Постанова № 47644353, 28.07.2015, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" липня 2015 р. Справа № 924/412/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Коломис В.В.

суддів Тимошенко О.М.

суддів Огороднік К.М.

при секретарі судового засідання Величко К.Я.

розглянувши апеляційну скаргу Військового прокурора Хмельницького гарнізону Західного регіону України на рішення господарського суду Хмельницької області від 19.05.15 р.

у справі № 924/412/15 (суддя Гладій С.В. )

позивач Військовий прокурор Хмельницького гарнізону Західного регіону України в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах Міністерства оборони України

відповідач Квартирно-експлуатаційний відділ міста Хмельницького

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Україна 2001"

про визнання договору №149 від 20.06.2014р. про спільну обробку землі недійсним

за участю представників сторін:

органу прокуратури - Поліщук М.А. (посвідчення №033242 від 06.05.15р.)

позивача - Попович ЮІ. (довіреність №220/347/д від 18.05.15р.);

відповідача-1 - Клюка В.Ф. (довіреність б/н від 28.07.15р.); Маркітан А.В. (довіреність №51 від 09.01.15р.); Хохун П.С. - начальник;

відповідача-2 - Войцешук В.І. (довіреність №25 від 15.04.15р.).

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 19.05.2015 року у справі № 924/412/15 в позові військового прокурора Хмельницького гарнізону Західного регіону України в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах Міністерства оборони України до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький, Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна 2001" про визнання недійсним договору № 149 про спільну обробку землі укладеного 20.06.2014 року як удаваного та укладеного з метою приховати відносини оренди, що фактично мають місце, припинивши його дію на майбутнє з моменту набрання рішенням законної сили відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, військовий прокурор Хмельницького гарнізону Західного регіону України звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Хмельницькоїї області скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Хмельницької області норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду, обставинам справи.

Відповідачі у відзивах на апеляційну скаргу вважають оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, а тому просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Безпосередньо в судовому засіданні прокурор, представники відповідачів повністю підтримали вимоги та доводи, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї. Представник позивача безпосередньо в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просить рішення господарського суду Хмельницькоїї області скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 20 червня 2014 року між квартирно-експлуатаційним відділом міста Хмельницький (відповідач-1/виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Україна 2001" (відповідач-2/замовник) був укладений договір № 149, згідно п. 1.1 якого з метою залучення додаткових джерел фінансування для підтримання на належному рівні бойової та мобілізаційної готовності і життєдіяльності в КЕВ м. Хмельницький сторони дійшли згоди про те, що даний договір є змішаним у розумінні ст. ст. 6, 627, 628 Цивільного кодексу України в порядку та на умовах, визначених цим договором. Виконавець зобов'язувався за умови сприяння та підтримки замовника протягом визначеного в договорі строку надавати за плату роботи/виконати послуги з вирощування сільськогосподарської продукції на землях Міністерства оборони України, які належать КЕВ на підставах державного акту на право користування землею: Б № 041646 від 1979р., Б №041659 від 1979р., а замовник, в свою чергу, зобов'язувався оплачувати виконані роботи згідно умов даного договору. Площа посівів становить 2303 га, згідно двостороннього комісійного акту, що є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно п. 7.3 договору, цей договір набуває чинності з 01.07.2014р. та діє до моменту його повного виконання сторонами.

Прокурор, посилаючись на те, що договір №149 від 20.06.2014 року про спільну обробку землі, є удаваним, укладений без реального настання правових наслідків та укладений з метою приховати відносини оренди, що фактично мають місце, звернувся до суду з позовом про визнання його недійсним.

Місцевий господарський суд, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним договору №149 від 20.06.2014 року.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Загальні підстави визнання недійсними правочинів і настання відповідних наслідків встановлені ст.ст. 215, 216 ЦК України.

Відповідно до ч.ч. 1,3 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (абзац 4 п.п. 2.1. пункту 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29 травня 2013 року "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", далі - Постанова);

Відповідно до ст.235 Цивільного кодексу України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Для вчинення удаваного правочину необхідна спільна мета двох сторін приховати інший правочин, який бажають вчинити обидві сторони та настання відповідних результатів. Таким чином, обов'язковою ознакою удаваного правочину є фактичне встановлення між сторонами правочину інших правовідносин ніж ті, щодо яких його було оформлено.

