Рішення № 4765552, 07.07.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 203

РІШЕННЯ

Іменем України

07.07.2009

Справа №2-29/338-2006

За позовом – Сімферопольського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Ради Міністрів АР Крим, м. Сімферополь.

До відповідачів:

1. Маломаякської сільської ради, Алуштинський район, с. Малий Маяк.

2. Фізичної особи - підприємця Савицької Марини Павлівни, м. Алушта.

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Кримського республіканського підприємства “Протизсувне управління”, м. Ялта

Про визнання рішення недійсним, визнання недійсним договору оренди та звільнення протизсувного спорудження.

Суддя О.І. Башилашвілі

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – не з’явився.

Від відповідачів:

1. не з’явився.

2. Харманська Д. О., довіреність №563 від 19.03.2008р., представник.

Третя особа – не з’явилась.

За участю прокурора – не з’явився.

Суть спору: Сімферопольський міжрайонний природоохоронний прокурор звернувся до господарського суду АР Крим з позовом в інтересах держави в особі Ради Міністрів АР Крим до відповідачів Маломаякської сільської ради та фізичної особи - підприємця Савицької Марини Павлівни, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державного підприємства «Кримське протизсувне управління», про визнання недійсним рішення 19 сесії 23 скликання №19-2 від 26.06.2001р. Маломаякської сільської Ради «Про надання земельної ділянки на умовах оренди підприємцю Савицькій М.П.» та договору оренди земельної ділянки № 35 від 06.07.2001р., площею 0,0077 га, про звільнення протизсувної споруди.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 06.12.2002 р. у справі призначалася будівельно-технічна експертиза, яка доручалася Кримському експертному бюро, (м .Сімферополь, вул. Шполянської, 7/9). Справа була повернута без проведення експертизи, у зв'язку з ненаданням сторонами витребуваних експертом документів.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 28.07-12.08.2003 р. у справі призначалася будівельно-технічна експертиза, проведення якої доручалося Кримському науково-дослідному інституту судових експертиз, (м. Сімферополь, вул. Чехова, 55а).

28.11.2003 р. справа повернута без проведення експертизи, на тій підставі, що в експертному бюро відсутні фахівці з дослідження питань, зв'язаних з будівництвом протизсувних споруджень.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 08.12.2003 р. провадження по справі було зупинено, у зв’язку з призначенням будівельно-технічної експертизи, проведення якої було доручено Науково-дослідницькому центру УМВС України в Автономної Республіки Крим, (м. Сімферополь, вул. Балаклавська, 68).

12.01.2005р. матеріали справи були повернуті в суд без проведення будівельно-технічної експертизи.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 13.01.2005 р. провадження по справі було поновлено.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 21.02.2005р. суд зупинив провадження по справі, у зв’язку з призначенням будівельно – технічної експертизи, проведення якої було доручено Науково-дослідницькому експертно-криміналістичному центру ГУ МВС України в АР Крим.

В зв’язку з перереєстрацією справі №2-11/331-2005 був привласнений новий номер №2-11/338-2006.

За резолюцією Голови господарського суду АР Крим від 11.03.2008р. справу №2-11/338-2006 передано до провадження судді Башилашвілі О.І. та справі привласнено номер №2-29/338-2006.

24 лютого 2009р. до суду надійшли матеріали справи №2-29/338-2006 з висновком будівельно – технічної експертизи №12, у зв’язку з чим, суд поновив провадження у справі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірне рішення не відповідає закону, оскільки фактично цім рішенням передана в оренду земельна ділянка на якій розташована гідротехнічна споруда – буна, яка у свою чергу є власністю АР Крим та знаходить на балансі Державного підприємства «Кримське протизсувне управління».

На думку прокурора, незаконність спірного рішення є підставою для визнання недійсним договору оренди землі, на якому розташована гідротехнічна споруда та зобов’язання Фізичну особу - підприємця Савицьку М.П. звільнити берегозахісну споруду.

Позивач позовні вимоги підтримав.

Відповідач – Маломаякська сільська рада в судове засідання не з’явився, про дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином – рекомендованою кореспонденцією. Про причини неявки суд не повідомив.

При цьому в матеріалах справи знаходяться відзиви відповідача у яких останній проти позову заперечував, посилаючись на те, що позивач не надав належні докази того, що він є власником спірної берегозахісної споруди. Крім того, відповідач вказує на правомірність прийнятого Маломаякською сільською радою рішення.

