Постанова № 47658184, 28.07.2015, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/2324/13-а

провадження № 2-а-79/15

П О С Т А Н О В А

Іменем України

28 липня 2015 року Обухівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Мори О.М.

при секретарі Василенко О.С.

розглянувши в судовому засідання в м. Обухові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління пенсійного фонду України в місті Обухові та Обухівському районі Київської області про визнання дій суб'єкта владних повноважень неправомірними та зобовязання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 22 травня 2013 року звернувся до Обухівського районного суду Київської області з адміністративним позовом до управління пенсійного фонду України в місті Обухові та Обухівському районі Київської області на дії суб'єкту владних повноважень з вимогою вчинити певні дії, за змістом якого просить визнати незаконними дії відповідача щодо нарахування та виплати пенсії позивачеві, зобовязати відповідача нарахувати і виплатити пенсію позивачеві відповідно до норм законодавства, заборонити відповідачеві відходити від встановленого судом порядку нарахування пенсії і не застосовувати норми законів, прийнятих із порушенням процедури їх прийняття.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що він отримує пенсію як особа, постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС, після прийняття Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік» відповідачем їй було значно зменшено розмір пенсії. В звязку із тим, що певний громадянин повідомив йому про порушення процедури прийняття вказаного Закону його права на отримання пенсії у належному розмірі порушені, він вирішив їх поновити шляхом предявлення вказаних вище позовних вимог.

Вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів держаної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Що стосується строків звернення до суду встановлених Кодексом адміністративного судочинства України суд вважає за необхідне проаналізувати наступні норми процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншим законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З аналізу змісту наведеної вище вимоги Закону слідує, що строк для звернення до адміністративного суду обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 103 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

З матеріалів справи вбачається, що в адміністративному позові позивач просив визнати незаконними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Обухові та Обухівському районі Київської області щодо нарахування і виплати пенсії ОСОБА_1 з моменту застосування відповідачем дії норм Закону України «Про державний бюджет України за 2011 рік» та зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Обухові та Обухівському районі Київської області нарахувати і виплатити пенсію ОСОБА_1 відповідно до норм діючого законодавства, у тому числі, з урахуванням норм ст.19, 75, 84, 91, 92 Конституції України з моменту застосування відповідачем дії норм Закону України «Про державний бюджет України за 2011 рік».

Як вбачається з ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2015 року по зазначеній справі, яка набрала законної сили, колегія суддів дійшла висновку, що про порушення свого права позивач дізнався в момент отримання вказаної пенсії у розмірі меншому ніж встановлено законом, та з врахуванням того, що позивач звернувся в суд 22 травня 2013 року, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про залишення позовних вимог за період з 01 січня 2011 року по 21 листопада 2012 року без розгляду.

Отже, суд вважає що позовні вимоги ОСОБА_1 до управління пенсійного фонду України в місті Обухові та Обухівському районі Київської області про визнання дій суб'єкта владних повноважень неправомірними та зобовязання вчинити певні дії за період з 01 січня 2011 року по 21 листопада 2012 року повинні бути залишені без розгляду.

Що стосується позовних вимог про визнання дій суб'єкта владних повноважень неправомірними та зобовязання вчинити певні дії суд вважає за необхідне зазначити наступне

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Оцінюючи правомірність дій та рішень відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких повинні дотримуватися суб'єкти владних повноважень при реалізації дискреційних повноважень.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» встановлено, що норми і положення ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообовязкового державного соціального страхування на 2012 рік.

Конституційним судом України дана норма закону неконституційною не визнавались.

Натомість, Конституційний Суд України в рішенні №20-рп/2011 від 26.12.2011р. зазначив про те, що розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави, а також одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, якими регулюються бюджетні відносини, зокрема питання соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, є складовою бюджетного законодавства відповідно до пункту 5 частини 1 ст.4 Бюджетного кодексу України. А тому суди загальної юрисдикції України під час вирішення справ щодо соціального захисту прав громадян повинні застосовувати нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України, інших законів України, в тому числі закону України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Рішення Конституційного Суду України є обовязковим для виконання на території України.

Згідно ч.2 ст.95 Конституції України, виключно законами України про державні бюджети на відповідні роки визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове призначення цих видатків.

Відповідно до пункту 3 ст.116 Конституції України, Кабінет Міністрів України забезпечує, зокрема, проведення політики у сфері соціального захисту.

У відповідності до ст. 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.

Як вказав Конституційний Суд України у рішенні від 26.12.2011 року № 20- рп/2011 невід'ємною складовою правового регулювання відносин у сфері соціального забезпечення є визначення правового механізму та державних органів, на які покладається обов'язок виконання соціальної політики держави у цій сфері.

Конституційний Суд України виходить з того, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов'язується з його функціями, визначеними в п. 2, 3 ст. 116 Конституції України. Отже, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

Таким чином, в аспекті конституційного подання положення ч. 2 ст. 96, п. 2, 3, 6 ст. 116 Конституції України треба розуміти так, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах.

У рішенні від 26.12.2011 року № 20-рп/2011 Конституційний Суд України зазначив, що розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави.

У відповідності до ч. 1 ст. 150 Конституції України вирішення питання про відповідність Конституції України законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України належить до повноважень Конституційного суду України.

Як з'ясував суд, Конституційним судом України не приймалось Рішення про визнання неконституційною постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року. Крім того, Конституційний Суд України у рішенні від 25.01.2012 року № 3-рп/2012 зазначив, що: в аспекті конституційного подання положення ч. 2 ст. 96, п. 2, 3, 6 ст. 116 Конституції України треба розуміти так, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

Як вбачається із п. п. 3, 4 Прикінцевих положень до Законів України № 2857-VI «Про державний бюджет України на 2011 рік», № 4282-VI «Про державний бюджет України на 2012 рік», № 5515-VI «Про державний бюджет України на 2013 рік», п. 6-7 Прикінцевих положень до Закону України № 719-VII «Про державний бюджет України на 2014 рік» установлено, що у вказаних роках норми і положення, зокрема ст. ст. 20-23, 30, 31, 37, 39, ст. 48, 50-5 та ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на відповідний рік.

Як встановлено судом, згідно довідки ф.122 від 23 липня 1998 року позивач приймав участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 09.05.1986 року по 13.05.1986 року та з 01.11.1988 року по 30.12.1998 року. Для обчислення розміру пенсії управлінням пенсійного фонду України в місті Обухові та Обухівському районі Київської області врахована заробітна плата за довідкою від 01.11.1998 року №166.

Тобто, виплата пенсій із надбавками позивачу проведена згідно з чинним законодавством України на момент виплати, у зв'язку з чим суд приймає рішення про відмову у задоволенні позову у частині нарахування пенсійного забезпечення.

Згідно з ч. 5 ст. 9 КАС України у разі виникнення в суду сумніву під час розгляду справи щодо відповідності закону чи іншого правового акта Конституції України, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного суду України, суд звертається до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта.

Зважаючи на викладені у позовній заяві вимоги та обставини, на які позивач посилається в обґрунтування останніх, суд не вбачає підстав для задоволення вимог позову, у тому числі для звернення до повноважного субєкта права на конституційне подання в порядку ч. 5 ст. 9 КАС України.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, враховуючи те, що державна пенсія і додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоровю виплачуються позивачу відповідно до чинного законодавства, у звязку з чим дії відповідача є правомірними, а позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19, 116, 117, 150 Конституції України, Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Законом України № 2857-VI «Про державний бюджет України на 2011 рік», Законом України № 4282-VI «Про державний бюджет України на 2012 рік», Законом України № 5515-VI «Про державний бюджет України на 2013 рік», Законом України № 719-VII «Про державний бюджет України на 2014 рік», Рішеннями Конституційного Суду України № 20-рп/2011 від 26.12.2011 року, № 3-рп/2012 від 25.01.2012 року, ст. ст. 8, 9, 11, 90, 99, 159, ст. 160-163 КАС України, ст. ст. 8, 9, 17-19, 71, 94, 99, 100, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління пенсійного фонду України в місті Обухові та Обухівському районі Київської області про визнання дій суб'єкта владних повноважень неправомірними та зобовязання вчинити певні дії залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови до Київського апеляційного адміністративного суду через Обухівський районний суд Київської області.

СуддяОСОБА_2