Рішення № 47652050, 24.09.2012, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 0417/7304/2012

Справа №2/0417/4785/2012

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

24 вересня 2012 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючої судді Слюсар Л.П.

при секретарі Щіголєвій Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпропетровська цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства комерційного банку ПРИВАТБАНКдо Публічного акціонерного товариства АКЦЕНТ-БАНК, ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості , -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому просив суд стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 заборгованості на свою користь за кредитним договором № 356-МКЕ від 20.07.2005 року у розмірі 173 626,19 грн.; з ПАТ Акцент банк, ОСОБА_1, ОСОБА_2 солідарно на свою користь заборгованість у розмірі 200,00 грн.; з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на свою користь заборгованість у розмірі 1950,00 грн. за надання юридичних послуг та витрат, повязаних з оплатою правової допомоги адвоката та інших фахівців в галузі права. Судові витрати також просив покласти на відповідачів. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що відповідно до договору № 356-МКЕ від 20.07.2005 року відповідач ОСОБА_1 отримала кредит 20 000 грн. зі сплатою за користування ним відсотків у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 20.01.2007 року. Проте, в порушення умов договору ОСОБА_1 свої зобовязання належним чином не виконала, що стало підставою для звернення до суду. Вимоги до відповідача ОСОБА_1, що випливають зі згаданого договору, були забезпечені шляхом укладання з відповідачами ПАТ А-Банк договору поруки № 167 від 20.10.2008 року та договором поруки №356-МКЕЛ від 20 липня 2005 року укладеним з поручителем ОСОБА_2, у звязку з чим вони є солідарними відповідачами за предявленим до стягнення боргом.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_1О,. ОСОБА_2 в судове засідання з'явилися, позовні вимоги не визнали. Просили суд застосувати до позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором позовну давність, а про стягнення неустойки ( штрафу, пені) спеціальну позовну давність.

Представник ПАТ АКЦЕНТ-БАНКв судове засідання не зявився. Про час і місце слухання справи повідомлялись належним чином. Про причину неявки суд не повідомили.

Суд, заслухавши представника позивача, відповідачів ОСОБА_1 ОСОБА_2, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до Договору № 356-МКЕ від 20.07.2005 року відповідач ОСОБА_1 отримала кредит 20 000 грн. зі сплатою за користування ним відсотків у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 20.01.2007 року.

Як вказав представник позивача у звязку з неналежним виконанням відповідачем ОСОБА_1 умов договору № 356-МКЕ від 20.07.2005 року заборгованість станом на 06.10.2011 р. склала 173 826,19 грн., в тому числі 11016,03 грн. заборгованість за тілом кредитом; 43971,90 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом, 118838,26 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором.

Згідно ст. 1054 ЦК України, обовязком Позичальника за кредитним договором є зокрема повернення кредиту та сплата процентів за користування ним.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобовязання Позичальника, що випливали зі згаданого договору, були забезпечені шляхом укладання з відповідачами, ОСОБА_2 договору поруки №356-МКЕЛ від 20 липня 2005 року та ПАТ Акцент-Банкдоговору поруки № 167 від 20.10.2010 року.

Згідно ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Однак, як вбачається із матеріалів справи рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 лютого 2007 року за позовною заявою Закритого акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк до ОСОБА_1, ОСОБА_2, про стягнення заборгованості за кредитним договором №356-МКЕ від 20 липня 2005 року, позовні вимоги ЗАТ КБ ПриватБанк задоволені в повному обсязі. Стягнено солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Закритого акціонерного товариства комерційний Банк ПриватБанк заборгованість за кредитним договором № 356-МКЕ від 20 липня 2005 року в сумі 19642,43 грн. Як вбачається із рішення суду загальна сума заборгованості станом на 19 серпня 2006 року склала 19642,53 грн., з яких: 14878,37 грн. заборгованість за кредитом; 2847,26 грн. - заборгованість за процентами; 1916,90 пеня ( а.с.40-41). Рішення набрало законної сили та було предявлено до виконання ( а.с.42). На підставі рішення було видано виконавчий лист №2-699 від 25 вересня 2007 року.

Відповідно до довідки ТОВ Полтар від 23.09.2010 року за №248/09 згідно до виконавчого листа №2-699/2007, який надійшов на підприємство 25.03.2008 року, проводиться утримання із заробітної плати у розмірі 20% до погашення боргу 19642,53 грн. на користь ЗАТ КБ ПриватБанк. Всього стягнено 8709,16 грн. Стягнуті кошти перераховувалися на користь ЗАТ КБ ПриватБанкЄДРПОУ 14360570, МФО 355299, р/р 29092829003111. Перераховано повністю ( а.с.43).

Отже заборгованість за тілом кредиту стягнена відповідно до рішення Саксаганського районного суду м. Кривий Ріг, і позивачем заявлена повторно вимога щодо стягнення заборгованості по тілу кредиту, тому суд не вбачає законних підстав для задоволення позовних вимог в цій частині позову.

Щодо заявлених позовних вимог про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 43971,90 грн., то заборгованість по процентам за користування кредитом є платою за користування грошима, однак позивачем не надано розрахунку нарахованих процентів, а відповідно до довідки ПАТ КБ ПриватБанкзаборгованість по тілу кредиту становить 9876,59 грн. тому не вбачає законних підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Позивач просить стягнути солідарно з відповідачів пеню у розмірі 118838,26 грн.

Відповідно до ч.1,3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Базою для розрахунку пені є сума виконаного неналежним чином грошового зобов'язання.

При цьому неналежним виконанням грошового зобов'язання є його прострочення. За кредитними договорами простроченням є несплата чи несвоєчасна сплата позичальником кредиту та процентів за його користування. Пеня стягується за кожний день прострочення виконання обов'язків боржником щодо повернення кредиту.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулюються ЦК України та Законом України № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 року.

Згідно з пунктом 2 статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Слід зауважити, що ст.1 Закону України № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 року платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Але саме для пені по грошових зобов'язаннях встановлене обмеження ст. 3 Закону, відповідно до якої розмір пені не може перевищуй подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за яким сплачується пеня.

З позовом у цій справі Позивач звернувся у жовтні 2011 року.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Як вбачається Договір був укладений 20.07.2005 року строк дії договору по 20 січня 2007 року, а з вимогами про стягнення штрафів позивач звернувся тільки у жовтні 2011 року.

Відповідно до ч.2,3,4 ст.267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З урахуванням положень ст.258 ЦК України у зв'язку зі спливом позовної давності вимог в частині стягнення пені слід застосувати позовну давність.

Відповідно до вимог ч.3 ст.10 , ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.57 ЦПК України визначено, що докази це будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч.2 ст.59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи із вищевикладеного, та оцінюючи докази в їх сукупності суд не вбачає законних підстав для задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі.

Керуючись: Законом України Про захист прав споживачів, ст. ст. 256,257, 258,261,267, 526, 530, 625,1050, 1054 ЦК України, ст.ст.3,7 11,15,27, 30, 60, 61, 88, 212-215 ЦПК України , суд -

ВИРІШИВ:

В задоволені позовних вимог Публічному акціонерному товариству комерційний банк ПРИВАТБАНК - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Л.П. Слюсар