Рішення № 47675644, 26.10.2012, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Провадження №2/2033/99/2012

Справа № 2-461/2011

РІШЕННЯ

ІМ'ЯМ УКРАЇНИ

26.10.2012 року.

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі: головуючого - судді Алфьорової Т.М. за участю секретаря судових засідань ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3. ОСОБА_4 Вілаят кизи та ОСОБА_5, в особі законного представника ОСОБА_6, ЗАТ „ ПроКредит Банк в особі відділення № 2 ЗАТ „ПроКредитБанк та ОСОБА_7 філії ЗАТ „ ОТП ОСОБА_8, третя особа 12 та ОСОБА_7 Державна нотаріальна контора Фрунзенського району м. Харкова та опікунська рада Фрунзенської Адміністрації ОСОБА_7 міської ради про встановлення факту проживання однією сімєю, виділ частки із майна, що є спільною сумісною власністю, виключення майна із складу спадщини та визнання права власності на Ѕ частки майна,

встановив

Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про встановлення факту проживання однією сімєю, виділ частки із майна, що є спільною сумісною власністю, виключення майна із складу спадщини та визнання права власності на Ѕ частки майна, посилаючись на те, що з 1988 р. стали проживати з ОСОБА_9 однією сімєю і від шлюбу мають спільного сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Проживали разом в кв. №198, по пр-ту 50 річчя ВЛКСМ, б.74 у м. Харкові до 1997р., а у вересні 1998р. вони заселилися у кв. № 8, по вул. Корчагінців, буд.№3 у м. Харкові де проживали по квітень 2006р, що підтверджується актами та відповідними довідкам. Факт мешкання однією сімєю підтверджується і фактом спільного відпочинку протягом різних років ( є фотознімки, путівкою, поліс страховки), мали спільний побут, тобто мали права та обовязки подружжя. Разом з ОСОБА_9 займалися підприємницькою діяльністю і придбали майно, а саме: АДРЕСА_1 в будинку 74 по пр ту 50 річчя ВЛКСМ у м. Харкові, нежитлові приміщення першого поверху № 1-8 в літ.10 в буд. № 74 по пр-ту 50 річчя ВЛКСМ у м. Харкові; квартиру № 12 в буд. № 36 по б/р ОСОБА_8 в м. Харкові, склад, що розташований в м. Харкові по пр-ту Московському. 259. літ. Р-1. Усі ці факти свідчать, що у них була сімя. Нерухоме майно, незважаючи на те, що було придбано на сумісні кошті було оформлено на її чоловіка - ОСОБА_9

ОСОБА_9 помер 09.05.2006 року і після його смерті залишилася спадщина у вигляді вказаного нерухомого майна. Вважає, що спадковим майном є тільки Ѕ частина майна ОСОБА_9, так як інша частина належить їй на праві власності. ОСОБА_10 його смерті в нотаріальну контору з заявами про прийняття спадщину звернулися: їх син ОСОБА_3, а також в інтересах дітей ОСОБА_6Б к. та вона особисто. Було відкрито спадкова справа. Вона просить визнати право власності на частину майна відповідно до вимог ст. ст.. 60, 65, 70 СК України, так як майно набуте подружжя на час шлюбу є обєктом права спільної сумісної власності і кожному із подружжя належить по 1/2 частини і цю частину виключити із складу спадщини.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 підтримала позовні вимоги і дала пояснення про обставини викладені вище.

Представник неповнолітніх відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - ОСОБА_6 в судовому засіданні позовні вимоги визнала і пояснила, що дійсно з ОСОБА_9 зареєстрували шлюб в 11.11.1988 р, для цього вона приїхала із Азербайджану, так як була домовленість між батьками, але чоловік фактично з нею не жив. Їй було відомо, про те, що у нього є інша жінка ОСОБА_2 До дому він повертався жити, коли приїжджали родячи із Азербайджану, щоб вони не знали, що він не мешкає з нею. Квартира, де вона мешкає з дітьми це кв. №10 в будинку 242 А по вул. Салтівське шосе, у м. Харкові і придбана в 2001 року ОСОБА_9 Дійсно у них народилися діти у 1989 р., 1993р., 1997 р. та 1999р. На теперішній час живі ОСОБА_4, 1997р. н. та ОСОБА_5, 1999р.н. ОСОБА_10 розлучення з чоловіком, допомогу їй надавав її брат.

Представник ЗАТ „ПроКредитБанк в судовому засіданні від 04.11.2012 р. позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що вони не обґрунтовані і не підлягають задоволенню, так як майно, а саме: кв. № 3 в будинку 74 по пр ту 50 річчя ВЛКСМ у м. Харкові, нежитлові приміщення першого поверху № 1-8 в літ.10 в буд. № 74 по пр-ту 50 річчя ВЛКСМ у м. Харкові; склад, що розташований в м. Харкові по пр-ту Московському. 259. літ. Р-1.були придбані ОСОБА_11 в 1999р. і передані в іпотеку відповідно до договорів іпотеки № 5912 -1Д-01 та № 5912-1Д 02, які укладені 13.06.2005 року. Підстав для встановлення факту проживання однією сімєю немає, так як єдиним обґрунтуванням вимог є народження позивачкою у 1988р. сина, батьком якого є ОСОБА_9, що не є доказом спільного проживання та ведення спільного господарства. Крім цього, у ОСОБА_9 в 1997 та 1999 роках народилися діти: доньки ОСОБА_12 та син ОСОБА_5, мати яких ОСОБА_6. Надані документи на обєкти нерухомого майна, не підтверджують те, що це майно придбано за спільні кошти. Крім цього, позивач безпідставно посилається на ст. 60 СК України, так як норма закону регулює відношення між подружжя. Позивачка не перебувала з ОСОБА_9 в зареєстрованому шлюбі і тому вона не є співвласником його майна. Майно, яке ОСОБА_9 віддано в іпотеки будо придбане в 1999 році і тому норми СК України у даному випадку не застосовуються. При укладенні договорів іпотеки, ОСОБА_9 надавав заяви про те, що він не знаходиться в зареєстрованому шлюбі та мав фактичних цивільно шлюбних відносин з іншою особою. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача ОСОБА_7 філії ЗАТ „ ОТП ОСОБА_8, в судове засідання не зявився, про день і час слухання справи сповіщений належним чином.

Третя особа ОСОБА_13 в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог ОСОБА_2, посилаючись на те, що ОСОБА_9 займав у нього гроші і згідно рішення суду, суму заборгованості стягнуто із спадкоємців. Факт народження у ОСОБА_2О та ОСОБА_9Г спільної дитини не є доказом проживання однією сімєю. Відомості про батька ОСОБА_3 були внесені до актового запису про його народження від 20.11.1988р. зі слів його матері і на той час вони спільної заяви не надавали. В період часу з 1988 року до дня смерті в 2006р.- ОСОБА_9 не намагався визначити факт батьківства щодо ОСОБА_3 і не звертався до органів РАГС з заявою про визнання батьківства і факт батьківства був встановленій тільки після його загибелі за рішенням суду. ОСОБА_10 народження ОСОБА_3-. ОСОБА_9 зразу одружився з ОСОБА_6 к. У них в шлюбі народилося четверо дітей, у 1989 р.,1993 р., 1997 р. та 1999р. ОСОБА_9 був зареєстрований і проживав там, де і його родина, а саме: в АДРЕСА_2. ОСОБА_6 к ніколи не працювала, займалася родиною, а її чоловік забезпечував сімю усім необхідним. У них завжди було дві домробітниці, навіть після розлучення його водій завозив продукти харчування. Всі питання щодо батьківства, а також начебто родинних стосунків з позивачкою постали тільки після того, як позивачка дізналася про наявність обєктів нерухомого майна. Вважає, що доводи позивачки не найшли підтвердження, що вона мешкала однією сімєю з ОСОБА_9 і після його розлучення в 1997р. ОСОБА_9 в 2005р. укладав договір іпотеки, вказавши на те, що майнових прав третіх осіб на нерухомість немає, а також в посвідченій нотаріусом заяві вказав, що не перебуває у цивільно - шлюбних відношеннях з іншою особою, це ж зазначено в договорі купівлі - продажу від 16.03.2006р., яка зараз продана з торгів. За життя ОСОБА_9 підтримував стосунки також і з іншими жінками. ОСОБА_2 отримувала допомогу на дитину, як мати одиночка. ОСОБА_10 смерті ОСОБА_9, його колишня дружина ОСОБА_6 очолила бізнес чоловіка, стала поручителем у банку та виплачувала гроші. Посилання позивачки на те, що все майно було оформлено на ОСОБА_9Г о. через її необізнаність в юридичних питаннях спростовується фактичними обставинами, а саме: позивачка у вказаний період придбала також майно, але оформляла його тільки на себе.

