Рішення № 47653512, 29.07.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 215/3115/14-ц 22-ц/774/1447/К/15

Справа № 215/3115/14-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження №22-ц/774/1447/К/15 суддя Мельник Ю.П.

Категорія - 26 ( ІІІ ) Суддя-доповідач ОСОБА_1

РІШЕННЯ

Іменем України

29 липня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Михайлів Л.В.

суддів - Барильської А.П., Чорнобука В.І.,

при секретарі - Петренко К.І.,

за участю: представника позивача ОСОБА_2 ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4 акціонерного товариства ЄвразСуха Балка- ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 акціонерного товариства «Євраз ОСОБА_6» на заочне рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 19 січня 2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 акціонерного товариства «Євраз ОСОБА_6» про відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом,-

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 акціонерного товариства «Євраз ОСОБА_6» (далі ПАТ «Євраз ОСОБА_6») про стягнення моральної шкоди, посилаючись на те, що 08.02.1994 року під час роботи на підприємстві відповідача з ним стався нещасний випадок: при зчеплені вагону та електровозу в момент вводу зчіпного пристрою в спеціальний отвір буферу електровозу, зчіпний пристрій змістився в сторону від осі вагону, а праву ногу позивача зажало між буферами вагону та електровозу, у результаті чого йому поставлено діагноз роздрібнення правої голені з тотальним ураженням нервово-судинного пучка, ампутаційна культя правої голені на рівні верхньої треті, свіщ культі. Висновком МСЕК від 01.06.1994 року йому було встановлено втрату професійної працездатності в розмірі 80%, у звязку із трудовим каліцтвом. Вважає, що за вказаних обставин та враховуючи ступінь вини з боку роботодавця, йому заподіяна моральна шкода, яку він оцінив у розмірі 100 000 грн., та яку просив суд стягнути з відповідача по справі ПАТ «Євраз ОСОБА_6».

Заочним рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 19 січня 2015 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «ЄВРАЗ ОСОБА_6» на користь ОСОБА_2 55 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та на користь держави судовий збір у розмірі 550 грн.

В апеляційній скарзі представник відповідача ПАТ «ЄВРАЗ ОСОБА_6» ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позову, оскільки вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вважає, що суд не вірно визначив характер спірних правовідносин та відповідне законодавство яким воно регулюється; помилково застосовані положення ст. ст. 153, 173 та 237' КЗпП України, які не поширюються на спірні правовідносини, замість спеціального Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та зазначив, що ПАТ «ЄВРАЗ ОСОБА_6» є неналежним відповідачем по даній справі, яким на їх думку повинно бути Відділення Фонду виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з наступних підстав.

ОСОБА_6 встановлено, та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_2, згідно копії трудової книжки з 03.07.1979 року по 01.06.1994 року працював на різних посадах у ПАТ Євраз ОСОБА_6 на шахті імені Фрунзе. Загальний стаж роботи склав 18 років.(а.с.4)

08 лютого 1994 року о 23 год. 10 хв., з ОСОБА_2., під час виконання трудових обовязків, стався нещасний випадок: при зчепленні вагону та електровозу в момент вводу зчіпного пристрою в спеціальний отвір буферу електровозу, зчіпний пристрій різко змістився в сторону від осі вагону, а його праву ногу було зажато між буферами вагону та електровозу. В результаті нещасного випадку на виробництві йому було поставлено діагноз роздрібнення правої голені з тотальним ураженням нервово-судинного пучка. Ампутаційна культя правої голені на рівні верхньої треті. Свіщ культі.

21.02.1994 року за результатами розслідування вказаного нещасного випадку було складено акт № 7 про нещасний випадок повязаний з виробництвом, який в подальшому відповідачем було втрачено. В результаті чого позивачем було ініційовано звернення до суду, задля встановлення факту нещасного випадку на виробництві.

Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 25.11.2002 року, яке набрало законної сили, було встановлено факт нещасного випадку, який стався 08.02.1994 року з ОСОБА_2 на виробництві при виконанні ним трудових обов'язків. /а.с. 5-7/.

Встановлено, що нещасний випадок стався внаслідок незадовільної організації робіт, що виявилось у ліквідації несправних стрілочних переводів рельсового шляху горизонту 755 метрів. Особами, відповідальними за нещасний випадок визнано: - начальника дільниці ВШТ ОСОБА_7, - гірничого майстра дільниці ВШТ ОСОБА_8 та машиніста електровозу ОСОБА_2

Згідно ч.2ст.61 ЦПК обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Відповідно до висновку МСЕК від 01.06.1994 року ОСОБА_2 встановлено 80% втрати професійної працездатності. Даний факт підтверджується рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 25.11.2002 року, рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 17.06.2005 року та Наказом №198/94 від 08.06.1994р про відшкодування шкоди ОСОБА_2 /а.с. 6-7 /

Відповідно до довідки МСЕК від 26.06.1996 року при повторному переогляді ОСОБА_2К встановлено 60% втрати професійної працездатності, по трудовому каліцтву та встановлено 2 групу інвалідності, з 01.07.1996 року безстроково.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2 та стягуючи на його користь з відповідача моральну шкоду, суд першої інстанції керувався положеннями ст.ст. 153, 273-1 КЗпП України, й виходив з обовязку відповідача її відшкодувати.

Колегія суддів погоджується з висновком суду про відшкодування моральної шкоди, проте вважає, що суд першої інстанції неправильно визначився з норми матеріального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Так, відповідно до ст. 214 ЦПК України суд, під час ухвалення рішення, серед інших питань, вирішує які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до п.5 Постанови Пленуму Верховного ОСОБА_6 України «Про судову практику в правах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року, оскільки питання про відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі зясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати, якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодуванню моральної шкоди у цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.