Відповідно до п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають із змісту правочину. Воля сторін в удаваному правочині спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені в правочині. При цьому, підлягає доведенню те, що правочин укладений з метою приховати інший правочин і який правочин насправді укладений.

Встановивши у розгляді справи, що певний правочин вчинено з метою приховати інший правочин (удаваний правочин), господарський суд на підставі частини другої статті 235 ЦК України має виходити з того, що сторонами вчинено саме той правочин, який вони мали на увазі, і розглянути справу по суті із застосуванням правил, що регулюють цей останній правочин. Якщо він суперечить закону, господарський суд має прийняти рішення про визнання його недійсним із застосуванням, за необхідності, відповідних правових наслідків (абзац 4 п.п. 3.11. п.3 Постанови).

Разом з тим, специфіка удаваного правочину полягає в тому, що він, існуючи "в парі" з іншим правочином, який ним прикривається, є завжди таким, що не відповідає положенням ЦК України, тобто є удаваним. Другий же правочин (прихований) може бути як дійсним, так і не дійсним, залежно від того, наскільки він відповідає вимогам правочинів, що містяться в ст. 203 ЦК України.

Прихований правочин завжди підлягає оцінці з точки зору відповідності його загальним умовам чинності правочину, і сам факт прикриття його іншим правочином не може бути підставою його недійсності.

Згідно ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Однією з форм реалізації принципу свободи договору є можливість самостійного визначення змісту договору його сторонами. При цьому контрагенти повинні враховувати вимоги імперативних норм щодо змісту договору, а також погоджувати всі істотні умови майбутнього договору.

Отже, сторони можуть визначати зміст договору на підставі примірного або типового договору, але це є їх правом, а не обов'язком.

Згідно ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Як вбачається зі змісту оспорюваного договору, основною його метою є залучення додаткових джерел фінансування для підтримання на належному рівні бойової та мобілізаційної готовності і життєдіяльності в КЕВ м. Хмельницький.

Предметом договору є зобов'язання КЕВ м. Хмельницький (відповідач-1/виконавець) за умови сприяння та підтримки ТОВ "Україна 2001" (відповідач-2/замовник) протягом визначеного в договорі строку надавати за плату роботи/виконати послуги з вирощування сільськогосподарської продукції на землях Міністерства оборони України, які належать КЕВ на підставі державного акту на право користування землею, та відповідно зобов'язання замовника оплачувати виконані роботи згідно умов даного договору.

Для виконання цілей даного договору сприяння та підтримка замовника полягає у наданні в розпорядження виконавця: насіннєвого матеріалу, мінеральних добрив, засобів захисту рослин та інших необхідних компонентів для вирощування сільськогосподарських культур; надання послуг з обробітку, посіву, збору урожаю та транспортування сільськогосподарської продукції; сільськогосподарської техніки, її керування та технічної експлуатації екіпажами (водіями) замовника (п.1.3 договору).

Відповідно до п.п. 1.4, 1.5 даного договору, детальна інформація щодо робіт, які виконуються за цим договором визначається у завданні замовника, яке надається ним виконавцеві. Сторони дійшли згоди, що для досягнення мети цього договору. Роботи/послуги передаються виконавцем замовнику на підставі актів прийому - передачі.

Згідно п. п. 1.6, 1.7 договору, строки та способи передачі виконавцем робіт/послуг замовнику визначаються за домовленістю сторін шляхом укладання додаткових угод. Сторони дійшли згоди, що право власності на сільськогосподарську продукцію отриману в результаті надання послуг/виконання робіт виконавцем, належить замовнику.

Відповідно до п. 2.2, 2.3 договору, грошова сума, яку замовник зобов'язується перерахувати виконавцю за надані послуги/виконанні роботи, повинна бути не меншою ніж 1590192 грн. на рік, в т.ч. ПДВ 265032 грн. Сторони погодились, що замовник перераховує виконавцю планові грошові кошти в розмірі 1590192 грн. на рік, в т.ч. ПДВ 265032 грн. рівними частинами щомісячно на рік. Кінцева сума оплати буде здійснена після зведення розрахунків згідно актів виконаних робіт.