Суд, вислухавши пояснення сторін, свідків та дослідивши матеріали справи, вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 256 ЦПК України суд може встановити факт проживання жінки та чоловіка однією родиною, якщо це має юридичне значення.

Позивач ОСОБА_2 спочатку в позові просила встановити факт проживання однією родиною з ОСОБА_14 з 1988 року, а потім в під час розгляду справи уточнила позовні вимоги і просить встановити факт проживання однією сімєю з 01.01.98р. по 09.05.2006р.

Відповідно до розяснень п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року з подальшими змінами „Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення встановлення судом в порядку окремого провадження факту перебування у фактичних шлюбних відносинах може мати місце, якщо такі відносини виникли до 8 липня 1944 року і тривали до смерті (пропажі безвісті на фронті) одного з подружжя, внаслідок чого шлюб не може бути зареєстровано в органах реєстрації актів громадського стану. В інших випадках заяви про встановлення факту перебування у фактичних шлюбних відносинах судовому розгляду не підлягають і це існувало до прийняття СК України, тобто до 01.01.2004 року.

У своїй позовній заяві позивач не посилається на норму закону, яка передбачає можливість встановлення факту проживання однією сімєю.

Як встановлено в судовому засіданні, що відомості батька ОСОБА_3 були внесені до актового запису про його народження за № 1100 від 20.11.1988року зі слів матері ОСОБА_10 рішення Фрунзенського райсуду м. Харкова від 26.05.2009р. були дані про батька дитини.

Факт наявності у позивачки та ОСОБА_9 спільної дитини, сам по собі не є в розумінні ст. 58 ЦПК України належним та достатнім доказом проживання однією сімєю.

Як вбачається зі свідоцтва про шлюб, виданого відділом РАЦС Фрунзенського районного управління юстиції м. Харків, ОСОБА_14 з 12.11.1988 року перебував в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6.

Від шлюбу народилися діти ОСОБА_15, 23.05.1989 року, ОСОБА_16 16.01.1993 року, ОСОБА_4,15.01.1997року та ОСОБА_5, 04.12.1999р. , що підтверджується актовими записи про народження дітей. Батьком, яких вказаний ОСОБА_9

Шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_9 був розірваний згідно рішенню Комінтернівського райсуду м. Харкова 16.12. 1997 року.

ОСОБА_9 незважаючи на те, що шлюб був офіційно розірваний продовжував підтримувати стосунки з дружиною, про що свідчать факт народження дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 вже після розірванню шлюбу, утримував матеріально ОСОБА_6 та дітей так як вона ніколи не працювала. Ствердження ОСОБА_6 к про те, що її утримував її брат в судовому засіданні не доведено.

ОСОБА_9 був завжди зареєстрований за тією же адресою, що і його родина, а саме: м. Харків, вул. Салтівське шосе, буд. 242а.кв. 10. Вказану квартиру він придбав на своє імя згідно договору купівлі продажу від 01.02.2001 року, куди заселив колишню дружину та дітей.

Як вбачається з матеріалів справи, в договорах іпотеки укладених між ОСОБА_9 та ЗАТ ПроКреди Банк№ 5912 !Д01 та № 5912-!Д 02 ( п.3.12) від 13.06.2005р. було зазначено, що майнових прав третіх осіб на передану в іпотеку нерухомість немає.

При оформленні кредитного договору заповняються анкети-заявах на отримання кредиту, позичальник також вказує свій сімейній стан.

В заявах на імя приватного нотаріуса ХМНО ОСОБА_17 ОСОБА_9 окремим документом, затвердив, що на момент придбання майна він в зареєстрованому шлюбі не перебував та цивільно шлюбних стосунків з іншою особою не має. ( а. с. 23,24) .

В договорі купівлі продажу нерухомого майна від ОСОБА_18 завчив, що не має будь якої третьої особи, що мали б право на придбану ним нерухомість ( а. с. 57).

Суд вважає, що при оформлені заяв, кредитних та іпотечних договорів ОСОБА_9 усвідомлював зміст документів які підписував та зміст наданої ним інформації, волевиявлення його було вільним та відповідало внутрішній волі.

Позивач ОСОБА_2після народження сина 21.10.1988 року мала статус одинокої матері і отримала державну допомогу як одинока матір, предявляє відповідні документи до органів праці та соціального захисту, де стверджувала що не перебуває в зареєстрованому шлюбі та у фактичних шлюбних відносинах.

Жінка, яка має дітей від особи з якою вона не перебувала і не перебуває в зареєстрованому шлюбі, але з якою вона не веде спільне господарство разом проживає та виховує дітей, право на одержання допомоги, встановленої одиноким матерям , не має. ( ст. 181 Закону України „Про державну допомогу сімям з дітьми та п. п. 33,34 Постанови КМУ від 27.12.01р №1751.

Свідок ОСОБА_19 пояснила в судовому засіданні, що вона мешкає у будинку №3 по вул. Корчагінцев м. Харкові, де мешкає і ОСОБА_2 Бачила неодноразово автомобіль ОСОБА_9Г, який на її думку мешкав з нею, вони іноді разом приходили до них у гості. Зустрічалися з ОСОБА_9 в ліфті вказаного будинку. Їздили з ними до м. Чугуєва до матері позивача ОСОБА_2 на шашлики у 1993 р. До квартири ОСОБА_2 приходила не часто, але бачила там ОСОБА_9 Син звав його батьком. Знає, що у них був спільний бізнес, але подробиць цієї діяльності не знає, а також знає, що вони їздили відпочивати. Про дружину та дітей ОСОБА_9 нічого не знала.

Свідок ОСОБА_20, чиї пояснення прослухані в судовому засіданні, пояснював, про те, що знає ОСОБА_9 з 1987р., а в 1988 р. у них с ОСОБА_2 народився син. Зустрічалися з ними на свята, на день народження. Вони працювали разом і їх стосунки були, як чоловіка та жінки, їздили разом відпочивати.

Свідок ОСОБА_21 пояснила в судовому засіданні, що познайомилися з ОСОБА_2 та ОСОБА_9 у м. Чугуєві у воєнторгі, де вона працювала. В 1999 р. стала працювати у них в магазині Ідея, який належав ОСОБА_9 На роботі вони разом вітали їх зі святами, а також була в гостях один раз у матері ОСОБА_2, де вона була разом з ОСОБА_9 та в кв., яка розташована на пр.. 50 річчя ВЛКСМ. Знала ОСОБА_9 та ОСОБА_2, як чоловіка та жінку. ОСОБА_9Г турбувався за сином, вони їздили на відпочинок в Терцію та в Крим. Про колишню дружину дізналася тільки коли загинув ОСОБА_9

Свідок ОСОБА_22 чиї пояснення прослухані в судовому засіданні, пояснила, що з 1985 р. ОСОБА_9 та ОСОБА_2 мешкали у неї, а потім переїхали в інше місце, але з ними продовжувала спілкуватися, приходила до них в гості на свято і вони до неї. ОСОБА_9 турбувався про дитину, про сумісну підприємницьку діяльність пояснити нічого не може.