Третя особа, у письмових поясненнях по суті спору зазначила, що підтримує позовні вимоги прокурора в частині визнання недійсним спірного рішення та договору недійсними. Відносно вимог прокурора про звільнення берегозахісної споруди, то третя особа зазначила, що відсутня необхідність у звільнені берегозахісних споруд, оскільки між Державним підприємством «Кримське протизсувне управління» та Фізичною особою - підприємцем Савицькою М.П., укладений договір користування цими спорудами.

Заявою від 18.06.2009р. прокурор змінив предмет позову та просить суд:

- визнати недійсним рішення 19 сесії 23 скликання №19-2 від 26.06.2001р. Маломаякської сільської Ради «Про надання земельної ділянки на умовах оренди підприємцю Савицькій М.П.»;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки № 35 від 06.07.2001р., площею 0,0077 га;

- зобов’язати Фізичну особу - підприємця Савицьку Марину Павлівну звільнити земельну ділянку площею 0,0077 га, розташовану на території Маломаякської сільської ради в районі споживчого ГЛК риболовом – любителів «Утьос», шляхом зносу будівлі кафе та майданчику.

Заява прийнята судом.

18.06.2009р. надійшла заява позивача, у якій останній зазначив, що підтримує позовні вимоги та просить розглянути справу без участі свого представника.

Відповідач - Фізична особа - підприємець Савицька М.П. надала відзив на заяву прокурора про зміну предмету позову, у якій зазначив, що позовні вимоги не підлягають задоволенню та те, що будівля розташована на спірній земельній ділянці є власністю Фізичної особи - підприємця Савицької Марини Павлівни тому не може бути знесення у примусовому порядку.

В судовому засіданні оголошувалась перерва, розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд -

встановив:

26.06.2001р. на 19 сесії 23-го скликання Маломаякською сільською радою прийнято рішення № 19-2 «Про надання земельної ділянки на умовах оренди підприємцю Савицькій М.П.».

Цим рішенням відповідач затвердив проект відводу та технічний звіт по встановленню в натурі меж земельної ділянки під розміщення літнього майданчику кафе «Санта-Барбара» підприємця Савицької М.П. на території Маломаякської сільської ради в районі споживчого ДЛК риболовів «Утьос»; надав підприємцю Савицькій М.П. земельну ділянку площею 0,0077 га, що зайнята відкритими землями без ростітельного покрову, з земель сільської ради, для використання її під розміщення вказаного кафе, на умовах оренди строком на 5 років; зобов’язав підприємця Савицьку М.П. протягом місяця з моменту прийняття цього рішення укласти договір оренди.

02.07.2001р. відповідачі уклали договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 5 років. Цей договір нотаріально посвідчений та зареєстрований за № 2339 відповідно до Закону України «Про оренду землі» в редакції, що діяла на час укладення договору.

Відповідно до 2.1 договору, земельна ділянка передається для розміщення літнього майданчика кафе «Санта Барбара».

Суд вважає, що спірне рішення не відповідає закону та підлягає визнанню недійсним, у зв’язку з наступним.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 2 роз'яснення ВАС України від 26.01.2000р. № 02-5/35 «Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних і інших органів» підставою для визнання акту недійсним є його невідповідність вимогам законодавства та/або визначеною законом компетенції органу, який видав цей акт, а також порушення у зв'язку з прийняттям такого акту прав і охоронюваних законом інтересів підприємства – позивача у справі.

З аналізу глави 12 "Землі водного фонду" Земельного кодексу України вбачається, що на землях прибережних захисних смуг дозволяється будівництво гідротехнічних споруд, до яких відповідно до СНІП 2.06.01-86 відносяться берегоукріплюючі споруди.

Згідно ст. 58 ЗК України до земель водного фонду належать землі, зайняті, зокрема, морями, прибережними захисними смугами вздовж морів, гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них та інші. Для створення сприятливого режиму водних об’єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою.

Статтею 59 ЗК України передбачено кому і на яких умовах можуть передаватися землі водного фонду. У постійне користування Державним водогосподарським організаціям для догляду за водними об’єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами тощо. В оренду юридичним особам земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Особливості правового режиму земель водного фонду полягають у тому, що за рішеннями органів місцевого самоврядування землі водного фонду, що належать до державної чи комунальної власності, надаються у постійне користування державним водогосподарським організаціям для цілей, передбачених п.3 ст. 59 ЗК України.

Уздовж, зокрема, морів у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Їх розмір та межі встановлюються за проектами землеустрою, а в межах населених пунктів – з урахуванням містобудівної документації (ст. 60 183, 184, 185 ЗК України).

Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності (ст. ст. 61, 62 ЗК України, ст. ст. 87-90 Водного кодексу України).

