Ухвала суду № 47656808, 08.07.2015, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 345/126/15-к

Провадження № 11-кп/779/294/2015

Категорія ч. 1 ст. 121 КК України

Головуючий у 1 інстанції Гавриленко В.Г.

Суддя-доповідач Повзло В.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Повзло В.В.,

суддів Васильєва О.П.,

Іванів О.Й.

за участю секретаря судового засідання Шемрай І.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 на вирок Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 13 травня 2015 року у кримінальному провадженні №12014090170000440 від 12 січня 2015 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України, згідно якого

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель АДРЕСА_1, громадянин України, неодружений, із середньою освітою, не працює, несудимий в силу ст. 89 КК України,

обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.121 КК України,

за участю прокурора Шутки І.І., потерпілого ОСОБА_5, представника потерпілого ОСОБА_6, обвинуваченого ОСОБА_4, захисника ОСОБА_3,

в с т а н о в и л а :

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 прохає вирок суду в частині призначення покарання змінити та призначити покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті кримінального кодексу. Вважає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки обвинувачений у судовому засіданні визнав свою вину, проте вказав, що завдав тілесні ушкодження при перевищенні меж необхідної оборони. В обґрунтування своїх доводів посилається на те, що суд залишив поза увагою пояснення свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 в частині того, що вони бачили, що потерпілий перший наніс удар обвинуваченому пляжної по голові. Вважає, що суд призначив надто суворе покарання, не взяв до уваги обставини, що пом'якшують покарання та дані, що характеризують особу обвинуваченого.

За вироком суду ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на п'ять років.

Запобіжний захід ОСОБА_4 - домашній арешт, змінено на тримання під вартою.

Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Калуської міської ради задоволено, стягнуто з ОСОБА_4 на користь Калуської міської ради - 26627,57 гривень витрат на стаціонарне лікування особи, потерпілої від злочину.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 - 20177,70 грн. матеріальних збитків та 50000 грн. моральної шкоди, а також 2500 грн. витрат на правову допомоги.

Судом встановлено, що 15 червня 2014 року близько 23 год. 20 хв. біля кафе «Затишок», що в с. Підмихайля Калуського району, обвинувачений ОСОБА_4, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, бажаючи спричинити тяжкі тілесні ушкодження, з мотивів особистих неприязних стосунків, які раптово виникли в процесі сварки між ним та потерпілим ОСОБА_10, умисно наніс останньому удари руками по голові, від яких той впав на землю, а далі, не припиняючи свої неправомірні дії, продовжував наносити ногами та руками удари по тулубу та голові потерпілого, який лежав на землі, в результаті чого заподіяв ОСОБА_10 тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент спричинення.

Під час апеляційного розгляду:

- захисник ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 уточнила апеляційні вимоги, просила призначити обвинуваченому ОСОБА_4 більш м'яке покарання, оскільки вважає, що покарання за вироком суду призначене без урахування даних про особу обвинуваченого, який проживав разом з ОСОБА_11 без реєстрації шлюбу та мав на утриманні двох неповнолітніх дітей. Кваліфікацію злочину апелянт на оспорює.

- обвинувачений ОСОБА_4 підтримав змінені вимоги апеляційної скарги, просив зменшити йому покарання, підтримавши доводи захисника;

- прокурор заперечував з приводу поданої апеляційної скарги захисника, прохав залишити її без задоволення, а вирок суду першої інстанції без змін;

- представник потерпілого та потерпілий заперечували з приводу поданої апеляційної скарги та просили залишити її без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, доводи учасників кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, вирок суду - без змін, з наступних підстав.

