Постанова № 47644285, 28.07.2015, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" липня 2015 р.Справа № 916/194/15-гОдеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мишкіної М.А.

суддів Будішевської Л.О., Таран С.В.

при секретарі судового засідання Бєлянкіній Г.Є.

за участю представників сторін:

від прокуратури - Попазогло В.С.- прокурор військової прокуратури;

від Адміністрації Державної прикордонної служби України - Демченко О.В. - за довіреністю;

від Військової частини 1474 (Ізмаїльський прикордонний загін) Державної прикордонної служби України - Демченко О.В. - за довіреністю;

від Болградської РДА Одеської області - не з'явився;

від Новотроянівської сільради Болградського району Одеської області - не з'явився;

від Відділу Держкомзему у Болградському районі Одеської області - не з'явився;

від ОСОБА_3 - не з'явився;

від ОСОБА_4 - не з'явився

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника військового прокурора Білгород-Дністровського гарнізону Південного регіону України в інтересах держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України, Військової частини 1474 (Ізмаїльський прикордонний загін) Державної прикордонної служби України

на рішення господарського суду Одеської області від 25 травня 2015 року

по справі №916/194/15-г

за позовом Заступника військового прокурора Білгород-Дністровського гарнізону Південного регіону України в інтересах держави в особі:

- Адміністрації Державної прикордонної служби України;

- Військової частини 1474 (Ізмаїльський прикордонний загін) Державної прикордонної служби України

до Болградської районної державної адміністрації Одеської області

треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

- Новотроянівська сільська рада Болградського району Одеської області;

- Відділ Держкомзему у Болградському районі Одеської області;

- ОСОБА_3;

- ОСОБА_4

про визнання незаконним та скасування розпорядження

Сторони та треті особи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

В судовому засіданні 28.07.15р. згідно ст.85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

встановив:

19.01.2015р. заступник військового прокурора Білгород-Дністровського гарнізону звернувся до господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України, Військової частини 1474 (Ізмаїльський прикордонний загін) Державної прикордонної служби України до Болградської районної державної адміністрації Одеської області (надалі - відповідач, Болградська РДА), треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Новотроянівська сільська рада Болградського району Одеської області та Відділ Держкомзему у Болградському районі Одеської області, в якому просив суд визнати незаконним та скасувати розпорядження Болградської районної державної адміністрації від 30.05.2003р. №330 «Про затвердження технічної документації зі складання державних актів на право приватної власності на земельні ділянки та виділення їх для ведення особистих селянських господарств» в частині затвердження технічної документації зі складання державних актів на право приватної власності на земельні ділянки громадянам ОСОБА_3, ОСОБА_4 для ведення особистих селянських господарств і надання цих ділянок безкоштовно у власність, виділивши їх із земель на території Новотроянівської сільської ради за межами населеного пункту, раніше наданих в постійне користування для ведення особистих селянських фермерських господарств, та видання державних актів на право власності на землю і внесення змін в обліково-кадастрову документацію по Новотроянівській сільській раді.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що земельні ділянки, надані оскарженим розпорядженням у власність фізичних осіб - ОСОБА_3 та ОСОБА_5, розташовані вздовж державного кордону, проте під лінії інженерних споруд вздовж державного кордону між Україною і Республікою Молдова необхідна земельна ділянка шириною 18,4м., вбік від смуги кріплення прикордонних знаків. Земельна ділянка шириною 18,4м. вбік від смуги кріплення прикордонних знаків необхідна для виконання завдань з охорони державного кордону України з метою недопущення незаконної зміни проходження його лінії, забезпечення дотримання режиму державного кордону та прикордонного режиму, що є одним з питань національної безпеки України. В той же час Болградська РДА, при прийнятті оскаржуваного розпорядження не врахувала п.11 постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.1994р. №100 «Про стан виконання рішень Президента України і Уряду з питань додержання вимог прикордонного та митного законодавства», згідно якого Державному комітету у справах охорони державного кордону України доручено внести у тримісячний термін до відповідних місцевих рад народних депутатів пропозиції про відведення у постійне користування Прикордонним військам вздовж державного кордону земельні смуги завширшки 30-50 метрів для облаштування державного кордону.