Суд встановив, що берегозахісні споруди та споруди санаторію «Утьос» м. Алушта довжиною 0.690 км., введенні в експлуатацію у 1977,1982,1984,1985 роках, інвентарний номер №7; берегозахісні споруди в районі очисних споруд санаторію «Утьос» м. Алушта довжиною 0.640 км., введення в експлуатацію у 1989,1990,1991 інвентарний номер №44, що підтверджується витягом з балансу берегозахісних споруд ДП «Кримське протизсувне управління» та актами про прийняття об’єктів в експлуатацію (том 1, а.с. 13-14, 20-27).

У переліку введених в експлуатацію в районі очисних споруд санаторію «Утьос» ГП «Кримське протизсувне управління»: буни, південна берма, захисна берма, набережна, підпірні стіни другого ярусу, свайний ростверк, камнеулавлююча стіна, під'їзна дорога, штучний щебеневий пляж.

Відповідно до акту обстеження стану берегозахисту в районі очисних споруди санаторію «Утьос», від 20.09.2002 року, в кореневій частині буни №3 побудована 2 поверхова будівля під кафе, напроти готелю «Санта-Барбара»(том 1, а.с. 115).

Відповідно до висновку експерта № 12 від 31.12.2008р. (том 2, а.с. 51-61), на земельній ділянці, яка виділена Маломаякською сільською радою Фізичній особі - підприємцю Савицькій М.П., розташовані протизсувні споруди. Об’єкт літній майданчик кафе «Санта-Барбара», розташоване на протизсувних спорудах.

Суд встановив, що в акті обстеження стану берегозахисту в районі очисних споруди санаторію «Утьос», від 20.09.2002 року, помилково зазначений номер буни на якій розташовано кафе «Санта-Барбара», що у свою чергу стало наслідком посилання експертом на номер «3» буни у висновку.

Правильним номером буни, на якій розташований спірний об’єкт є №2, що підтвердило та зазначило ДП «Кримське протизсувне управління» у акті обстеження від 10.06.2009р. (том 2, а.с. 92-94).

Відповідно до п.п. «в» п. 1 Постанови Верховної ради АР Крим від 15.03.2000р. № 982-2/2000 «Про склад майна, що належить Автономній Республіці Крим», з урахуванням внесених змін, до складу майна, що належить Автономній Республіці Крим, входять берегозахісні та протизсувні споруди, які належать Автономній Республіці Крим та знаходяться на балансі Кримського республіканського протизсувного управління, зазначені у додатку №3, зокрема: берегозахісні споруди в районі очисних споруд санаторію «Утьос», всього 1-3 комплекси.

Суд встановив, що зазначені споруди не відчужувались та не передавались до комунальної власності Маломаякської сільської ради.

Відповідно до п. 18 Постанови Верховної ради АР Крим «Про Положення про порядок управління майном, що належить АР Крим або переданим у її управління» від 21.04.1999р. № 459-2/99, Рада міністрів АР Крим в межах своєї компетенції здійснює повноваження, зокрема: визначає органи, уповноважені керувати об’єктами власності АР Крим; організовує та здійснює контроль за збереженням, цільовим використанням та ефективним використанням закріпленого за підприємствами, установами та організаціями майна, яке належить АР Крим.

У своєму рішенні від 27.02.2001р. № 1-рп/2001 «у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень Регламенту Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Положення про Рахункову палату Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Положення про порядок управління майном, що належить Автономній Республіці Крим або передане в її управління, затверджених відповідними постановами Верховної Ради Автономної Республіки Крим, та Постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим "Про заходи щодо посилення кадрової роботи в Автономній Республіці Крим" (справа про правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим», Конституційний суд України зазначив, що безпосередньо управління майном Автономної Республіки Крим здійснює Рада міністрів Автономної Республіки Крим у порядку, визначеному Верховною Радою Автономної Республіки Крим (пункт 2 статті 38 Конституції Автономної Республіки Крим).

Наведене дає підстави для висновку, що приписи підпункту 12.2 пункту 12, підпункту 13.1 пункту 13, підпункту 15.2 пункту 15, підпункту 18.1 пункту 18, підпункту 21.1 пункту 21 Положення про порядок управління майном, що належить Автономній Республіці Крим або передане в її управління, визначають повноваження, які має здійснювати Рада міністрів Автономної Республіки Крим, оскільки саме Уряд Автономної Республіки Крим відповідно до Конституції України та чинного законодавства України в цій частині безпосередньо має виконувати функції управління майном, що належить Автономній Республіці Крим.

Таким чином, враховуючи викладені обставини, Маломаякська сільська рада спірним рішенням від 26.06.2001р. № 19-2о фактично вирішила питання про передачу майна яке належить АР Крим, при цьому не маючи на це відповідної згоди Ради міністрів АР Крим як органа управління та ДП «Кримське протизсувне управління» на балансі якого знаходиться протизсувна споруда, на якій знаходиться кафе «Санта-Барбара», чим фактично порушила вище наведені норми законодавства, у зв’язку з чим підлягає визнанню недійсним.

Щодо вимог прокурора про визнання недійсним спірного договору оренди земельної ділянки укладеного відповідачами 02.07.2001р., то суд вважає, що провадження у справі в цій частині підлягає припиненню в порядку ст. п. 1-1 ст. 80 ГПК України, внаслідок відсутності предмету спору, оскільки договір припинив свою дію внаслідок припинення строку на якій його було укладено (строк договору закінчився 02.07.2006р.).

Вимоги прокурора про зобов’язання Фізичну особу - підприємця Савицьку Марину Павлівну звільнити земельну ділянку площею 0,0077 га, розташовану на території Маломаякської сільської ради в районі споживчого ГЛК риболовом – любителів «Утьос», шляхом зносу будівлі кафе та майданчику не підлягають задоволенню, у зв’язку з наступним.

Суд встановив, що між Фізичною особою - підприємцем Савицькою М.П. та ДП «Кримське протизсувне управління», укладений договір про користування берегозахісними, протизсувними та пляжними спорудами від 02.01.2002р. № 57 (том 1, а.с. 67-70), за яким Фізичній особі - підприємцю Савицькій М.П. передана у користування буна №2 берегозахісних споруд м. Алушти в районі очисних споруд санаторію «Утьос» (1 комплекс).

Пунктом 2.4 цього договору, передбачено, що управління надає користувачу вказане майно для здійснення статутної діяльності.

Відповідно до п. 7.1 договору, він набирає чинності з моменту передачі майна у користування і діє 5 років.

Згідно п. 7.4 договору, якщо жодна із сторін зі два місяця до закінчення строку дії договору не заявить письмово бажання розірвати договір, він вважається продовженим на той же строк та на тих же умах.

Суд встановив, що належні докази визнання вказаного договору недійсним або розірвання у встановленому законом порядку, відсутні.

Таким чином, суд вважає, що буна № 2 знаходиться у користуванні Фізичної особи - підприємця Савицької М.П. цілком правомірно на підставі вказаного вище договору.

Враховуючи викладене та те, що кафе з майданчиком «Санта-Барбара» знаходяться саме на буні №2 (протизсувна споруда), а не на земельній ділянці, суд вважає що доводи прокурора та позивача відносно зайняття Фізичною особою - підприємця Савицькою М.П. земельної ділянки площею 0,0077 га, неспроможні.

Крім того, суд встановив, що відповідно до свідоцтва про власності від 11.07.2001р. та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 13305719 (том 2, а.с. 99-100), спірна будівля бару з літнім майданчиком є власністю Савицької М.П.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Витрати по сплаті держмита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а також витрати на проведення судової експертизи, суд покладає на відповідача - Фізичну особу - підприємцем Савицьку М.П., в порядку ст. 49 ГПК України. На підставі викладено, керуючись ст. ст. 49, п.1-1 ст.80, ст.82 - 84 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсним рішення 19 сесії 23-го скликання Маломаякської сільської ради від 26.06.2001р. № 19-2 «Про надання земельної ділянки на умовах оренди підприємцю Савицькій М.П.».

3. В частині позовних вимог про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 02.07.2001р., укладеного між Маломаякською сільською радою та Фізичною особою - підприємцем Савицькою Мариною Павлівною, провадження у справі – припинити.

4. В частині позовних вимог про зобов’язати Фізичну особу - підприємця Савицьку Марину Павлівну звільнити земельну ділянку площею 0,0077 га, розташовану на території Маломаякської сільської ради в районі споживчого ГЛК риболовом – любителів «Утьос», шляхом зносу будівлі кафе та майданчику, в задоволенні позову відмовити.

5. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Савицької Марини Павлівни (м. Алушта, вул. Ювілейна,16, кв. 166-а, ідентифікаційний номер 2340822825) в дохід державного бюджету державне мито в сумі 85,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

6. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Савицької Марини Павлівни (м. Алушта, вул. Ювілейна,16, кв. 166-а, ідентифікаційний номер 2340822825) на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру (АР Крим, м. Сімферополь, вул. Балаклавська, 68, код в ЄДРПО України 25574015) вартість будівельно-технічної експертизи в сумі 1460,00 грн.

7. Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Башилашвілі О.І.