Ухвала суду № 47656762, 27.07.2015, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 345/207/15-ц

Провадження № 22-ц/779/1643/2015

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Бойко М. Я.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

Головуючого: Проскурніцького П.І.

Суддів: Бойчука І.В., Вакарук В.М.

за участю секретаря: Петріва Д.Б.

сторін: представника ПАТ Банк Фінанси та Кредит ОСОБА_2, представника ОСОБА_3, ОСОБА_4, представника Служби у справах дітей Калуської РДА ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та Кредит (далі ПАТ Банк Фінанси та Кредит) до ОСОБА_3, ОСОБА_6 та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, зацікавлена особа Служба у справах дітей Калуської районної державної адміністрації, про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення із житла, за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та Кредит на рішення Калуського міськрайонного суду від 19 червня 2015 року,-

в с т а н о в и л а :

20.01.2015 року ПАТ Банк Фінанси та Кредит звернулося до суду із зазначеним позовом посилаючись на те, що 22.09.2004 року між Банком та ОСОБА_3 було укладено Договір про відкриття відновлювальної кредитної лінії, згідно якого банк відкрив позичальникові відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 148 500 грн., а відповідач зобовязався повернути отримані в рахунок погашення кредитної лінії

грошові кошти до 21 листопада 2022 року, та сплатити за користування кредитними коштами проценти в розмірі 17% річних.

22 листопада 2007 року Банк та позичальник уклали додаткову угоду до Кредитного договору, за якою банком було видано транш кредитних коштів у розмірі 100 000 грн. зі строком користування до 21.11.2022 року. Додатковою угодою до Кредитного договору від 05 грудня 2007 року було видано відповідачу транш кредитних коштів в розмірі 30 000 грн. зі строком користування до 21.11.2022 року. Додатковою угодою до кредитного договору від 18 грудня 2007 року ОСОБА_3 було видано транш кредитних коштів у розмірі 18 000 грн., зі строком користування до 21.11.2022 року.

Згідно розрахунку заборгованості вбачається, що останній платіж по тілу кредиту та відсотках був здійснений позичальником 19 серпня 2008 року. Загальний розмір заборгованості по договору про відкриття поновлювальної лінії від 22.11.2007 року становить 1 014 233 грн. 25 коп.

В забезпечення виконання зобовязання, що випливають з умов вищезазначеного кредитного договору, між ОСОБА_3 та АТ Банк Фінанси та Кредит було укладено Договір іпотеки, згідно якого в іпотеку передано нерухоме майно: домоволодіння в цілому, а саме житловий будинок житловою площею 96,3 кв.м., загальною площею 180,5 кв.м., стайня, літня кухня, гараж, вбиральня, із земельною ділянкою площею 0,1640 га, що знаходиться по вул.Довбуша, 8-А, в с.Студінка, Калуського району.

25.11.2014 року Бакном направлено всім відповідачам вимогу про добровільне звільнення житлового будинку, що перебуває в іпотеці. Вказані вимоги отримані відповідачами 02.12.2014 року, однак залишені ними без задоволення.

Просили задовольнити позов, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 на користь АТ Банк Фінанси та Кредит за Договір про відкриття відновлювальної кредитної лінії від 22.11.2007 року в загальній сумі 1 014 233 грн. 25 коп., звернути стягнення на предмет іпотеки. Способом реалізації предмету іпотеки визначити реалізацію шляхом проведення прилюдних торгів із початковою ціною, встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної субєктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Примусово виселити відповідачів, які проживають ІНФОРМАЦІЯ_1. Судові витрати стягнути з відповідачів в солідарному порядку на користь позивача.

19.03.2015 року АТ Банк Фінанси та Кредит подало до суду клопотання про заміну предмету та підстав позову. Просило стягнути із ОСОБА_3 на їх користь

заборгованість за Договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії від 22.11.2007 року у загальній сумі 1 014 233 грн. 25 коп. Позовні вимоги про примусове виселення відповідачів із домоводіння за адерсою вул.Довбуша,8-А в с.Студінка, Калуського району, Івано-Франківської області - залишити без розгляду.

