Постанова № 47644121, 27.07.2015, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

27.07.2015 справа №908/4280/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівБудко Н.В. Геза Т.Д., М'ясищева А.М.при секретарі: за участю представників сторін: від скаржника (позивача): від відповідача 1: від відповідача 2: від третьої особи: розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу на рішення господарського суду від у справіЛебеденко В.В. Брижань Ю.В. - довіреність № 848 від 30.05.2014 р.; Не з'явився; Не з'явився; Не з'явився; Публічного акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк" м.Донецьк Запорізької області 21.05.2014 р. № 908/4280/13за позовом до відповідачів за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1Публічного акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк" м.Донецьк 1.Відділу державної виконавчої служби Бердянського міськрайонного управління юстиції Запорізької області м.Бердянськ, Запорізької області 2.Державної казначейської служби України м.Київ Товариства з обмеженою відповідальністю "Коровай" м.Бердянськ, Запорізької областіпростягнення 593351,65 грн. збитків ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Перший Український міжнародний банк" м.Донецьк, звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до відповідачів, Відділу державної виконавчої служби Бердянського міськрайонного управління юстиції Запорізької області м.Бердянськ, Державної казначейської служби України м.Київ про стягнення 593351,65 грн. збитків.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що після винесення зазначеної постанови суду, відповідач 1 замість вжиття заходів примусового виконання виконавчого напису, повернув виконавчий документ стягувачеві в порядку п. 6 ч.1 ст. 47, ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" з посиланням на відсутність у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення, а також повідомив, що розшук майна судовим виконавцем результатів не дав. Позивач вважає, що бездіяльність державного виконавця під час виконання виконавчого напису нотаріусу щодо звернення стягнення на заставлене рухоме майно (обладнання), призвела до того, що ПАТ "Перший Український міжнародний банк" завдано значних матеріальних збитків у вигляді неможливості погашення кредитної заборгованості ТОВ "Коровай" у сумі 593 351,65 грн., за рахунок реалізації предмету застави Банку, яким було забезпечено зобов'язання позичальника за Кредитним договором № 110/МРL від 03.12.2007 р., у зв'язку з чим звернувся до господарського суду за захистом порушеного права.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 21.05.2014 р. в позові Публічного акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк" м.Донецьк до Відділу державної виконавчої служби Бердянського міськрайонного управління юстиції Запорізької області м.Бердянськ, Державної казначейської служби України м.Київ про відшкодування збитків у розмірі 593351,65 грн. відмовлено у повному обсязі.

Не погодившись з винесеним рішенням, Публічне акціонерне товариство "Перший Український міжнародний банк" м.Донецьк звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Запорізької області від 21.05.2014 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк" м.Донецьк задовольнити у повному обсязі.

Представник скаржника у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги.

Інші представники сторін у судове засідання не з'явилися.

Судовий процес в апеляційний інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст.81-1 ГПК України.

Заслухавши доводи представника скаржника, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів, наданих апеляційному господарському суду, 03.12.2007 р. між Закритим акціонерним товариством "Перший Український Міжнародний банк" (заставодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Коровай" (заставодавець) укладено договір застави рухомого майна № 110/МРL - ліміт/ЗР.

П.п. 1.1., 1.2. Договору передбачено, що заставодавець з метою забезпечення виконання зобов'язання, передає в заставу, а заставодержатель приймає в заставу на умовах, визначених у цьому Договору, рухоме майно. Заставою за цим договором забезпечується виконання зобов'язання ТОВ "Коровай" перед заставодержателем, що випливає з укладеного між ними Кредитного договору № 110/МРL - ліміт від 03 грудня 2007 р.

У зв'язку з невиконанням зобов'язань за Кредитним договором 03.06.2010 р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гур'яновою Л.Г. був вчинений Виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 2351, яким рухоме майно, на яке звертається стягнення на підставі договору застави рухомого майна №110/МРL- ліміт/ЗР передане ТОВ "Коровай" в заставу ПАТ "Перший Український міжнародний банк" у забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором № 110/МРL від 03 грудня 2007 року. Строк, за який провадиться стягнення - з 25 грудня 2008 року по 11 січня 2010 року. Зазначений виконавчий напис пред'явлений до виконання у Відділ державної виконавчої служби Бердянського міськрайонного управління юстиції.

