Ухвала суду № 47660544, 29.07.2015, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - ОСОБА_1

Доповідач - Оробцова Р.І.

Справа № 428/269/15-ц

Провадження № 22ц/782/367/15

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі :

головуючого: Оробцової Р.І.

суддів: Коновалової В.А, ОСОБА_2

при секретарі : Веселова С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сєвєродонецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 11 червня 2015 року

по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Сєвєродонецької міської ради про стягнення суми боргу у розмірі 130000грн. та стягнення судових витрат, -

ВСТАНОВИЛА :

У січні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до Сєвєродонецького міського суду з позовною заявою до ОСОБА_4, Сєвєродонецької міської ради про стягнення суми боргу у розмірі 130000 грн. та стягнення судових витрат, мотивуючи вимоги тим, що з 2000 року вона знайома з відповідачкою ОСОБА_4. У жовтні 2012 року ОСОБА_4 попросила позивачку ОСОБА_3 позичити їй з чоловіком ОСОБА_5 гроші на розвиток бізнесу. 29.10.2012 р. у присутності ОСОБА_6 позивачка ОСОБА_3 передала ОСОБА_4 під розписку у борг грошові кошти у розмірі 180000 грн. строком на два роки зі сплатою 4% щомісяця від суми боргу. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 частково сплатили позивачці ОСОБА_3 відсотки, та повернули частину боргу у розмірі 50000 грн.. Влітку 2013 р. боржники ОСОБА_4 та ОСОБА_5 запропонували позивачці ОСОБА_3 переписати розписку ОСОБА_4 на ОСОБА_5, оскільки до цього часу вони виконували свої зобовязання, то позивачка ОСОБА_3 не заперечувала та, отримавши боргову розписку від ОСОБА_5, повернула боргову розписку ОСОБА_4. З лютого 2014 р. боржники перестали сплачувати позивачці ОСОБА_3 борг та проценти. Відповідачка ОСОБА_4 відмовилась повертати борг, а ОСОБА_5 уникав позивачку, на дзвінки не відповідав. Тому, позивачка була вимушена звернутись до Сєвєродонецького МВ УМВС України у Луганській області з заявою, внаслідок чого було відкрито кримінальне провадження за ст. 190 ч.3 КК України. У вересні 2014 р. позивачка ОСОБА_3 дізналася, що кримінальне провадження закрито у звязку з відсутністю складу кримінального правопорушення, а боржник ОСОБА_5 помер 15.07.2014 р.. Після смерті ОСОБА_5 залишилось спадкове майно - автомобіль та причіп. Зі слів матері померлого ОСОБА_7 позивачці відомо, що з заявою про прийняття спадщини ніхто не звертався, тому вона вимушена була звернутись до суду з позовом і просити стягнути з відповідачів ОСОБА_4 та Сєвєродонецької міської ради на її користі, грошові кошти у розмірі 130000 грн. та судові витрати по справі.

Оскаржуваним рішенням суду першої інстанції у задоволенні позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Сєвєродонецької міської ради про стягнення суми боргу у розмірі 130000 грн. та стягнення судових витрат відмовлено у повному обсязі.

В апеляційній скарзі апелянт з рішенням суду першої інстанції незгодна у звязку з неповним зясуванням судом обставин, що мають значення для справи; недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідністю висновків суду обставинам справи; неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому просить скасувати рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 11 червня 2015 року і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Вислухавши доповідь судді, пояснення апелянта та представника Сєвєродонецької міської ради, розглянувши справу у межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України законним і обґрунтованим є рішення, коли суд виконав всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом на основі повного і всебічного зясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

З матеріалів справи вбачається, що встановлені судом обставини у повному обсязі відповідають матеріалам справи, оскільки судом встановлено, що відповідно до копії розписки від 29.10.2012р. ОСОБА_5 позичив у ОСОБА_3 180000 грн. на 2 роки та зобовязався виплачувати перший місяць 2%, а наступні - 4% у останній день місяця.

Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії 1-ЕД №150360, виданого 23.10.2012 р. Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Троїцького районного управління юстиції у Луганській області, актовий запис №44, зареєстровано шлюб між ОСОБА_5 і ОСОБА_4. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу - ОСОБА_5. Відповідно до копії свідоцтва про розірвання шлюбу серії І-ЕД №132724, виданого 16.01.2014 р. Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Сєвєродонецького міського управління юстиції у Луганській області, актовий запис №5, шлюб між ОСОБА_5 і ОСОБА_8 розірвано, після реєстрації шлюбу їй присвоюється прізвище ОСОБА_4. Відповідно до копії постанови про закриття кримінального провадження від 06.09.2014 р., встановлено, що за фактом зникнення ОСОБА_5 було відкрито кримінальне провадження №12014130370002203 від 08.08.2014 р. по ст. 115 ч.І КК України, за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.190 ч.3 КК України закрити, у звязку з відсутністю складу кримінального правопорушення.

