Рішення № 47641676, 02.07.2015, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" липня 2015 р.Справа № 921/492/15-г/6

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумського І.П. розглянув справу

за позовом Заліщицького житлово-комунального підприємства (вул. С.Бандери, 2, м.Заліщики, Заліщицький район, Тернопільська область, 48600)

до відповідача: Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" ПАТ ДАК "Автомобільні дороги України" (вул. О. Кульчицької, 8, м. Тернопіль,46001)

про стягнення заборгованості, за Договором підряду №1/09/2014 від 01.09.2014р. у сумі 132 947 грн.

За участю представників сторін:

позивача - Голоден О.М.

відповідача - Юськевич Є.В.

Суть справи:

Заліщицьке житлово-комунальне підприємство звернулось в господарський суд Тернопільської області з позовом до Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" ПАТ ДАК "Автомобільні дороги України" про стягнення заборгованості за договором підряду №1/09/2014 від 01.09.2014р. у сумі 134 456 грн.

Розгляд справи, призначений вперше на 03 червня 2015 року, відкладався та оголошувалась перерва з підстав, викладених у відповідних процесуальних документах. Востаннє на 02 липня 2015 року.

В засіданні учасникам процесу роз'яснено належні їм права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

Технічна фіксація (звукозапис) не здійснювалась за відсутності відповідного клопотання представників сторін.

В процесі розгляду справи представник позивача клопотав про зменшення позовних вимог до 132 947 грн. суми основного боргу.

Уповноважений представник відповідача не заперечує проти існування заборгованості у сумі 132 947 грн.

Також представник позивача подав письмове клопотання про стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката в сумі 13 154,40 грн.

Представник відповідача заперечує проти заявленого клопотання про відшкодування витрат на послуги адвоката.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників спору, оцінивши представлені докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

Відповідно до частини 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Із даною правовою нормою кореспондуються і положення статті 174 ГК України, за якою господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

01.09.2014 р. між Дочірнім підприємством "Тернопільський облавтодор" ПАТ ДАК "Автомобільні дороги України" та Заліщицьким житлово-комунальним підприємством було укладено договір № 1/09/2014, згідно з п.1 якого Підрядник (відповідач) доручає, а Субпідрядник (позивач) зобов'язується виконати роботи з поточного ремонту вулиці Гайворонського в м. Заліщики Тернопільської області, а Підрядник зобов'язується прийняти та оплатити такі роботи.

За умовами п. 3.1. даної угоди, вартість робіт визначається договірною ціною. Ціна договору становить 150 874 грн., в тому числі ПДВ - 25 146 грн.

Згідно п. 8.3. відповідач утримує із позивача витрати за послуги генпідрядника в розмірі 1 % від вартості виконаних Субпідрядником робіт.

Строки виконання робіт за цим договором визначені в календарному плані робіт, що є невід'ємною частиною даного договору (п.9.1.).

Роботи вважаються виконаними після підписання сторонами Акту приймання виконаних підрядних робіт (форма № КБ-2в) та Довідки про вартість виконаних підрядних робіт (форма № КБ-3).

Розрахунки за виконані роботи по цьому договору здійснюються шляхом перерахування відповідних коштів на рахунок Субпідрядника після підписання Замовником, Підрядником та Субпідрядником Акту приймання виконаних підрядних робіт (форма № КБ-2в) та Довідки про вартість виконаних робіт (форма № КБ-3).

Пунктом 17.1 контрагентами погоджено набрання чинності правочином з моменту його підписання сторонами, скріплення печатками сторін та дію до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним, але не довше ніж до 31.12.2014р.

Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як правовідносини, що випливають із договору підряду, які регулюються главою 61 ЦК України.

За приписами ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 ст. 837 ЦК України).

Таким чином, укладений учасниками спору 01.09.2014 р. правочин слугує підставою для виникнення між ними господарських зобов'язань, та за вказівками ст. ст. 173, 174, 175 ГК України, ст. ст. 11, 202, 509, 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.

На виконання умов даного договору позивачем виконано передбачений у ньому обсяг підрядних робіт, на загальну суму 150 874 грн., які прийняті відповідачем, як замовником, без будь-яких претензій і зауважень.

Факт виконання зазначених робіт та прийняття їх відповідачем підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт № 12 за вересень 2014 р. форми № КБ-2в, що підписаний уповноваженими представниками обох учасників спору та скріпленим їх печатками. А також довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за вересень 2014 р. форми № КБ-3.

Однак, як стверджує підрядник, незважаючи на досягнуті домовленості, вартість будівельних робіт замовником не оплачена.

У зв'язку з чим, позивачем направлено на адресу відповідача претензії з вимогами погасити наявну заборгованість. Зокрема, претензія № 85 від 14.11.2014 р. на суму 150 874 грн., а повторна від 20.01.2015 р. № 2 на суму 134 456 грн.

Невиконання відповідачем вимог щодо необхідності проведення розрахунку стало підставою для звернення позивача до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Аналогічна за змістом умова міститься у п.6.1. угоди, зокрема, відповідач зобов'язаний оплатити позивачу вартість виконаних робіт після підписання акту форми № КБ-2в та довідки про вартість виконаних робіт форми № КБ-3.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 ЦК України).

Вимоги про виконання відповідачем свого грошового зобов'язання за договором позивач виклав у своїх претензіях від 14.11.2014 р. № 85 та від 20.01.2015 р. № 2.

30.12.2014 року між ДП "Тернопільський облавтодор" ПАТ ДАК "Автомобільні дороги України" та Заліщицьким ЖКП був проведений взаємозалік на суму 16 418 грн., що підтверджується копією банківської виписки, котра міститься в матеріалах справи.

З огляду на наведене, суд констатує, що строк виконання відповідачем грошового зобов'язання по оплаті вартості підрядних робіт настав до пред'явлення позову. На час розгляду справи, борг ДП "Тернопільський облавтодор" перед позивачем становить 132 947 грн.

Вказана сума заборгованості визнається відповідачем та, окрім іншого, підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.09.2014р. по 02.07.2015 р., підписаним обома сторонами без заперечень.

За даних обставин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Заліщицького житлово-комунального підприємства про стягнення з Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" ПАТ ДАК "Автомобільні дороги України" 132 947 грн. боргу підлягають до задоволення, оскільки підтвердженні матеріалами справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та не заперечуються відповідачем.

Відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України, при винесенні рішення судом вирішується питання щодо розподілу судових витрат.

Так, позивач просить стягнути з відповідача витрати на послуги адвоката в сумі 13 154,40 грн., визначення якої мотивовано положеннями постанови Кабінету Міністрів України № 590 від 27.04.2006 р..

Склад судових витрат визначений ст. 44 ГПК України і складається з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Пунктом 6.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. №7 визначено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 6-рп/2013 у справі № 1-4/2013.

Дана правова позиція знаходить своє підтвердження і у рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 р. № 6-рп/2013 у справі за конституційним зверненням Приватного малого підприємства - фірми „Максима" щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 59 Конституції України, частини першої статті 44 Господарського процесуального кодексу України (справа про відшкодування витрат на юридичні послуги у господарському судочинстві).

Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Враховуючи наведене, та приймаючи до уваги неподання представником позивача доказів понесених витрат на послуги адвоката, заявлена вимога до задоволення не підлягає.

В процесі розгляду справи, позивач зменшив позовні вимоги на загальну суму 1 509 грн.( 134 456 грн. первісна сума, 132 947 грн. уточнена сума).

В п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/1175/2011 від 25.08.2011 року, а також в п.1. ч.1. ст. 7 Закону України "Про судовий збір" зазначено, що у разі зменшення позивачем розміру позовних вимог, судовий збір повертається йому з Державного бюджету України.

З огляду на наведене, суд вважає, що Заліщицькому житлово-комунальному підприємству слід повернути з Державного бюджету України - 30,12 грн. судового збору.

Решта судових витрат, відповідно до ст. 44, 49 ГПК України, відшкодовуються за рахунок відповідача.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 4-3, 12, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

1. Стягнути з Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" (46000, вул. О.Кульчицької, 8, м. Тернопіль, Тернопільська область, код 31995099)

- на користь Заліщицького житлово-комунального підприємства (вул. С.Бандери, 2, м. Заліщики, Тернопільської області, код 32079459) 132 947 (сто тридцять дві тисячі дев'ятсот сорок сім) грн. заборгованості, 2659 (дві тисячі шістсот п'ятдесят дев'ять) грн. судового збору.

Видати наказ.

2. Повернути з Державного бюджету України Заліщицькому житлово-комунальному підприємству (вул. С.Бандери, 2, м. Заліщики, Тернопільської області, код 32079459) - 30 (тридцять) грн. 12 коп. сплаченого судового збору, відповідно до п.1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" (зменшення розміру позовних вимог ).

Оригінал платіжного доручення № 47 від 05.05.2015р. про сплату судового збору в сумі 2 689,12 грн. повернути позивачу.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони, прокурор, треті особи та особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення, через місцевий господарський суд.

Дата підписання: 10.07.2015 року

Суддя І.П. Шумський