Постанова № 47644103, 27.07.2015, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

27.07.2015 справа №908/1624/15-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Чернота Л.Ф.суддів При секретарі: Бойченко К.І., Ломовцева Н.В. Максимовій О.Ю.від позивача:Мороз О.В. - представник за довіреністю б/н від 31.12.2014 р.від відповідача:Скиба О.С. - представник за довіреністю №БУ/ЦОФК55/ББ/14 від 10.12.2014 р.Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ценральна збагачувальна фабрика «Курахівська», с. Вовчанка, Мар'іїнського району, Донецької областіна рішення господарського суду Запорізької областівід12.05.2015 рокуу справі№908/1624/15-г (суддя Мирошниченко М.В.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю « ВОГ РІТЕЙЛ», м. Луцькдо відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Ценральна збагачувальна фабрика «Курахівська», с. Вовчанка, Мар'іїнського району, Донецької областіпро стягнення суми ВСТАНОВИВ:

У 2015 році Товариство з обмеженою відповідальністю « ВОГ РІТЕЙЛ» звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ценральна збагачувальна фабрика «Курахівська» про стягнення 1 039 890, 78 грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 12.05.2015р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю « ВОГ РІТЕЙЛ», задоволено у повному обсязі; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Курахівська" (85621, с. Вовчанка Мар'їнського району Донецької області, вул. Нагорна, буд. 1-А, код ЄДРПОУ 33959754, р/р № 26009962485394 в ПАТ «ПУМБ», МФО 334851) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОГ РІТЕЙЛ" (43010, м. Луцьк, вул. Кременецька, буд. 38, код ЄДРПОУ 37821544, р/р № 26000471890600 в АТ «Укрсиббанк», МФО 351005) суму 1006925 (один мільйон шість тисяч дев'ятсот двадцять п'ять) грн. 59 коп. основного боргу, суму 308/9 (тридцять тисяч вісімсот сімдесят дев'ять) грн. 09 коп. пені, суму 2086 (дві тисячі вісімдесят шість) грн. 10 коп. трьох відсотків річних та суму 20797 (двадцять тисяч сімсот дев'яносто сім) грн. 82 коп. судового збору.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ценральна збагачувальна фабрика «Курахівська» з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального права України та порушенням норм процесуального права. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Запорізької області від 12.05.15р. по справі №908/1624/15-г скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача, в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити рішення господарського суду Запорізької області по справі №908/1624/15-г від 12.05.2015 року без змін.

Представник відповідача, в судовому засіданні надав клопотання, в якому просив зупинити провадження по справі №908/1624/15-г до вирішення справи №903/432/15 про тлумачення умов договору №1598 - ЦК іншим судом.

Судова колегія розглянула вищезазначене клопотання та відмовила в задоволенні, як необґрунтоване. Крім того, відповідачем не доведено, які саме факти унеможливують розгляд даної справи до прийняття рішення по справі №903/432/15.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.

Перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду відповідає вимогам чинного законодавства України, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.12.2014 року між ТОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» (постачальником) та ТОВ Центральна збагачувальна фабрика «Курахівська» (покупцем) було укладено договір поставки № 1598-ЦК (надалі - договір) відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця нафтопродукти у кількості, строки та по ціні, погодженими сторонами у договорі та специфікаціях, які є його невід'ємними частинами.

Відповідно до п. 3.1 договору встановлено, що поставка продукції проводиться партіями в кількості, по цінам, з якісними характеристиками та у строки, погоджені сторонами в специфікаціях до договору. Умови поставки - DDР («Інкотермс 2010»), з врахуванням умов та застережень, що містяться у договорі та специфікаціях до нього, зазначені у п. 3.2 договору.

Датою поставки вважається дата, вказана представником покупця на відповідних товаросупроводжувальних документах, наданих постачальником, згідно п. 3.7 договору.