Рішенням Калуського міськрайонного суду від 19 червня 2015 року у задоволенні позову відмовлено за недоведеністю позовних вимог.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представник АТ Банк Фінанси та Кредит подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що воно незаконним, необгрунтованим та ухваленим з порушенням норм процесцального та матеріального права.

Зазначив, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, не звернув уваги на порушення позичальником умов кредитного договору та фактичну відмову у поверненні кредитних коштів. Однак, взяв за основу вирок Калуського міськрайонного суду від 31.08.2012 року, згідно якого засуджено колишнього начальника Калуського відділення АТ Банк Фінанси та Кредит ОСОБА_10 за вчинення злочинів, передбачених ст.ст.191 та 366 КК України.

Вказує, що ОСОБА_3 у вказаній кримінальній справі визнано потерпілим від злочину, однак ним не предявлялось цивільного позову та не здійснювалось жодних дій для повернення від ОСОБА_10 привласнених ним коштів із подальшим спрямуванням їх на погашення кредитного договору від 22.11.2007 року.

Не згідний із висновком суду щодо відмови у позові, оскільки, на думку суду, передача ОСОБА_3 ОСОБА_10 коштів для погашення кредиту, не дивлячись на те, що останній їх привласнив та не спрямував за призначенням, - підтверджує факт повного виконання позичальником взятих на себе договірних зобовязань, а задоволення позову банку призвело б до подвійного стягнення.

Вважає такий висновок суду неправомірним, оскільки кредитний договір від 22.11.2007 року не визнаний недійсним та ніким не оспорений, а тому зобовязання за ним є обовязковим для ОСОБА_3 до виконання.

Зазначив, що при наявності дійсного зобовязання та діючого кредитного договору, у суду першої інстанції не було також і правових підстав для відмови позовної вимоги щодо примусового виселення із житлового будинку, переданого в іпотеку банку.

Просив скасувати рішення суду, звернути стягнення на предмет іпотеки способом реалізації предмету іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів із початковою ціною, встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної субєктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Примусово виселити відповідачів, які проживають ІНФОРМАЦІЯ_1.

Колегія суддів, вислухавши доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що 22.11.2007 року між начальником відділення №19 ВАТ Банк Фінанси та Кредит (правонаступником якого є АТ Банк Фінанси та Кредит) ОСОБА_10 та відповідачем ОСОБА_3 було укладено Договір № 61/07 МК 19 про відкриття відновлювальної кредитної лінії на умовах забезпеченості, повернення, терміновості, платності у розмірі 148 500 грн. з оплатою 17% річних, та кінцевим терміном повернення 21.11.2022 року (а.с.11-12).

Для забезпечення виконання даного кредитного договору між сторонами було укладено Договір іпотеки б/н від 22.11.2007 року, згідно якого ОСОБА_3 надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: домоволодіння в цілому, а саме житловий будинок житловою площею 96,3 кв.м., загальною площею 180,5 кв.м., стайня, літня кухня, гараж, вбиральня, із земельною ділянкою площею 0,1640 га, що знаходиться по вул.Довбуша, 8-А, в с.Студінка, Калуського району, Івано-Франківської області.

Вироком Калуського міськрайонного суду від 31.08.2012 року встановлено, що 03.07.2007 року між ВАТ Банк Фінанси та Кредит в особі начальника відділення №19 м.Калуша ОСОБА_10 з однієї сторони та ОСОБА_3 з другої сторони укладено кредитний договір за № 44/07 МК 19. Згідно умов даного договору ОСОБА_3 видано кредит на суму 40 000 доларів США. 22.11.2007 року між ВАТ Банк Фінанси та Кредит в особі начальника відділення №19 м.Калуша ОСОБА_10 з однієї сторони та ОСОБА_3 з другої сторони укладено кредитний договір за № 61/07 МК 19, згідно якого позичальнику видано кредит на суму 148 500 грн. З метою погашення кредитного боргу ОСОБА_3 у вересні 2008 року разом з дружиною ОСОБА_6 передав ОСОБА_10 кошти в сумі 70 000 доларів США на погашення кредитів.

