Рішення № 47641599, 23.07.2015, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23 липня 2015 р. Справа № 918/577/15

Господарський суд Рівненської області в складі судді Горплюка А.М. розглянувши матеріали справи

за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська дирекція залізничних перевезень"

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про розірвання договору

В засіданні приймали участь:

Від позивача : Гуменюк І.П. (довіреність №НЮ-21 від 02.01.2015р.).

Від відповідача : не з'явився.

Суть спору: Державне територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська дирекція залізничних перевезень" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору №Л/ДН-3/14/2096/м/п від 31.12.2014р. про подачу та збирання вагонів при станції Костопіль Львівської залізниці .

Ухвалою суду від 29.05.2015р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження, справу призначено до слухання на 16.06.2015р.

Ухвалою суду від 16.06.2015р. розгляд справи відкладено на 02.07.2015р..

Ухвалою суду від 02.07.2015р. розгляд справи відкладено на 14.07.2015р..

В судовому засіданні 14.07.2015р. оголошувалась перерва до 23.07.2015р.

В судовому засіданні 23.07.2015р. представники позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі, з підстав, вказаних у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання 23.07.2015р. не з'явився, відзиву на позов не подав, хоча належним чином був повідомлений про місце, дату та час розгляду справи, що підтверджується підписом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 в протоколі судового засідання від 14.07.2015р. (а.с. 41).

Суд вбачає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду позовної заяви без участі представника відповідача відповідно до статті 75 ГПК України.

В результаті розгляду матеріалів справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

31.12.2014р. Державним територіально-галузевим об'єднанням "Львівська залізниця" (далі - Залізниця) в особі начальника відокремленого підрозділу "Рівненська дирекція залізничних перевезень" Груника Івана Степановича та Фізичною особою-підприємець ОСОБА_2 (далі - Користувач) було укладено договір про подачу та збирання вагонів при станції Костопіль Львівської залізниці №Л/ДН-3/14/2096/м/п (далі - Договір; а.с.8-9).

Пунктом 1. Договору встановлено, що згідно із Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів і на умовах цього договору здійснюється подача, розставляння на місця вивантаження і збирання вагонів з під'їзної колії, яка належить Залізниці (частина колії №7 станції Костопіль), та примикає до станції Костопіль Львівської залізниці стрілочним переводом №7, і яка обслуговується локомотивом залізниці.

Відповідно до п. 3. Договору у межах смуги відведення Залізниці, частиною залізничної колії зайнято ділянку землі площею 262,5 кв.м., для складування та зберігання вантажів Користувачем зайнято ділянку землі площею 1505 кв.м..

За змістом п. 14. Договору Користувач сплачує Залізниці плату, зокрема, за подачу та збирання вагонів згідно ставок таблиці 2 Тарифного керівництва №1; за користування вагонами (контейнерами) - згідно з правилами користування вагонами і контейнерами по ставках плати за користування вагонами і контейнерами, розділу V Тарифного керівництва №1; на відшкодування витрат на утримання ділянки землі у смузі відведення відповідно до п. 3 даного Договору - згідно розрахунку ставки збору договірного тарифу "Відшкодування витрат на утримання 1 кв.м. смуги відведення залізниці", який може змінюватись і є невід'ємною частиною даного Договору; за складування вантажів на ділянці землі у смузі відведення наданої відповідно до п. 3. даного Договору - згідно калькуляції ВП "рівненська дирекція залізничних перевезень" ДТГО "Львівська залізниця", яка може змінюватись і є невід'ємною частиною даного Договору; за маневрову роботу по ставках Тарифного керівництва №1; інші збори і плати згідно ставок додатку до договору про організацію перевезення вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

Збори і плати вносяться по відомостях плати за користування вагонами та накопичувальних картках станції Костопіль з наявних на коді Користувача по ТехПД коштів належні Залізниці платежі за фактично подані і зібрані вагони, за час користування вагонами, за фактично виконану роботу, за відшкодування витрат на утримання ділянки землі у смузі відведення відповідно до п.3. даного Договору сплата стягується до 10 числа поточного місяця і обов'язкова при розрахунках за послуги залізниці.

Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє 1 (один) рік (пункт 19. Договору).

Рішенням господарського суду Рівненської області від 08.06.2015р. по справі №918/449/15 задоволено позов Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська обласна дирекція залізничних перевезень" до Фізичної особи-підприємець ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Стягнуто з Фізичної особи-підприємець ОСОБА_2 на користь Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська обласна дирекція залізничних перевезень" заборгованість в сумі 9 110 грн. 16 коп.

Вказаним рішенням встановлено, що відповідачем порушено визначене п.14 Договору зобов'язання щодо оплати утримання ділянок землі у смузі відведення Залізниці.

Відповідно до ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, встановивши обставини справи і давши їм правову оцінку, господарський суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із статтею 526 ЦК України, що кореспондується із статтею 193 ГК України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Порядок розірвання договорів визначено ст. 188 Господарського кодексу України, згідно якої розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача з листом від 27.04.2015 р. № ДН-3-ДНМ/4942/81 про розірвання договору у зв'язку з невиконанням його умов щодо оплати (а.с. 11).

Згідно ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Виходячи з аналізу зазначеної норми, сторона, яка ставить питання про дострокове розірвання договору, має довести порушення договору другою стороною та наявність шкоди, завданої їй цим порушенням.

В п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» зазначено, що за загальним правилом невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом наслідків, а не визнання правочину недійсним.

Статтями 33 та 34 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

За таких обставин, а також з урахуванням обставин встановлених Рішенням господарського суду Рівненської області від 08.06.2015р. по справі №918/449/15 щодо неналежного виконання (невиконання) відповідачем умов договору, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині розірвання договору №Л/ДН-3/14/2096/м/п від 31.12.2014р. про подачу та збирання вагонів при станції Костопіль Львівської залізниці укладеного між Державним територіально-галузевим об'єднанням "Львівська залізниця" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська дирекція залізничних перевезень" та Фізичною особою-підприємець ОСОБА_2.

На відповідача на підставі частини 1 статті 49 ГПК України покладаються витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 218 грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст. 49, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Розірвати Договір №Л/ДН-3/14/2096/м/п від 31.12.2014р. про подачу та збирання вагонів при станції Костопіль Львівської залізниці укладеного між Державним територіально-галузевим об'єднанням "Львівська залізниця" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська дирекція залізничних перевезень" та Фізичною особою-підприємець ОСОБА_2.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення підписане суддею "27"липня 2015р..

Суддя Горплюк А.М.