Постанова № 47644243, 23.07.2015, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2015 р. Справа № 909/137/15

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Кравчук Н.М.

суддів Гнатюк Г.М.

Мирутенко О.Л.

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі ПАТ "НАК "Нафтогаз України"), б/н від 29.04.2015р. (вх. № ЛАГС 01-05/2117/15 від 15.05.2015р.)

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 22.04.2015р.

у справі № 909/137/15

за позовом: ПАТ "НАК "Нафтогаз України", м. Київ

до відповідача: комунального підприємства "Теплосервіс" Калуської районної ради Івано-Франківської області (надалі КП "Теплосервіс"), м. Калуш, Івано-Франківська область

про стягнення коштів в сумі 800 551,39 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Вознюк Є.В. - представник (довіреність № 14-167 від 11.06.2015р.)

від відповідача: не з'явився

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22, 28 ГПК України. Заяв про відвід суддів та клопотань про здійснення технічної фіксації судового процесу від сторін не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 22.04.2015р. (суддя Грица Ю.І.) позов задоволено частково. Стягнуто з КП "Теплосервіс" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" кошти в сумі 485 432,37 грн., з яких: 285 327,61 грн. - інфляційних втрат, 91 337,91 грн. - 3% річних, 108 766,85 грн. - пені та стягнуто витрати по сплаті судового збору в розмірі 9 708,64 грн. В решті позовних вимог відмовлено (з врахуванням заяви про зменшення та збільшення позовних вимог а.с. 44-55).

Приймаючи рішення місцевий господарський суд виходив з того, що враховуючи, що факт прострочки оплати заборгованості підтверджується матеріалами справи, суд, на підставі ст. 625 ЦК України та п.7.2 договору стягнув з відповідача на користь позивача 285 327,61 грн. інфляційних втрат і 91 337,91 грн. 3% річних та пеню в розмірі 108 766,85 грн. (з врахуванням клопотання про зменшення розмірі штрафних санкцій). Зменшуючи заявлений до стягнення розмір неустойки, суд першої інстанції виходив з того, що оплата за спожитий газ споживачами за надані послуги на користь відповідача вносилася несвоєчасно та те, що КП "Теплосервіс" є комунальним підприємством, яке має стратегічне значення для району, так як надає послуги бюджетним установам, та враховуючи повне погашення боржником суми основного боргу, судом зменшено розмір неустойки на 50 %.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" подало апеляційну скаргу, в якій рішення суду першої інстанції вважає прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати в частині зменшення розміру пені, в цій частині прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги повністю. Зокрема, скаржник зазначає, що судом при зменшені розміру неустойки, не було враховано інтереси позивача, не було з'ясовано, чи були заподіяні позивачу збитки неналежним виконанням відповідачем зобов'язання, а також не було оцінено розміру таких збитків.

Згідно довідки про автоматичний розподіл справ між суддями від 15.05.2015р. дану справу розподілено до розгляду судді-доповідачу Кравчук Н.М., склад колегії сформований з суддів: Кравчук Н.М. - головуючий суддя, Гнатюк Г.М. та Мирутенко О.Л.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 18.05.2015р. прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 04.06.2015р.

Ухвалою суду від 04.06.2015р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 18.06.2015р.

У зв'язку з перебуванням суддів Гнатюк Г.М. та Мирутенко О.Л. у відрядженні, розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 17.06.2015р. внесено зміни в склад колегії суддів по розгляду справи № 909/137/15, замість суддів Гнатюк Г.М. та Мирутенко О.Л. введено суддів Мельник Г.І. та Якімець Г.Г.

Ухвалою суду від 18.06.2015р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 23.07.2015р.

У зв'язку з перебуванням суддів Мельник Г.І. та Якімець Г.Г. у відпустці, розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 23.07.2015р. внесено зміни в склад колегії суддів по розгляду справи № 909/137/15, замість суддів Мельник Г.І. та Якімець Г.Г. введено суддів Гнатюк Г.М. та Мирутенко О.Л.

Представник позивача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав повністю, просить скасувати рішення в частині зменшення розміру неустойки, в цій частині прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, причини неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

21.12.2012р. між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та КП "Теплосервіс" Калуської районної ради (покупець) було укладено договір №13/2311-БО-15 купівлі-продажу природного газу, згідно умов якого продавець взяв на себе обов'язок передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, що використовуватиметься виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах договору (а.с. 13-18).

Відповідно до п. 6.1 договору сторонами погоджено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

На виконання умов договору позивачем протягом січня-грудня 2013 року поставлено відповідачу природного газу на загальну суму 3 003 577,94 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (а.с. 24-30).

Відповідач, в свою чергу, свої зобов'язання належним чином не виконав, за поставлений природний газ розрахувався лише частково, сплативши 1 848 924,24 грн., відтак сума боргу за використаний природний газ склала 1 154 653,70 грн.

Враховуючи, що відповідачем було допущено порушення умов договору щодо оплати коштів за отриманий природний газ, а саме - прострочення термінів оплати, позивачем нараховано пеню в розмірі 217 534,30 грн., 80 549,41 грн. 3% річних від простроченої суми заборгованості та 167 847,82 грн. збитків від інфляційних процесів.

В процесі розгляду справи відповідачем було погашено суму основного боргу за поставлений газ в повному розмірі.

23.02.2015р. позивачем було подано заяву в порядку ст.22 ГПК України про зменшення позовних вимог в частині основного боргу у розмірі 1 154 653,70 грн. та про збільшення позовних вимог в частині 3% річних і втрат від інфляційних процесів. Відтак, просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 459 759,44 грн. - втрат від інфляційних процесів, 217 534,30 грн. - пені та 123 257,64 грн. - 3% річних (а.с. 44-46).

При винесенні постанови колегія суддів керувалася наступним.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).

Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п.7.1. договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором.

Згідно ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У п.7.2. договору сторони передбачили, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього договору покупець у безспірному порядку зобов'язується, крім суми заборгованості, сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідачем було допущене порушення умови договору щодо оплати коштів за отриманий природний газ, а саме - прострочення термінів оплати (п.6.1. договору).

Даний факт прострочення зобов'язання не заперечується і самим відповідачем.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Згідно поданого розрахунку позивачем нараховано інфляційні втрати в розмірі 459 759,44 грн., 3% річних в розмірі 123 257,64 грн. та пеню в розмірі 217 534,30 грн. за період 14.02.2013р. по 13.02.2015р. (а.с. 50-55).

Проте, відповідач вважає, що позивачем не правильно здійснено розрахунок штрафних санкцій, оскільки ним не враховано положення договору № 13/4136 від 21.11.2013р. про переведення боргу, згідно якого КП «Теплосервіс» переводить на нового боржника - КП «Водотеплосервіс» борг в сумі 1 183 126,21 грн. (а.с. 21-23).

Враховуючи той факт, що відповідачем за погодженням з позивачем було здійснено перевід боргу на КП "Водотеплосервіс" Калуської міської ради, суд першої інстанції дійшов висновку, що на суму переведеного боргу нарахування інфляційних втрат та 3% річних не повинно було здійснюватися. Відтак, згідно контррозрахунку заборгованості відповідачу нараховано на суму боргу 285 327,61 грн. - інфляційних втрат та 91 337,91 грн. - 3% річних (а.с. 136-141).

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про підставність заявлених вимог позивача про стягнення з відповідача на користь позивача (з врахуванням здійсненого перерахунку по кожній сумі окремо за 6 місяців) 217 534,30 грн. - пені, 91 337,91 грн. - 3% річних та інфляційних втрат в розмірі 285 327,61 грн.

В суді першій інстанції представником КП "Теплосервіс" було заявлено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій (а.с. 142).

Згідно ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Як зазначалося вище, згідно укладеного між сторонами договору купівлі-продажу природного газу №13/2311-БО-15 від 21.12.2012р. відповідач зобов'язався переданий позивачем природний газ використовувати виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями.

Відповідно до статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності). Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Як вбачається з матеріалів справи, КП «Тепло- сервіс» вживалися всі можливі заходи для виконання своїх зобов'язань, а саме: надсилалися листи про наявність кредиторської заборгованості для споживачів послуг, що є комунальними установами, пред'являлися позови в суди, колектив підприємства організовував мітинг з вимогою здійснити оплату боргу за отриману теплову енергію лікарнями, які фінансуються з міського бюджету та інше.

Враховуючи те, що оплата за спожитий газ споживачами за надані послуги на користь відповідача вносилася несвоєчасно та те, що КП "Теплосервіс" є комунальним підприємством, яке має стратегічне значення для району, так як надає послуги бюджетним установам. Крім того, враховуючи виконання зобов'язання боржником - повного погашення суми основного боргу, суд першої інстанції на підставі п. 3 ст. 83 ГПК України зменшив розмір пеню на 50% відсотків та задоволив її в розмірі 108 766,85 грн.

При цьому колегія суддів зазначає, що в даному випадку судом дотриманий баланс інтересів сторін та правомірно зменшено розмір неустойки, але лише на 50 %. До того ж, як необхідність використання права на зменшення неустойки, так і розмір, до якого вона підлягає зменшенню закон (ст. 83 ГПК України, ст. 233 ГК України) відносить на розсуд суду. Відтак, даний висновок місцевого господарського суду щодо зменшення розміру неустойки є обґрунтованим та правомірним.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Однак, скаржником всупереч вищенаведеній нормі права, не подано доказів, які спростовують правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду є законним, обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 22.04.2015р. у справі №909/137/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з розділом ХІІ-1 ГПК України.

3. Справу передати до господарського суду Івано-Франківської області.

Головуючий суддя Кравчук Н.М.

судді Гнатюк Г.М.

Мирутенко О.Л.