Рішення № 47641246, 15.07.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2015 р. Справа № 911/1954/15

Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль", м. Радомишль

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрелектроінвест", м. Бровари

про стягнення 411697,74 грн.

за участю представників: згідно з протоколом судового засідання.

Обставини справи:

Публічним акціонерним товариством "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль" (надалі позивач) заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрелектроінвест" (надалі відповідач) про стягнення 411697,74 грн., з яких: 317924,01 грн. основного боргу та 93773,73 грн. пені. Крім того, позивач просить вжити заходи забезпечення шляхом накладення арештів на всі рахунки відповідача в межах суми 411697,74 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки електрообладнання від 24.04.2014 р. у частині поставки обумовленого договором товару.

Розглянувши заяву про забезпечення позову суд вирішив у її задоволенні відмовити, оскільки позивачем не було наведено суду належних підстав, які б унеможливили захист прав, свобод та інтересів держави без вжиття відповідних заходів, не надано належних доказів, а з матеріалів справи судом не встановлено обставин, які б вказували на можливість порушення прав, свобод та інтересів позивача. Окрім того, позивачем не наведено доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.05.2015 р. порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 03.06.2015 р.

02.06.2015 р. через канцелярію господарського суду Київської області представником позивача подано клопотання про розгляд справи без участі останнього та документи на вимогу ухвали суду.

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.06.2015 р., у зв'язку з неявкою представника відповідача, розгляд справи відкладено на 24.06.2015 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.06.2015 р., у зв'язку з неявкою представника відповідача, розгляд справи відкладено на 08.07.2015 р.

01.07.2015 р. через канцелярію господарського суду Київської області представником позивача подано заяву про уточнення позовних вимог.

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.07.2015 р. продовжено строк вирішення спору у даній справі на п'ятнадцять днів та, у зв'язку з неявкою представника відповідача, розгляд справи відкладено на 15.07.2015 р.

14.07.2015 р. через канцелярію господарського суду Київської області представник позивача подав письмові пояснення по суті спору.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання ухвалами суду від 07.05.2015 р., 03.06.2015 р., 24.06.2015 р. та 08.07.2015 р. явку представника в судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив.

У п.п. 3.9.1, 3.9.2 роз'яснень, наданих Вищим господарським судом України у постанові пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вказано, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15.05.2003 р. № 755-IV, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до відомостей внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходженням відповідача є: 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Короленка, буд. 54 Б, кв. 35, що свідчить про те, що останній був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, оскільки копію винесеної судом ухвали було повернуто з вказаної адреси з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, суд

встановив:

24 квітня 2014 року між ПАТ "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль" (покупець) та ТОВ "Укрелектроінвест" (постачальник) було укладено договір поставки №24/04/2014 (надалі договір), відповідно до п. 1.1. якого, у порядку та на умовах, визначених цим договором постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити вартість електрообладнання, надалі за текстом товар, в асортименті та кількості, визначених у специфікації та видаткових накладних. Поставки здійснюються відповідно до специфікацій та видаткових накладних протягом часу дії даного договору.

Відповідно до п. 2.1. договору, ціна товару, що поставляється за цим договором та строки дії ціни на товар, вказані у специфікаціях, що є невід'ємною частиною даного договору і складає 809430,46 грн.

Згідно з п. 2.4. договору, порядок розрахунків 100% передоплата.

Відповідно до п. 3.1. договору, замовлений товар поставляється в терміни, вказані у специфікації і не має перевищувати 7 (семи) календарних тижнів. Термін постачання обчислюється від моменту зарахування оплати на поточний рахунок постачальника.

Датою постачання вважається дата передачі товару постачальником покупцеві, підтверджена накладною з підписами уповноважених представників обох сторін. Товар постачається на умовах DDP, м. Радомишль, вул. Микгород, 71, згідно правил Інкоремс-2010 (п. 3.2. договору).

Договір набирає чинності з моменту підписання його обома сторонами та скріплення печатками і діє до 31 грудня 2014 року (п. 8.1. договору).

