Постанова № 47644123, 22.07.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2015 р. Справа№ 910/5241/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Смірнової Л.Г.

суддів: Кропивної Л.В.

Жук Г.А.

при секретарі судового засідання: Огірко А.О.

за участю представників:

від позивача: Іващенко О.В. за довіреністю від 01.12.2014

від відповідача: Завгородня Н.С. за довіреністю від 24.06.2015

Розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2015

у справі №910/5241/15-г (суддя Літвінова М.Є,)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Державного підприємства "Наш дім"

про стягнення 407260,57 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.05.2015 у справі №910/5241/15-г позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до Державного підприємства "Наш дім" про стягнення 407260,57грн задоволено частково.

Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва, Публічне акціонерне товариство "Київенерго", звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2015 у справі №910/5241/15-г в частині відмови в стягненні пені та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити повністю.

Відповідно до протоколу про автоматичний розподіл справ між суддями визначено колегію суддів для розгляду справи №910/5241/15-г у складі головуючого судді Смірнової Л.Г. судді Чорної Л.В., Кропивної Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2015 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго" прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 01.07.2015.

Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2015, у зв'язку з перебуванням судді ЧорноїЛ.В. у відпустці, сформовано для розгляду апеляційної скарги колегію суддів у складі головуючого судді Смірнової Л.Г., суддів Кропивної Л.В., Пашкіної С.А.

01.07.2015 у розгляді справи № 910/5241/15-г оголошено перерву до 22.07.2015.

Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 22.07.2015, у зв'язку з перебуванням судді ПашкіноїС.А. у відпустці, сформовано для розгляду апеляційної скарги колегію суддів у складі головуючого судді Смірнової Л.Г., судді Кропивної Л.В., ЖукГ.А.

У судове засідання 22.07.2015 з'явились представники позивача та відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, рішення у даній справі просив скасувати в частині відмови в стягненні пені та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити повністю.

Представник відповідача заперечив проти доводів апеляційної скарги, рішення суду у даній справі просив залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

01.11.2001 між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" (правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство "Київенерго") (енергопостачальна організація) та Державним підприємством "Наш дім" (абонент) було укладено договір №530023 на постачання теплової енергії у гарячій воді, предметом якого відповідно до п.1.1 є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої енергії у гарячій воді.

Нарахування абоненту плати за спожиту теплову енергію здійснюється розрахунковим способом по приладам обліку.

У п. 8.1 спірного правочину сторонами погоджено, що договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2002.

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено одним з контрагентів про його припинення (п.8.3).

Доказів припинення дії вказаного договору сторони не надали.

При цьому, під час провадження у справі судом встановлено, що ухвалою господарського суду міста Києва від 11.06.2010 було порушено провадження у справі № 50/371-б про банкрутство боржника - Державного підприємства "Наш дім".

Наразі, у справі № 50/371-б триває процедура санації.

Враховуючи, що з матеріалів позовної заяви вбачається, що вимоги, які є предметом спору у даній справі, є поточними, оскільки виникли після порушення провадження у справі № 50/371-б про банкрутство відповідача, суд не вбачає процесуальних перешкод у можливості розгляду цього спору в порядку позовного провадження.

Так, суд звертає увагу на право сторони на власний розсуд обирати спосіб захисту своїх цивільних прав та інтересів відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України та зазначає, що в даному випадку позивач самостійно обрав спосіб захисту свого цивільного права шляхом звернення до суду в позовному провадженні, що дає йому ширше коло цивільно-правового захисту. Отримавши рішення суду в позовному провадженні та дотримавшись процедури заявлення поточних грошових вимог, позивач, фактично, звільняється від обов'язку доказування їх розміру, оскільки рішення суду в позовному провадженні буде преюдиційним для суду у справі про банкрутство.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), (враховуючи, що спірні правовідносини сторін продовжували існувати під час набрання зазначеним нормативно-правовим актом законної сили) принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №540344 від 01.03.2002 як належну підставу у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України для виникнення між сторонами взаємних цивільних прав та обов'язків з постачання теплової енергії.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Позивачем була нарахована пеня в сумі 29076,02 грн. за порушення умов Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.11.2001 після порушення провадження у справі про банкрутство Державного підприємства "Наш дім", під час дії мораторію.

В силу ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Таким чином, із моменту введення мораторію боржник не може виконувати як грошові зобов'язання та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли до введення мораторію, так і заходи, спрямовані на забезпечення їх виконання.

Згідно з абз. 2 ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Як на тому наголошує Верховний Суд України у постанові від 12.03.2013 р. у справі № 29/5005/16170/2011, вказана норма встановлює загальну заборону на нарахування штрафу і пені протягом часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Зміст цієї заборони не пов'язаний з визначенням поняття мораторію і не обмежений ним. Заборона чинна протягом дії мораторію. Тому неустойка за невиконання грошових зобов'язань не нараховується в силу прямої заборони законом, безвідносно до часу їх виникнення. Крім того, не може розглядатися питання про поширення чи непоширення мораторію на ненараховану неустойку, оскільки законом виключена можливість виникнення та існування відносин нарахування неустойки боржнику, щодо якого діє мораторій, введений при провадженні справи про його банкрутство. Виходячи із змісту Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються, за винятком випадків, які можуть бути встановлені спеціальними нормами законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена Вищим господарським судом України під час розгляду справ даної категорії, зокрема, у постановах від 31.03.2015 р. у справі № 922/5129/14, від 19.03.2015 р. у справі № 922/4354/14.

Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 29 076,02 грн., з огляду на порушення відносно відповідача провадження у справі про банкрутство та введення з 11.06.2010 в дію мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Основною метою визначення інфляційних втрат є встановлення розміру компенсації, яку боржник зобов'язаний в порядку ст. 625 ЦК України сплатити кредитору для усунення наслідків знецінення грошових коштів, що не були вчасно повернуті внаслідок порушення грошового зобов'язання.

Індекси споживчих цін (індекси інфляції), які є показниками загального рівня інфляції в економіці, розраховуються в цілому за місяць, а не на конкретні дати. Встановлено, що вони розраховуються Державним комітетом статистики України щомісячно та публікуються в наступному за звітним місяці.

Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.

Згідно з Листом Державного комітету статистики України № 11/1-5/73 від 13.02.2009 також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов'язань.

Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 р., відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Так, відповідно до п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" у застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97.

Таким чином, інфляційні втрати мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.

Суд перевірив наведеного заявником розрахунку 3 % річних та інфляційних і дійшов висновку, що він є обґрунтованим, тому 3 % річних підлягають задоволенню у розмірі 6 752,65 грн., інфляційні - 53 140, 58 грн.

За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги, підлягають задоволенню частково.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2015 у справі №910/5241/15-г.

Керуючись ст. ст 99, 101, 102, 103, 104, 105, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2015 у справі №910/5241/15-г залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2015 у справі №910/5241/15-г залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/5241/15-г повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя Л.Г. Смірнова

Судді Л.В. Кропивна

Г.А. Жук