17.02.2015р. Болградська РДА подала місцевому господарському суду заперечення на позов, в яких просила відмовити у задоволенні позовних вимог. В процесі виділення земельних ділянок було повністю дотримано порядок отримання у власність (приватизації) земельних ділянок і підстав для відмови у виділі громадянам земельних ділянок для ведення особистих селянських господарств у райдержадміністрації не було. Адже громадянами були надані усі погоджені належним чином документи та виконані усі вимоги діючого на той час земельного законодавства. Ствердження прокурора про те, що оскаржуваним розпорядженням Болградська РДА нібито позбавила в/ч А1474 права на відведення їй земельної ділянки не відповідає дійсності, оскільки у своєму клопотанні командира в/ч А1474 військова частина просила надати їй смугу шириною 5 метрів від лінії Державного кордону. Крім того, військова частина 1474 до теперішнього часу, всупереч п.3.2 розпорядження Одеської облдержадміністрації №898/А-2010 від 30.09.2010р., не зареєструвала своє право користування земельною та не здійснила заходів щодо отримання правовстановлюючих документів згідно вимог ст.ст125,126 ЗК України.

Ухвалою суду першої інстанції від 03.03.2015р. залучено до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

13.03.2015р. Відділ Держкомзему у Болградському районі Одеської області подав місцевому господарському суду пояснення по справі, в яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначив, крім іншого, що проектом із землеустрою, затвердженим розпорядженням від 30.09.2010р. №898/А-2010 передбачено відведення в/ч 1474 в постійне користування земельних ділянок шириною 5 метрів від демаркаційної лінії державного кордону для розташування смуги кріплення прикордонних знаків, загальною площею 19,05га, при цьому земельні ділянки, які були надані громадянам для ведення особистого селянського господарства до зазначеної площі не входять та її не перетинають. Це підтверджується також додатком до пояснювальної записки (експлікації), де описані площі земель, відведені в/ч А1474 у постійне користування із зазначенням їх цільового призначення (використання), та не зазначені рілля, які були надані у власність громадянам.

Рішенням господарського суду Одеської області від 25.05.2015р. (суддя Д'яченко Т.Г.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду вмотивовано тим, що ні представниками прокуратури, ні позивачем не було надано до матеріалів справи доказів, які б вказували на те, що земельні ділянки, що були передані у власність ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на підставі оспорюваного розпорядження Болградської РДА від 30.05.2003р. №330, відносилися на момент прийняття розпорядження до земель оборони. Лише розпорядженням Одеської обласної адміністрації від 21.09.2012р. №1020/А-2012 В/ч 1474 у постійне користування надано земельні ділянки загальною площею 19,05га за рахунок земель, які не надані у власність та не передані у користування і перебувають у запасі на території Дмитрівської сільської ради, Новотроянівської сільської ради, Городненської сільської ради, Владиченської сільської ради. Як вбачається з наявних у матеріалах справи документів, позивачем не вживалось заходів, направлених на примусове відчуження земельних ділянок, що належать ОСОБА_3 і ОСОБА_4 з мотивів суспільної необхідності та в порядку визначеному законом. На думку суду першої інстанції фактичне задоволення судом позовних вимог про часткове скасування розпорядження Болградської РДА від 30.05.2003р. №330, на підставі якого у законний спосіб було набуто право власності на земельні ділянки фізичними особами ОСОБА_3 і ОСОБА_4, порушить законно набуте право власності вказаних осіб, яке у розумінні ст.41 Конституції України, ч.1 ст.321 ЦК України є непорушним.