Відповідно до пункту 3.8 договору сторони встановили, що обов'язок постачальника вважається виконаним з моменту передання продукції в розпорядження покупця в узгоджене місто призначення поставки в кількості, в строки, з якісними характеристиками, узгодженими сторонами в договорі та специфікаціях до нього. Зобов'язання покупця вважаються виконаними з моменту прийняття та оплати поставленої продукції.

Розрахунок за поставлену продукцію відбувається шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника протягом 5 робочих днів з 55 календарного дня з дати поставки відповідної продукції на підставі отриманого від постачальника рахунку, відповідно до пункту 4.3 договору.

У покупця настає відповідальність у разі несвоєчасної оплати продукції, відповідно до п. 5.5 договору.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до умов договору, факт поставки, кількість та вартість переданої за договором продукції на загальну суму 1006925,59 грн. підтверджується долученими до матеріалів справи видатковими накладними № 219096 від 03.12.2014 року; № 230476 від 13.12.2014 року; № 235819 від 24.12.2014 року та товарно-транспортними накладними: № ВРТ 0158489 від 03 грудня 2014 року; № ВРТ 0163094 від 13 грудня 2014 року; № ВРТ 0167724 від 24 грудня 2014 року.

Товар отримано уповноваженою особою відповідача за Довіреностями: № 779 від 03 грудня 2014 року; № 790 від 12 грудня 2014 року; № 805, від 24 грудня 2014 року (виданих на ім'я Бевз М.С.). У даному випадку предметом судового розгляду у даній справі є позовні вимоги про стягнення з ТОВ "ЦЗФ "Курахівська" суми за договором поставки №1598-ЦК від 01.12.2014 р. в розмірі 1039890,78 грн., з яких: 1006925,59 грн. - сума основного боргу 30879,09 грн. - сума пені 2086,10 грн. - сума 3% річних.

Наявність заборгованості відповідача перед позивачем за договором в сумі 1006925,59 грн. підтверджується також долученою до матеріалів справи довідкою (вих. № 14-04-2015 від 14.04.2015 р.), яка підписана генеральним директором та головним бухгалтером підприємства позивача.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням,а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У даному випадку, товар отримано уповноваженою особою відповідача за довіреностями без зауважень та заперечень.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події, відповідно до ст. 530 ЦК України.

За умовами пункту 4.3 договору розрахунки за поставлену постачальником продукцію здійснюється покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок постачальника протягом 5 (п'яти) робочих днів з 55 (п'ятдесяти п'ятого) календарного дня з дати поставки відповідної партії продукції, тому відповідно, розрахунки за отриману продукцію відповідач повинен був здійснити у наступні строки:

- за нафтопродукти поставлені згідно видаткової накладною № 219096 від

03.12.2014 року (сума поставки 490 408, 32 гривень) - до 03.02.2015 року включно;

- за нафтопродукти поставлені згідно видатковою накладною № 230476 від 13.12.2014 року (сума поставки 89 584, 80 гривень) - до 13.02.2015 року включно;

- за нафтопродукти поставлені згідно видатковою накладною № 235819 від 24.12.2014 року (сума поставки № 426 932, 47 гривень) - до 24.02.2015 року включно.

Як свідчать матеріали справи, відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманої продукції, всупереч умов договору та вимог закону, належним чином своєчасно не виконав, внаслідок чого, у нього існує основний борг за договором в сумі 1006925,59 грн. Доказів погашення заборгованості в сумі 1006925,59 грн. відповідачем надано не було.

Умовами договору, а саме пунктом 3.7 сторонами узгоджено, що датою поставки вважається дата, вказана представником покупця на відповідних товаросупроводжувальних документах, наданих постачальником.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно до ст. 1 вказаного Закону, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Умовами п. 2.2.1. договору, продукція приймається покупцем на основі даних по фактичній кількості продукції, яка постачається в узгоджене місце поставки, згідно даних вказаних в товаротранспортних накладних.

В даному випадку, в підтвердження факту поставки нафтопродуктів між позивачем та відповідачем підписано видаткові накладні та товарно-транспортні накладні, які за формою та змістом відповідають наведеним вище вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року №281/171/578/155 «Про затвердження Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України» відпуск нафтопродуктів здійснюється з оформленням товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти).

Пунктом 7.5.8. вказаної Інструкції визначено, що відпуск нафти або нафтопродуктів здійснюється в день оформлення товарно-транспортної накладної.

В матеріалах справи містяться відповідні копії товарно-транспортних накладних, кожна з яких, в графі «вантаж одержав», містить відбиток штампу відповідача та підпис уповноваженої особи, а саме Бевз Марини Сергіївни, повноваження якої підтверджується довіреностями відповідача на кожну партію продукції (Довіреності № 779 від 03.12.2014р.; № 790 від 12.12.2014 р.; № 805 від 24.12.2014 р.). На підставі вказаних товарно-транспортних накладних відповідачем прийнято продукцію без зауважень. Представником відповідача - Бевз М.С. в день отримання продукції згідно товарно-транспортних накладних, було також підписано видаткові накладні: № 219096 від 03.12.2014 р.; № 230476 від 13.12.2014 р.; № 235819 від 24.12.2014р.

Наведене підтверджує факт поставки позивачем та отримання відповідачем продукції саме в день оформлення та підписання товарно-транспортних накладних та видаткових накладних.

За приписами статті 625 Цивільного кодексу України на особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки. Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання відповідачем грошових зобов'язань, вимога про стягнення з нього 3% річних (за період з 04.02.2015 р. по 10.03.2015 р.) в сумі 2086,10 грн. заявлена позивачем правомірно, а тому задовольняється у повному обсязі.

Щодо позовних вимог про стягнення розміру пені, то у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відповідно до положень ст. 611 ЦК України.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 ЦК України).

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором, відповідно до ст. 216 ГК України.

Приписами статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Як передбачено, пунктом 4 ст. 231 ГК України встановлено: у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» (далі - Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Вимоги про стягнення пені заявлені позивачем на підставі п. 5.5 договору, яким передбачено, що у разі несвоєчасної оплати продукції, покупець сплачує постачальнику неустойку у формі пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку за кожен день прострочки оплати від вартості своєчасно не оплаченої продукції, але не більше 5% від вартості своєчасно неоплаченої продукції.

Оскільки відповідачем не виконувались своєчасно та належним чином зобов'язання щодо оплати вартості отриманої за договором продукції, позивачем нарахована до сплати пеня.

В даному випадку, факт порушення відповідачем умов договору щодо строків оплати підтверджується матеріалами справи.

Вимога про стягнення з відповідача розміру пені у сумі 30879,09 грн. пені (за період з 04.02.2015 р. по 10.03.2015 р. за видатковою накладною від 03.12.2014 р.; за період з 14.02.2015 р. по 10.03.2015 р. за видатковою накладною від 13.12.2014 р.; за період з 25.02.2015 р. по 10.03.2015 р. за видатковою накладною від 24.12.2014 р.), заявлена позивачем обґрунтовано, а тому задовольняється у повному обсязі.

Отже, суд першої інстанції правомірно та обгрунтовано задовольнив позовні вимоги у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.

Відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте за результатами дослідження усіх обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Запорізької області від 12.05.2015 року у справі №908/1624/15-г ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ценральна збагачувальна фабрика «Курахівська», с. Вовчанка, Мар'іїнського району, Донецької області на рішення господарського суду Запорізької області від 12.05.2015 року у справі №908/1624/15-г - залишити без задоволення, а рішення - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Л.Ф.Чернота

Судді К.І. Бойченко

Н.В. Ломовцева

Надр.5 прим:

1 - у справу;

2 - позивачу;

3 - відповідачу;

4 - ДАГС;

5- ГСЗО