Стаття 27 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені ст. 25 Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення, державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

23.07.2010 р. головним державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Бердянського міського управління юстиції Запорізької області Смирновою І.Ю. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

Статтею 52 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Порядок звернення стягнення на заставлене майно за виконавчими документами встановлений статтею 54 Закону України "Про виконавче провадження".

15.08.2011 р. ПАТ "Перший Український міжнародний банк" у зв'язку з тим, що станом на серпень 2011 року виконавчий документ не було виконано, звернувся до відділу Державної виконавчої служби Бердянського міського управління юстиції Запорізької області з заявою про надання інформації про вжиті державним виконавцем заходи у виконавчому провадженні № 2030948. Проте відповіді від відділу Державної виконавчої служби Бердянського міського управління юстиції Запорізької області не отримано.

28.09.2011 р. ПАТ "Перший Український міжнародний банк" повторно звернувся з заявою до відділу Державної виконавчої служби Бердянського міського управління юстиції Запорізької області.

31.10.2011 р. від відділу Державної виконавчої служби Бердянського міського управління юстиції Запорізької області до ПАТ "Перший Український міжнародний банк" надійшла відповідь з наданням інформації про вжиті державним виконавцем заходи у виконавчому провадженні № 2030948. Після ознайомлення з інформацією, позивач дійшов висновку, що такі дії відділу Державної виконавчої служби Бердянського міського управління юстиції Запорізької області є грубим порушенням діючого законодавства України, тому звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом про визнання бездіяльності відділу Державної виконавчої служби Бердянського міського управління юстиції Запорізької області протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 12.12.2011 р. по справі № 2а/0570/21824/2011 позов Публічного акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк" до Відділу Державної виконавчої служби Бердянського міського управління юстиції Запорізької області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариства з обмеженою відповідальністю "Коровай" про скасування постанови задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Відділу Державної виконавчої служби Бердянського міського управління юстиції Запорізької області щодо невиконання у примусовому порядку виконавчого напису нотаріуса від 03.06.2010 р., зареєстрованого в реєстрі за № 2351 про звернення стягнення на заставлене майно, що знаходиться за адресою: м.Бердянськ, вул.Комунарів, 23 та належить на праві власності ТОВ "Коровай" в рамках виконавчого провадження № 20430948.

Постанова Донецького окружного адміністративного суду від 12.12.2011 р. у справі №2а/0570/21824/2011 набрала чинності.

Позивач вважає що бездіяльність державного виконавця під час виконання виконавчого напису нотаріусу щодо звернення стягнення на заставлене рухоме майно (обладнання), призвела до того, що ПАТ "Перший Український міжнародний банк" завдано значних матеріальних збитків у вигляді неможливості погашення кредитної заборгованості ТОВ "Коровай" у сумі 593 351,65 грн., за рахунок реалізації предмету застави Банку, яким було забезпечено зобов'язання позичальника за Кредитним договором № 110/МРL від 03.12.2007 р., у зв'язку з чим він звернувся до господарського суду за захистом порушеного права.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального Кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави (ч. 3 ст. 11 Закону України "Про державну виконавчу службу").

Відповідно до ст. 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до вимог Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів. Тому позивачем визначено два відповідачі, а саме: відділ Державної виконавчої служби Бердянського міського управління юстиції Запорізької та Державна казначейська служба України, оскільки, як зазначено позивачем, йому не було відомо про наявність у відповідача 1 відкритих в територіальних органах Державної казначейської служби України рахунків (крім депозитного), з яких можливо здійснити списання коштів на виконання рішення по даній справі.

В позовній заяві позивач посилався на те, що факт бездіяльності державного виконавця при виконанні вимог виконавчого документа встановлений Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 12.12.2011р. по справі № 2а/0570/21824/2011р. і в силу ст.35 ГПК України не потребує доказування. Наявність збитків підтверджує фактом неможливості погашення кредитної заборгованості ТОВ "Коровай" у сумі 593 351,65 грн. за рахунок реалізації предмету застави Банку, яким було забезпечено зобов'язання позичальника за Кредитним договором № 110/МРL від 03.12.2007 р.

Верховний Суд України у своїй постанові № 3-72гс12 від 22.01.2013 р. зазначив, що за змістом ст.. 1166 ЦК України для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: 1) протиправної поведінки; 2) наявності збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини.