Не погодившись з рішенням суду, заступник військового прокурора Білгород-Дністровського гарнізону Південного регіону України звернувся до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржене рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної прокурор зазначив, що оскаржене рішення прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права, суд допустив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, судом не доведено обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, тому висновки суду не відповідають обставинам справи, що в цілому призвело до незаконного винесення рішення у справі. Рішення підлягає скасуванню з наступних підстав:

- судом не прийнято до уваги, що земельні ділянки вказаним особам виділено в межах прикордонної смуги, вздовж якої встановлюється особливий режим використання земель;

- відповідно до листа відділу Держкомзему у Болградському районі Одеської області від 05.09.2012р. №7-7- 06/1277 спірні земельні ділянки розташовані вдовж державного кордону та відстань їх крайніх точок до лінії кордону становить менше ніж 25 метрів. На момент подачі запиту позивачем у 2011 році полоса інженерних загороджень планувалась саме у таких розмірах (5 метрів передбачених Договором між Україною і Республікою Молдова про державний кордон від 18.08.1999 року, який ратифіковано Законом від 06.04.2000р. №1633-ІП, до яких додавалися 20 метрів визначених командуванням частини на підставі п.154 Настанови по інженерному забезпеченню охорони державного кордону СРСР, затвердженої наказом КДБ СРСР від 26.06.1988 року № 424/ДСК). Пізніше при розрахунках ці показники командуванням частини було зменшено з 20 метрів до 18,4 метрів. Загальна смуга, яка необхідна на теперішній час ДПС України для облаштування державного кордону склала у сумі 23,4 метра. Проте відстань від крайніх точок спірної земельної ділянки, якій присвоєний кадастровий номер НОМЕР_1 (яка виділена ОСОБА_3.), до лінії державного кордону на території Новотроянівської сільради складає орієнтовано 13,38м. та 13,50м., а для ділянки, що має кадастровий номер НОМЕР_2 (яка виділена ОСОБА_4.) - орієнтовано 14,40м. та 14,54м.;

- Болградською РДА прийняте розпорядження, яким надані у власність громадянам земельні ділянки в районі проведення демаркаційних робіт;

- надання дозволів на оформлення фізичним особам права власності на земельні ділянки вздовж державного кордону унеможливлює відведення земельної ділянки під лінії прикордонних інженерних споруд, що в свою чергу призводить до неналежної охорони державного кордону.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 23.04.2015р. прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено її до розгляду у судовому засіданні.

10.07.2015р. Відділ Держкомзему у Болградському районі Одеської області надіслав суду апеляційної інстанції лист, в якому зазначив, що заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить суд розглядати справу за відсутності представника відділу.

В засіданні суду апеляційної інстанції прокурор, представник Адміністрації Державної прикордонної служби України та Військової частини 1474 підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги.

Болградська РДА Одеської області, Новотроянівська сільрада Болградського району Одеської області, Відділ Держкомзему у Болградському районі Одеської області, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 своїх представників в засідання суду апеляційної інстанції не направили.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників позивачів, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення виходячи із наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в ході апеляційного розгляду, що розпорядженням Болградської райдержадміністрації Одеської області від 30.05.2003р. №330 «Про затвердження технічної документації зі складання державних актів на право приватної власності на земельні ділянки та виділення їх для ведення особистих селянських господарств» затверджено технічну документацію зі складання державних актів на право приватної власності на земельні ділянки, раніше наданих у постійне користування для ведення особистих селянських господарств на території Новотроянівської сільської ради, і надано безкоштовно у приватну власність земельні ділянки для ведення особистих селянських господарств, згідно з додатком, зокрема, ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

На підставі зазначеного розпорядження Болградський районний відділ земельних ресурсів видав Державні акти на право власності на землю (НОМЕР_3, НОМЕР_4 від 01.12.2003р. громадянам ОСОБА_4 та ОСОБА_3, зареєстровані в Книзі записів реєстрації Держактів на право власності на землю за номерами 4074-л, 4073-л відповідно).

Прокурор оспорює вищезазначене розпорядження, зазначаючи, що Болградська РДА розпорядилася землями, які відносилися до земель оборони та щодо яких було встановлено особливий режим використання.

Суд першої інстанції у своєму рішенні дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до ст.ст.1-3 ЗУ «Про використання земель оборони» землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України (далі - військові частини). Військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України. Особливості надання земельних ділянок військовим частинам під військові та інші оборонні об'єкти визначаються Кабінетом Міністрів України. Розміри земельних ділянок, необхідних для розміщення військових частин та проведення ними постійної діяльності, визначаються згідно із потребами на підставі затвердженої в установленому порядку проектно-технічної документації. Військові частини зобов'язані використовувати надані їм земельні ділянки відповідно до вимог земельного і природоохоронного законодавства та з дотриманням вимог щодо забезпечення безпеки населення у процесі проведення ними постійної діяльності. При проходженні на землях оборони ліній електропередачі і зв'язку та інших комунікацій умови їх використання визначаються договором між військовою частиною і відповідним підприємством, установою та організацією. Власники або користувачі земельних ділянок, які межують із земельними ділянками, наданими військовим частинам, можуть вимагати встановлення земельних сервітутів відповідно до закону. Уздовж державного кордону України відповідно до закону встановлюється прикордонна смуга, в межах якої діє особливий режим використання земель. Землі в межах прикордонної смуги та інші землі, необхідні для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об'єктів, надаються в постійне користування військовим частинам Державної прикордонної служби України. Навколо військових частин та оборонних об'єктів можуть створюватися зони з особливим режимом використання земель з метою забезпечення функціонування цих військових частин та об'єктів, збереження озброєння, військової техніки, іншого військового майна, охорони державного кордону України, захисту населення, господарських об'єктів і довкілля від впливу аварійних ситуацій, стихійних лих і пожеж, що можуть виникнути на цих об'єктах. Розмір та правовий режим зон з особливим режимом використання земель встановлюються відповідно до закону.

Суд першої інстанції у своєму рішенні обґрунтовано зазначив про те, що прокурором та позивачами до матеріалів справи не надано належних та допустимих доказів тієї обставини, що землі, якими розпорядилася Болградська РДА оскарженим розпорядженням, відносилися до земель оборони України.

На момент прийняття Болградською РДА оспорюваних розпоряджень, відповідачу не було відомо та не могло бути відомо, що спірні земельні ділянки у майбутньому будуть розташовані безпосередньо біля українсько-молдавського кордону, та для потреб оборони (для облаштування прикордонної смуги) буде необхідна земельна ділянка шириною 18,4м. в бік від смуги кріплення прикордонних знаків.

Відповідно до ст.2 ЗУ «Про використання земель оборони» військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України. Особливості надання земельних ділянок військовим частинам під військові та інші оборонні об'єкти визначаються Кабінетом Міністрів України. Розміри земельних ділянок, необхідних для розміщення військових частин та проведення ними постійної діяльності, визначаються згідно із потребами на підставі затвердженої в установленому порядку проектно-технічної документації.

Згідно із ст. 22 ЗУ «Про державний кордон України» з метою забезпечення на державному кордоні України належного порядку Кабінетом Міністрів України встановлюється прикордонна смуга, а також можуть установлюватися контрольовані прикордонні райони. Прикордонна смуга встановлюється безпосередньо вздовж державного кордону України на його сухопутних ділянках або вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм з урахуванням особливостей місцевості та умов, що визначаються Кабінетом Міністрів України.

Отже розмір земельної ділянки, необхідної для встановлення прикордонної смуги, має бути визначений у встановленому законодавством порядку на підставі затвердженої в установленому порядку проектно-технічної документації, у тому числі з урахуванням необхідності розташування прикордонних інженерних споруджень.

Розпорядженням Одеської обласної адміністрації від 30.09.2010р. №898/А-2010 «Про відведення земельних ділянок військовій частині 1474 (Ізмаїльський прикордонний загін) для розташування прикордонної смуги державного кордону між Україною та Республікою Молдова на території Болградського району Одеської області» В/ч 1474 у постійне користування надано земельні ділянки загальною площею 19,05 га за рахунок земель, які не надані у власність та не передані у користування і перебувають у запасі на території Дмитрівської сільської ради, Новотроянівської сільської ради, Городненської сільської ради, Владиченської сільської ради.

Як вбачається з матеріалів справи, Болградською РДА 01.12.2003р. третім особам по справі - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підставі оскарженого розпорядження Болградської РДА були видані Державні акти на право власності на земельні ділянки на території Новотроянівської сільської ради Болградського району Одеської області (Державний акт, виданий ОСОБА_3 - серія НОМЕР_4; Державний акт, виданий ОСОБА_4 - серія НОМЕР_3).

Таким чином, право власності третіх осіб на земельні ділянки виникло до відведення в/ч 1474 земельної ділянки загальною площею 19,05га у постійне користування для розташування прикордонної смуги, у тому числі площею 8,64га на території Новотроянівської сільради, відповідно до розпорядження Одеської облдержадміністрації від 30.09.2010р. №898/А-2010, тому у випадку задоволення позовних вимог прокурора може бути порушено право власності на земельні ділянки третіх осіб, оскільки ймовірним є подальше витребування цих земельних ділянок (або їх частин) від третіх осіб, визнання недійсними державних актів на право власності на землю, тощо, що визнано в засіданні апеляційного господарського суду представником позивачів.

Крім того, розпорядженням Одеської облдержадміністрації від 30.09.2010р. №898/А-2010 передбачено відведення в/ч 1474 земельних ділянок за рахунок земель запасу, тобто не наданих у власність чи користування, відтак його реалізація в інший спосіб суперечить також і вимогам ч.2 ст.6 ЗУ «Про місцеві державні адміністрації»: «розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.».

Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно із ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст.115 ЗК України зони особливого режиму використання земель створюються навколо військових об'єктів Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України, для забезпечення функціонування цих об'єктів, збереження озброєння, військової техніки та іншого військового майна, охорони державного кордону України, а також захисту населення, господарських об'єктів і довкілля від впливу аварійних ситуацій, стихійних лих і пожеж, що можуть виникнути на цих об'єктах. Уздовж державного кордону України встановлюється прикордонна смуга, у межах якої діє особливий режим використання земель. Розмір та правовий режим прикордонної смуги встановлюються відповідно до закону.

Згідно із ст.143 ЗК України примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі: а) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; б) неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об'єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров'ю населення) в строки, встановлені вказівками (приписами) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі; в) конфіскації земельної ділянки; г) примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності; ґ) примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов'язаннях власника цієї земельної ділянки; д) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ст.147 ЗК України підстави та порядок примусового відчуження земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності визначаються законом.

Відповідно до ст.156 ЗК України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок: а) вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом; б) тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання; в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок; г) погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників; ґ) приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан; д) неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Отже якщо наразі для здійснення належної охорони державного кордону за рахунок частини земель, які належать фізичним особам на праві приватної власності на підставі Державних актів на право власності на земельні ділянки, є необхідність у розпорядженні цими землями для облаштування державного кордону, примусове припинення прав на ці земельні ділянки має здійснюватись у судовому порядку з відшкодуванням власникам землі (третім особам по справі) збитків, як то встановлено нормами ст.143 ЗК України, а не шляхом визнання недійсним та скасування розпорядження Болградської РДА, на підставі якого ці землі були передані у власність фізичних осіб.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про необґрунтованість позовних вимог Заступника військового прокурора Білгород-Дністровського гарнізону Південного регіону України в інтересах держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України, Військової частини 1474 (Ізмаїльський прикордонний загін) Державної прикордонної служби України.

Колегія суддів також констатує, що оскаржуване (в частині) розпорядження Болградської РДА було реалізоване шляхом видачі громадянам державних актів на право власності на земельну ділянку, отже вичерпало свою дію, тому обраний прокурором спосіб захисту не спроможний відновити становище, яке існувало до видання розпорядження навіть у разі, якщо б право держави на розпорядження землями оборони дійсно було порушено (правова позиція Верховного суду України у постанові від 11.11.2014р. №21-405а14)

Доводи апеляційної скарги у своїй сукупності зводяться до підстав позовних вимог, зазначених заступником військового прокурора Білгород-Дністровського гарнізону Південного регіону України у позовній заяві по даній справі, та підставою для скасування оскаржуваного рішення слугувати неспроможні, оскільки висновків місцевого господарського суду не спростовують.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення господарського суду Одеської області від 25.05.2015р. відповідає обставинам справи та нормам чинного законодавства, що є підставою для залишення рішення без змін.

Керуючись ст.ст.99,101-103,105 ГПК України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 25.05.2015р. у справі №916/194/15-г залишити без змін.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписаний 30.07.2015р.

Головуючий суддя Мишкіна М.А.

Суддя Будішевська Л.О.

Суддя Таран С.В.