Рішення № 47659971, 29.07.2015, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1861/15 Головуючий у суді І-ї інстанції Тимченко Л. М.

Доповідач Авраменко Т. М.

РІШЕННЯ

Іменем України

29.07.2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючої судді: Авраменко Т.М.

суддів: Суржика М.М., Суровицької Л.В. секретаря: Кравченко Я.С.

за участю сторін та їх представників, третьої особи

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 08 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні допоміжними приміщеннями в гуртожитку.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -

В С Т А Н О В И Л А:

В листопаді 2014 року ОСОБА_3 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні допоміжними приміщеннями в гуртожитку.

Зазначала, що з листопада 2012 року вона з онуком ОСОБА_5 стала співвласником кімнати АДРЕСА_1. В помешканні разом з нею та онуком проживає її дочка ОСОБА_4. Згідно проекту першого поверху гуртожитку, передбачені допоміжні приміщення: кухня та побутова кімната, призначені для забезпечення експлуатації гуртожитку та побутового обслуговування і задоволення санітарно-гігієнічних потреб його мешканців. В 2008 році відповідач самовільно зайняла зазначені допоміжні приміщення і не допускає до їх використання інших мешканців гуртожитку. В двері вставила замки, ключі від яких є лише в неї.

Просила зобов'язати відповідача не перешкоджати позивачу та членам її сім'ї користуватись приміщеннями загального користування.

В ході судового розгляду позовні вимоги змінила, просила зобов'язати відповідача не перешкоджати позивачу та членам її сім'ї в спільному користуванні приміщеннями загального користування.

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 08 червня 2015 рокупозов задоволено. Суд зобов'язав ОСОБА_2 не перешкоджати ОСОБА_3 та членам її сім'ї спільно користуватись приміщеннями для загального користування.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити. Зазначає, що суд помилково дійшов висновку, що строк позовної давності не пропущено, оскільки предметом даного спору є майнові права на спірні приміщення і строк позовної давності встановлений у три роки. Про порушення свого права позивачка дізналась ще в 2008 році, однак протягом цього часу до суду не зверталась. Також суд не взяв до уваги, що нею сплачувались комунальні платежі за спірні приміщення, оскільки співвласники гуртожитку зняли з себе обов'язок по утриманню спірного приміщення та переклали його на неї. Також передали їй своє право користування спірним приміщенням.

В засіданні апеляційного суду відповідач та її представник підтримали доводи апеляційної скарги, а позивач та її представник, третя особа просили відхилити апеляційну скаргу, оскільки рішення суду є законним та справедливим.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції (ч.1 ст.303 ЦПК України).

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, позивач ОСОБА_3 та ОСОБА_5 з 22 листопада 2012 року є співвласниками (кожен по 1/2 частині) кімнат АДРЕСА_1 відповідно до свідоцтва про право власності від 22 листопада 2012 року ( реєстраційний НОМЕР_1). Загальна площа складає 33,7 м. кв., житлова площа - 28,4 м. кв. (а.с.9-12).

Відповідач ОСОБА_2 та члени її сім'ї ОСОБА_6, ОСОБА_7 з 26 жовтня 2010 року є власниками (кожен по 1/3 частині) кімнат АДРЕСА_1 відповідно до свідоцтва про право власності від 26 жовтня 2010 року (реєстраційний НОМЕР_2). Загальна площа складає 34,3 м. кв. , житлова площа - 28,4 м. кв. (а.с.38-39).

В ст.1-1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» зазначено, що допоміжні приміщення у гуртожитку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації гуртожитку та побутового обслуговування і задоволення санітарно-гігієнічних потреб його мешканців (кухні, санвузли, сходові клітки, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні (позакімнатні) коридори, колясочні, кладові, сміттєзбірні камери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення), а п.7 ч.1 ст.3 цього Закону передбачено, що допоміжні приміщення у гуртожитках передаються у спільну сумісну власність власникам житлових приміщень у таких гуртожитках безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Спірні допоміжні приміщення, які розташовані на першому поверсі гуртожитку, а саме кухня, площею 13,7 м. кв., що позначена на плані під №3 та побутова кімната площею 7,7 м. кв., що позначена на плані під №4 (а.с.13) призначені для загального користування всіх власників житлових приміщень. Спірні допоміжні приміщення не були приватизовані відповідачем і не є її приватною власністю.