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Згідно з частиною першою статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

На виконання умов договору позивачем було здійснено частково попередню оплату товару 24.07.2014 р. на суму 566601,34 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1986 від 24.07.2014 р. на суму 566601,34 грн.

Після здійснення вказаної операції по частковій оплаті обумовленого договором товару, відповідач звернувся до позивача з повідомленням від 20.08.2014 р. №304 про здійснення доплати у розмірі 241209,12 грн.

На виконання вимог вказаного повідомлення позивач здійснив доплату на користь відповідача у розмірі 241209,12 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 15.09.2014 р. №2623 на суму 241209,12 грн.

Суд приходить до висновку, що вказаними діями сторони у спрощений порядок, шляхом листування, змінили умови договору поставки, а саме: зменшили суму ціни договору з 809430,46грн. до 807810,46 грн. (566601,34 грн. + 241209,12 грн.).

З зазначеного вище вбачається, що позивач свої зобов'язання за договором поставки щодо здійснення попередньої оплати товару у сумі 807810,46 грн. виконав у повному обсязі.

В свою чергу, відповідач на виконання умов вказаного договору, поставив відповідачеві товар лише на суму 491506,45 грн., що підтверджується видатковими накладними №288 від 28.08.2014 р. на суму 238901,15 грн., №323 від 31.10.2014 р. на суму 41959,67 грн., №330 від 13.11.2014 р. на суму 18265,61 грн., №345 від 17.12.2014 р. на суму 41565,59 грн. та №6 від 05.02.2015 р. на суму 150814,43 грн. Видаткові накладні №201 від 04.06.2014 р. на суму 2594,81 грн., №202 від 04.06.2014 р. на суму 6950,00 грн., №306 від 26.09.2014 р. на суму 54968,88 грн. не є належними доказами поставки товару за договором від 24.04.2014 р. №24/04/14, оскільки поставка товару за вказаними накладними здійснювалася за умовами інших договорів, що вбачається з реквізитів накладних.

Таким чином, відповідачем недопоставлено позивачеві товару за договором поставки №24/04/14 від 24.04.2014 р. на суму 316304,01 грн.

З огляду на вказані вище обставини справи, судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо поставки позивачу товару на суму 316304,01 грн., при здійсненні останнім передоплати на суму 807810,46 грн.

Відповідно до частини першої та частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У ст. 610 ЦК України вказано, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частин першої та третьої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Оскільки відповідач визначений договором товар у повному обсязі позивачеві не поставив, суму передплати у частині 316304,01 грн. останньому не повернув, відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, в зв'язку з чим, позивач має право на захист свого порушеного права відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини другої ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як зазначено вище, позивач належними доказами підтвердив здійснення останнім передоплати за договорами поставки від 24.04.2014 року №24/04/14 у розмірі 807810,46 грн. У свою чергу, відповідач не надав доказів належного виконання своїх зобов'язань за вказаним договором щодо поставки товару у повному обсязі.

З огляду на наведене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача передплати (авансу) у сумі 807810,46 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими і, відповідно, такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 93773,73 грн. пені.

Частиною першою ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно частини першої ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини другої ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

З зазначеного вбачається, що чинне законодавство не встановлює обмежень щодо нарахування пені лише за порушення грошового зобов'язання, більш того, приписами частини другої статті 231 ГК України передбачено застосування до боржника, який прострочив виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, штрафної санкції у вигляді пені у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, судом відхилено посилання відповідача щодо неправомірності нарахування пені за прострочення виконання негрошового зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 30.01.2013 р. у справі №10/075-12.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 5.2. договору поставки сторони погодили, що за порушення термінів постачання постачальник сплачує покупцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення товару, але не більше 5% від вартості товару.

Вказаним пунктом договору сторони обмежили розмірі пені, яку постачальник зобов'язаний сплатити у випадку прострочення термінів поставки товару до суми у розмірі 5% від вартості простроченого товару.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач прострочив поставку товару за договором поставки на суму 526949,64 грн., відповідно, сума пені заявлена до стягнення позивачем не може перевищувати 26347,48 грн.

Здійснивши перерахунок пені за період з 04.11.2014 р. по 16.02.2015р. (вказаний у розрахунку позивача), суд прийшов до висновку про задоволення вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 26347,48 грн. пені, оскільки сума розрахунку суду більша суми пені, обумовленої договором.

За таких обставин суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 316304,01 грн. передплати та 26347,48 грн. пені, загалом 342651,49 грн.

Судові витрати, відповідно до частини п'ятої статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судом покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Разом з тим, відповідно до п. 3 частини другої ст. 6 Закону України "Про судовий збір" у разі якщо позовну заяву подано після подання заяви про вжиття запобіжних заходів чи заяви про забезпечення доказів або позову, розмір судового збору зменшується на розмір судового збору, сплаченого за подання заяви про вжиття запобіжних заходів чи заяви про забезпечення доказів або позову.

У п. 2.5. роз'яснень наданих Вищим господарським судом України у постанові пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" вказано, що Законом передбачено (абзац третій частини другої статті 6) зменшення розміру судового збору з позовної заяви, поданої після подання заяви про вжиття запобіжних заходів або забезпечення позову, на розмір судового збору, сплаченого за подання заяви про вжиття запобіжних заходів чи заяви про забезпечення позову. Зазначене зменшення розміру судового збору здійснюється і в разі одночасного (в один і той же день) подання до господарського суду позовної заяви і заяви про забезпечення позову, в тому числі при об'єднанні їх в одному документі. Якщо заяву про забезпечення позову подано після подання позовної заяви, то відповідне зменшення суми судового збору не здійснюється. Передбачене згаданою нормою зменшення розміру судового збору не ставиться Законом у залежність від результатів судового розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було подано до суду одночасно позовну заяву та заяву про забезпечення позову та сплачено судовий збір у розмірі 8233,96 грн. за подання позовної заяви (за платіжним дорученням № 528 від 03.03.2015 р.). Відповідно до вказаних вище роз'яснень Вищого господарського суду України, при вирішенні питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача сплаченого останнім судового збору, у зв'язку з відмовою у задоволенні клопотання про забезпечення позову, слід зменшити розмірі судового збору на 1827,00грн. (ставка судового збору за подання заяви про забезпечення).

Крім того, судом встановлено, що позивачем сплачено за подання позову судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідно до п. 1 частини першої ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

У п. 5.2. роз'яснень наданих Вищим господарським судом України у постанові пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" вказано, що питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті (при цьому в його мотивувальній частині наводяться підстави повернення сум судового збору згідно із Законом).

З огляду на вищевказане, позивачу, у зв'язку з надмірною сплатою судового збору, слід повернути з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 0,01 грн.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. У задоволені заяви про забезпечення позову відмовити.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрелектроінвест" (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Короленка, буд. 54Б, кв. 35; код ЄДРПО України 37893231) на користь Публічного акціонерного товариства "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль" (12201, Житомирська обл., Радомишльський район, м. Радомишль, вул. Микгород, буд. 71; код ЄДРПО Україна 05418365) - 316304 (триста шістнадцять тисяч триста чотири) гривні 01 коп. передплати, 26347 (двадцять шість тисяч триста сорок сім) гривень 48 коп. пені та 5026 (п'ять тисяч двадцять шість) гривень 03 коп. судового збору.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Повернути Публічному акціонерному товариству "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль" (12201, Житомирська обл., Радомишльський район, м. Радомишль, вул. Микгород, буд. 71; код ЄДРПО Україна 05418365) з Державного бюджету України частину, надмірно сплачений за платіжним дорученням № 528 від 03.03.2015 року, судовий збір, а саме у розмірі 0 (нуль) гривень 01 коп. (оригінал платіжного доручення у матеріалах справи).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 23.07.2015 року.

Суддя А.В. Лопатін