Відповідно до п. 1 додаткової угоди від 01.07.2014 року, додано п.4.1.3 договору у наступній редакції: "Щомісячно компенсувати виконавцю витрати понесені по сплаті земельного податку пропорційно площі землі на якій відповідно до даного договору та комісійного акту (який є невід'ємною частиною договору) вирощується сільськогосподарська продукція".

З огляду на викладене, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку, що між сторонами був укладений договір про спільну обробку землі, який за своїм правовим змістом є змішаним договором та містить елементи договорів підряду та надання послуг.

При цьому, слід зазначити, що внеском відповідача-1 за спірним договором є не сама земельна ділянка, а право доступу до неї, з метою досягнення спільних господарських цілей, передбачених пунктом 1 договору, тобто фактичного переходу земельної ділянки або прав на неї до відповідача-2 за цим договором не відбулося, з огляду на що апеляційний суд дійшов висновку, що між КЕВ м. Хмельницький та ТОВ "Україна 2001" була досягнута домовленість про спільний обробіток землі, що передбачає двосторонню участь у такому обробітку.

При укладенні спірного договору КЕВ м. Хмельницький та ТОВ "Україна 2001" була визначена певна мета, права та обов'язки сторін і вклади кожного учасника, в зв'язку з чим апеляційний суд вважає, що договір був укладений з ціллю створити певні правові наслідки.

Таким чином, умови договору про строковість, платність та отримання доступу до користування певною земельною ділянкою, є елементом договору про співпрацю на земельній ділянці, наявність яких в договорі не змінює правової природи такого договору (вказана правова позиція узгоджується з позицією, викладеною в постанові Вищого господарського суду України від 22.01.2013 року у справі №30/5009/6179/11).

Відповідно до Положення квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький, затв. Начальником Західного Територіального КЕУ (а.с.19-23), квартирно-експлуатаційний відділ міста Хмельницький є державною установою, яка заснована на базі Хмельницької квартирно-екплуатаційної частини району згідно директиви Міністра оборони України № 322/1/10 від 20.04.2005 року та створена Міністерством оборони України і підпорядковано Західному Територіальному квартирно-експлуатаційному управлінню. Квартирно-експуатаційний відділ міста Хмельницький є правонаступником Хмельницької КЕЧ району.

Пунктом 4.5 статті 4 Положення встановлено, що установа користується закріпленою за нею землею, а також іншими природними ресурсами відповідно до мети своєї діяльності та чинного законодавства.

Згідно п. 5.1.3, п. 5.1.6 статті 5 Положення, установа має право укладати договори, набувати майнові та немайнові права. Нести обов'язки, бути позивачем і відповідачем у судових органах. Установа має право займатися видами діяльності, які передбачені свідоцтвом про реєстрацію як суб'єкта господарської діяльності у Збройних Силах України № 422 від 27.08.2010 року.

Відповідно до Державних актів на право користування землею Б № 041659, Б № 041646 за Квартирно-експуатаційним відділом м. Хмельницький закріплено 2947,3 га земель (а.с. 36-43).

Згідно протоколу № 53 від 23.09.2013 року, затвердженого Міністром оборони України, прийнято рішення щодо ефективного використання військовими частинами земель оборони військових полігонів у сільськогосподарських цілях, а саме, про укладення договорів щодо надання послуг з вирощування с/г продукції з метою виконання завдань МОУ. Також в протоколі Міністром оборони України визначено: військовим частинам, у яких можливо укладання договорів щодо надання послуг з вирощування сільськогосподарської продукції отримати свідоцтва про реєстрацію військової частини як суб'єкта господарської діяльності у Збройних силах України, у порядку, визначеному наказом Міністерства оборони України від 12.11.2007 року №635; договори щодо надання послуг укладати терміном на один рік, за умови щомісячної виплати коштів; оплату наданих послуг проводити виключно в грошовій формі; кшти ортимані від надання послуг розподіляти наступним чином, а саме, 20% залишати на рахунку військової частини, 80% використовувати для наповнення спеціального фонду Міністерства оборони України з метою забезпечення житлом військовослужбовців, з них 30% - для вирішення житлових питань військовослужбовців гарнізону, до якого відноситься зазначений полігон (а.с. 52-56).