Фактичні обставини справи, доведеність вини та кваліфікація злочинних дій ОСОБА_4 ніким не оскаржуються й в апеляційному порядку відповідно до ст. 404 КПК України не перевіряються.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України вирішуючи питання про вид та розмір покарання щодо особи, яка визнається винною у вчиненні злочину, суди зобов'язані дотримуватися загальних засад призначення покарання, бо через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання; приймати до уваги ступінь тяжкості вчиненого винною особою злочину, дані про його особу та обставини справи, що обтяжують чи пом'якшують покарання.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як вбачається з вироку, вирішуючи питання про вид та розмір покарання, що має бути призначений обвинуваченому ОСОБА_4, суд першої інстанції, виходячи з наведених вище вимог чинного законодавства, взяв до уваги ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, яке відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином, пом'якшуючі покарання обставини - часткове визнання вини, обтяжуючих обставин судом не встановлено; дані про особу обвинуваченого, який раніше несудимий в силу ст. 89 КК України, за місцем проживання характеризується посередньо, на утриманні має мама - інвалід 3 групи.

Таким чином, при постановленні вироку судом першої інстанції прийнято до уваги зазначені в апеляційній скарзі доводи щодо даних про особу обвинуваченого.

В судовому засіданні апеляційного суду долучені до матеріалів справи копії свідоцтва про народження дітей ОСОБА_12 та ОСОБА_13, матір'ю яких є ОСОБА_14

Обвинувачений ОСОБА_4 вважає себе батьком дітей, але не вказаний у свідоцтвах про народження, так як при реєстрації народження, батько записаний зі слів матері.

Згідно довідки сільської ради від 17.05.2015 року, ОСОБА_4 проживає однією сім'єю з ОСОБА_14, ОСОБА_13, ОСОБА_12

Колегія суддів вважає ці данні такими, що характеризують особу ОСОБА_4, разом з тим, вважає, що наявність вказаних даних не може бути підставою для призначення більш м'якого покарання, оскільки ОСОБА_4 призначене покарання у мінімальних межах санкції закону.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано призначив обвинуваченому покарання в мінімальних межах санкцій закону, мотивувавши своє рішення в частині призначення покарання у вигляді позбавлення волі.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на доводи апелянта, щодо поведінки потерпілого, однак з урахуванням конкретних обставин справи, а саме кількості та локалізації спричинених потерпілому тілесних ушкоджень, та скоєння злочину у стані алкогольного сп'яніння, колегія суддів не може прийняти до уваги доводи апеляційної скарги і визнати їх підставою для призначення покарання з урахуванням вимог ст. 69 КК України, тобто нижче від найнижчої межі, встановленої у санкції ч. 1 ст.121 КК України, або призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом.

Посилання апелянта на обставини, що пом'якшують покарання сприяння обвинуваченим у розкритті кримінального правопорушення та добровільне часткове відшкодування шкоди, самі по собі не можуть бути підставами для зменшення міри покарання, з урахуванням розміру нанесеної моральної та матеріальної шкоди.

Колегія суддів не може взяти до уваги як обставини, що пом'якшують покарання, твердження апелянта про те, що суд при призначенні покарання не врахував щире каяття обвинуваченого та повне визнання ним вини, оскільки свою вину у вчиненому злочині обвинувачений визнав частково.

Також колегія суддів враховує, що потерпілий по теперішній час є інвалідом другої групи, втратив зір на 80 відсотків, потребує постійного стороннього догляду та лікування.

Інші вказані апелянтом підстави для зменшення покарання, були враховані судом першої інстанції при обранні виду та міри покарання.

Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги захисника щодо суворості призначеного покарання є безпідставні та не підлягають задоволенню, а призначене покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання є необхідним і достатнім для виправлення і перевиховання обвинуваченого, а також попередження вчинення нових злочинів, та підстав для його пом'якшення, та застосування положень ст. 69 КК України, колегією суддів не вбачається.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону чи неправильного застосування кримінального закону, які могли б вплинути на правильність, і обґрунтованість постановленого по справі судового рішення, та які є безумовною підставою для його скасування, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 376,404, 405,407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Вирок Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 13 травня 2015 року у кримінальному провадженні №12014090170000440 від 12 січня 2015 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення, засудженим у той же строк з дня вручення йому копії ухвали.

Судді В.В. Повзло

О.П. Васильєв

О.Й. Іванів