В свою чергу ОСОБА_10, працюючи на посаді начальника Калуського відділення філії ТОВ Банк Фінанси та Кредит, діючи умисно, зловживаючи своїм службовим становищем, отримавши від ОСОБА_3 кошти в сумі 70 000 доларів США в рахунок поганешшя кредитів, вніс в касу банку тільки 40 000 доларів США на погашення кредиту № 44/07 МК 19 від 03.07.2007 року позичальника ОСОБА_3, а решта 30 000 доларів США, що по курсу НБУ становило 145 533 грн., привласнив.

Окрім цього, ОСОБА_10 видав завідомо неправдивий документ - лист-клопотання нотаріусу, в якому просить вивести з реєстру заборон нерухоме майно позичальника ОСОБА_3 у звязку з тим, що останній виконав свої обовязки згідно договорів від 03.07.2007 року та від 22.11.2007 року.

На підставі вищезазначеного листа-клопотання нотаріусом 12.09.2009 року було зроблено реєстрацію вилучення запису з Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна та запису з Державного реєстру іпотек, що стосується майна, яке було заставлене у Калуському відділенні №19 ВАТ Банк Фінанси та Кредит згідно договору іпотеки №1661 від 04.07.2007 року.

Відповідно до ст.61 ч.4 ЦПК України, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, є обовязковим для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, з питань чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскільки ОСОБА_3 вніс кошти в сумі 30 000 доларів США у відділенні ОСОБА_4, передав їх начальнику відділення посадові особі банку ОСОБА_10, з яким укладав договір, для погашення кредиту № 61/07 МК - 19 від 22.11.2007 року, останній привласнив зазначені кошти, то у банку не було правових підстав не зарахувати зазначену суму при розрахунку заборгованості ОСОБА_3

Відповідно до п.3.6 кредитного договору, у випадку виникнення заборгованості з боку позичальника по сплаті відсотків за користування кредитом більше трьох місяців, термін дії договору припиняється, а Банк набуває право у відповідності до чинного законодавства звернути стягнення на заставне майно.

Згідно копій розрахунків заборгованості, ОСОБА_3 останній раз робив оплату по кредиту 19.08.2008 року. Представником позивача не доведено, що дія кредитного договору продовжена і Банк при предявленні позову врахував п.3.6 кредитного договору щодо своєчасного звернення до суду із зазначеним позовом.

Договір іпотеки припинився за згодою сторін, оскільки керуючий Калуським відділенням ВАТ Банк Фінанси та Кредит ОСОБА_10 був наділений правом укладати та вимагати виконання кредитних договорів.

Як передбачено ч.1, 2 ст 593 ЦК України, право застави припиняється у разі припинення зобовязання, забезпеченого заставою. У разі припинення застави, припиняється і виконання умов договору застави, а тому розірвання чи визнання його недійсним не вимагається.

У разі припинення права застави на нерухоме майно до державного реєстру вносяться відповідні дані.

Боржник, відповідно до вимог ст. 531 ЦК України, виконав свої зобовязання достроково, що підтверджено вироком суду, а також листом-клопотанням банку від 12 вересня 2008 року, яким банк визнає погашення заборгованості відповідачем у звязку із чим просить зняти заборону на заставлене майно (а.с. 78). Відповідно до вказаного листа, нотаріусом було вилучено записи з Єдиного реєстру заборон відчудження майна, на яке просить звернути стягнення позивач ( а.с. 84-88).

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. За зловживання посадових осіб ПАТ Банку Фінанси та Кредит, які, будучи наділені банком відповідними повноваженнями, привласнили кошти банку, відповідач, який добросовісно виконав покладені на нього договором обовязки, не може нести майнову відповідальність за рахунок власного майна. Виходячи з вищенаведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову за недоведеністю позовних вимог.

Відповідно до вимог ч.2, ст.303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції були досліджені у встановленому законом порядку.

Апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, які б давали підставу для зміни чи скасування судового рішення.

Розглянувши справу в межах позовної заяви та в межах поданої апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з

додержанням вимог матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та Кредит відхилити.

Рішення Калуського міськрайонного суду від 19 червня 2015 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з

розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: П.І. Проскурніцький

Судді: І.В. Бойчука

ОСОБА_11