Рішення № 47656155, 20.07.2015, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/1785/15-ц

Провадження № 2/344/2035/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2015 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Бородовського С.О.

за участі секретаря Гупан Х.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

В позові вказано, що 19/12/2014 р. о 17.00 годині по вул. Франка в м. Івано-Франківськ, ряд автомобілів стояв перед світлофором на заборонений сигнал ОСОБА_3 в нетверезому стані керуючи автомобілем НОМЕР_1 вчинив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1, яка в свою чергу здійснила зіткнення з автомобілем, який був розташований попереду АТ0089ВР під керуванням ОСОБА_4 Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження. Вартість завданих збитків сторони оцінюють 16948,40 гривень автомобілю ВАЗ та 13824,80 гривень автомобілю Тойота. 20/01/2015 р. на відповідача накладено адміністративне стягнення за ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відповідач виплатив ОСОБА_1 3500 гривень. Позивачі просили суд стягнути з відповідача грошові кошти на відшкодування завданої моральної шкоди.

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі Пономарьов проти України (Заява № 3236/03) вказано: ... сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (mutatis mutandis, рішення у справі "ОСОБА_5 проти України" (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява № 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та "Трух проти України" (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява N 50966/99, від 14 жовтня 2003 року). Відповідач належним чином повідомлений судом про час і місце розгляду спору за його участі, отже він реалізував своє право на безпосередню участь в судовому засіданні. Також у відповідача було достатньо часу для подання суду доказів та обґрунтування його заперечення і спростування позову.

Судом встановлено наступні обставини.

20/01/2015 р. постановами Івано-Франківського міського суду на відповідача накладено адміністративне стягнення за ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП за вчинення ДТП.

Відповідно до висновку №457 від 03/01/2015 р. вартість матеріальних збитків автомобілю НОМЕР_3 складає 13824,80 гривень.

Відповідно до звіту №15/04/01 щодо визначення вартості збитку автомобілю НОМЕР_2 вартість пошкоджень становить 16948,40 гривень.

ОСОБА_1 та адвокат ОСОБА_6 уклали догові про надання правової допомоги на суму 700 гривень. Відповідно до квитанції №004311 сплачено 700 гривень. Відповідно до квитанції №004310 сплачено 700 гривень. Відповідно до квитанції №010503 сплачено 300 гривень за експертизу ТЗ.

Відповідач надав суду письмове заперечення проти позову, відповідно до якого заперечив позов, вважає, що відповідачі намагаються отримати від позивача майно без належних на те правових підстав, вважає їх звернення формою зловживання правами; ОСОБА_1 отримав повністю відшкодування від відповідача; позивачі не надали доказів, що спірні автомобілі є їх власністю, не вказали на причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та завданою шкодою, позивачі чинили тиск на експертів відповідача.

Так відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Відповідач не надав суду жодного доказу на заперечення позову, не надав жодного розрахунку на спростування розрахунку позивачів.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 Про судове рішення у цивільній справі враховуючи принцип безпосередності судового розгляду (стаття 159 ЦПК), рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

В п. 1 ст. 1166 ЦК України вказано, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до постанови пленуму Вищого спецiалiзованого суду України з розгляду цивiльних i кримiнальних справ від 01 березня 2013 року Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обовязок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний звязок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

В п. 6 вказаної постанови зазначено, що особою, яка зобовязана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України від 4 червня 2014 року в справі № 6-49цс14 власник пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортного засобу має право на відшкодування в повному обсязі завданої йому майнової шкоди.

Відповідно до п. 11 постанови пленуму Вищого спецiалiзованого суду України з розгляду цивiльних i кримiнальних справ від 01 березня 2013 року Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки за вибором потерпілого вимога про відшкодування шкоди може бути предявлена безпосередньо до винної особи, оскільки за змістом статті 1191 ЦК особа, яка відповідає за шкоду, завдану з вини іншої особи, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи, якщо за законом межі відповідальності останньої та особи, яка за неї відповідає, однакові.

В свою чергу відповідно до п. 3 ст. 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

Так в ст. 1 Закону України Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах вказано, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Доказів на встановлення зазначених обставин позивачами та їх адвокатом суду не надано. В договорі про правову допомогу між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 не зазначено розрахунку розміру оплати за правову допомогу, також відповідний розрахунок відсутній і в документі про оплату, суду не надано доказу щодо переліку послуг, які підлягають наданню та, не надано доказу переліку послуг, які було надано.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Отже документального підтвердження обґрунтування суми правової допомоги перед судом не доведено. Суду не надано доказів того, які саме послуги правового характеру складають суму в 700 гривень щодо кожного з позивачів. Суду не надано доказів того що заявлені до компенсації 700 гривень не перевищують встановлений законом максимальний розмір, який підлягає компенсації за рахунок іншої сторони.

Доказу укладення ОСОБА_4 договору про правову допомогу суду не надано, здійснення витрат на правову допомогу перед судом не доведено..

Однак відповідно до п. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Задоволення необґрунтованої вимоги позивача про стягнення на його користь грошових коштів матиме наслідком порушення прав відповідача.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Разом з цим відповідно до п. 4 ст. 632 ЦК України, якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору. З метою забезпечення принципу юридичної певності та юридичної визначеності сторін спору можна дійти висновку про те, що ціна складення позову у спірних відносинах, яка передбачена в п. 4 ст. 632 ЦК України, відповідає сумі 200 гривень, які підлягають компенсації з урахуванням наданих суду доказів та обґрунтувань позову.

Так у справі Preda and Dardari v. Italy (1999) ЄСПЛ вказав, що сторони не вправі використовувати принципи, на яких ґрунтується Конвенція, щоб здійснювати будь-яку діяльність, спрямовану на скасування прав і свобод, визнаних цією Конвенцією. Суд не є засобом сторін і не толерує зловживання ними правами, а тому в частині позову, яка не обґрунтована передбаченими законом правовими підставами зазначений позов не підлягає до задоволення.

Відповідно до п. 1 ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

В п. 2 ст. 13 ЦК України зазначено, що при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (п. 3 ст. 13 ЦК України).

В п. 6 ст. 13 ЦК України у разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Відповідно до п. 3 ст. 16 ЦК України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Усі інші пояснення сторін, їх докази і арґументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надало можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Відповідно до зазначеного суд, -

УХВАЛИВ:

позов задовольнити частково;

стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 13448 гривень, 243,6 гривень судового збору, 200 гривень правової допомоги;

стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 13824.80 гривень, 243,6 гривень судового збору, 300 гривень за товарознавче дослідження;

в іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Івано-Франківської області протягом 10 днів з моменту його проголошення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Головуючий суддя С.О. Бородовський