З показів свідків, на яких посилається позивач не вбачається, що ОСОБА_9 та ОСОБА_2 постійно проживали в квартирі останньої, мали спільний бюджет, вели спільне господарство, придбали майно в квартиру, свідки лише підтвердили, що періодично бачили ОСОБА_9 за місцем проживання ОСОБА_2

Той факт, що сусіди могли їх бачити і те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_9 разом відпочивали свідчить про те, що вони були коханцями. Той факт, що у ОСОБА_9 були і інші жінки, як стверджував ОСОБА_13, ОСОБА_2 в судовому засіданні не заперечувала.

До акту домоуправління № 42 від 28.07.2006 року про те, що ОСОБА_9 проживав у квартирі ОСОБА_2 по вул. Корчагінців б.3 з вересня 1998 року суд ставиться критично, так як він складений зі слів сусідів, щодо яких немає зазначення з якого часу вони проживають в даному будинку і це не є актом самого домоуправління № 42, який би документально підтвердив певні обставини.

Досліджені фотографії, а також просмотр нечіткого відеозапису, де відображена ОСОБА_2 з дитиною та ОСОБА_9 достовірно не підтверджують факту спільного проживання сторін однією сімєю за період 1999р. по 2006 роки.

Той факт, що у ОСОБА_2 залишилося ряд документів, які особисто належить ОСОБА_9 ( арк. с. 213-216, 218 )не можете служити, як доказ сумісного проживання, так як не зрозуміло коли ці документи потрапили до позивача.

По ствердженню позивача вони тривалий час мешкали з ОСОБА_9, але з моменту розірвання шлюбу з 1997 року до 2006 року, ОСОБА_9, не виявив бажання як зареєструвати шлюбні відношення з ОСОБА_2 так і визнати дитину оформивши усі необхідні документі про визнання батьківства.

Оскільки достовірних доказів проживання сторін однією сім"єю за вказаний період матеріали справи не містять, то і суд не має підстав для висновку про проживання сторін однією сімєю.

Суд критически оцінює пояснення ОСОБА_6, в тій часті, що ОСОБА_9 з нею не мешкав, що у нього була родина з ОСОБА_2 і що фактично цей шлюбу був фіктивним. Як можна побачити із наданих матеріалів, ОСОБА_6, неодноразово у різних цивільних справах доказувала факт сумісного проживання з померлим ОСОБА_11 до його смерті. Згідно рішення Фрунзенського райсуду м. Харкова від 18.05. 2012р. вказаний шлюб не був визнаний фіктивним, а крім цього ОСОБА_6 народила 4 х дітей, де в свідоцтва про народження, ОСОБА_9 вказаний батьком, який батьківство визнавав і утримував дітей, а ОСОБА_6.Б. к. після його смерті отримувала матеріальну допомогу у звязку зі смертю годувальника.

ОСОБА_10 загибелі ОСОБА_9 його колишня дружина, очолила бізнес чоловіка, та стала поручителем в банку та виплачувала гроші за боргами колишнього чоловіка протягом трьох років.

На імя ОСОБА_9 за його життя було придбано наступне майно : кв. №10 в будинку 242 А по вул. Салтівське шосе, 242 А в м. Харкові, ( підтверджується договором купівлі продажу від 01.02.2001 року)

квартира № 3 в будинку 74 по пр ту 50 річчя ВЛКСМ в м. Харкові, ( підтверджується договором купівлі продажу від 2 1.01.1999р., рег. № Н10-48)

нежитлові приміщення першого поверху № 1-8 в літ.10 в буд. № 74 по пр-ту 50 річчя ВЛКСМ в м. Харкові; ( підтверджується договором купівлі продажу від 22.09.1999р., рег. № Н10-117 та реєстраційним посвідченням від 30.09.1999р.)