Відповідно до копії Актового запису про смерть № 934 від 23.07.2014р. Відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Сєвєродонецького міського управління юстиції у Луганській області, ОСОБА_5, помер. Відповідно до повідомлення державного нотаріуса Першої Сєвєродонецької державної нотаріальної контори ОСОБА_9 №221/01-16 від 18.03.2015р., з заявами про прийняття спадщини або відмови від неї після смерті ОСОБА_5, померлого 15.07.2014р., ніхто не звертався. Відповідно до повідомлення Другої Сєвєродонецької державної нотаріальної контори №23/01-16 від 26.03.2015р., спадкова справа після смерті ОСОБА_5, померлого 15.07.2014р. не заводилася.

Відповідно до повідомлення Центру з надання послуг, повязаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування м. Сєвєродонецька (підпорядкованого УДАІ) ГУМВС України у Луганській області №11/8-64И12 від 08.05.2015р. (вх. №8992 від 08.06.2015р.), автомобіль марки DAF 95 XF 530, 1998 року випуску, д.н. НОМЕР_1, шасі №XLRTE47VS0E478139, колір сірий, свідоцтво про реєстрацію CAO №267587 було зареєстровано 10.11.2012р. в ВРЕР м. Сєвєродонецька за ОСОБА_5 23.09.2014р. в Сєвєродонецькому ВРЕР вказаний автомобіль було перереєстровано на нового власника. Причіп марки SCHWARZMULLER SPA, 2000 року випуску, д.н. НОМЕР_2, шасі №W09150335YHS09028, колір чорний, свідоцтво про реєстрацію серії №859671 було зареєстровано 23.04.2013р. в ВРЕР м. Сєвєродонецька за ОСОБА_5, 01.01,1969р.н., зареєстрованим за адресою:м. Сєвєродонецьк, вул. Автомобільна, 5/32. 23.09.2014р. в Сєвєродонецькому ВРЕР вказаний автомобіль було перереєстровано на нового власника.

Встановлено, що між позивачкою ОСОБА_3 та ОСОБА_5, померлим 15.07.2014р., був укладений договір позики. ОСОБА_5 та відповідачка ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі з 23.10.2012р. по 16.01.2014р.. ОСОБА_5 брав позику у позивачки ОСОБА_3 у період шлюбу для здійснення вантажного перевезення, для чого і придбав за надані йому кошти вантажний автомобіль та причіп, якими користувався особисто. Після розірвання шлюбу між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 поділу майна не було, оскільки спільно нажите майно відсутнє, а на вантажний автомобіль та причіп ОСОБА_4 не претендувала та ніколи не вважала автомобіль та причіп спільною сумісною власністю подружжя. Після смерті ОСОБА_5 ніхто до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини або відмови від неї не звертався. Спадщина наразі не визнана відумерлою.

Відповідно до ст.ст. 60, 61, 66, 68, 73 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Договір укладений одним із подружжя в інтересах сімї, створює обовязки для другого подружжя, якщо майно одержане за договором, використане в інтересах сімї. Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.

Договір, укладений одним із подружжя, створює обовязки для другого з подружжя в разі, якщо його укладено в інтересах сімї, а одержане за цим договором майно фактично використане на задоволення потреб сімї (ст. 65 СК України).

Договір, укладений одним із подружжя, за яким майно використане не на потреби сімї, а на інші потреби, не створює обовязків для іншого з подружжя (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 19 червня 2013 р. у справі № 6-55цс13).

Відповідно до ст. 65 СК України при укладенні договору одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Для укладення одним із подружжя договорів стосовно цінного майна згода другого з подружжя має бути подана письмово. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сімї, створює обовязки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сімї.

Відповідно до висновків Верховного Суду України викладених у постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 20 лютого 2013 р. у справі № 6-163цс12), у процесі розгляду спору факт використання одержаного за договором на потреби сімї підлягає доказуванню заінтересованою стороною, а наявність наданої в письмовій формі згоди другого з подружжя зясуванню судом.

В судових засіданнях першої і апеляційної інстанцій не встановлені обставини, які б вказували на використання отриманої позики ОСОБА_5 в інтересах сімї, яка до речі проіснувала дуже незначний час. Письмової згоди ( на необхідність якої вказує закон) на отримання ОСОБА_5 позики ОСОБА_4 не писала.

В апеляційній скарзі апелянт вказує, що позов заявлений до ОСОБА_4 М,М. як до боржника, а відмову в задоволенні позову до міської ради апелянт не оскаржує, тому дослідження і висновки суди стосовно спадкових правовідносин не підлягають дослідженню.

На основі вище зазначеного місцевий суд обґрунтовано прийшов до висновку про необґрунтованість вимог позивача, а тому у задоволенні позову відмовив.

Зважаючи на викладене, доводи апелянта про незаконність та необґрунтованість рішення суду слід вважати такими, що не заслуговують на увагу.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду відповідає вимогам закону, порушень процесуального законодавства при розгляді справи та прийнятті рішення не встановлено, тому підстав для скасування рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 11 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно та може бути оскаржена протягом двадцяти днів у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий :

Судді :