Відсутність хоча б одного з вищевказаних елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського сулу погоджується з місцевим господарським судом стосовно того, що для застосування відповідальності у вигляді стягнення збитків, позивач повинен довести наявність у нього збитків, протиправних дій відповідача та причинного зв'язку між збитками позивача та діями відповідача. А тому, вимога про відшкодування збитків (шкоди) може пред'являтися виключно у разі, якщо збитки є результатом порушення права і виключно до особи, яка це право порушила.

В постанові Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 р. "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (з наступними змінами та доповненнями) та в роз'ясненнях президії Вищого арбітражного суду України №02-5/215 від 01.04.1994 р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди" зазначається, що шкода підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Згідно зі статтею 22 ЦК України та статтею 224 ГК України покладення на особу обов'язку відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди можливе тільки за умови реальної можливості одержання доходу особою, яка вважає, що їй завдано шкоди.

Аналогічної позиції дійшов Верховний Суд України у постанові № 5023/4983/12 від 09.12.2014 р.

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (стаття 22 Цивільного кодексу України).

З огляду на вищевикладене, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що збитками (шкодою) в розумінні положень цивільного законодавства, є реальні витрати, зроблені кредитором, втрата або пошкодження його майна, а також неодержані доходи, які він би отримав у разі якщо його право не було би порушено. Зобов'язання відшкодування завданої шкоди (збитків) є наслідком неправомірної поведінки особи, яка порушує законні цивільні права іншої особи, тобто деліктна відповідальність настає лише за винне завдання шкоди. Тому, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків та розмір заявлених до стягнення збитків.

Факт заподіяння збитків позивач обґрунтував тим, що бездіяльність, халатність та зволікання державного виконавця під час виконання виконавчого напису від 03.06.2010 р., зареєстрованого в реєстрі за № 2351, вчиненого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гур'яновою Л.Г., щодо звернення стягнення на заставлене рухоме майно (обладнання), призвели до того, що ПАТ "Перший Український міжнародний банк" завдано значних матеріальних збитків у вигляді неможливості повернення кредитної заборгованості ТОВ "Коровай" у сумі 593351,65 грн., що могла бути погашена за рахунок реалізації предмету застави банку, яким було забезпечено зобов'язання позичальника за Кредитним договором № 110/MPL від 03.12.2007 р.

У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могди бути реально отримані. За таких обставин, пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б отримані в разі реалізації заставленого майна. Тобто, позивач повинен довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи і тільки неправомірні дії відповідача 1 стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Як зазначено вище, позивач розмір заявлених до стягнення збитків у розмірі 593351,65 грн., із них: заборгованість за основною сумою кредиту - 493000,00 грн., 31962,00 грн. відсотків за користування кредитом і 68389,61 грн. - штрафних санкцій за порушення умов кредитного договору базується на розрахунках заборгованості ТОВ "Коровай" за кредитним договором. Тобто такі доходи позивач міг би отримати у разі виконання боржником своїх зобов'язань перед банком у повному обсязі. Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що не доведено які саме доходи позивач міг би отримати від реалізації предмету застави визначити неможливо, оскільки такі розрахунки можуть бути лише теоретичними, побудованими на можливих очікуваннях отримання певного доходу та не підтверджені відповідними доказами, які підтверджували б про конкретний розмір прибутку, який міг би і повинен був отримати позивач, якщо б відповідач не вчинив протиправні дії.

Також судом було встановлено, що постановою господарського суду Запорізької області від 01.11.2012 р. справа № 5009/3945/12 ТОВ "Коровай" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Отже, за висновком судової колегії, відповідно до вимог ст. 43 ГПК України рішення господарського суду Запорізької області від 21.05.2014 р. у справі № 908/4280/13 грунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін. Доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами та обставинами справи.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в порядку ст.49 ГПК України підлягають віднесенню на заявника.

За приписами ст. 34 Господарського процесуального Кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі не обґрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст.33, ст.34 Господарського процесуального кодексу України.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк" м.Донецьк на рішення господарського суду Запорізької області від 21.05.2014 р. у справі №908/4280/13 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 21.05.2014 р. у справі №908/4280/13 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя : Н.В. Будко

Судді: Т.Д.Геза

А.М.М'ясищев

Надруковано: 7 прим.

1. скаржнику (позивачу)

2. відповідачам

1. третій особі

1. у справу

1. апеляційному суду

1. ГСЗО