КК України перевести менш суворий вид покарання в більш суворий вид, виходячи з такого їх співвідношення: одному дню позбавлення волі відповідають три дні службового обмеження для військовослужбовців та за сукупністю вироків остаточно до відбуття покарання призначити ОСОБА_2 3 роки 78 днів позбавлення волі.

Залишити ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, але не більше ніж на два місяці, тобто до 27.09.2015 року до 07 год. 30 хв.

Строк покарання рахувати з 30 липня 2015 року, при цьому зарахувати в строк відбування покарання, строк знаходження ОСОБА_2 під вартою з 24.04.2015 року, з 07 год.30 хв.

Вирок може бути оскаржений в апеляційний суд Харківської області через Чугуївський міський суд протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення, а для особи, що перебуває під вартою - з моменту вручення копії судового рішення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Головуюча: