Постанова № 47644169, 27.07.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" липня 2015 р. Справа№ 910/18061/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Іоннікової І.А.

Тарасенко К.В.

при секретарі: Філімоновій І.Є.

розглянувши у судовому зсіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ "КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП"

на ухвалу господарського суду міста Києва від 30.03.2015 року

по справі № 910/18061/14 (суддя - Балац С.В.)

За скаргою компанії САБРОЗА ТРЕЙДІНГ КОМПАНІ С.А. (SABROSA TRADING COMPANY S.A.)

на дії відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

про визнання недійсною постанови від 04.03.2015 № 45936828 про скасування постанови від 26.02.2015 № 45936828 та зобов'язання відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відновити арешт коштів боржника та здійснити стягнення суми боргу по страховому відшкодуванню.

за позовом Компанії САБРОЗА ТРЕЙДІНГ КОМПАНІ С.А. (SABROSA

TRADING COMPANY S.A.)

до Приватного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ "КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП"

про стягнення 931.242,82 доларів США, що еквівалентно 12.720.218,18 грн.

за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ "КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП"

до Компанії САБРОЗА ТРЕЙДІНГ КОМПАНІ С.А. (SABROSA TRADING COMPANY S.A.)

про визнання полісу добровільного страхування вантажу недійсним

ВСТАНОВИВ:

У березні 2015 року компанія САБРОЗА ТРЕЙДІНГ КОМПАНІ С.А. (SABROSA TRADING COMPANY S.A.) звернулася до господарського суду м. Києва зі скаргою на дії відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якій просив визнати недійсною постанову від 04.03.2015 № 45936828 про скасування постанови від 26.02.2015 № 45936828 та зобов'язати відділ примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відновити арешт коштів боржника та здійснити стягнення суми боргу по страховому відшкодуванню.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.03.2015 року у справі №910/18061/14 скаргу компанії САБРОЗА ТРЕЙДІНГ КОМПАНІ С.А. (SABROSA TRADING COMPANY S.A.) на дії відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задоволено частково, визнано незаконними дії в.о. начальника відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби України Кузьменко О.С., які полягають у винесенні останнім постанови від 04.03.2015 ВП № 45936828 про скасування постанови про арешт коштів боржника від 26.02.2015 ВП № 45936828, визнано недійсною постанову відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби України від 04.03.2015 ВП № 45936828 про скасування постанови про арешт коштів боржника від 26.02.2015 ВП № 45936828, в задоволенні решти вимог скарги - відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить ухвалу господарського суду міста Києва від 30.03.2015 року по справі № 910/18061/14 скасувати.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвала Господарського суду м. Києва області прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Розпорядженням Секретаря судової палати від 14.05.15р. у зв'язку з перебуванням судді Іоннікової І.А. на лікарняному сформовано новий склад колегії суддів для розгляду справи №910/18061/14 головуючий суддя Тищенко О.В. судді: Мартюк А.І., Тарасенко К.В.

На підставі апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ "КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.03.2015 року, згідно ст. 98 ГПК України, Київським апеляційним господарським судом ухвалою від 18.05.2015р. порушено апеляційне провадження та призначено розгляд скарги на 26.05.15р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.05.15р. розгляд спору продовжено на п'ятнадцять календарних днів та відкладено розгляд справи на 09.06.15р.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2015р., у зв'язку з виходом судді Іоннікової І.А. з лікарняного, сформовано для розгляду апеляційних скарг колегію суддів у складі: головуючого судді: Тищенко О.В., Тарасенко К.В., Іоннікова І.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.06.15р. справу №910/18061/14 прийнято до свого провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Тищенко О.В., судді Тарасенко К.В., Іоннікова І.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.06.15р. розгляд справи відкладено на 23.06.15р.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2015р., у зв'язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. на лікарняному, сформовано для розгляду апеляційних скарг колегію суддів у складі: головуючого судді: Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю., Іоннікова І.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.06.15р. справу №910/18061/14 прийнято до свого провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Тищенко О.В., судді Шаптала Є.Ю., Іоннікова І.А.

У судовому засіданні 23.06.15р. оголошено перерву до 01.07.15р.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2015р., у зв'язку з виходом судді Тарасенко К.В. з лікарняного, сформовано для розгляду апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючого судді: Тищенко О.В., Тарасенко К.В., Іоннікова І.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.07.15р. справу №910/18061/14 прийнято до свого провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Тищенко О.В., судді Тарасенко К.В., Іоннікова І.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.07.15р. зупинено апеляційне провадження по справі №910/18061/14 за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ "КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП" на ухвалу господарського суду міста Києва від 30.03.2015 року до розгляду справи №910/18061/14, яка розглядається Верховним судом України.

08.07.15р. через загальний відділ документального забезпечення апеляційного господарського суду від представника позивача за первісним позовом надійшла заява про поновлення провадження у справі, у звязку з тим, що Верховним судом України 06.07.15р. у задоволені вимог ПАТ "УСК "Княжа ВІГ" за заявою про перегляд судових рішень по зазначеній справі - відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2015 року було відновлено провадження у справі та призначено її до розгляду на 27.07.2015 року.

Апелянт в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу Господарського суду м. Києва від 30.03.2015 року у справі № 910/18061/14 скасувати.

Представник Державної виконавчої служби України в судовому засіданні апеляційної інстанції при розгляді даної скарги покладався на розсуд суду.

Представник позивача за первісним в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів скаржника, викладених в апеляційні скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарг та залишити без змін оскаржувану ухвалу Господарського суду м. Києва від 30.03.2015 року у справі № 910/18061/14.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Відповідно до ч.5 ст.106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом Київської області при прийнятті оскарженої ухвали норм процесуального та матеріального права, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що ухвала місцевого господарського суду підлягає скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до ст.121-2 ГПК України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ч.1 ст.116 ГПК України, виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ видається стягувачеві або надсилається йому після набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до положень ст.17 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Статтею 25 Закону передбачено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Відповідно до ст.27 Закону передбачено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Статтею 52 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

Арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах.

Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті, та органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом (ст.57 Закону України "Про виконавче провадження").

Окремі питання організації виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню, визначає Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. №512/5 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02.04.2012р. за №489/20802.

Під час здійснення виконавчого провадження державний виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами (п.1.5 Інструкції).

В пункті 4.1.8 Інструкції з організації примусового виконання рішень встановлено, що розпочинаючи виконання рішення про стягнення коштів, державний виконавець зобов'язаний винести постанову відповідно до частини другої статті 57 Закону України "Про виконавче провадження". Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті (ч. 4 ст. 57 Закону). Арешт на кошти боржника може бути накладено в національній та/або в іноземній валюті, про що зазначається у постанові. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчими документами, виконавчого збору, витрат на організацію та проведення виконавчих дій та вказується номер рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту (п.п. 4.1.9-4.1.10 Інструкції).

Судом встановлено, що рішенням суду від 15.10.2014р. позов компанії САБРОЗА ТРЕЙДІНГ КОМПАНІ С.А. (SABROSA TRADING COMPANY S.A.) приватного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ "КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП" про стягнення страхового відшкодування за генеральним договором добровільного страхування вантажів від 25.10.2013 № 09.01/1976-13.63 та, зокрема, полісу від 25.01.2014 № 09/01 К 050709 в розмірі 931.242,82 доларів США, що еквівалентно 12.720.218,18 грн. - задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з ПАТ "УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ "КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП" на користь компанії САБРОЗА ТРЕЙДІНГ КОМПАНІ С.А. (SABROSA TRADING COMPANY S.A.) 931.242,82 доларів США, що еквівалентно сумі 12.720.218,18 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 73.080 грн 00 коп.; витрати по оплаті послуг адвоката у розмірі 10,000 доларів США 00 центів. На виконання вказаного рішення 19.12.2014р. видано наказ.

Відділом примусового виконання рішень 26.12.2014 відкрито виконавче провадження № 45936828 з примусового виконання наказу господарського суду міста Києва від 19.12.2014 № 910/18061/14 про стягнення боржника на користь стягувача страхового відшкодування в розмірі 931.242,82 доларів США 82 центи, що еквівалентно 12.720.218,18 грн 18 коп., витрат по сплаті судового збору у розмірі 73.080,00 грн 00 коп. та витрат по оплаті послуг адвоката у розмірі 10,000.00 доларів США 00 центів.

В процесі виконавчого провадження № 45936828 відділом примусового виконання рішень винесено, зокрема, постанови: від 26.02.2015 про стягнення з боржника виконавчого збору у зв'язку з невиконанням наказу у строк, встановлений для добровільного виконання та від 26.02.2015 про арешт коштів боржника.

Арешт коштів боржника на рахунках здійснювався головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС України в межах суми стягнення за наказом від 19.12.2014р., який виданий на виконання рішення суду у справі № 910/18061/14.

На депозитний рахунок відділу примусового виконання рішень 27.02.2015 від боржника надійшло 73.080,00 грн., 7.308,00 грн., 12.720.218,18 грн. та 1.272.021,82 грн.

Також на депозитний рахунок Державної виконавчої служби України 02.03.2015 року боржником сплачено кошти у сумі 268581,14 грн. (гривневий еквівалент витрат по оплаті послуг адвоката по курсу НБУ) та 26 858,11 грн. (гривневий еквіваленти 1000 доларів США по сплаті виконавчого збору).

Згодом до відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України надійшла службова записка в.о. начальника Управління нормативно-правового та аналітичного забезпечення Тимченко Т.Ю., відповідно до якого у разі якщо у виконавчому документі судом визначено стягнути борг в іноземній валюті та еквівалентну суму в гривні, стягнення з боржника коштів здійснюється в загальному порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», шляхом стягнення боргу в національній валюті в розмірі визначеному виконавчим документом.

Враховуючи ту обставину, що кошти згідно наказу Господарського суду м. Києва від 19.12.2014 № 910/18061/14 та постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 26.02.2015 № 45936828 було стягнуто в повному обсязі, в.о. начальника відділу примусового виконання рішень 04.03.2015 винесено постанову № 45936828 про скасування постанови від 26.02.2015 № 45936828 про арешт коштів боржника.

Звертаючись до місцевого господарського суду зі скаргою на дії виконавчої служби, позивач за первісним позовом фактично вказує на те, що ним були заявлені вимоги про стягнення з відповідача боргу у валюті США 931.242,82 доларів, та що в обґрунтування позовних вимог він посилався на те, що за офіційним курсом НБУ станом на момент подання позову зазначена заборгованість у доларах США еквівалентна 12.720.218,18 грн., але після здійснення перерахувань, отриманих від Державної виконавчої служби України коштів в рамках виконавчого провадження за наказом Господарського суду м. Києва № 910/18061/14 від 19.12.14р., та здійснення ним перерахувань за офіційним курсом НБУ гривні до долара США станом на момент зарахування коштів на поточний рахунок сума по простроченій заборгованості складає в еквіваленті валюти США лише 565 694, 21 дол. та вважає не виконаною частину рішення за простроченою заборгованістю 365 548,61 доларів США.

Тобто позивачем за первісним позовом в скарзі фактично порушено питання про зміну рішення в його резолютивній частині та стягнення заборгованості у доларах США без зазначення його гривневого еквіваленту, на що у свою чергу не звернув увагу місцевий господарський суд та у своїй ухвалі припустився до роз'яснення рішення по справі.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

При цьому, не суперечить положенням ч. 3 ст. 533 ЦК України вимога позивача про стягнення страхового відшкодування в іноземній валюті, якщо саме вона надавалась за договором і позивач просить стягнути суму у валюті, про що також зазначено в листі Верховного Суду України від 07.10.2010 "Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ, що виникають з кредитних правовідносин" не суперечить чинному законодавству України.

Статтею 55 ГПК України передбачено, що ціна позову визначається, зокрема, у позовах про стягнення грошей - стягуваною сумою або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку, а у позовах про стягнення іноземної валюти - в іноземній валюті та у карбованцях відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову.

В п. 3.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що ціна позову про стягнення іноземної валюти визначається в іноземній валюті та національній валюті України відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову (п. 4 ч. 1 ст. 55 ГПК України).

При визначенні ціни позову, поданого в іноземній валюті, необхідно виходити з тієї валюти, в якій провадились чи повинні бути проведені розрахунки між сторонами.

У разі подання позову про стягнення національної валюти України - еквіваленту іноземної валюти ціна позову визначається в національній валюті України за офіційним курсом, визначеним Національним банком України, на день подання позову.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що в даному випадку у резолютивній частині рішення місцевого господарського суду визначений гривневий еквівалент доларів США не змінює суті рішення в частині стягнення заборгованості в іноземній валюті, а відображає лише частину заборгованість з урахуванням офіційного курсу гривні до долара США станом на момент звернення до суду, про що зазначено у мотивувальній частині рішення від 15.10.2014.

Вказаний гривневий еквівалент був самостійно визначений позивачем під час подання позову для визначення ціни позову.

Отже, виконуючи наказ за вказаним судовим рішенням, орган державної виконавчої служби під час проведення виконавчих дій мав керуватися саме виконавчим документом, у якому викладено резолютивну частину рішення суду, що у свою чергу фактично і було зроблено.

З огляду на те, що заборгованість по виконавчому документу та виконавчий збір було стягнуто у розмірі, який повністю відповідає зазначеному у наказі місцевого господарського суду (довільне трактування якого законодавством України не передбачено), враховуючи положення частини першої статті 6 Закону України «Про виконавче провадження», колегія суддів не вбачає порушень у діях в.о начальника відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України з приводу скасування постанови про арешт коштів боржника, оскільки потреба у ньому відпала.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до частини 2 статті 106 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Таким чином, колегія суддів вважає, що ухвала господарського суду м. Києва від 30.03.2015 року у справі № 910/1806/14 не відповідає вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам і матеріалам справи, прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а отже підлягає скасуванню.

Зважаючи на задоволення апеляційної скарги, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на позивача за первісним позовом (апелянта).

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 99, 101, 102 - 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» задовольнити.

Ухвалу Господарського суду м. Києва від 30.03.2015 року у справі № 910/18061/14 скасувати.

У задоволенні скарги компанії САБРОЗА ТРЕЙДІНГ КОМПАНІ С.А. (SABROSA TRADING COMPANY S.A.) на дії відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - відмовити повністю.

Матеріали справи № 910/18061/14 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді І.А. Іоннікова

К.В. Тарасенко