Ухвала суду № 47669764, 27.07.2015, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 524/1222/15-ц Номер провадження 22-ц/786/2261/15Головуючий у 1-й інстанції Предоляк О. С. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Бутенко С.Б.

Суддів: Обідіної О.І., Прядкіної О.В.

при секретарі: Кальник А.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3

на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 14 травня 2015 року

по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «БМ Банк» до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заслухавши суддю-доповідача апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів,-

В С Т А Н О В И Л А:

В лютому 2015 року представник ПАТ «БМ Банк» звернувся до суду з вказаним позовом, в якому посилаючись на порушення позичальником обовязку повернути кредит частинами, просив про солідарне стягнення з відповідачів, як солідарних боржників, заборгованості за кредитним договором № 22/39/230611 від 23.06.2011 р., що утворилася станом на 17.01.2015 р. у розмірі 126521 грн. 29 коп. та складається із: строкової кредитної заборгованості 98056 грн. 60 коп., простроченої кредитної заборгованості 8033 грн. 43 коп., прострочених процентів 16620 грн. 21 коп., строкових процентів 874 грн. 26 коп., пені за період з 23.06.2011 р. по 16.01.2015 р. 2936 грн. 79 коп.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 14 травня 2015 року позовні вимоги ПАТ «БМ Банк» задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «БМ Банк» заборгованість за кредитним договором № 22/39/230611від 23.06.2011 року станом на 17.01.2015 року в сумі 126521 грн. 29 коп.

Вирішено питання судових витрат. Стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «БМ Банк» у повернення сплаченого судового збору по 632 грн. 61 коп. з кожного.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням, представник відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 в апеляційній скарзі просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ПАТ «БМ Банк» відмовити в повному обсязі. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, зокрема, що Банком порушено умови договору поруки про направлення поручителю письмової вимоги про повернення кредитних коштів та пропущено строк для предявлення вимоги до поручителя, внаслідок чого, на думку апелянта, порука ОСОБА_5 припинилась.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду, пояснення осіб, які зявилися в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд вправі постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції вірно встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 23 червня 2011 року між ПАТ «БМ Банк» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 22/39/230611, відповідно до якого останній отримав від Банку грошові кошти в сумі 120000 грн. зі сплатою 17,49% річних на споживчі цілі з датою остаточного повернення кредиту 22 червня 2021 року.

Виконання зобовязання позичальника за даним кредитним договором забезпечено договором поруки № 22/39/230611, укладеним того ж дня між ПАТ «БМ Банк» та ОСОБА_2, згідно якого остання поручилася в повному обсязі відповідати за повернення кредиту, сплату процентів за користування ним, комісії, неустойки, а також за відшкодування збитків, завданих кредитору невиконанням або неналежними виконанням боржником умов кредитного договору.

Задовольняючи позовні вимоги Банку, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з доведеності факту прострочення боржника та наявності підстав для застосування правових наслідків порушення зобовязання, забезпеченого порукою.

Колегія суддів з висновками суду першої інстанції в межах апеляційного оскарження погоджується та не вбачає підстав до скасування оскаржуваного рішення суду.

Відповідно до ст.ст. 553, 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником, як солідарний боржник, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з ч. 2 ст. 1054, ч. 2 ст. 1050 ЦК Україниу разі, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

За правилами ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання не предявить вимоги до поручителя.

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання (п. 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 р. № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» ).

Отже, виходячи з положень ч. 4 ст. 559 ЦК України, вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобовязання за договором повинно бути предявлено у судовому порядку упродовж шести місяців з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або настання строку погашення чергового платежу за основним зобовязанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами), або від дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

З матеріалів справи вбачається, що договором поруки, укладеним між Банком та ОСОБА_2, не визначено строк дії поруки в розумінні ст.ст. 251, 252 ЦК України, оскільки умовами цього договору встановлено, що він діє до повного виконання зобовязань по кредитному договору боржником чи поручителем (п. 12).

Строк виконання основного зобовязання щодо повернення кредиту встановлено кредитним договором № 22/39/230611 від 23 червня 2011 року до 22 червня 2021 року шляхом внесення обовязкових щомісячних платежів по 2123 грн., починаючи з 31.07.2011 року по 22.06.2021 року включно згідно графіку повернення кредиту, що є невідємною частину договору сторін (додаток № 1).

Станом на 17 січня 2015 року термін прострочення боржника по внесенню чергових щомісячних платежів у повернення кредиту становив 119 днів.

Із зазначеним позовом до суду про солідарне стягнення з боржника ОСОБА_4 та поручителя ОСОБА_2 простроченої заборгованості та дострокового повернення кредиту ПАТ «БМ Банк» звернувся у лютому 2015 року в межах встановленого законом шестимісячного строку, отже, порука ОСОБА_2 не припинилась.

Відсутність в матеріалах справи повідомлення поручителя про невиконання боржником зобовязань за кредитним договором згідно п. 6 Договору поруки № 22/39/230611 від 23 червня 2011 року, на що також посилається апелянт у скарзі, правових наслідків припинення зобовязання не тягне і до уваги колегією суддів не приймається.

З огляду на викладене судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано поклав на ОСОБА_2 та ОСОБА_4 солідарний обовязок по поверненню коштів за кредитним договором № 22/39/230611 від 23 червня 2011 року, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального права, які регулюють спірні правовідносини сторін.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Встановлено, що оскаржуване рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог закону і підстав до його зміни чи скасування колегією суддів не вбачається.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 14 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: С.Б. Бутенко

Судді: /підписи/ ОСОБА_6

ОСОБА_7

З ОРИГІНАЛОМ ЗГІДНО:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області ОСОБА_1