склад літ. Р-1що розташований в м. Харкові по пр-ту Московському. 259 ( підтверджується договором купівлі продажу від 01.03.1999р., рег. № Н10-15 та реєстраційним посвідченням від 10.03.1999р )

квартира № 12 в буд. № 36 по б/р ОСОБА_8 в м. Харкові договір купівлі - продажу від16.03.2006р.. Ця квартира продана з торгів у 2011року за борги ОСОБА_9 ( протокол о проведення торгів № 262-02/182/11ап від 11.11.2011р.) і тому не може бути предметом спору, так як торги не визнані незаконними.

Позивач посилається в позові в обґрунтування своїх вимог, щодо права власності на нерухоме майно на ст. ст.. 60 та 70 СК України, що майно набуте подружжя за час шлюбу є обєктом права спільної сумісної власності, але майно нажито в період 1999р. та 2001р. Як було встановлено в судовому засіданні майно придбане в 1999р.

Правила ст.22 КпШС України, діючого на час укладення угод купівлі - продажу нерухомості про те, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю, не поширювались на осіб, що проживали у фактичних шлюбних відносинах і, відповідно, ці особи не набували права спільної сумісної власності на набуте при спільному житті майно за нормами КпШС України.

Чинне на час придбання майна законодавство, не надавало чоловіку або жінці, які знаходились у фактичних шлюбних відносинах, априорі право спільної власності на майно, у тому числі і нерухоме, придбане одним з них у цей період, як це було встановлено для тих, хто перебував у шлюбі.

Згідно ст. 17 Закону України „ Про власність" майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім"ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними. Для визнання спірного майна спільною сумісною власністю членів сім"ї недостатньо лише одного факту перебування у шлюбних відносинах без встановлення участі сторін спільною працею в набутті майна.

Позивачка посилається на ст. 60 СК України відповідно до якої майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них мав з поважної причини самостійного заробітку.

Але дану норму неможливо застосувати до правовідносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_9, тому що ця норма містить умову врегулювання нею тільки відносини між подружжями у шлюбі.

Відповідно до ч.1 ст.21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований в органі державної реєстрації актів цивільного стану. У звязку з вказаними обставинами, суд вважає що посилання на вказану норму є безпідставним і не може бути взято судом до уваги.

Крім цього, існують правовстановлюючі документи стосовно придбаного ОСОБА_9 нерухомого майна, але позивач не ставив питання про визнання даних договорів частково недійсним.

Посилання позивача, що вони разом з ОСОБА_9 займалися підприємницькою діяльністю і придбали вказане майно на отримані гроші не підтверджено будь якими доказами, які б свідчили про їх сумісні витрати на придбання майна, письмові угоди між ними, щодо спірного майна не укладались, тобто позивач не довела факту участі своїми коштами у придбанні спірного майна з метою створення спільної власності на нього. Позивачем був наданий, як доказ свідоцтво про державну реєстрацію субєкта підприємницької діяльності видане 02.12.1997р., але сам факт видачі свідоцтва не може свідчить про те, що вози з ОСОБА_9 займали підприємницькою діяльністю.

У звязку з вказаними обставинами, суд вважає необхідним відмовити в задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.10,11 ,60 ,209 ,212 , 214-215, 256 ЦПК України та ст..ст. 60, 65 СК України, суд

ВИРИШИВ

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_2 Вілаят кизи та ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, в особі законного представника ОСОБА_6 , АТ „ ПроКредит Банк в особі відділення № 2 АТ „ ПроКредитБанк та ОСОБА_7 філії ПАТ „ ОТП ОСОБА_8, третя особа 12 - та ОСОБА_7 Державна нотаріальна контора Фрунзенського району м. Харкова та опікунська рада Фрунзенської Адміністрації ОСОБА_7 міської ради про встановлення факту проживання однією сімєю,виділ частки із майна, що є спільною сумісною власністю, виключення майна із складу спадщини та визнання права власності на Ѕ частки майна.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги. Особами, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом

Головуючий