Всім власникам забезпечуються рівні умови захисту і здійснення своїх прав володіння, користування і розпорядження своїм майном (частини 1, 3, 7 ст. 319 ЦК України). Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (ст.391 ЦК України).

За таких обставин суд дійшов правильного та обґрунтованого висновку про задоволення позову про усунення перешкод, оскільки судом встановлено, що позивач, як власник житлової площі у гуртожитку доступу до допоміжних приміщень, зокрема, кухні та побутової кімнати, не має.

Доводи відповідача, що вона в установленому законом порядку набула права на користування спірними допоміжними приміщення не підтверджені належними та допустимими доказами.

Суд дав належну оцінку протоколу засідання ради гуртожитку №5 від лютого 2008 року, оскільки в ньому зазначено, яке питання розглядалося, проте відсутнє рішення за наслідками розгляду питання про виділення відповідачу приміщення побутової кімнати (а.с.34-35), оригінал протоколу відсутній.

На підтвердження свого права на приміщення кухні відповідач надала ордер без номера та серії від 14 листопада 2006 року ВАТ НВО «Етал», в якому зазначено, що ОСОБА_2 на сім'ю з трьох осіб надаються кімнати №106-107, площею 27,6 кв.м. та дописано «заг.46,6 кв.м.» (а.с.37), проте печатка на цьому ордері відсутня. На оригіналі ордеру, який було оглянуто апеляційним судом печатка також відсутня.

Разом з тим, право відповідача на зайняття кімнати №106-107, площею 27,6 кв.м., підтверджується належним чином оформленими та завіреними ордерами №47 від 09 грудня 2005 року (а.с.36), №104 від 11 грудня 2006 року (а.с.68), оригінали яких оглянуто апеляційним судом. В зазначених ордерах відомості про надання в користування відповідачеві, крім житлових кімнат, інших приміщень відсутні.

Цим доказам суд відповідно до ст.212 ЦПК України дав належну оцінку і передбачені законом підстави для переоцінки доказів апеляційним судом відсутні.

Проте обґрунтованими є доводи апеляційної скарги про безпідставність висновку суду, що позивач звернулася до суду за захистом особистого немайнового права, тому позовна давність на неї не поширюється, що свідчить про неправильне застосування судом норм матеріального права.

Позивач, як власник житлової площі у гуртожитку, звернувся до суду з позовом про усунення перешкод в користуванні допоміжними приміщення гуртожитку, тобто його позов не пов'язаний із захистом особистого немайнового права, поняття якого визначено в ст.269 ЦК України.

В п.36 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» роз'яснено, що за змістом статті 391 ЦК позовна давність не поширюється на вимоги власника чи іншого володільця про усунення перешкод у здійсненні ним права користування чи розпорядження своїм майном, що не пов'язані з позбавленням володіння, оскільки правопорушення є таким, що триває у часі. У зв'язку із цим тривалість порушення права не перешкоджає задоволенню такої вимоги судом.

За таких обставин доводи відповідача про відмову в позові з підстав пропуску позовної давності не ґрунтується на законі.

Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом. Звернутися до суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, тому рішення суду щодо усунення перешкод членам сім'ї позивача, які не зверталися з позовом до суду, в цій частині є незаконним.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права щодо позовної давності, порушив норми процесуального права, що згідно з п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення позову частково.

На підставі викладеного, керуючись п.2 ч.1 ст.307, ст.309, ч.2 ст.314, ст.316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Скасувати рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 08 червня 2015 року.

Позов задовольнити частково. Зобов'язати ОСОБА_2 не перешкоджати ОСОБА_3 спільно користуватись приміщеннями для загального користування, які розташовані на першому поверсі гуртожитку, а саме кухнею, площею 13,7 м.кв., позначеній на плані під №3 та побутовою кімнатою площею 7,7 м. кв., позначеної на плані під №4, які знаходяться за адресою АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір в сумі 243 грн. 60 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуюча суддя:

судді: