Рішення № 47641388, 27.07.2015, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.2015 р. Справа № 914/1791/15

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІКСІР», м. Дніпропетровськ;до відповідача:Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Львів;про:стягнення 13369,74 грн. заборгованості за договором поставки №24/09 від 24.09.2014р. Суддя - Крупник Р.В. Секретар - Айзенбарт А.І.Представники сторін:від позивача:не з'явився;від відповідача:не з'явився.

Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації судового засідання не надходило.

СУТЬ СПОРУ:

04.06.2015р. на розгляд господарського суду Львівської області поступила позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІКСІР» (надалі - Позивач) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі - Відповідач) про стягнення 13369,74 грн. заборгованості за договором поставки №24/09 від 24.09.2014р.

Ухвалою господарського суду від 08.06.2015р. порушено провадження у справі, її розгляд призначено на 25.06.2015р. У зв'язку з неявкою сторін в судове засідання 25.06.2015р., суд відклав розгляд справи на 27.07.2015р., про що виніс відповідну ухвалу.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, на адресу суду направив клопотання про долучення документів до матеріалів справи, серед яких клопотання, яким позивач просить розглядати справу без його участі у зв'язку з територіальною віддаленістю позивача та господарського суду.

Як вбачається з позовної заяви, позовні вимоги ТОВ «ЕЛІКСІР» обґрунтовує тим, що 24.09.2014р. між позивачем та відповідачем укладено договір поставки №24/09, на виконання якого позивачем було передано відповідачу товар, загальною вартістю 11301,15 грн. Відповідач зобов'язувався протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару оплатити такий, однак своїх зобов'язань за договором не виконав, в результаті чого утворилася заборгованість в розмірі 11301,15 грн., які позивач просить суд стягнути з відповідача. Крім цього, у зв'язку з неналежним виконанням умов договору, позивач просить суд стягнути з відповідача 108,36 грн. пені та 2260,23 грн. штрафу.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання повторно не забезпечив, вимог ухвал суду не виконав.

Поштова кореспонденція з ухвалою про порушення провадження у справі від 08.06.2015р. повернулася на адресу суду з відміткою відділення зв'язку «за закінченням терміну зберігання». Повідомлення про вручення відповідачу ухвали про відкладення розгляду справи від 25.06.2015р. станом на 27.07.2015р. не поверталося. Вказані ухвали надсилалися на юридичну адресу відповідача, яка вказана у позовні заяві та витязі з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме: АДРЕСА_1.

Пунктом 3.9.1. Постанови Пленуму ВГС України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» встановлено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Отже, відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений судом про дату, час і місце розгляду справи.

На переконання суду, неявка належним чином повідомленого відповідача в силу положень п. 3.9.2. Постанови Пленуму ВГС України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» не перешкоджає вирішенню спору, оскільки, дослідивши наявні матеріали справи, суд визнав їх достатніми для того, щоб розглянути спір за цими матеріалами.

Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

24.09.2014р. між позивачем та відповідачем укладено Договір поставки №24/09 (надалі - Договір), за умовами п. 1.1. якого постачальник (позивач) постачає (продає) покупцю (відповідачу) товар, а покупець в свою чергу зобов'язується прийняти його та сплатити за нього грошові кошти.

Товар за умовами даного Договору постачається постачальником окремими партіями, з обов'язковим додаванням відповідної видаткової накладної, при цьому постачання товару здійснюється на підставі здійсненого покупцем замовлення (заявки), яке направляється останнім постачальнику за допомогою телефонного та/або факсимільного зв'язку, та/або по e-mail. Покупець зобов'язаний протягом 3 (трьох) календарних днів з дня отримання товару за допомогою поштового зв'язку або будь - яким іншим способом надіслати постачальнику другий екземпляр видаткової накладної із печаткою покупця (або без печатки, якщо покупець здійснює свою діяльність без печатки) та підписом його керівника або уповноваженої особи, а також оригінал відповідної довіреності та отримання матеріальних цінностей, оформленої належним чином. Сторони за Договором дійшли згоди, що факт ненадання покупцем постачальнику оригіналу довіреності на отримання матеріальних цінностей (товару), не є ознакою неотримання відповідного товару покупцем та не позбавляє покупця від зобов'язань, визначених умовами даного Договору (п. 2.1., 2.4. Договору).

Пунктом 2.5. Договору визначено, що кожна видаткова накладна на кожну партію товару, яка постачається за умовами даного Договору, має силу специфікації та являється невід'ємною частиною даного Договору.

Відповідно до п. 2.3 Договору сторони дійшли згоди, що товар за умовами даного Договору постачається постачальником за допомогою послуг кур'єрських служб або третіх осіб, що надають послуги перевезення вантажів. При поставці товару покупцю постачальник має право самостійно визначити перевізника, який буде здійснювати перевезення товару. Покупець зобов'язується отримати та здійснити вивіз товару зі складу перевізника своїми силами та за свій рахунок не пізніше ніж на наступний день з дня прибуття товару на склад перевізника.

На виконання зобов'язань за Договором, позивачем шляхом пересилки ТОВ «Нова Пошта» було передано, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 11301,15 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною №231 від 26.09.2014р. та експрес-накладною ТОВ «Нова Пошта» за №59998012833137. Як вбачається з листа ТОВ «Нова пошта» вих. №267-15 від 31.03.2015р., товар за вказаною експрес-накладною видано одержувачу 30.09.2014р. о 10.04 год. у відділенні №3 Львівської філії ТОВ «Нова пошта», жодних заяв чи претензій щодо стану вантажу від одержувача не надходило.

В п. 4.4. Договору сторони погодили, що розрахунок за товар здійснюється покупцем протягом 30 календарних днів з дня отримання партії товару, підставою для чого являється відповідний рахунок або видаткова накладна на відповідну партію товару.

Однак, як свідчить бухгалтерська довідка позивача від 17.07.2015р. розмір боргу (який включає суму основного боргу, пеню та штраф) відповідача не змінився та складає 13669,74 грн.

Таким чином, з матеріалів справи судом встановлено, що переданий товар у встановлений Договором строк відповідачем оплачений не був.

Станом на день розгляду справи судом, докази сплати відповідачем боргу - в матеріалах справи відсутні.

Встановивши наведені обставини справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 174 ГК України передбачено, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконану роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку.

Положеннями ч. 1 ст. 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

За умовами Договору відповідач зобов'язувався розрахуватися за одержаний товар протягом 30 календарних днів з дня отримання товару.

У відповідності із ст. 193 ГК України, положення якої є аналогічні до положень ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Нормами ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки, відповідачем у встановлений в п. 4.4. Договору строк, кошти за одержаний товар сплачені у повному обсязі не були, ці кошти підлягають до стягнення з нього в судовому порядку в розмірі 11301,15 грн.

Приписами ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно п. 5.2. Договору за порушення покупцем строків оплати вартості поставленої постачальником партії товару, у тому числі у випадку неповної оплати вартості такої партії товару, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення оплати вартості партії товару, від вартості партії товару, відносно якої порушені строки оплати за кожен день прострочення та за весь строк такого прострочення. У випадку порушення покупцем строків оплати вартості поставленої постачальником партії товару, у тому числі у випадку неповної оплати вартості такої партії товару, більш ніж на 20 (двадцять) календарних днів, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику штраф у розмірі 20% від вартості партії товару, відносно якої були порушені строки оплати.

Положеннями ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як вбачається з позовної заяви, крім основного боргу позивач просить суд стягнути з відповідача 108,36 грн. пені та 2260,23 грн. штрафу.

Ознайомившись з розрахунком пені, суд зазначає, що така розрахована позивачем невірно, оскільки її нарахування проводилося не з наступного дня, коли зобов'язання мало бути виконане (31.10.2014р.), а з 30.10.2014р., всупереч приписам п. 1.7. Постанови Пленуму ВГС України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань». За перерахунком суду пеня, яка підлягає стягненню з відповідача складає 100,63 грн.

Перевіривши правильність розрахунку штрафу, суд прийшов до висновку, що штраф підлягає стягненню з відповідача повністю в розмірі 2260,23 грн., так як ним було прострочено виконання зобов'язання по оплаті товару більше ніж на 20 календарних днів.

З огляду на викладені обставини, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані та підтверджені належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовані, а тому підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 4-3, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІКСІР» (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Панікахи, 2, корпус 12, офіс 403; код ЄДРПОУ 32197328) 11301,15 грн. боргу, 100,63 грн. пені, 2260,23 грн. штрафу та 1825,90 грн. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 116 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 30.07.2015 р.

Суддя Крупник Р.В.