Згідно Свідоцтва №422 від 27.08.2010 року, виданим Департаментом фінансів Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Хмельницький зареєстрований як суб'єкт господарської діяльності у Збройних силах України; ідентифікаційний код 07928461 (а.с.27-28).

Згідно розділу 3 Акту обстеження земельних ділянок військових містечок №/№ 22, 23 Старокостянтинівського району, землі загальною площею 2303,0351 га (2303 га) можливо використати для вирощування сільськогосподарських культур (а.с.29-32).

Враховуючи викладене та зважаючи на те, що КЕВ м. Хмельницький є користувачем земельної ділянки та зареєстрований як суб'єкт господарської діяльності у Збройних Силах України, колегія суддів вважає, що спірний договір укладений на виконання завдань Міністерства оборони України, при цьому, воля сторін була направлена на досягнення саме тих правовідносин, які і були в ньому передбачені.

Слід зазначити, що в питанні обрання контрагента за договором про спільну обробку землі, відповідач-1 керувався не лише наміром отримання доходу у вигляді фіксованої плати за надання послуг з вирощування сільськогосподарської продукції, а насамперед наміром отримати додаткові джерела фінансування для підтримання на належному рівні бойової та мобілізаційної готовності і життєдіяльності в КЕВ м. Хмельницький. При цьому, свобода вибору контрагента за таким договором саме за вказаними критеріями не обмежена для відповідача-1 будь-якими нормами законодавства, а укладення такого договору має відбуватися за волевиявленням обох сторін.

Крім того, слід зазначити, що дії сторін по виконанню спірного договору свідчать про те, що їх наміри відповідають меті договору про спільну обробку землі і сторонами фактично здійснюється саме така спільна діяльність, що, в свою чергу, спростовує доводи прокурора про його удаваність.

Зокрема, як встановлено судами обох інстанцій, на виконання умов договору, КЕВ м. Хмельницький на адресу ТОВ "Україна 2001" надсилались заявки № 2039 від 20.07.2014 року, № 2221/1 від 11.08.2014 року, № 2914/1 від 01.09.2014 року, № 3143/1 від 22.09.2014 року на виконання сільськогосподарських робіт за договором, а саме: дискування, внесення рідких мінеральних добрив, обробіток ЗЗР, оранка, культивація передпосівна.

Крім того, між сторонами ТОВ "Україна 2001" та КЕВ м. Хмельницький були складені акти надання послуг № 101 від 31.08.2014р. на суму з ПДВ 132787,20 грн. (дискування, внесення рідких мінеральних добрив, обробка ЗЗР), № 102 від 17.09.2014р. на суму 15504,12 грн. (відшкодування витрат по сплаті земельного податку за липень, серпень, вересень 2014р.), № 104 від 22.09.2014р. на суму 310902,00 грн. (оранка, дискування), № 106 від 30.09.2014р. на суму 69360,00 грн. (культивація передпосівна, дискування), № 105 від 30.09.2014р. на суму 124416,00 грн. (дискування, внесення мінеральних добрив), № 115 від 08.10.2014р. на суму 394291,20 грн. (культивація передпосівна, внесення мінеральних добрив, посів, № 117 від 15.10.2014р. на суму 5168,08 грн. (відшкодування витрат по сплаті земельного податку за жовтень 2014р.), № 119 від 31.10.23014р. на суму 234535,20 грн. (оранка, внесення мінеральних добрив), № 133/1 від 06.11.2014р. на суму 5168,08 грн. (відшкодування витрат по сплаті земельного податку за листопад 2014р.), № 134 від 24.11.2014р. на суму 269064,00 грн. (глибока оранка, зяблева оранка), № 141 від 03.12.2014р. на суму 5168,66 грн. (відшкодування витрат по сплаті земельного податку за грудень 2014р.), № 154 від 26.12.2014р. на суму 157842,00 грн. (зяблева оранка), № 6 від 16.01.2015р. на суму 6455,05 грн. (відшкодування витрат по сплаті земельного податку за січень 2015р.), № 39 від 05.02.2015р. на суму 8257,16 грн. відшкодування витрат по сплаті земельного податку за лютий 2015р.), № 24 від 10.02.2015р. на суму 62092,80 грн. (внесення мінеральних добрив), № 38 від 04.03.2015р. на суму 4662,44 грн. (відшкодування витрат по сплаті земельного податку за березень 2015р.), № 50 від 20.03.2015р. на суму 359884,80 грн. (культивація), № 53 від 31.03.2015р. на суму 602527,20 грн. (культивація передпосівна, культивація, внесення мінеральних добрив, посів, підживлення мінеральними добривами), № 67 від 06.04.2015р. на суму 6455,05 грн. (відшкодування витрат по сплаті земельного податку за квітень 2015р.), № 72 від 22.04.2015р. на суму 639988,80 грн. (культивація передпосівна, внесення мінеральних добрив, посів), № 81 від 30.04.2015р. на суму 77721,60 грн. (обробіток засобами захисту рослин), № 83 від 05.05.2015р. на суму 685910,40 грн. (обробіток засобами захисту рослин, внесення мінеральних добрив, передпосівна культивація, посів) та акти приймання-передачі виконаних робіт № б/н від 21.08.2014р., № 2/990 від 31.08.2014р., № 3 від 22.09.2014р., № 4 від 30.09.2014р., № 5 від 30.09.2014р.

Також на виконання умов договору, ТОВ "Україна 2001" перерахувало КЕВ м. Хмельницький авансові платежі згідно платіжних доручень № 7242 від 14.07.2014р. на суму 132516,00 грн., № 7718 від 13.08.2014р. на суму 132516,00 грн., № 8119 від 17.09.2014р. на суму 132516,00 грн., № 8120 від 17.09.2014р. на суму 15504,12 грн., № 8392 від 14.10.2014р. на суму 5168,08 грн., № 8424 від 16.10.2014р. на суму 132516,00 грн., № 8744 від 12.11.2014р. на суму 132516,00 грн., № 8745 від 12.11.2014р. на суму 5168,09 грн., № 9022 від 12.12.2014р. на суму 5168,66 грн., № 9023 від 12.12.2014р. на суму 132516,00 грн., № 9326 від 16.01.2015р. на суму 132516,00 грн., № 9504 від 29.01.2015р. на суму 6455,05 грн., № 9657 від 16.02.2015р. на суму 132516,00 грн., № 9656 від 16.02.2015р. на суму 8257,16 грн., № 21443 від 11.03.2015р. на суму 4652,44 грн., № 21444 від 11.03.2015р. на суму 132516,00 грн., № 22356 від 16.04.2015р. на суму 6455,05 грн., № 22355 від 16.04.2015р. на суму 132516,00 грн.

Про фактичне виконання спірного договору свідчить і укладення 19.06.2015 року додаткової угоди №2 до договору №149 від 20.06.2014 року, в якій сторони узгодили грошову суму в розмірі 1 800 000,00 грн., яку КЕВ м. Хмельницький зобов'язувалося перерахувати ТОВ "Україна 2001" за надані/виконані роботи (а.с.187).

Щодо тверджень прокурора та позивача про те, що сторони, укладаючи спірний договір, мали на меті укладення договору оренди земельної ділянки, слід зазначити таке.

Так, відповідно до ст.13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Як встановлено судами обох інстанцій, в спірному договорі № 149 від 20.06.2014 року відсутні умови передачі ТОВ "Україна 2001" земель ної ділянки і зобов'язання товариства по її використанню.

Крім того, в спірному договорі відсутні умови по його державній реєстрації, як-то передбачено ст.6 Закону України "Про оренду землі".

Положеннями ст.15 Закону України "Про оренду землі" визначено, що істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

За своїм змістом інститут оренди передбачає перехід предмета оренди в користування орендаря, у якого виникає зустрічне зобов'язання сплачувати орендну плату за користування ним.

Слід зазначити, що ані прокурором, ані позивачем не надано суду доказів досягнення між відповідачами домовленості по всіх перелічених вище істотних умовах договору оренди та відображення їх в оспорюваному договорі про спільну обробку землі.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності та зважаючи на те, що спірний договір за своєю правовою природою не є договором оренди та не містить ознак удаваного правочину, а також те, що даний договір, як встановлено судами обох інстанцій, спрямований на реальне настання правових наслідків, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для визнання його недійсним.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення місцевого господарського суду. Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105,106 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Військового прокурора Хмельницького гарнізону Західного регіону України - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Хмельницької області від 19.05.2015 року у справі №924/412/15 - залишити без змін.

2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Огороднік К.М.