Порядок та умови відшкодування моральної шкоди, завданої працівникові внаслідок небезпечних або шкідливі умови праці були визначені нормами діючого на час виникнення спірних правовідносин законодавства, а саме: ст. 12 Закону України «Про охорону праці» та Правилами відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 р. № 472 (далі - Правила).

Статтею 12 Закону України «Про охорону праці» в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин передбачено, що відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 25.11.2002 року, було встановлено факт нещасного випадку, який стався 08.02.1994 року з ОСОБА_2 на виробництві при виконанні ним трудових обов'язків, у результаті чого йому було поставлено діагноз роздрібнення правої голені з тотальним ураженням нервово-судинного пучка, ампутаційна культя правої голені на рівні верхньої треті, свіщ культі. На підставі викладеного та враховуючи медичні документи про лікування позивача у звязку з отриманим каліцтвом, встановлено, що позивачу була заподіяна значна моральна шкода, так як він переносить фізичний біль, зазнав порушення свого звичайного способу життя та вимушен витрачати свої сили на організацію свого життя, внаслідок чого переносить моральні страждання тому факт заподіяння позивачу моральної шкоди є беззаперечним.

Як вбачається із матеріалів справи, право на відшкодування моральної шкоди у звязку з утратою 80% професійної працездатності виникло у ОСОБА_2 у 1994 році, на підставі висновку МСЕК від 01.06.1994 року, а отже відшкодування моральної шкоди повинно провадиться власником підприємства на якому працював позивач.

В суді апеляційної інстанції перевірено чи була позивачу відшкодована моральна шкода, відповідачем, після встановлення втрати професійної працездатності. Представник відповідача, надавши суду апеляційної інстанції Наказ №198/94 від 08.06.1994 року про виплату ОСОБА_2 щомісячних виплат у відшкодування шкоди, пояснила, що моральна шкода підприємством відповідача ОСОБА_2 виплачена не була.

Посилання апелянта на те, що виникнення у позивача права на відшкодування моральної шкоди повязується з встановленням судовим рішення , яке набрало законної сили 25.12.2002 року, факту нещасного випадку, який стався з позивачем при виконанні ним трудових обовязків, колегією суддів відхиляється як безпідставні, враховуючи вищенаведене, а саме те, що право на відшкодування моральної шкоди у звязку з утратою професійної працездатності, у постраждалої особи, повязується із встановленням втрати працездатності первинним висновком МСЕК, що передбачено п. 38 Правил.

Крім того, в даному випадку необхідно зазначити і те, що у 1994 році такий інститут, як Відділення Фонду виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України не існував, а отже посилання апелянта на те, що він є неналежним відповідачем у справі не ґрунтується на законі.

Не може колегія суддів погодитись і з порядком визначення судом першої інстанції розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню з ПАТ «Євраз ОСОБА_6» на користь ОСОБА_2, враховуючи наступне.

На час виникнення спірних правовідносин відшкодування моральної шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоровя, повязаним із виконанням ним трудових обовязків, за рахунок роботодавця на підставі рішення суду передбачалось п. 11 вищевказаних Правил, відповідно до якого моральна шкода відшкодовується за заявою потерпілого про характер моральної втрати чи висновком медичних органів у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі, розмір якої визначається в кожному конкретному випадку на підставі: домовленості сторін (власника, профспілкового органу і потерпілого або уповноваженої ним особи); рішення комісії по трудових спорах; рішення суду. Розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати незалежно від інших будь-яких виплат.

Згідно зі ст. 440-1 ЦК УРСР (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше пяти мінімальних розмірів заробітної плати.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оплату праці» мінімальна заробітна плата це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обовязковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Вищезазначені вимоги закону у поєднанні зі статтями 3 і 8 Конституції України дають підстави для висновку про те, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи, що в свою чергу узгоджується з правовою позицією Верховного ОСОБА_6 України у справі №6-24цс15 від 18.03.2015 року. Згідно ст.8 Закону України «Про державний бюджет на 2015 рік» розмір мінімальної заробітної плати складає 1218 грн.

Доводи викладені в апеляційній скарзі, не дають підстав для ухвалення рішення про відмову у задоволені заявленого ОСОБА_2 позову, з огляду вищевикладене та не спростовують висновків суду про відшкодування моральної шкоди ОСОБА_2

Виходячи з цих обставин, колегія суддів, беручи до уваги конкретні обставини по справі, характер, інтенсивність і довготривалість фізичних і моральних страждань позивача, від отриманої травми, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках (позивач втратив 80% професійної працездатності, у звязку із трудовим каліцтвом та визнаний інвалідом ІІ групи - безстроково), вважає необхідним на підставі п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, у звязку з невірним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права, скасувати рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення, з визначенням моральної шкоди, яка підлягає стягненню з ПАТ Євраз ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 у розмірі 25 000,00 гривень.

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини позовних вимог (ч. 3 ст. 88 ЦПК України).

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір від 08.07.2011р. №3674-VI від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя, а також смертю фізичної особи.

Згідно п.8 ч.1 ст.4 Закону України Про судовий збір за подання до суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 0,2 розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Таким чином, колегія суддів стягує з відповідача ПАТ Євраз ОСОБА_6 на користь держави 243,60 грн. судового збору, за розгляд справи в суді першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п.4 ч.1 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316 ЦПК України, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 акціонерного товариства «Євраз ОСОБА_6» задовольнити.

Заочне рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 19 січня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_4 акціонерного товариства «Євраз ОСОБА_6» про відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 акціонерного товариства «Євраз ОСОБА_6» на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 25 000 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 акціонерного товариства «Євраз ОСОБА_6» на користь держави судовий збір у розмірі 243,60 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: